Статьи

Діяльність Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України все більше удосконалюється, накопичується досвід роботи.
Як захистити потерпілого на виробництві, забезпечити йому своєчасний і діючий соціальний захист? Свою думку з цього приводу висловлює заступник начальника управління виконавчої дирекції Фонду в Одеській області Г. ПРИСУХА.

2008-289_6.jpg

Безумовно, виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України, управління Фонду в областях і робочі органи на місцях у цілому виконують свою соціальну функцію. Знизилася напруженість у питаннях соціального захисту потерпілих і членів їхніх сімей. Всі, кого роботодавець застрахував у робочих органах, або громадяни — суб’єкти підприємницької діяльності, застраховані у Фонді на добровільних засадах, у разі допущеного нещасного випадку на виробництві (страхового) чи професійного захворювання одержують від Фонду страхові виплати й інші медико-соціальні послуги, визначені ст. 21, 28, 29, 34 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності». Тільки за перше півріччя 2008 р. ці виплати в Одеській області становили більш як 32 млн. грн. Захищають потерпілих на виробництві органи Держгірпромнагляду, місцеві державні адміністрації, профспілки та ін. Їхні функції визначено законодавством про охорону праці. Роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці умови праці, що відповідають нормативно-правовим актам, фінансувати заходи з охорони праці, організувати розслідування та вести облік нещасних випадків. Кабінет Міністрів забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці, подає на затвердження Верховної Ради загальнодержавну програму покращання стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, координує роботу міністерств з цих питань. Місцеві, обласні державні адміністрації формують цільові, регіональні програми покращання стану охорони праці в регіонах. Органи Держгірпромнагляду взагалі можуть все, навіть видавати приписи керівникам виробництва, притягувати до адміністративної відповідальності, порушувати питання про відповідність посадових осіб займаній посаді, направляти матеріали на недбайливих роботодавців до органів прокуратури для притягнення їх до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Профспілки здійснюють громадський контроль, хоча їхні права законодавець багато в чому обмежив. Але пропонувати роботодавцю призупиняти роботу у разі загрози життю та здоров’ю працюючих — у них це право є, проте хто це буде робити — питання. На папері захисників багато, але, як кажуть, де багато няньок, там дитя каліка. Згідно зі ст. 1 Закону для Фонду завданнями страхування від нещасного випадку є проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням. Цими питаннями Фонд займається мало. І на це є об’єктивні причини, про що журнал «Охорона праці» неодноразово інформував своїх читачів. Керівники нашого управління детально інформували, куди спрямовуються ці кошти і на які цілі.
Останніми роками активізувалася робота з навчання фахівців з охорони праці за рахунок коштів Фонду. Страхові експерти з охорони праці проводять значну роботу щодо пропаганди безпечних методів праці, поширення на підприємствах нормативної літератури, плакатів, пам’яток та іншої спеціальної літератури.
І все-таки в питаннях безпеки праці на виробництві основним захисником працюючих, і не тільки їх, а й усіх громадян, на нашу думку, має стати Закон. Ці питання хвилюють усіх. Особливо вони стають актуальними, коли трапляються аварії з загибеллю людей, і, як результат, необхідно відшкодовувати шкоду потерпілим або членам їхніх сімей. У цей період усі рішення затверджуються на основі створеної в країні нормативно-правової бази. І щоразу переконуємося, що вона недосконала.
Після чергових трагедій на шахтах вугільної промисловості Рада національної безпеки та оборони України 30 травня 2008 р. прийняла документ «Про стан і перспективи розвитку вугільної промисловості та невідкладні заходи щодо підвищення безпеки праці в цій галузі». Було видано Указ Президента України від 05.08.2008 р. № 685/2008. Намічено ряд заходів, які повинні здійснити Кабінет Міністрів, Міністерство вугільної промисловості, Держгірпромнагляд, Міністерство праці та соціальної політики України. Запропоновано посилити нагляд за діяльністю Фонду в частині проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві. Для обласних управлінь і робочих органів Фонду це закінчилося черговою цільовою перевіркою Держгірпромнагляду. Мені вже незручно писати про це. Одеське управління Фонду за час його існування перевіряється щороку профільною інспекцією Мінпраці, КРУ та прокуратурою. У травні поточного року органи прокуратури всіх рангів — від районних до Генеральної прокуратури України — спільно з теруправлінням Держгірпромнагляду по Одеській області перевіряли ці питання. Тепер знову. Невже їм усім незрозуміло, що Фонд не може вирішити проблему профілактики травматизму, використовуючи свій бюджет, що тут повинен розщедритися роботодавець, який змушує працювати людей у небезпечних умовах, який не думає про те, щоб по справедливості, об’єктивно захистити залучених до роботи працівників? У гіршому становищі сьогодні опинилися робітники, які з якихось причин виконували роботи за договором підряду і не були оформлені на роботу відповідно до трудового законодавства України. Нещасні випадки, що сталися на виробництві з такими працівниками, згідно з діючим Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві не пов’язуються з виробництвом. І виплати Фондом по них не провадяться.
