Світ стрясають катастрофи. Але одна
справа, коли це природна стихія, і
зовсім інша, якщо люди потерпають
від біди техногенного характеру:
вибуху ядерного реактора на
Чорнобильській АЕС, вибуху
побутового газу у житлових
будинках, такого, який стався у
жовтні 2007 р. у Дніпропетровську, та
ін. За роки, що пролягли між цими
подіями, починаємо усвідомлювати:
технічна сфера діяльності людини
не стала безпечнішою. Але чому
сьогодні однією з найгостріших
проблем є безпечне постачання
побутового газу населенню, і яким
має бути її розв`язання? Спробуємо
з`ясувати. 
Системам газопостачання
Дніпропетровська — понад 50 років.
Але ж вони є і в багатьох інших
промислових центрах або просто
населених пунктах, де блакитне
паливо використовується вже багато
десятиліть. І як свідчать
результати проведених по всій
Україні перевірок стану їх
обслуговування, подібна аварія
могла статися будь-де.
Чому робиться такий категоричний
висновок? Підтвердженням цього
слугують результати перевірок,
проведених Держгірпромнаглядом
разом з представниками прокуратури
на виконання розпорядження
Кабінету Міністрів від 15.10.2007 р. №
870-р, щодо додержання вимог
законодавства стосовно безпечних
режимів постачання та додержання
норм промислової безпеки під час
забезпечення споживачів природним
газом.
На Дніпропетровщині перевірка
проводилась на підприємствах
газопостачання ВАТ «Дніпрогаз»,
«Дніпропетровськгаз» і
«Криворіжгаз». Як з`ясувалось,
власники не повною мірою виконують
комплекс заходів з ремонту,
технічного обслуговування та
підтримання систем газопостачання
у справному стані. Перевірками
зафіксовано непоодинокі випадки
незадовільного технічного стану
обладнання газорегуляторних
пунктів (ГРП) — запірної арматури,
регуляторів тиску, запобіжних
клапанів, порушення термінів їх
технічного обслуговування, не
переглянуті режимні карти на
відповідність режиму тиску в
газових системах. Відтак
неодноразово виявлялися й витоки
газу на технологічному обладнанні.
У незадовільному стані перебувають
й самі приміщення ряду ГРП — стіни
не захищені від газопроникності,
пошкоджено елементи системи
вентиляції, нещільна покрівля
приміщень. Через відсутність
належного захисного покриття
подекуди мають значну корозію
зовнішні поверхні газопроводів. За
результатами перевірок
заборонялась експлуатація 48
об`єктів систем газопостачання ВАТ
«Дніпрогаз», 20 — у ВАТ
«Дніпропетровськгаз», 6 — у ВАТ
«Криворіжгаз». До адміністративної
відповідальності притягнено 86
працівників цих підприємств.
У процесі комплексних перевірок
підприємств газопостачання
проводилися також перевірки дій
служби «04», іншими словами —
оголошення про умовну аварію. Цей
вид перевірки входить у практику
роботи фахівців теруправління
Держгірпромнагляду. Інспектор
разом з майстром дільниці
перебуває на одному з ГРП, звідки
повідомляє про умовну аварію —
витік газу. На місце, не знаючи про
перевірку, виїжджає аварійна
бригада. Там їй пояснюють мету
виклику і пропонують показати
наявні засоби індивідуального
захисту, обладнання машин
необхідними пристроями, чи
достатньо людей для виконання цих
робіт, і взагалі, чи існує план дій
під час ліквідації аварії. Після
вивчення цих питань вони оцінюють,
наскільки служби здатні виконувати
роботи з усунення причин аварії. І
як свідчить практика, нерідко
аварійні бригади виїжджали на
об’єкти не тільки у неповному
складі, а й загалом без необхідного
інструменту та засобів
індивідуального чи колективного
захисту.
Крім того, ми маємо можливість хоча
б суб’єктивно порівнювати стан
безпеки з точки зору наглядової
діяльності протягом певного
періоду. Наприклад, до середини 90-х
років контроль за виконанням
власниками мереж газопостачання
вимог правил безпечної
експлуатації як самих систем
газопостачання, так і систем
димових і вентиляційних каналів
належав до функцій інспекторів
колишнього Держнаглядохоронпраці.
