Мова про незвичайний нещасний випадок. Важливо не тільки те, як він трапився, але й де. Скажімо, у Запоріжжі важко знайти більш небезпечне для людини і довкілля підприємство, ніж ДП «Кремнійполімер». Воно насичене об’єктами підвищеної небезпеки, агресивними хімічними сполуками, серед яких левову частку становлять хлор і його похідні. Не випадково галузева інспекція теруправління Держгірпромнагляду по Запорізькій області щомісячно перевіряє стан охорони праці на цьому підприємстві. Начебто не дрімає і заводська служба охорони праці. А що ж у результаті?
У серпні 2007 р. на одній з дільниць
цеху № 1, що спеціалізується на
виробництві кремнійорганічних
сполук, спалахнули випари
вінілтрихлорсілану (ВТХС). Бризки
палаючої рідини потрапили на одяг
апаратника М. Систерова, який тут же
спалахнув. Апаратника терміново
відправили до лікарні, та через 9
днів він помер. Сучасна медицина
виявилася безсилою проти 96%-ного
опіку поверхні тіла і дихальних
шляхів потерпілого.
Того дня до роботи в цеху заступила
третя зміна. Бригада апаратників у
складі двох осіб (один з них — М.
Систеров), ознайомившись з
письмовим розпорядженням
начальника цеху, включилася у
техпроцес згідно з технологічним
регламентом цеху. Вони продовжили
підзлив продукту в окрему ємкість
до отримання позитивного показника
«зовнішній вигляд», після чого
продукт зливають уже в транспортну
тару. Близько 19 год М. Систеров, не
поставивши до відома майстра зміни
В. Кирильчука, що є фактичним
порушенням Інструкції з охорони
праці апаратника перегонки
дільниці № 4, одноосібно взявся
випорожнювати ємкості зі зливками
ВТХС у спеціальний куб для
повторної ректифікації речовини.
Та при цьому не перевірив
заземлення — кріплення мідного
тросика за допомогою болта до
пристрою і зливного наконечника.
Коли апаратник витягував з ємкості
розвантажувальний рукав, стався
електростатичний розряд. Миттєво
спалахнули випари ВТХС, пролунав
вибух, дно ємкості вилетіло і
палаюча рідина виплеснулася на М.
Систерова. Про наслідки ми вже
знаємо.
Чи можна було уникнути трагедії?
Безумовно! Якби… майстер В.
Кирильчук, заступивши на зміну,
ознайомився із завданням для
дільниці № 4 і відповідно розставив
людей, перевірив якість виконаних
заходів щодо безпечного
розвантаження ємкостей з ВТХС. Крім
того, майстру слід було повідомити
воєнізований газорятувальний
загін про проведення
газонебезпечних робіт. Однак
нічого цього він не зробив. Як
пізніше з’ясувалося, В. Кирильчук
прийшов на роботу добряче
напідпитку і переважно
відсиджувався у щитовій. Тому
повідомляти йому про вивантаження
ємкостей з небезпечною рідиною
апаратник М. Систеров не став, хоча
таку операцію він виконував уперше.
А інших посадових осіб, з якими
можна було б обговорити поточні
виробничі питання, на дільниці не
було. І не тільки у день трагедії.
Адже попри те, що режим роботи
дільниці цілодобовий, з
безперервним технологічним
процесом, у змінах, зайнятих з 15 год
дня до 7 год ранку, контроль за
безпечним веденням робіт посадові
особи цеху не здійснювали. Тобто
впродовж найнапруженіших 14 робочих
годин робота дільниці фактично
була пущена на самоплив.
Що така організація праці на такому
небезпечному підприємстві
неприпустима, не могла не знати
адміністрація цеху, заводу. Тим
більше, що практично всі її
представники пройшли навчання з
охорони праці та отримали
відповідні посвідчення. Однак, як
бачимо, знання виявилися мертвими.
Бо за іншої ситуації начальник цеху
А. Саліфов не допустив би
неодноразового використання
фторопластового зливного
наконечника, зокрема, без пристрою
для відведення статичної
електрики. Його заступник К. Бондар
поклав би край експлуатації
витяжної вентиляції у
вибухонебезпечному приміщенні без
суцільного електроланцюга кожухів
і коробів. Начальник злощасної
дільниці О. Котляренко не пішов би
спокійно додому, не
переперевіривши, як виконано
підготовчі роботи для ведення
газонебезпечних робіт і не
організувавши за ними надійний
контроль. Зрештою, якби у цеху
(читай — на заводі) велася реальна
нещадна боротьба за безпеку праці,
з порушниками трудової і
виробничої дисципліни, то майстру
зміни В. Кирильчуку і в голову б не
прийшло з’явитися на роботу
напідпитку.
Не треба пояснювати, що всі особи,
прямо чи опосередковано причетні
до причин цього нещасного випадку,
притягнені до адміністративної
відповідальності. Та чи зняла ця
традиційна процедура покарань
проблему виконавчої дисципліни як
рядових працівників, так і
посадових осіб ДП
«Кремнійполімер»? На жаль, ні. Адже
восени на підприємстві стався ще
один нещасний випадок. Правда, без
смертельного наслідку. Але
принципово це нічого не міняє: ДП
«Кремнійполімер» продовжує
становити загрозу для людини і
довкілля. Як бути далі?
Своїми поглядами на дану ситуацію
поділився начальник Запорізької
держінспекції промислової безпеки
та охорони праці у гірничій
промисловості та на об’єктах
підвищеної небезпеки В. Назаренко.
Ось що він розповів:
— ДП «Кремнійполімер» — справді
чималий клопіт для нашої області. У
2006 р. тут сталося три нещасні
випадки, в 2007 р. — 5, один з яких зі
смертельним наслідком. Інспекція
провела перевірки стану охорони
праці відповідно 14 і 18 разів. Крім
того, у вересні на підприємстві
було введено режим особливого
нагляду. Протягом місяця
інспектори практично не покидали
заводську територію ні вдень, ні
вночі. Було обстежено 30 об’єктів
підвищеної небезпеки. Виявлено
чимало порушень вимог безпеки,
притягнені до адміністративної
відповідальності 12 посадових осіб,
у т. ч. начальники цехів, їх
заступники, майстри. Сьогодні вже
можна сказати, що стан промислової
безпеки на підприємстві
поліпшився. Та цим функції
держнагляду не вичерпуються. Так, у
першому кварталі 2008 р. відбудеться
грунтовна комплексна перевірка ДП
«Кремнійполімер». Протягом грудня
2007 р. керівництво підприємства
зобов’язане провести
інвентаризацію всього
устаткування підвищеної небезпеки,
бо значна його кількість уже давно
вичерпала свій експлуатаційний
ресурс. Саме ця техніка є головним
джерелом травмування людей і
становить потенційну загрозу
аварій. Тому може бути, що за
підсумками комплексної перевірки
опломбуємо не одну одиницю
устаткування.
Служба охорони праці складається з
трьох осіб, які намагаються
контролювати стан охорони праці,
вести профілактичну роботу,
видають приписи тощо. Але загальний
технічний стан підприємства, який
здебільшого не тягне і на «трійку»,
нерідко зводить нанівець зусилля
заводських служб. Втім, детальну і
об’єктивну оцінку їх роботи ми
дамо після комплексної
перевірки.
Н. РУСИЧ
