Аналіз калу — чому він такий важливий та які захворювання допомагає виявити?

Кал людини на 75% складається з води, а решта 25% – це частинки перевареної їжі, мікрофлора, клітини кишкового епітелію, рослинні волокна. Аналіз калу проводиться при підозрі на порушення функції внутрішніх органів. Це лабораторне дослідження включає біохімічні, мікробіологічні, бактеріологічні та імунологічні тести. Аналіз калу необхідний при підозрі на бактеріальні, вірусні або паразитарні інфекції, внутрішні кровотечі, захворювання органів черевної порожнини, прямої кишки та ануса.

Особливості загального аналізу калу

Копрограма — це детальний аналіз фекалій, що дозволяє оцінити роботу різних відділів травної системи, вивчаючи склад і властивості калових мас. Основні аспекти загального аналізу калу включають:

• фізичні характеристики, такі як форма та консистенція;
• біохімічні показники, зокрема кислотність, рівень ферментів, а також продукти метаболізму;
• мікроскопічні компоненти, серед яких – м'язові волокна, клітковина, нейтральні жири, мила та кристали.

Під час аналізу може бути також виявлена патогенна мікрофлора. Йодофільна флора у фекаліях часто спостерігається при диспепсії, що характеризується недостатнім травленням у шлунку та активними процесами бродіння, тоді як дріжджоподібна флора може вказувати на дисбактеріоз або значне зниження імунітету.

Комфортно та швидко пройти дослідження можна в «Сімейній лабораторії», записавшись на сайті за цим посиланням: https://rcld.com.ua/analizi/. У цій медичній установі працюють професіонали, тому ви гарантовано отримаєте точні дані про стан свого організму.

Які захворювання можна виявити завдяки цьому дослідженню?

Аналіз калу призначають при підозрі на захворювання внутрішніх органів, зазвичай черевної порожнини. Це дослідження допомагає виявити:

• синдром надлишкового бактеріального росту;
• запальні або інфекційні процеси в шлунково-кишковому тракті (ШКТ);
• порушення всмоктування в тонкій і дванадцятипалій кишці;
• глистяні та паразитарні інфекції кишківника;
• дисфункцію підшлункової залози;
• аутоімунний або атрофічний гастрит;
• неспецифічний, інфекційний або виразковий коліт;
• проблеми з функцією жовчного міхура та печінки;
• прискорену евакуацію їжі з ШКТ;
• порушення ферментативної функції шлунка;
• злоякісні новоутворення товстої кишки;
• проктологічні захворювання, такі як геморой, анальні тріщини, поліпи;
• синдром подразненого кишківника.

Після розшифровки результатів аналізу лікар може направити пацієнта на додаткові дослідження, такі як аналіз крові, УЗД органів черевної порожнини або колоноскопію. Терапевтичний курс спеціаліст призначає після встановлення точного діагнозу.