Тобто, чи
  безпечно? Скажу відверто: рідко над
  цим замислювалась. Спалахнув
  пальник на плиті, запрацювали котел
  чи колонка — ну й слава Богу! З
  огляду на трагедію в
  Дніпропетровську завдання дати
  об’єктивну відповідь на це
  запитання отримали серед інших і
  працівники органів нагляду за
  охороною праці Закарпаття. А щоб
  акція пройшла на високому рівні, а
  не перетворилася ще на одну
  кампанію, про яку відзвітували і
  забули, перевірки були грунтовними.
  Дрібні порушення, виявлені
  державними інспекторами, усувалися
  одразу, більш серйозні — стали
  приводом для заборони, призупинки,
  штрафних санкцій.
  
  Кадри, які не
  вирішують нічого
  
  — У цій вибухонебезпечній (у
  прямому і в переносному значенні
  цього слова) галузі,— констатує
  начальник державної інспекції
  охорони праці та промислової
  безпеки Б. Дорош,— ми, на жаль,
  зустрілися й з такими кадрами. Як
  інакше можна оцінити кваліфікацію
  головного інженера Мукачівської
  філії ВАТ «Закарпатгаз» Я. Пукшина,
  коли на ввіреному йому об’єкті —
  ГРП № 8, що на вул. Окружній,—
  виявлено порушення, яке так чи
  інакше могло призвести до
  надзвичайної ситуації? Там
  потребував негайної заміни
  гідрозатвор. Виконання робіт
  такого характеру на початку
  опалювального сезону дуже хотілося
  б уникнути, та невідомо, як поведе
  себе несправний пристрій у момент
  підвищення тиску в мережі.
  Дозволити працювати такому ГРП —
  усвідомлений ризик.
  — Ми призупинили експлуатацію
  згаданого об’єкта і запросили на
  спільну нараду керівництво ВАТ
  «Закарпатгаз»,— поділився
  подальшими планами начальник
  теруправління Держгірпромнагляду
  по Закарпатській області М.
  Саварин.— Наголосили, що відтепер
  наглядове відомство знову наділене
  повноваженнями щодо технічного
  розслідування обставин і причин
  аварій, що пов’язані з
  використанням газу у побуті. І
  крига скресла: буквально за пару
  днів було замінено непрацюючий
  гідрозатвор, усунено численні
  недоліки. Хоча, звичайно, кадри, які
  повинні виконувати свої обов’язки,
  мали б подбати про все це
  самостійно і заздалегідь. Але якщо
  порівнювати ситуацію з кадрами, що
  була у газопостачальній галузі, до
  прикладу, у 80-х роках минулого
  століття, з тією, що є сьогодні, то
  зрозуміло одне: забезпечити
  безпеку в газопостачальній галузі
  практично нікому, старий потенціал
  втрачено, про надбання нового ніхто
  вчасно не потурбувався...
  Під час перевірки у Перечині також
  довелося призупиняти роботу ГРП
  №2, на якому не працював
  запобіжно-запірний клапан, що могло
  призвести до потрапляння в мережу
  газу підвищеного тиску.
  
  Гроші, яких не
  вистачає завжди
  
  — Перевіряти ГРС у Чопі —
  суцільне задоволення,— ділиться
  враженнями головний інспектор
  державної інспекції з охорони
  праці та промислової безпеки Л.
  Андращук.— Засоби індивідуального
  захисту — в повному комплекті,
  схема дій у випадку надзвичайної
  ситуації — на моніторі комп’ютера
  завжди перед очима, на щось не
  звернув уваги — розумна апаратура
  підстрахує... Так би всюди! Та всюди,
  на жаль, поки що далеко не так... Хоча
  скажи комусь, що Закарпатське
  лінійне виробниче управління
  магістральних газопроводів, на
  фоні інших багате підприємство з
  дбайливим господарем, теж має
  потребу в грошах, зокрема, на заміну
  морально застарілого та фізично
  зношеного обладнання, той хтось
  неодмінно здивується: бути не
  може!
  Але, наприклад, ГРС у Геївцях,
  збудована років 30 тому, сучасним
  вимогам ніяк не відповідає. Хоч і
  оператор тут — людина знаюча,
  господарська рука якої в усьому
  помітна, та гарантувати
  стовідсотково ефективні дії у
  випадку аварії не може, бо
  телефонний зв’язок на передачу не
  працює.
  Оце так! Начальник служби
  контрольно-вимірювальних приладів
  підприємства О. Фучко,
  супроводжуючи перевіряючих по
  підпорядкованих йому об’єктах, не
  втомлюється пояснювати: у Зняцеві
  робоче місце оператора міститься у
  крихітному приміщенні, в якому
  стоїть котел, але ж незабаром
  планова реконструкція — все буде
  зроблено згідно з сучасними
  вимогами; у Поладь-Комарівцях не
  розроблено методику контролю за
  потраплянням у навколишнє
  середовище одоранту на робочому
  майданчику вузла одоризації газу;
  на Ужгородській ГРС план
  локалізації та ліквідації
  аварійних ситуацій і аварій не
  регламентує дій оператора на
  випадок відсутності зв’язку з
  диспетчером.
  Як «значну» розцінює підготовку до
  роботи в осінньо-зимовий період ВАТ
  «Закарпатгаз» головний інженер
  підприємства І. Багрій. І це при
  тому, що на капітальні ремонти
  об’єктів газозабезпечення із
  запланованих 1,878 млн. грн. освоєно
  тільки 432,67 тис. грн.; замінено 1,5 км
  газопроводів, капітально
  відремонтовано газових мереж майже
  на 22 тис. грн. Навіть
  невтаємниченому у справи
  газозабезпечення закарпатському
  споживачеві зрозуміло: крапля в
  морі. Адже на світанку газифікації
  регіону в цю справу вкладали
  набагато більше коштів. До того ж
  термін експлуатації мереж — 30—35
  років — давно збіг. Тоді чи варто
  дивуватися позаштатним ситуаціям?
  Вони абсолютно можливі, наприклад,
  на ГРП у Горянах чи в самому центрі
  Ужгорода, біля площі Петефі, які
  абсолютно доступні стороннім
  людям.
  Не мине й півроку, забудуться
  пристрасті, що роздирають нині
  громадськість після трагедії, що
  сталася в Дніпропетровську. І
  швидко забудемо про понад два
  десятки загиблих, стільки ж
  скалічених фізично і сотні
  травмованих морально, в очах яких
  ще довго буде запитання: як могло
  таке статися?
  Тож чим надійніше убезпечимося від
  біди, тим кращі уроки будуть
  винесені з попередніх трагедій.
  
  В. ТУРЯНИЦЯ, керівник прес-служби
  теруправління Держгірпромнагляду
  по Закарпатській області