У статті «Зловісний блиск «Кристалу» («Охорона праці», № 8, 2008 р.) детально викладено проблеми, що виникають під час розслідування подібних випадків, і названо тих, хто повинен займатися такими роботодавцями. У цьому ж номері журналу начальник державної інспекції теруправління Держгірпромнагляду по Кіровоградській області О. Золенко в статті «Зачекаємо, що скаже Одеса» порушив питання своєчасного розслідування нещасного випадку з працівником Торговицької загальноосвітньої школи Новоархангельського району. Ще один «захисник» робочої людини. Начебто все правильно, але винен в усьому знову ж Фонд або його безправний страховий експерт з охорони праці.
Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві та Перелік обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затверджено постановою Кабінету Міністрів від 25.08.2004 р. № 1112. Згідно з цими документами тільки в Одеській області у першому півріччі 2008 р. нараховувалося 44 нестрахових випадки, з яких 40 — зі смертельними наслідками. По цих випадках потерпілі та члени їхніх сімей пишуть скарги в усі інстанції, що були названі на початку цієї статті. Подають позовні заяви до судів і, як правило, судитися з ними доводиться Фонду соціального страхування, який повинен доказувати, що він не може платити, оскільки нещасний випадок не страховий, потерпілий працював не в інтересах виробництва тощо. Члени сімей і потерпілий ставлять запитання: тоді в чиїх інтересах працював потерпілий? І тут рішення приймає суд, який теж не завжди буває об’єктивним. Як же вирішити цю проблему? Захисників багато, а сім’я залишається без годувальника, і ніхто її не хоче підтримати.
Є і такі нещасні випадки, що сталися з людьми, які забезпечують роботою себе самостійно і які не застрахувалися на умовах добровільної сплати внесків у Фонді. 15.09.2008 р. у Білгород-Дністровському районі Одеської області на СП «Скіф» підприємець, орендуючи приміщення для організації виробництва з переробки виноградної кісточки, у ході підготовчих робіт одержав смертельну травму. Згідно з діючим Порядком нещасний випадок з цією фізичною особою не є страховим, тому що він добровільно не застрахувався. Отже, і відповідні виплати його сім’ї не належать.
Виконавча дирекція Фонду України у листопаді 2006 р. видала наказ № 702, в якому визначила порядок індивідуального страхування осіб, які забезпечують себе роботою самостійно. По всій Україні проведено роз’яснювальну роботу, кожній фізичній особі, яка використовує найману працю, при здачі звітності видано пам’ятки з цього питання. Проте страхування — справа добровільна, і Закон тут безсилий. На нашу думку, такі підприємці, перш ніж почати які-небудь роботи, особливо там, де є небезпечні та шкідливі фактори виробництва, повинні бути застрахованими, і тоді вони і їхні сім’ї будуть соціально захищені. Це стосується і підприємця А. Попович, яка згадується у вищеназваній статті «Зловісний блиск «Кристалу» і яка теж не була застрахована.
Нині Кабінет Міністрів і Держгірпромнагляд працюють над новою редакцією Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві. У зв’язку з проблемою, що виникла, новий Порядок розслідування необхідно зробити таким, щоб усі нещасні випадки, що стаються на території підприємства під час виконання робіт в інтересах підприємства чи виробництва, були пов’язані з виробництвом, але відшкодування шкоди за ними і реалізація заходів щодо їх запобігання провадиться, якщо працівник застрахований Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. У разі відсутності страхування або якщо працівник узагалі був не оформлений, роботодавець, на території якого стався цей нещасний випадок, фінансує заходи щодо запобігання таким випадкам. Така норма дала б змогу захистити усіх, хто працює на виробництві в інтересах країни. При цьому профілактику травматизму і виплати застрахованим особам здійснює Фонд, а якщо працівники не застраховані, виплати і реалізацію заходів оплачує роботодавець, який допустив їх до роботи, не забезпечивши безпеку праці. Цим було б усунено багато протиріч, що виникають сьогодні в ході розслідування нещасних випадків на виробництві. Органи Держгірпромнагляду в ході розслідування більше уваги приділяли б об’єктивності в плані виявлення технічних і організаційних причин того, що сталося, розробці заходів щодо усунення причин травмування. Фонд і роботодавці оплачували б ці заходи як рівні партнери у випадку, якщо потерпілі застраховані у Фонді, а якщо цього немає, то витрат зазнає роботодавець. Таким чином вирішуються питання і соціального захисту, і фінансування заходів щодо запобігання нещасним випадкам на виробництві.
При цьому варто внести зміни до законодавчих актів щодо термінів і визначень поняття нещасного випадку: нещасні випадки на виробництві, у тому числі страхові та нестрахові, оплата і заходи щодо їх запобігання за рахунок Фонду й роботодавця тощо.
Побутові нещасні випадки обов’язково розслідуються згідно з рішенням районних держадміністрацій, матеріали по них направляються до прокуратури, а питання профілактики та соціальних виплат розглядаються в судовому порядку.
Просимо всіх зацікавлених у соціальному захисті громадян України взяти участь в обговоренні цієї проблеми, дати свої пропозиції щодо Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків на виробництві та в побуті.


Фото К. ЦВІГУН



До списку