Першим, хто придумав і розробив знищувач використаного паперу, був американський підприємець Еббот Август Лоу. Однак до цього винаходу суспільство виявило цілковиту байдужість, ніхто не вірив, що на ринку збуту його чекає успіх. Але ідея створення приладу для знищення документів отримала подальший розвиток.
Пристрій, що нагадував локшинорізку, вигадав Адольф Ехінгер. Шредер був придуманий для знищення антинацистських документів, що могли його скомпрометувати. У 1959 році був створений поздовжньо-перехресний механізм, який міг подрібнювати папір автоматично. Протягом тривалого часу знищувачі паперів досить рідко використовували приватні особи та неурядові організації.
Швидке зростання продажів шредерів припало на початок 80-х років. Попит різко зріс після ухваленого 1984 року рішення Верховного суду США, яке не забороняє проведення обшуків у смітті, залишеному поза домом. Відтоді пересічні американці, що намагаються зберегти таємницю особистого життя, та великі компанії, які побоюються промислового шпигунства, дедалі частіше стали користуватися шредерами.
Шредери, пропоновані сьогодні на ринку, розрізняються за призначенням, рівнем захисту, типом різання офісних документів та виробів з паперу. За швидкістю різання та кількістю знищуваних аркушів шредери можна розділити на 4 основні групи:
Пристрої різних категорій, крім продуктивності, відрізняються ще й рівнем секретності. Персональні шредери розрізають папір на частини завширшки 1,2 см. Офісний видає смужки вдвічі меншої ширини. Машини для банків виробляють фрагменти розміром 0,4х6 см або смужки шириною 0,2 см. Знищення секретних документів дозволяється тільки на шредерах, які розрізають папір на стружку 0,2х1,5 см та 0,08х1,3 см.
Відновити знищений шредером документ можна лише в тому разі, якщо відходи не перемішані. Крім того, якщо текст на документах подавався паралельно лезам, то цілком імовірно, що текст на смугах збережеться. Прикладом ручного відновлення знищених документів є події, що відбулися після захоплення американського посольства в Тегерані 1979 року.
Тоді іранські спецслужби, найнявши килимових ткачів, змогли відновити інформацію зі знищених співробітниками посольства секретних документів. Після того для повного знищення інформації було значно підвищено рівень надійності шредерів – завдяки використанню хімічних засобів, розпиленню, перемішуванню та інших способів.
