Статьи

Стаття 4 Закону «Про охорону праці» визначає, що державна політика в галузі охорони праці в Україні спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.
2008-059_3.jpgЗакон передбачає, що досягнення проголошених цілей можливе лише при комплексному вирішенні поставлених завдань, на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм, тобто з використанням як адміністративних, так і економічних методів управління охороною праці, за безпосередньої участі держави в розробці та фінансуванні заходів з охорони праці. Саме тут держава має в першу чергу проявляти себе, забезпечуючи координацію діяльності різних органів управління, а також установ, організацій та об’єднань громадян, які вирішують проблеми охорони здоров’я, гігієни та безпеки праці...
Так повинно бути. Проте цього немає. Лише коли стаються резонансні техногенні аварії, в яких гинуть та калічаться десятки працівників, влада й суспільство намагаються робити якісь кроки щодо недопущення подібних випадків у майбутньому. Але хіба можна за допомогою тимчасових комісій з розслідування резонансних НП, разовими грошовими компенсаціями вирішити невирішені проблеми охорони праці, що накопичувалися?! Безумовно, що ні! Такою є думка начальника теруправління Держгірпромнагляду по Сумській області О. Головащенка, яку він висловив у бесіді з нашим власним кореспондентом Вадимом КОБЦЕМ.

