Нещодавно до редакції надійшла копія листа Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини Н. Карпачовій від групи освітян, котрі викладають предмети охорони праці і безпеки життєдіяльності в одному з найстаріших сільськогосподарських вузів країни — Харківському національному аграрному університеті імені В. В. Докучаєва. Його зміст, подальші кроки працівників редакції стосовно вивчення фактів, які у ньому наведені, гадається, — привід для серйозних роздумів не тільки керівництва зазначеного вищого навчального закладу, а й усіх, хто не байдужий до належного додержання законодавства про охорону праці.
У листі працівників кафедри
екології та безпеки
життєдіяльності висловлюється
стурбованість з приводу нехтування
керівництвом університету
ліцензійних вимог до викладання
дисциплін «Охорона праці» та
«Безпека життєдіяльності».
Зокрема, на факультетах захисту
рослин, агрономічному, лісового
господарства в навчальних планах
для підготовки спеціалістів і
магістрів не передбачено вивчення
дисципліни «Охорона праці в
галузі». Викладачі кафедри не
призначаються консультантами з
питань охорони праці, безпеки
життєдіяльності та охорони
навколишнього середовища у
відповідних розділах дипломних
робіт або проектів усіх
спеціальностей. Їх не включають до
комісій з державної атестації
бакалаврів, спеціалістів і
магістрів усіх напрямів. В
університеті щорічно відбувається
скорочення годин на вивчення
дисциплін кафедри.
Організація вивчення нормативних
дисциплін з охорони праці
здійснюється з порушенням вимог
наказу Міносвіти від 02.01.1998 р. № 420
«Про вдосконалення навчання з
охорони праці й безпеки
життєдіяльності у вищих закладах
освіти України».
Автор цієї статті зустрівся зі
скаржниками, які повідомили, що 25
квітня, згідно з рішенням вченої
ради університету, на базі кафедри
екології та безпеки
життєдіяльності розпочато
створення нової кафедри екології
та біотехнології. Викладання ж
дисциплін «Охорона праці» і
«Безпека життєдіяльності»
вирішено здійснювати на кафедрі
тваринництва, з відповідним
прикріпленням до неї викладачів
цих предметів.
Завідувач нині розформованої
кафедри кандидат технічних наук,
доцент, відмінник освіти України В.
Д’яконов повідомив також, що
рішення вченої ради університету
було ухвалено без жодних
обговорень цього питання. Досить
несподіване і незрозуміле рішення,
якщо врахувати, що на кафедрі, крім
зазначених вище
загальнообов’язкових, викладалися
ще 11 дисциплін, працювали
досвідчені фахівці, в тому числі 3
кандидати наук. Сам В. Д’яконов
викладає навчальний курс «Охорона
праці» понад 30 років.
За шість років існування викладачі
кафедри підготували 29 методичних
розробок і три навчальних
посібники. Щороку співробітниками
кафедри публікувалося не менше 12
наукових та навчально-методичних
праць з питань охорони праці,
екобезпеки тощо. Усі викладачі
кафедри є членами громадської
організації «Спілка викладачів БЖД
та охорони праці Харківщини».
На базі кафедри кілька років
працював науковий гурток з безпеки
життєдіяльності. Його
члени-студенти брали участь у
наукових конференціях, у
Всеукраїнських олімпіадах з БЖД і
охорони праці, де неодноразово
посідали почесні призові місця.
Але, вочевидь, усе це не мало ніякої
цінності в очах керівництва вищого
навчального закладу (далі — ВНЗ).
Мало того, що сьогодні у
співробітників кафедри відібрали
усі належні їм раніше кабінети й
наочні посібники (все це — відтепер
власність кафедри тваринництва, що
створюється, інших кафедр). Дійшло
до того, що співробітників, які
перебувають у невизначених
правових стосунках із
керівництвом, без будь-якої
мотивації й необгрунтовано, за
їхніми словами, позбавили доступу
до користування всесвітньою
мережею Інтернет у вузівському
комп’ютерному центрі. Мовляв, для
цього у навчального закладу не
вистачає коштів… До викладання
дисципліни «Охорона праці» почали
залучати не викладачів кафедри, а
сторонніх викладачів. Подібне
наприкінці поточного навчального
року мало місце, зокрема, на кафедрі
захисту рослин.
В. Д’яконова та його колег обурює
те, що з кожним місяцем у нього
самого, у його підлеглих без жодних
пояснень відбираються навчальні
години, що негативно позначається
на умовах оплати праці. І це тоді,
коли в окремих групах
студентів-заочників на вивчення
дисциплін «Охорона праці» і
«Охорона праці в галузі»
відводиться за весь період
навчання аж... дві години! Хіба ж не в
сільському господарстві
відбувається найбільше нещасних
випадків на виробництві? Хіба не
тому найчастіше гинуть сільські
працівники: механізатори й
рільничники, що їх вчасно не
навчили, не проінструктували як
слід їхні безпосередні керівники,
спеціалісти середньої ланки —
учорашні випускники аграрних
ВНЗ?
