Три дні не вистачило слюсарю І.
Студенному до 32-річного трудового
стажу у ВАТ «Тернопільське АТП 16127».
А загальний трудовий стаж
56-річного робітника становив 35,5
року. Тепер про досвідченого
ремонтника автопідприємства, якого
за сумлінну працю не раз відзначали
подяками і преміями, доводиться
вести мову у минулому часі.
На автопідприємстві, про яке
йдеться, працює 277 осіб. 69 автобусів
здійснюють перевезення пасажирів
на внутрішніх і міжнародних
маршрутах. Тож робота
слюсарів-ремонтників автобусів і
відповідальна, і напружена, нерідко
доводиться працювати у вихідні і
святкові дні.
Згідно із затвердженим графіком та
фатальна січнева неділя була для
слюсарів товариства І. Студенного
та В. Кульбаби робочим днем.
Проводячи плановий ремонт
транспорту, робітники лагодили
підвіску автобуса ЛАЗ-695. Під час
ремонту знадобилося дві гайки,
необхідні для закріплення задньої
ресори. Тож слюсарі звернулися до
механіка В. Бузовері. Він хотів
допомогти слюсарям, але таких гайок
на складі не було. Все ж він
обнадіяв своїх підлеглих, що вони
скоро зможуть отримати такі гайки,
оскільки, мовляв, завтра
розбиратимуть списаний автобус.
Проте І. Студенний сказав своєму
напарнику, що він знає, де взяти
потрібні гайки, не чекаючи
наступного дня.
В обідню перерву В. Кульбаба
покликав колегу пообідати, але він
не відгукнувся. Через кілька хвилин
він знайшов його на стоянці
списаних автобусів. Напарник
намагався відкрутити гайки
кріплення правої ресори на одному з
розкомплектованих автобусів.
Запросивши І. Студенного пообідати,
В. Кульбаба попрямував, було, назад,
аж раптом почув звуки падіння
металевих предметів. Підбігши до
місця, де працював його напарник,
він побачив закривавленого І.
Студенного, який лежав під ресорою
автобуса без ознак життя. Лікарі
«швидкої», що невдовзі приїхали,
зафіксували смерть потерпілого.
Комісія зі спеціального
розслідування цього нещасного
випадку, яку очолив заступник
начальника державної інспекції
промислової безпеки та охорони
праці на виробництвах і об’єктах
підвищеної небезпеки
теруправління Держгірпромнагляду
по Тернопільській області П.
Василишин, дійшла висновку, що І.
Студенний грубо порушив вимоги
нормативно-правових актів з
охорони праці. Нехтуючи особистою
безпекою, самовільно виконував
демонтажні роботи без підставки
фіксації ресори для запобігання її
можливому падінню.
На думку членів комісії, І.
Студенний, знявши гайки кріплення
правої ресори, в результаті чого
вона сильно спружинила і раптово
випрямилася, був смертельно
травмований нею. Відповідальним за
нещасний випадок було визнано
механіка автопідприємства В.
Бузоверю, який не зумів
організувати безпечної роботи, не
забезпечив дотримання підлеглим
вимог і правил інструкцій з охорони
праці.
Під час комплексної перевірки
стану охорони праці у ВАТ
«Тернопільське АТП 16127» було
заборонено експлуатацію семи
одиниць обладнання до усунення
виявлених порушень. До
адміністративної відповідальності
притягнено п’ять посадових осіб,
винних у порушенні законодавства
про охорону праці. Роботу ВАТ
«Тернопільське АТП 16127» щодо
забезпечення належних умов праці
та запобігання нещасним випадкам,
професійним захворюванням на
виробництві було визнано
недостатньою.
Аналізуючи обставини та причини
цього та інших нещасних випадків зі
смертельними наслідками на
виробництві, мимоволі замислюєшся
ось над чим. Вік близько половини
смертельно травмованих у 2006 р.
працівників в області становить
40—60 років. Серед них — 40-річний
муляр-покрівельник ТОВ
«Теркон-Буд» (м. Тернопіль),
42-річний водій-механік ТОВ
«Гідіна» с. Сільце Підгаєцького
району, 43-річний дробильник ВАТ
«Скала-Подільський спецкар’єр»
Борщівського району, 44-річний
електрик ПП імені Шевченка с.
Гаї-за-Рудою Зборівського
району, 45-річний різноробочий ТОВ
«Агрофуд» с. Куропатники
Бережанського району, 47-річний
робітник ТОВ «Пролісок» с. Пишківці
Бучацького району, 49-річний
електромонтер цеху № 15 м. Борщів
Тернопільської філії ВАТ
«Укртелеком», 49-річний сторож ТОВ
«ЛеВ-Транс» селища Березовиця
Тернопільського району, 52-річна
робітниця ПП «Олімп» с. Зарубинці
Підволочиського району та інші. Усі
ці люди зрілого віку, з багатим
життєвим і професійним досвідом. То
чому ж тоді під час виконання своїх
трудових обов’язків вони грубо
нехтували власною безпекою? Невже
від надмірної самовпевненості,
переоцінки власних можливостей?
Якщо так, то що ж потрібно робити,
щоб застерегти людей від необачних
дій, адже виходить, що занять та
інструктажів з охорони праці
замало.
На мою думку, щоб виправити
становище та привернути увагу
людей до проблем безпеки,
необхідно, щоб про причини та
наслідки трагедій писав не тільки
журнал «Охорона праці», який читає
обмежене коло людей, а й інші
друковані видання. На профілактику
виробничого травматизму мають бути
спрямовані також зусилля місцевих
радіо- і тележурналістів, адже
проводове мовлення та телебачення
є сьогодні чи не найдоступнішими
засобами масової інформації. Коли б
вони не боялися, як кажуть, виносити
сміття з хати, мали у своєму
розпорядженні більше ефірного часу
та частіше б розповідали про те, до
чого призводить безпечність, то це
змусило б наших земляків
задуматись, чи варто її
проявляти.
В. КЛИМЕНКО, керівник прес-служби
теруправління Держгірпромнагляду
по Тернопільській області
