Статьи

Наприкінці липня 2007 р. в одному з міст на Поділлі при спорудженні фундаменту під кафе-магазин, яке вів приватний підприємець на виділеній йому земельній ділянці, під час переміщення приєднаної до джерела живлення бетономішалки був уражений електричним струмом молодий хлопець, який нещодавно повернувся з місць позбавлення волі. Через кілька днів він помер у лікарні. Оскільки, за свідченням одного з працюючих та роботодавця, а також матері потерпілого, бідолаха опинився на будівельному майданчику випадково і в трудових відносинах з даною фізичною особою не перебував, то комісії зі спеціального розслідування не залишалося нічого іншого, ніж визнати даний нещасний випадок таким, що не пов’язаний з виробництвом. Проте, як пізніше з’ясувалося, в цій сумній історії було не все так просто, як здалося з самого початку членам комісії.

Через півтора місяця після того, як акт спеціального розслідування за формою Н-5 та акт про нещасний випадок за формою НПВ були затверджені керівництвом територіального управління, на адресу місцевого органу з нагляду за охороною праці надійшов лист з міської прокуратури, в якому повідомлялося, що потерпілий був на будівельному майданчику не сторонньою особою, оскільки вже тиждень працював на спорудженні об’єкта і що цей факт роботодавцю був дуже добре відомий. (Як пізніше з’ясувалося, до такого висновку правоохоронний орган прийшов після проведеного дізнання та встановлення особи очевидця трагедії, який теж виконував тут будівельні роботи, та зізнання матері загиблого).
Після надходження такого повідомлення в теруправлінні було видано наказ про проведення додаткового спеціального розслідування обставин та причин загибелі юнака, що упродовж 10 днів і було зроблено. Для того, щоб детальніше ознайомити читачів з перебігом подій до і після трагедії, процитую пояснення, яке дав з цього приводу встановлений прокуратурою свідок С. і яке було взято комісією зі спеціального розслідування за основу при відтворенні обставин нещасного випадку:
«...На роботу до приватного підприємця Г. я влаштувався на початку червня 2007 р. При цьому трудового договору чи цивільної угоди я з ним не укладав, тобто працював у нього неофіційно. Зарплату Г. платив мені через бригадира З. Наскільки мені відомо, без укладання трудових угод тут працювали й інші робітники, в тому числі А., який загинув.
...24 липня 2007р. близько 16 год я під час роботи влаштував собі перекур. Бригадир разом з потерпілим тим часом продовжували працювати… Коли вони в процесі роботи почали переставляти бетономішалку, то З. взявся, було, за обмотану ізоляційною стрічкою ручку, що була поряд з пусковою кнопкою, а хлопчина — за барабан з протилежного боку. В ту ж мить А. несамовито закричав і, втративши свідомість, упав додолу. Після цього бригадир вимкнув бетономішалку і викликав «швидку допомогу»...
Коли ми разом з приватним підприємцем та бригадиром повертались з лікарні, куди був доставлений потерпілий, З. сказав мені, щоб я тиждень не виходив на роботу, поки все не втихне. Крім цього, попередив, щоб я нікому не розповідав про те, що ми з потерпілим працювали на будівництві у Г...
З приводу технічного стану бетономішалки хочу повідомити, що приблизно за 1,5 місяця до нещастя був випадково обірваний шнур живлення в місці його з’єднання з пусковим механізмом. Пізніше він був приєднаний електриком, але після цього струм почав пробивати на корпус. Про це ми з А. неодноразово попереджували бригадира, але той у відповідь на це радив нам переставляти вилку в розетці… Бетономішалка не була обладнана заземленням, це було зроблено лише після нещасного випадку... На момент трагедії на будівельному майданчику працювала ще одна бригада робітників, але їхніх прізвищ я не знаю, оскільки ми з ними не знайомилися...»
До слів свідка треба додати, що бетономішалка була власністю З. Він купив її за два місяці до трагедії у приватної особи, яка проживала у сусідній області.
Що стосується пояснення матері потерпілого, то за її словами 10 липня (2007 р.) вона забрала сина з Бережанської трудової виховної колонії, де він відбував покарання, а вже 16 липня працевлаштувала його у місцевого бізнесмена, якому потрібні були працівники, оскільки він закладав фундамент для будівлі. Хлопець роботи не цурався. Разом з іншими будівельниками заливав опалубку, носив цеглу, порався біля бетономішалки. Хоча додому приходив дуже стомленим, але не скаржився. Навпаки, був задоволений роботою, добре відгукувався про господаря новобудови, мовляв, «хороший мужик».
