Своє робоче місце
на відмітці +63,75 стометрової
залізобетонної димової труби № 1
другої аглофабрики ВАТ
«Дніпровський металургійний
комбінат імені Дзержинського»
штукатур ПП «Ткаченко Л. А.» Ю.
Баранцев обладнав ще у липні.
Особисто до одного зі щаблів сходів
прикріпив міцний канат, за
допомогою якого в разі
необхідності можна було підняти чи
опустити інструмент.
Загалом відновлювати
тридцятиметрову (до відмітки +33,75)
ділянку труби методом
торкретування підрядилося ТОВ
«Будремсервіс» з Павлограда. Але,
як це часто-густо буває,
безпосередніх виконавців робіт
знайшли вже на місці — у ПП
«Ткаченко Л. А.». Контроль же за
дотриманням технологічного
процесу та якістю робіт здійснював
у першу чергу майстер ТОВ
«Будремсервіс» В. Ревкач. Він
також допомагав готувати внизу
бетонний розчин.
Було підготовлено необхідну
документацію, випробувано
устаткування, люди пройшли
інструктаж, отримали дозвіл на
використання електроінструменту.
Проект ведення робіт передбачав
дії на висоті лише ланками по дві
особи.
Справа пішла. Зовні було все гаразд.
Протягом двох тижнів
бетонувальники відновили 20 м труби.
Але... Ні спеціалісти товариства, ні
керівники приватного підприємства,
які бували на об’єкті, не звертали
уваги на те, що тут не видавалися
розпорядження стосовно підготовки
робочих місць, та й самі вони не
завжди реєструвалися у
відповідному журналі. І
найголовніше, члени комбінованої
бригади не додержували вимог з
охорони праці, зазначених у проекті
ведення робіт, яким передбачено
підніматися до місця роботи і
спускатися лише сходами,
підстраховуючись примкненням до
них по черзі двох строп. Цю вимогу,
за словами самих членів бригади
(зокрема, В. Василенка), майже
відразу порушив Ю. Баранцев. З
висоти він став спускатись по
канату за допомогою відомої
альпіністам «вісімки».
А як же застережливе: «Працювати
лише ланками по двоє людей!»? А де ж
очі майстра? З цього приводу можна
розмірковувати таким чином: або ж
майстер дійсно не бачив, що Ю.
Баранцев використовує канат для
спуску вниз, а бригада свідомо
приховувала подібні витівки
штукатура від В. Ревкача, або ж
останній все бачив, але не реагував
на витівки тридцятирічного батька
двох дітей.
Принаймні завершення трудового дня
6 серпня 2007 р. не може свідчити про
те, що у висотників з дисципліною
було все гаразд. Близько 18 год, коли
Ю. Баранцев залишився нагорі, всі
пішли переодягатися. Свідком того,
що трапилося через кілька хвилин,
випадково став слюсар-ремонтник
агломераційного цеху О. Чеснов. Ю.
Баранцев упав приблизно з
15-метрової висоти. Того вечора він
також за звичкою спускався по
канату, який напівшляху
розв’язався... Медичний персонал
«швидкої допомоги» прибув через
кілька хвилин. Але травми, отримані
висотником, виявилися
смертельними...
На виробництві подібні трагедії
рідко виникають безпідставно. Як
правило, за ними стоять певні
працівники. Особливо там, де
відсутній контроль з боку
керівників за виконанням робіт.
М. ГАЙТУКІЄВА, головний державний
інспектор відділу організації
нагляду та управління охороною
праці теруправління
Держгірпромнагляду по
Дніпропетровській області