— Олександре Федоровичу, впродовж останніх двох років у промисловому секторі економіки країни на фоні незначного зниження рівня загального виробничого травматизму намітилася тенденція до збільшення кількості нещасних випадків зі смертельними наслідками. Чому це відбувається? Адже і наприкінці 90-х років минулого століття, і на початку нинішнього десятиріччя рівень виробничого травматизму зі смертельними наслідками неухильно знижувався. Які заходи вживає теруправління для зміни ситуації?
— Як не сумно зачіпати цю тему, але це дійсно так. Якщо в першому півріччі 2007 р. в країні на виробництві загинуло 482 працівники, то за аналогічний період нинішнього року — 501. Не є винятком і Сумська область, де в першому півріччі під час виконання трудових обов’язків загинуло 8 працівників, що на 3 більше порівняно з аналогічним періодом 2007 р.
Як свідчить проведений аналіз, випадки травмування працівників найчастіше стаються з організаційних (65,4%), технічних (23,2%) і психофізіологічних причин (11,4%). Основними видами пригод, що призвели до нещасних випадків зі смертельними наслідками, є падіння потерпілих з висоти, обвалення предметів і матеріалів на них. А ще — ДТП. Загалом на ці види подій припадає понад 50% смертельних нещасних випадків.
Безумовно, за усіма випадками смертельного травматизму, груповими нещасними випадками і випадками з інвалідними наслідками теруправління вживає конкретних заходів на усунення причин їх настання і недопущення подібних порушень у подальшому.
Обставини та причини нещасних випадків розглядаються на засіданні розширених рад теруправління, на які запрошуються представники профспілкових організацій, місцевих органів влади, керівники об’єднання роботодавців «Сумський регіон». Запрошуються, звичайно ж, і перші керівники підприємств, де сталися такі нещасні випадки.
У другому півріччі 2008 р. одним з пріоритетів під час здійснення наглядової діяльності стала практика проведення комплексних перевірок адміністративних районів, міст обласного підпорядкування. До участі в них ми намагаємося залучати якомога більше представників зацікавлених сторін. На основі актів комплексних перевірок розробляються заходи щодо усунення виявлених порушень як на рівні адміністративних одиниць, так і на рівні кожного підприємства, де виявлялися порушення.
Багато чого тут залежить від якісного виконання своїх посадових обов’язків нашими співробітниками. Тому в теруправлінні багато уваги приділяється питанням підвищення рівня кваліфікації державних інспекторів. Щотижня з ними проводяться семінари, щомісяця — розширені семінари-наради, на яких працівники, які досягли хороших показників, діляться своїми напрацюваннями у здійсненні наглядової діяльності. Систематично проводиться також робота з представниками служб охорони праці підприємств. Раз на квартал представники тієї чи іншої галузі збираються разом з державними інспекторами; передовики розповідають про СУОП, що ефективно діють на їхніх підприємствах, діляться іншими досягненнями.
Можна було б назвати й інші заходи та напрями щодо поліпшення державного нагляду, які ми вносимо до планів робіт, виходячи з резервів внутрішньої самоорганізації. Проте, як показує дійсність, охорона праці — це таке багатогранне питання, що зусиль, яких ми вживаємо, явно недостатньо. Аналіз наглядової роботи, яка проводиться, показує, що вона не може бути ефективною, оскільки нині в регіоні, як і в країні в цілому, накопичилося чимало проблемних питань у справі створення безпечних умов праці. Вважаю, що без їх вирішення одному Держгірпромнагляду не під силу кардинально змінити ситуацію.
— Що саме Ви маєте на увазі? Які невирішені питання викликають найбільшу занепокоєність?
— По-перше — це відсутність повноцінного державного управління охороною праці з боку місцевих державних адміністрацій та місцевих органів самоуправління, де сьогодні відсутнє будь-яке нормативно-правове забезпечення організації та функціонування служб охорони праці.
Як відомо, ще в 2007 р. під час затвердження нового Типового положення про головні управління праці та соціального захисту населення функції щодо здійснення ними державного управління та контролю за охороною праці не були визначені. Пройшла реорганізація цих управлінь, і служби охорони праці було або скорочено зовсім або ж ввійшли до складу відділів з експертизи умов праці. В кінці минулого — на початку поточного року в багатьох облдержадміністраціях розглядався проект нового Положення про служби охорони праці. Безумовно, це нова урядова ініціатива була великим кроком вперед. Адже вперше за багато років йшлося про створення повноцінних управлінських структур на рівні адміністративно-територіальних одиниць, які змогли б виконувати не тільки статистичні функції, що у більшості випадків мало місце раніше, але й реально впливати на стан справ з охороною праці в регіонах.
На жаль, до цього часу з невідомих причин цей проект Кабінетом Міністрів все ще не затверджено. Хочеться сподіватися, що найближчим часом уряд згадає про свої ініціативи й доведе справу до логічного завершення. Адже відсутність повноцінних служб охорони праці в органах місцевої влади не дає можливості виконувати ст. 2 і 16 Закону «Про місцеві державні адміністрації», ст. 34 Закону «Про охорону праці», де вказано, що саме органи місцевої влади «у межах відповідних територій: забезпечують виконання законів та реалізацію державної політики в галузі охорони праці.., здійснюють контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності нормативно-правових актів про охорону праці».
— Картина дійсно виглядає якось дивно... Базовий Закон є, механізми його втілення в життя начебто знайдені та узгоджені, проте ось уже стільки часу дієвих служб охорони праці в місцевих органах влади немає. Тому на практиці й виходить, що лише один державний наглядовий орган в особі Держгірпромнагляду, виявляючи порушення на тому чи іншому підприємстві, і відповідає за рівень виробничого травматизму в регіонах... Адже ніхто інший, крім нього, не те що не займається запобіганням нещасним випадкам на виробництві, але навіть як слід не володіє ситуацією. У той же час вже більш як сім років у нашій державі функціонує Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань. Якою є, на Ваш погляд, його роль у профілактиці виробничого травматизму?