Юнак гордився перед однолітками, що мати ставиться до нього як до дорослого, намагався забути про минуле, хотів розпочати нове життя... Як не прикро, це йому не вдалося. Чуже невігластво, бажання зекономити на витратах, пов’язаних зі створенням здорових і безпечних умов праці, спровадили 17-річного хлопця в могилу... За поясненням матері, після нещасного випадку, коли син перебував у тяжкому стані, бізнесмен, якого юнак вважав «хорошим мужиком», поставив їй умову, що він допомагатиме в лікуванні грішми, якщо вона нікому не повідомлятиме, що хлопець працював у нього. Сподіваючись, що за допомоги приватного підприємця сина вдасться поставити на ноги, сердешна, за її словами, погодилась на таку пропозицію. Це відповідним чином вплинуло на кваліфікацію нещасного випадку, про що вже було сказано на початку публікації.
Але повернемось до аналізу обставин і причин загибелі юнака. За висновком експертно-технічного центру, бетономішалка, від доторкання до якої був уражений електричним струмом потерпілий, саморобна, недосконалої конструкції, до того ж технічно несправна, не була обладнана захистом. Оскільки проведені електротехнічною лабораторією виміри показали, що опір ізоляції конденсаторів, що використовувалися для запуску трифазного електродвигуна в однофазному режимі, по відношенню до землі дорівнював нулю, то виходить, що обслуговуючий персонал був приречений на ураження струмом.
За висновком комісії з додаткового розслідування, до нещасного випадку призвела бездіяльність приватного підприємця, який допустив на споруджуваному об’єкті експлуатацію саморобної технічно несправної бетономішалки, розпочав будівництво без отримання дозволу Держгірпромнагляду на виконання робіт підвищеної небезпеки відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів від 15.10.2003 р. № 1631, допустив до роботи неповнолітнього юнака без відповідного навчання та інструктажу з питань охорони праці.
Виходячи з названих у матеріалах додаткового розслідування обставин та причин трагедії, бізнесмен мав би на колінах вимолювати у матері загиблого прощення, що не вберіг її сина від біди, але він заперечує встановлений прокуратурою факт перебування потерпілого у трудових відносинах з ним, натомість продовжує стверджувати, що хлопець опинився на будівельному майданчику випадково і взявся допомагати у переміщенні смертоносного механізму з власної ініціативи. Відповідальність за стан бетономішалки приватний підприємець, посилаючись на ст. 16 Закону «Про захист прав споживачів», покладає на виробника (продавця), в якого З. придбав механізм. Це, звичайно, добре, що бізнесмен знає про відповідальність виробника (продавця) за якість свого товару, але було б ще краще, якби він пам’ятав та свято виконував обов’язки роботодавця, визначені ст. 13 Закону «Про охорону праці». До речі, як з’ясувалося в ході комплексної перевірки, яка зазвичай проводиться у разі нещасного випадку зі смертельним наслідком на об’єктах юридичних та фізичних осіб, будівельний майданчик — далеко не єдине місце, де могла статись трагедія. У всякому випадку державними інспекторами тоді було заборонено та обмежено експлуатацію п’яти об’єктів, що створювали безпосередню загрозу життю та здоров’ю людей. Незважаючи на те, що бізнесмен є власником кількох торговельних закладів, ним не була створена служба охорони праці, тут ніхто, в тому числі приватний підприємець, не пройшов навчання та перевірку знань з питань охорони праці, не було призначено відповідальну за електрогосподарство особу, працівників не забезпечували інструкціями з охорони праці тощо.
Нещасного випадку та ігнорування бізнесменом вимог нормативно-правових актів вдалось би не допустити, якби в місті функціонувала система управління охороною праці, якби місцева влада при проведенні державної реєстрації приватних підприємців прищеплювала їм повагу до Закону, дбала про організацію навчання фізичних осіб, які в переважній більшості є дилетантами в питаннях охорони праці, надавала їм правову та методичну допомогу, здійснювала контроль за додержанням вимог безпеки праці. Біді можна було б запобігти, якби додержанням бізнесменом вимог безпеки праці переймався місцевий робочий орган Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, основним завданням якого, як ми знаємо, є проведення профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та іншим ушкодженням здоров’я працюючих.
Проте кого і скільки б автор не критикував, хлопця вже не воскресити, як не воскресити сотень тих неборак, які через чужу та свою особисту необачність і невігластво щорічно гинуть на виробництві та в побуті.
Оскільки за результатами додаткового розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком складено акти за формою Н-5 та Н-1, то сім’я потерпілого вправі розраховувати на отримання від Фонду передбачених у таких випадках страхових виплат.

Василь СОПІЛЬНЯК



До списку