Хіба нікому не відомі ці факти?
Добре відомі. Але що вдієш. Руки
опускаються, зізнається В.
Д’яконов. Тому вже зараз багато хто
з викладачів розформованої кафедри
самі почали шукати інші місця
роботи. Адже не вбачають можливості
продовжити нормальну діяльність в
ХНАУ імені В. В. Докучаєва.
Такими є сновні факти й аргументи,
викладені у зверненні. За правилами
журналістської етики автор
звернувся за коментарями з цього
приводу до керівництва ВНЗ.
Зокрема, до першого проректора В.
Пузіка.
У нього, звісно, знайшлося чимало
вагомих причин і пояснень, якими й
керувалася вчена рада, приймаючи
рішення про реорганізацію кафедри
екології та безпеки
життєдіяльності.
По-перше, такому великому
сільськогосподарському
навчальному закладу, як ХНАУ імені
В. В. Докучаєва, почав пояснювати
Володимир Кузьмович, де на шести
факультетах навчається понад 6 тис.
студентів, аби фінансово вижити,—
конче необхідно створити
повноцінну кафедру екології та
біотехнології, яка б не тільки
навчала студентів ВНЗ правил
захисту довкілля, що вкрай
актуально в наш складний час, а
випускала б і відповідних
висококваліфікованих
спеціалістів-екологів та
біотехнологів.
Щодо викладання охорони праці та
БЖД, то тут не треба, запевнив В.
Пузік, у всьому довірятися
скаржникам на чолі з В. Д’яконовим.
На кафедрі не було ні професора, ні
чотирьох необхідних для її
існування кандидатів наук. Жоден з
викладачів кафедри не дотягував до
необхідного мінімуму годин
викладання. Замість 900, визначених
нормативними документами
Міносвіти, вони мали всього по 750—800
годин лекцій на рік. Тому власне й
було прийнято рішення про
реформування кафедри. Проте хіба
від викладача залежить його
педагогічне навантаження?!
У рішенні вченої ради університету
від 25.04.2008 р. йдеться також, зазначив
В. Пузік, про те, що у ВНЗ
передбачається «створити нову
кафедру охорони праці і безпеки
життєдіяльності починаючи з 2009—2010
рр.». Тому тимчасово викладання цих
дисциплін й здійснюється, пояснив
він, поки що на кафедрі
тваринництва. А до того часу, ще
майже два роки, усі студенти
вивчатимуть охорону праці з
позицій специфіки тваринництва? Чи
такі вже там універсальні фахівці
викладають, що можуть замінити на
всіх факультетах спеціалізовану
кафедру?
Щодо звинувачень у безпідставному
скороченні годин, відведених на
читання лекцій з охорони праці, то
всі вони не мають підтвердження.
Усі навчальні плани з вивчення
загальнообов’язкових дисциплін
погоджені та затверджені спільно з
директором Науково-методичного
центру аграрної освіти
Мінагрополітики М. Хоменком, а
також у департаменті аграрної
освіти, науки та тваринництва
Міністерства освіти і науки.
— Як же так?— дивуюсь я.— У чинному
наказі Міністра освіти від 02.12.98 р.
№ 420 чітко вказано, що вивчення
предмету «Основи охорони праці»
«для студентів усіх вищих закладів
освіти незалежно від рівня
акредитації закладу при підготовці
фахівців
освітньо-кваліфікаційного рівня
«молодший спеціаліст» і «бакалавр»
на 3 чи 4 курсі для студентів:
технічних, будівельних,
сільськогосподарських,
транспортних, технологічних, а
також педагогічних закладів освіти
при підготовці фахівців фізики,
хімії, трудового навчання» має
забезпечуватися обсягом не менше 54
годин. Форма підсумкового контролю
знань — іспит. Відповідно на
дисципліну «Охорона праці в
галузі» для студентів усіх вищих
навчальних закладів освіти 3 та 4
рівнів акредитації на 5 курсі має
відводитися ще 27 годин лекцій.
Разом більше 80 годин. Не так уже й
багато, враховуючи обсяг знань, які
повинні отримати майбутні
спеціалісти.
Наказ також передбачає включення
окремих розділів (питань) охорони
праці до робочих навчальних
програм профілюючих дисциплін,
контролюючих завдань, програм
виробничої та переддипломної
практики, а також до дипломних
проектів і робіт молодших
спеціалістів, спеціалістів і
магістрів. До екзаменаційних
білетів державних випускних
іспитів бакалаврів і спеціалістів
— включати окремі питання з
охорони праці.
