Усі процеси, що відбуваються в нашій країні, тією чи іншою мірою стосуються кожного з нас. Чи то це політична риторика опонентів влади, чи то дебати щодо соціального захисту, чи економіка, від якої ми залежимо і нашим добробутом, і укладом, і умовами життя. Країна, втомлена владою, а тепер уже й економічною кризою, що навалилася, у розгубленості — що буде далі, що робити зараз, як зберегти виробництво, як не розгубити досягнутого? Що робити з людьми, які залишаються без роботи, без зарплат, без засобів існування? Спокій змінився неспокоєм, стабільність — падінням, надії... Втім, надія завжди йде останньою. Чи залишається з нами.
Велика кількість
інформації, яка щодня надходить до
редакції, характеризує обстановку
в різних регіонах країни: спад
виробництва, призупинка чи зупинка
роботи підприємств, скорочення
працівників або зменшення робочого
тижня. Від наших власних
кореспондентів, як бойові зведення,
надходять повідомлення: «На
сьогодні призупинили роботу 4
підприємства Херсонської області
(філія ЗАТ «Оболонь»,
«Автомобільний завод «Авторус»,
«Юженерго», «Завод великих
електромашин»). Перейшли на
скорочений дво-, триденний тиждень
більш як десять підприємств, у
вимушені відпустки відправлено
колективи «Механічного заводу»,
Херсонського заводу карданних
валів тощо» (власкор С.
Колесник).
«Законсервовано виробництво на
Харківському тракторному заводі.
Робітників відправлено у
відпустку за власний рахунок до
березня 2009 р. Устаткування та
верстати законсервовано. Більшість
підприємств машинобудування та
металообробки переведено на
3-денний режим. Великі проблеми зі
збутом. Склади багатьох
підприємств затарені» (власкор В.
Кобець).
У Дніпропетровську, за заявою
заступника міського голови А.
Крупського, до кінця квітня 2009 р. з
промислових підприємств може бути
звільнено більш як 40 тис. осіб.
В Одеському регіоні зупинилося 2
металургійних заводи, людей
відправлено у безстрокові
відпустки. Балтський
молочно-консервний комбінат
«Ласуня» вдвічі скоротив випуск
продукції. Більшість будівництв в
Одесі не працює (власкор К.
Цвігун).
У Львівській області службою
зайнятості вже зареєстровано майже
40 тис. безробітних. На Львівській
залізниці до кінця року обсяги
вантажоперевезень знизилися до 90,6%.
Щоб покрити всі необхідні витрати,
підприємству потрібно 320 млн. грн.
Взяти кредит у нинішніх умовах
неможливо (власкор І. Парфенюк).
А ось повідомлення нашого власкора
Г. Щурова з Донецька. У цьому
великому промисловому регіоні
найтяжчі випробування випали на
металургійний комплекс. Повністю
зупинився Макіївський
металургійний завод. Зупиняються
доменні печі в Єнакієвому,
Маріуполі, Краматорську. Падає
виробництво чавуну, сталі, прокату.
У коксохіміків рівень завантаження
виробничих потужностей становить
усього 30%.
У Маріуполі заборгованість по
зарплаті перевищила 20 млн. грн. Крім
бюджетників, у патовій ситуації
опинилися й будівельники, особливо
невеликі організації, які з літа
чекають грошей за виконані роботи.
Удвічі скоротив потужності
морський порт. Маріупольський
металургійний комбінат імені
Ілліча змушений призупинити дію
окремих соціальних програм.
Заморожено капітальне будівництво.
У місті закрито один з пологових
будинків, урізано ліміти бензину
для машин швидкої допомоги.
Екскаватори та прохідницькі
комбайни, що випускаються на
найбільшому в країні
Новокраматорському
машинобудівному заводі, сьогодні
нікому не потрібні.
Економічна криза охопила практично
всі галузі народного господарства.
Умови, що склалися, пред’являють
особливі вимоги і до власника, і до
керівника підприємства, і до
працівника. Зараз важко володіти
обстановкою, правильно визначити й
оцінити ризики, які є на кожному
конкретному виробництві, вжити
необхідних заходів щодо їх
запобігання, посилити контроль за
промисловою безпекою. Адже у нас
тисячі об’єктів промислової
небезпеки, застарілі та зношені
основні фонди — устаткування,
будівлі, споруди, трубопроводи,
сховища. І державний нагляд має
бути адекватним тому стану, в якому
перебувають наші підприємства, їх
стану безпеки, ступеню їх ризику,
ступеню їх технічної
забезпеченості та оснащеності.