Нам доводилося розслідувати й
технічні причини нещасних
випадків, пов’язаних із
використанням газу в побуті, однак
пізніше ці функції вийшли з
компетенції нашої державної
структури. У 2001 р. було прийнято
постанову Кабінету Міністрів №270
«Про розслідування нещасних
випадків невиробничого характеру»,
в якій чітко було вказано, що
нещасні випадки без смертельних
наслідків повинні розслідувати
місцеві органи влади, випадки
загибелі людей — органи внутрішніх
справ і прокуратури. Трагедія ж у
Дніпропетровську засвідчила, що
таких заходів недостатньо, аби
назвати і, головне, запобігти
істинній причині біди. Саме тому з 15
жовтня 2007 р. за рішенням Кабінету
Міністрів функції технічного
розслідування обставин і причин
аварій, пов’язаних з використанням
газу у побуті, знову передано
інспекторам та технічним експертам
тепер уже Держгірпромнагляду.
Але у будь-якому випадку
розслідування трагічної події або
аварії — не головне. Насамперед
потрібне поєднання зусиль і
власника, і державних органів, і
споживачів газу, щоб запобігти
аварії. Для цього перше, що
передбачає зробити уряд уже
найближчим часом, — створити
спеціалізовані газотехнічні
інспекції і збільшити чисельність
державних інспекторів, які
контролюватимуть спеціалізовані
підприємства газового
господарства.
Дійсно, стан газових об`єктів
регіону, включаючи ГРП,
контролювався планово-вибірково у
межах можливостей існуючої
чисельності державних інспекторів.
При цьому інспектор розглядав стан
справ на підприємстві з точки зору
безпеки персоналу — як забезпечено
рівень охорони праці під час
виконання робіт, як ведеться журнал
проведення цих робіт, чи регулярно
здійснюється ревізія обладнання
технічними службами. Наприклад,
лише на балансі ВАТ «Дніпрогаз»
перебуває понад 5 тисяч
стаціонарних ГРП, не враховуючи
інших об`єктів, планове
обслуговування яких має
здійснюватись один раз на півроку,
а для певного типу обладнання — й
частіше. Певно, що взяти на себе
функції технічних служб, та ще й
здійснювати їх кількома «парами
рук» інспекторів, як було до цього
часу, погодьтеся, неможливо.
Сьогодні ж ситуація, яка склалась у
газовій галузі, змушує контролюючі
органи йти на такий крок, аби
інспектору надавалося право за
підтримки фахівців
експертно-технічних організацій
перевіряти не тільки
обслуговування приладів, але й їх
реальний технічний стан,
відключати за певних умов той чи
інший прилад і дивитись —
безпечний він чи небезпечний, і чи
дійсно проводилася підприємством
необхідна профілактична робота.
Звичайно, за послуги
спеціалізованих експертних
організацій, яким доручено такі
обстеження, власникові доведеться
платити. Проте це краще, ніж
розплачуватися за втрачені людські
життя. Однак у відповідь вже
довелося почути: «Немає грошей!»
Але хіба можна, щоб весь час люди
були заручниками чиєїсь
безгосподарності або небажання
додержуватися вимог законодавства?
Адже саме на власника підприємства
законодавчо покладено
відповідальність за належний
технічний стан, безаварійну роботу
об`єкта власності, за безпечні
умови праці працюючих, зрештою, за
безпеку мешканців населених
пунктів і навколишнього
середовища.
Втім, одним лише збільшенням
кількості інспекторів бажаного
результату не досягти. Аналіз
ситуації, яка склалась у країні з
постачанням побутового газу
населенню, свідчить, що протягом
останніх років відбулося
скорочення більше ніж наполовину
порівняно із
нормативно-розрахунковою
фактичної чисельності
виробничо-технічного персоналу
спеціалізованих газових
підприємств. Подекуди на місця, які
потребують фахово підготовлених
людей, прийшли нові працівники,
досвід роботи яких становить 2 — 4
роки, але в такій галузі, як газова,
цього недостатньо. Звісно, й вони
можуть працювати, але якщо поряд з
ними є більш досвідчені
спеціалісти. Однак недопустимо, щоб
обслуговування об`єктів підвищеної
небезпеки, якими є газові мережі,
самостійно здійснювали працівники
з таким невеликим досвідом роботи!