— Перш ніж говорити про Фонд, для більш наочної ілюстрації становища, що склалося, наведу таку аналогію. Чим насправді є для підприємств наш наглядовий орган? Та це та ж сама прокуратура, яка виявляє порушення законодавства в сфері промислової безпеки. Переважно технічні. Виникає запитання: як, маючи виключно спеціалістів у технічних галузях, можна комплексно вирішувати весь широкий спектр питань, від яких залежать безпечні, сприятливі умови праці, рівень виробничого травматизму на території тієї чи іншої адміністративної одиниці? Або ж уявімо, наприклад, що тільки один з наявних у державі правоохоронних органів почне боротися зі злодіями, паралельно займаючись профілактикою правопорушень.
Що стосується Фонду. Дійсно, згідно із Законом «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» серед основних завдань цієї структури — проведення систематичних профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, недопущення нещасних випадків і професійних захворювань на виробництвах страхувальників. З цією метою Фонд зобов’язаний здійснювати фінансування регіональних програм безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, проводити навчання персоналу з питань охорони праці, розробляти й поширювати спеціальну літературу, займатися пропагандою охорони та гігієни праці тощо.
Але що ж реально ми маємо сьогодні? Чи займається достатньою мірою Фонд, як це передбачено в Законі, питаннями профілактики виробничого травматизму? Роботодавці ж справно перераховують кошти на його рахунок. А чи одержують вони натомість якусь віддачу у вирішенні своїх наболілих працеохоронних питань? На превеликий жаль, але доводиться констатувати, що цього немає. Хіба що якісь крихти виділяються з чималих зборів Фонду для навчання з питань охорони праці посадових осіб вельми обмеженої кількості підприємств.
Замість цілеспрямованої роботи з профілактики виробничого травматизму страхові експерти з охорони праці робочих органів Фонду перетворилися на ще одних перевіряючих і контролюючих працівників з дуже невизначеним колом завдань і повноважень.
Впродовж останніх років Фондом у Сумській області, як втім, і скрізь, не проводилося фінансування регіональної програми поліпшення стану безпеки та умов праці. Причиною тому була, як відомо, відсутність Національної програми та механізмів виділення коштів. Наприкінці минулого року сесією Сумської обласної ради регіональну програму усе-таки було затверджено, і керівництво обласного управління виконавчої дирекції Фонду пообіцяло виділити певні фінансові кошти для реалізації цієї програми. Проте до цього часу жодної копійки на фінансування передбачених програмою заходів Фонд поки що не виділив. Керівництво Фонду України, схоже, навіть слухати нічого не хоче про таку постановку питання.
Що ж виходить? Держава на рівні законодавства передбачила, створила умови для існування інституту страхових експертів з охорони праці, які мають займатися профілактикою виробничого травматизму, але вони, як бачимо, свого прямого завдання не виконують. Фінансові кошти, що виділяються для оплати їхньої праці, витрачаються, по суті, вхолосту. Тому вважаю за необхідне ввести як на державному, так і на місцевих рівнях практику систематичного заслуховування робочих органів Фонду про стан виробничого травматизму в державі та регіонах, про проведення його структурами конкретних заходів щодо недопущення нещасних випадків і випадків профзахворювань на об’єктах страхувальників. Зрозуміло, що для цього необхідно затвердити певні нормативно-правові акти. І займатися їх розробкою мають не самі спеціалісти Фонду, як це відбувалося всі останні роки, а представники всіх сторін, зацікавлених у зниженні рівня виробничого травматизму та професійної захворюваності.
— Про те, що Закон «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...» виконується не повною мірою, говорять й самі представники Фонду. Адже законодавцем ще на етапі його становлення було суттєво змінено ідеологію Закону, яка передбачала пряму залежність розмірів відшкодувань до Фонду підприємствами від рівня виробничого травматизму. Саме тому сьогодні роботодавець і почувається безкарним. Ніяких реальних санкцій до нього за високий рівень травматизму або профзахворюваності жодний державний наглядовий орган, ні той самий Фонд застосувати не можуть. І дивуватися тут нема чому. Не діє найефективніший у наш час фінансовий важіль впливу навіть на найнедбаліших і недобросовісних ділків, які цілком свідомо йдуть на грубі порушення законодавства про охорону праці. Як вирішити це болюче питання?
— У тому-то й справа, що на недобросовісного роботодавця впливає тільки Держгірпромнагляд. Але як? В основному малоефективними примусовими діями — штрафами та призупиненнями роботи устаткування. Чи хтось задумувався над тим, що значить для нинішнього успішного підприємця штраф у розмірі 85 грн.? Дрібниця. Копійки. Цілком очевидно, що відсутність вагомого економічного засобу впливу на роботодавця не стимулює його додержуватися вимог законодавства. В цій ситуації багато хто з них згодні хоч кожного тижня платити мізерний штраф, аби не займатися питаннями охорони праці.
Який висновок напрошується з усіх цих, добре відомих спеціалістам фактів і міркувань? Якщо наша держава прагне надати максимальну самостійність для роботодавця, то цілком очевидно, що необхідно зробити максимальною і його економічну відповідальність за порушення, недодержання діючого законодавства про охорону праці, за допущення випадків виробничого травматизму, тим більше смертельних випадків. І стежити за всім цим з усією суворістю і принциповістю повинно все суспільство. Адже що може бути дорожчим у людини, ніж його життя та здоров’я! Важливо тут, безумовно, пам’ятати і про відповідальність держави, яка в найближчі терміни просто зобов’язана виробити найбільш дієві механізми профілактики виробничого травматизму.

На знімку:
начальник теруправління
Держгірпромнагляду
по Сумській області О. Головащенко.

Фото В. КОБЦЯ



До списку