Сьогодні, як ніколи, необхідні і
сувора виконавська дисципліна, і
жорсткий контроль за всім, що
відбувається на підприємстві та
навколо нас. Розслаблятися не
можна, безвідповідальність і
безгосподарність є
недопустимими.
Де вже, здавалося б, той Чорнобиль,
але й досі ми розплачуємося за
виробничі помилки проектантів,
операторів, керівників АЕС. А
ланцюжок трагедій на донецьких
шахтах! А вибух газу в
Дніпропетровську, та тепер вже й не
тільки там. Ніщо не минає безслідно,
а особливо коли причиною нещасть
стають безвідповідальність і
безгосподарність. Ми усі
взаємозалежні, завжди і в усьому.
Залежимо і від влади, і від
безпосереднього керівника, і від
обставин, в які потрапляємо, і від
співтовариша, який поруч з нами. Ми
всі в одній упряжці, і витягати нам
цей нелегкий віз треба разом. Не
вічно ж вона триватиме, ця
економічна криза!
Важливо не піддатися паніці та не
втратити здоровий глузд в оцінці
того, що відбувається. Наприклад,
гірники шахти «Білозірська»
(Донецька область) кризі змогли
протиставити свій рекорд —
достроково виконати річний план і
видати на-гора мільйон тонн
вугілля. На шахті працює близько 4
тис. осіб, і скорочень тут не
намічається. А в Дружківці в умовах
кризи, яка вразила підприємства
важкої індустрії регіону, заводи не
тільки втрималися від обвалу, але
навіть зуміли піднятися в
обласному рейтингу міст з випуску
продукції. У числі промислових
підприємств, керівництво яких
змогло знайти оптимальний варіант
збереження своїх сил, засобів і
виробничих можливостей, завод
газової апаратури «Грета»,
глинодобувне підприємство ВАТ
«Веско», фарфоровий завод та інші.
По країні подібних прикладів
чимало.
Є підприємства, де в умовах кризи
взялися за модернізацію
застарілого устаткування,
впровадження нових технологій,
особливо енергозберігаючих та менш
трудомістких. У нашому журналі ми
вже розповідали про такі
підприємства. Сьогодні важливо, щоб
мобілізація державного нагляду на
додержання нормативних актів з
промислової безпеки та охорони
праці відгукувалася дієвістю та
оперативністю з боку
інженерно-технічних працівників
відомчих служб і керівників
структурних підрозділів
підприємств.
У цьому має бути обопільна
зацікавленість і держнагляду, і
роботодавця. Тому що згідно з
Законом саме він, роботодавець,
несе повну відповідальність за
створення належних безпечних і
здорових умов праці. І ніяке
посилання на кризу не зможе
виправдати ні зростання
травматизму, ні нещасний випадок.
Безпека була й залишається
актуальною!
І ще одну проблему хочеться
порушити. Люди, які залишаться
працювати на виробництві, будуть
хоч якось захищені і зарплатою, і
увагою, психологічно вони легше
перенесуть стреси. Але як бути тим,
хто залишився за межами прохідної?
На кого і на що сподіватися їм, тим,
хто пішов у вимушену відпустку? Як
їм прожити і вижити? Адже це також
частина трудових колективів
підприємств. І залишити їх без
уваги, прямо скажемо, аморально для
роботодавця. Може, чергувати ці
злощасні вимушені відпустки:
місяць одні працюють, місяць —
інші? Хоч якась підтримка буде.
Будемо відвертими — рівень
соціальної апатії та недовіри до
влади дуже високий. Люди втомилися
чекати та сподіватися — і на
«десять кроків назустріч» і на
«покращання життя вже сьогодні».
Їхні погляди та надії до вас,
роботодавці, до тих, кому вони
віддавали свою працю, знання,
енергію, працюючи на ваших
підприємствах. Не забудьте про них,
прийде час — і вони відплатять вам
сторицею. Не полишайте їх надії.
Прийде час, і все стабілізується,
облаштується, запрацює.
Повернуться на підприємства люди,
налагодять виробництво, зростуть
обсяги, збільшиться зарплата. На
зміну старому устаткуванню прийде
нове. Криза мине. Відступить. Країна
підбадьориться...
Доброго вам Нового року! Будьте
оптимістами — так легше жити. Не
втрачайте надії — нехай вона
завжди залишається з вами. Ми
приречені і на працю, і на життя.
Цінуйте те, що є, і не відмовляйтеся
від того, що буде. Творіть благо і
вам відплатиться!
МИКОЛА ЯКОВЕНКО,
головний редактор журналу
«Охорона праці»