І для відповідних побоювань наразі
є підстави.
Тому й обгрунтована сьогодні зміна
самих принципів професійної
підготовки у газовій сфері та
забезпечення необхідного рівня
знань працівників
газопостачальних підприємств,
зокрема керівників середньої
ланки. Не випадково на останньому
засіданні державної комісії, яка
назвала причини трагедії у
Дніпропетровську, одним із рішень
була ухвала про створення
регіональних навчальних центрів з
питань безпечної експлуатації
систем газопостачання. Для цього
цілком виправданим є завдання,
поставлене перед виконавчою
дирекцією Фонду соціального
страхування від нещасних випадків
на виробництві та професійних
захворювань України — виділити
кошти на забезпечення центрів
навчальним приладдям.
Доречно поставити запитання й
таким чином: «Ви чули про трагедії,
подібні до Дніпропетровської, у
країнах Західної Європи?»
Однозначно скажете: «Ні!» Оскільки
там давно існують інші норми,
стандарти використання природного
газу, інша законодавча база, в першу
чергу щодо кримінальної
відповідальності за порушення
визначених державою вимог
експлуатації газових мереж. І якщо
ми хочемо долучитися до
європейської спільноти, то треба
запозичити собі цей досвід. Це ж
стосується і нових підходів до
рівня безпеки використання газу в
побуті.
Тому абсолютно правильним рішенням
є внесення змін і доповнень до
існуючих Правил безпеки систем
газопостачання України (ДНАОП
0.00-1.20-98), затверджених наказом
Держнаглядохоронпраці від 01.10.97 р.
№ 254. У пропозиціях, наданих
фахівцями теруправління по
Дніпропетровській області до нових
Правил, порушується багато питань
стосовно змін підходів до контролю.
Наприклад, ми пропонуємо доповнити
п. 3.21 Правил реченням: «Приєднання
до діючої системи газопостачання
новоспоруджених газопроводів і
газовикористовуючих об’єктів, які
не прийнято приймальною комісією, з
а б о р о н я є т ь с я!»
Сьогодні ми ставимо питання про
позбавлення інспектора таких
навантажень, які не вирішують
основну проблему. Це стосується
участі інспекторів у роботі
державної комісії, яка приймає в
експлуатацію системи
газопостачання житлових будинків,
підприємств соціально-культурної
сфери, житлово-комунального і
побутового обслуговування, де
потужність встановленого
газовикористовуючого обладнання
не перевищує 30 кВт (п. 3.17
вищезазначених Правил). Що малося
на увазі? Наприклад, у сільському
районі, за сотні кілометрів від
обласного центру, здається в
експлуатацію газопровід,
збудований за рахунок дольових
внесків мешканців. Організація, яка
виконала монтажні роботи,
випробувала систему. Інспектору
залишається лише засвідчити своїм
підписом готовність об’єкта. Однак
таких об`єктів, які здаються в
експлуатацію, щомісяця набирається
навіть не один десяток. Перебуваючи
увесь цей час у роз`їздах, інспектор
не займається безпосередньою
наглядовою роботою. Тому ми ставимо
питання, щоб ці об’єкти приймали в
експлуатацію фахівці
експертно-технічних центрів, адже
саме вони, відповідно до чинних
правил, проводять експертизу
проектів споруджуваних
газопроводів на відповідність
вимогам охорони праці та
промислової безпеки. То чому б не
передати право приймати такі
об’єкти в експлуатацію саме тим
фахівцям, які схвалювали його
проект? Переконаний, що таке
рішення є логічним.
Правила сьогодні передбачають, що
коли на підприємство приходить
новий працівник, який виконує
роботи підвищеної небезпеки,
наприклад, газонебезпечні, то на
першому екзамені на право допуску
його до роботи у складі комісії
навчального закладу або
підприємства повинен обов’язково
брати участь державний інспектор.