Зрозуміло, що консультантами,
членами державних екзаменаційних
комісій під час захисту дипломних
проектів і робіт, прийому державних
випускних екзаменів обов’язково
мають включатися й викладачі
охорони праці.
Так, до речі, й відбувається в
іншому, добре відомому в регіоні
ВНЗ — Харківському інституті
механізації й електрифікації
сільського господарства, де давно
вже діє повноцінна кафедра охорони
праці.
Чому ж до цього дуже далеко в ХНАУ
імені В. В. Докучаєва? Дві години
занять з охорони праці для
студентів-заочників… Чи не надто
вже це мало?..
В. Д’яконов та його підлеглі не
вміють працювати зі студентами. Не
прищеплюють їм зацікавленість до
оволодіння знаннями з охорони
праці та безпеки життєдіяльності.
Ось студенти з неохотою і
відвідують їхні лекції або й зовсім
їх ігнорують. Такими були пояснення
інших керівників університету, які,
долучившись до розмови, стали на
захист першого проректора, почавши
переконувати мене у тому, що в
їхньому навчальному закладі усе
гаразд.
Усі затверджені в двох
Міністерствах, яким підпорядковано
ВНЗ, навчальні плани неухильно
виконуються. Не можуть не
виконуватися, адже на те є
відповідні перевіряючі органи, і їм
слід порушувати подібні питання, а
зовсім не представникові засобу
масової інформації…
Існують, почали пояснювати мені, й
планові завдання для самостійного
опанування студентами тих чи інших
дисциплін. На них також припадає
певна кількість навчальних годин.
Тому, якщо якимось групам
студентів-заочників не вичитали
необхідного мінімуму з охорони
праці,— то ніякого відтак
порушення наказу № 420 в цьому немає.
Тим більше в тому, кого призначати
консультантами дипломних проектів,
членами державних екзаменаційних
комісій… Ці питання вчені ради ВНЗ
можуть вирішувати самостійно.
Звісно, для того щоб розібратися у
складному питанні, в конкретному
конфлікті, що виник між
керівництвом університету та
викладачами розформованої кафедри,
дійсно існують відповідні державні
органи. Роль засобів масової
інформації полягає тільки в тому,
щоб привернути громадську увагу, в
тому числі й цих органів, до
наведених фактів. І лише їм одним
дано право робити висновки, вживати
відповідних заходів реагування.
Утім, після спілкування з
викладачами інших харківських
вузів, котрі викладають охорону
праці, великого оптимізму стосовно
подальшої викладацької долі тих,
хто звертався з листом-скаргою, у
автора цих рядків не з’явилося.
Навіть на кафедрі охорони праці і
безпеки життєдіяльності
Харківської державної академії
міського господарства, яку очолює
професор, відомий у регіоні
фахівець, яка щороку випускає
кілька груп спеціалістів з охорони
праці, мені повідомили, що й у її
викладачів також постійно
відбирають години, відведені на
читання лекцій. Предмет «Охорона
праці в галузі» так само, як і в
аграрному університеті, часто
читається студентам на першому або
другому курсі, коли вони ще не мають
повного уявлення про свій
майбутній фах.
Складається враження, що
відповідальні за цей напрям роботи
у Міністерстві освіти і науки
посадовці зовсім забули про наказ
Міносвіти № 420 від 02.12.98 р. Пустили,
як кажуть, процес на самоплив. А на
місцях тим більше ніхто й не
пам’ятає про те, що комусь належить
слідкувати за додержанням
ліцензійних умов під час
здійснення навчального процесу у
вищих навчальних закладах.
Вадим КОБЕЦЬ,
наш власкор
Від редакції
Для об’єктивного з’ясування
правочинності позицій обох сторін
конфлікту редакція журналу
надіслала копію отриманого листа
до Міністерства освіти і науки
України та отримала від директора
департаменту Я. Болюбаша вичерпну
відповідь:
«Департаментом вищої освіти
розглянуто колективне звернення
працівників кафедри екології та
безпеки життєдіяльності
Харківського національного
аграрного університету імені В. В.
Докучаєва щодо збереження
кафедри.
Повідомляємо, що даний навчальний
заклад належить до сфери
управління Міністерства аграрної
політики, тому звернення надіслано
за належністю до цього
міністерства.
Разом з тим відповідно до пункту 2
статті 30 Закону України «Про вищу
освіту» кафедра створюється
рішенням Вченої ради вищого
навчального закладу».
Це все. А що ж належить до сфери
управління Міністерства освіти і
науки України в цьому вищому
навчальному закладі? Чи діє на його
теренах наказ № 420? А може,
інспекторам Держгірпромнагляду
вже пора поцікавитись, як
виконується у вищих школах НПАОП
0.00-4.12.05, складовою якого став наказ
№ 420, в частині обсягів вивчення
дисциплін з охорони праці, форми
контролю, складом державних
екзаменаційних комісій?