Але як повинні ущільнювати свій
робочий час 3—4 галузевих
інспектори, щоб на додаток до
основної роботи встигнути побувати
з цією метою на кожному
підприємстві? Відповіддю на це
запитання також може стати
перегляд чинних Правил, надання
повноважень та підвищення
відповідальності за якість
навчання персоналу керівникам цих
закладів і підприємств.
Також пропонуємо доповнити п. 4.4.12
Правил. Зокрема, регулювання
обладнання ГРП та ГРУ і перевірка
параметрів спрацювання
запобіжно-скидких та
запобіжно-запірних клапанів має
здійснюватися не рідше одного разу
на місяць, технічне обслуговування
— не рідше одного разу на 6 місяців,
якщо згідно з паспортом
заводу-виготівника для цього
обладнання не потрібне проведення
технічного обслуговування (або
ремонту) протягом коротших
термінів. Експлуатація регуляторів
тиску та запобіжних пристроїв ГРП
та ГРУ, що відпрацювали
встановлений термін або
відпрацювали понад 10 років,
допускається тільки після
проведення комплексної оцінки їх
технічного стану з визначенням
наступного дозволеного ресурсу.
Роботи з комплексної експертної
оцінки мають здійснюватися
спеціалізованими організаціями,
які мають дозвіл
Держгірпромнагляду.
Втім, питання наглядової
діяльності стосовно використання
побутового газу та його постачання
спеціалізованими підприємствами —
лише частина проблеми, яка існує
сьогодні в державі. У промисловості
використовуються й інші гази —
хлор, аміак та багато інших, і вихід
технології з-під контролю може
призвести до непередбачуваних
наслідків. Особливо якщо свою,
часом негативну, роль відіграє
людський фактор. Досі остаточно не
вирішена багаторічна проблема
утилізації непридатних
контейнерів з-під хлору. Цю
небезпечну речовину
Дніпропетровщина постачає на
підприємства майже усіх областей
України. Причому завод відправляє
контейнери, що, як і належить,
пройшли технічне опосвідчення, а
замість них споживачі повертають
ємкості, які побували у Росії
(навіть у Забайкаллі) і технічний
стан їх не перевірявся роками.
Оскільки вирішення цього питання
сьогодні має державне значення, ми
запропонували внести його до
загальнодержавної програми
поліпшення стану безпеки, гігієни
праці та виробничого середовища на
2008—2012 рр. з пропозицією створити
спеціалізований центр для
проведення цих робіт.
Теруправління занепокоєне також
станом аміачних холодильних
установок регіону, безпекою
коксохімічного виробництва, де
гази не менш небезпечні, ніж газ
природний. Ми стоїмо на позиції
абсолютної заборони використання
балонів зі скрапленим газом у
місцях масового перебування людей:
кафе, кінотеатрах, на ринках, в
інших місцях, замінивши балони
сучасними безпечними
електроприладами.
Для контролю цих питань за рішенням
Держгірпромнагляду створюються
спеціалізовані регіональні
хімічні інспекції. Скажімо,
Дніпропетровська інспекція, якій
будуть піднаглядові також
виробництва Кіровоградської та
Запорізької областей,
здійснюватиме нагляд не тільки на
суто хімічних виробництвах, але й
на окремих дільницях та об`єктах
інших галузей промисловості.
Зокрема, вона буде орієнтована на
коксохімічне виробництво, оскільки
на кожному такому підприємстві є
цех хімічного вловлювання, в якому
з коксового газу виготовляють
компоненти мінеральних добрив,
мазут, основу для автомобільного
пального тощо. І контроль за
роботою таких об’єктів повинні
здійснювати інспектори-хіміки,
фахівці, які можуть оцінити за
технологічними картами реальне
дотримання вимог безпечного
ведення хімічних процесів, що під
силу далеко не кожному. Тому
спеціалізація державного нагляду
— це новий, правильний напрям,
обраний Держгірпромнаглядом,
головною метою якого був і є
пріоритет здоров’я та життя
людини.
А. КОЖУШКО, начальник теруправління
Держгірпромнагляду по
Дніпропетровській області
На знімку:
А. Кожушко відповідає на запитання
представників ЗМІ.
