«Навіть якщо виробниче порушення
скоєно через неуважність
трудівника, воно є гріхом, бо
людина, яка виконує справу, що
потребує особливої уваги, без такої
уваги дуже грішить». Ці слова
Блаженнійшого Володимира,
Митрополита Київського і всієї
України, які свого часу були
опубліковані в нашому журналі у
формі інтерв’ю з керівниками
журналу «Охорона праці», постійно
спадають на думку, коли в черговий
раз ознайомлюєшся з обставинами та
причинами нещасних випадків на
виробництві.
Пожежа, яка спалахнула, і наступна
трагічна загибель трьох
робітників, що сталися у лютому 2007
р. у м. Харкові, є прикладом не
тільки вкрай безвідповідального
ставлення до вимог охорони праці та
пожежної безпеки, але, як
уявляється авторові цих рядків, і
обурливим актом кричущого
нехтування найбільшою цінністю —
життям та здоров’ям працівників.
Тривалий час 37-річний мешканець с.
Введенка Харківського району О.
Маштальов не мав постійної роботи і
був змушений перебиватися
випадковими заробітками. У січні
він дізнався, що роботу можна
знайти в АТЗТ «Гонг» у Харкові. До
кінця місяця він сформував бригаду,
до складу якої ввійшли його
знайомий О. Воложанін і односельці
— Г. Коровай, Р. Мукєєв і С.
Захаренко.
1 лютого робітники прибули на базу
№ 1 АТЗТ «Гонг» (колишнє
овочесховище) і звернулися до її
директора А. Мішина, якому трохи
раніше генеральний директор
підприємства Г. Ніколаєнко доручив
демонтувати старе устаткування у
приміщенні холодильника, яке не
експлуатувалося.
Бригада робітників, яка
пропонувала свої послуги з
виконання газорізальних робіт,
мабуть, цілком задовольнила
директора бази. Про своє рішення
найняти цю бригаду він
зателефонував генеральному
директорові. Після цього А. Мішин і
бригадир О. Маштальов оглянули
приміщення, де треба було
виконувати роботи, визначили обсяг
робіт і домовилися про умови оплати
праці.
Що стосується офіційного
оформлення трудових відносин, то до
цього сторони, які домовлялися, не
дійшли. По-перше, ні у кого з членів
бригади не було того дня з собою
паспорта, по-друге, на базі, як
випливає з пояснювальної записки
одного з членів бригади, який
залишився живим, належало виконати
додаткову роботу, і договір підряду
на виконання всіх робіт мало сенс
оформити трохи пізніше. А втім, уже 2
лютого о 9 год директор бази № 1 А.
Мішин видав бригаді зі складу два
балони з киснем і два балони із
зрідженим газом-пропаном, шланги
та різаки. Крім цього — два
вогнегасники, пісок і відро для
води.
Бригада розділилася на дві групи,
бо вирізати старі аміачні
радіатори холодильників треба було
в двох різних приміщеннях. У
зв’язку з тим, що один газовий
різак був несправний, одна група
працівників (Г. Коровай і О.
Воложанін) у перший день так і не
розпочала роботу. Близько 14 год
робітники пішли додому, а О.
Маштальов, С. Захаренко та Р.
Мукєєв провадили різання старих
аміачних радіаторів.
Наступного ранку всі знову прибули
до місця виконання робіт. Оскільки
день був вихідним (субота), директор
бази на роботі не з’явився. Замість
нього за його вказівкою вийшла його
заступник Т. Гребенюк. Як і
напередодні, були видані балони з
киснем і пропаном, з’єднувальні
шланги та різаки. Близько 10 год
різання обладнання стало
виконуватися в обох холодильних
камерах.
Внутрішні стінки камер та двері
були вкриті утеплювачем — шарами
скловати та пінополіуретану
(матеріал підвищеної займистості).
Проте на це ніхто з членів бригади
не звертав ніякої уваги, так само як
і на те, чи повністю було злито
аміак з радіаторів холодильника, чи
справні вогнегасники, куди
відкидаються шматки
пінополіуретану, на провітрювання
приміщень і на наявність запасних
виходів.
Нарешті в одній з холодильних
камер, де працювали С. Захаренко та
Р. Мукєєв, радіатори було вирізано.
Тепер треба було зрізати самі
металеві стояки, до яких кріпилося
устаткування. Робітників перед
початком робіт ніхто не попередив
про те, що стінки та двері в
холодильних камерах утеплені
легкозаймистим матеріалом. І
сталося те, що не могло не статися.
Близько 10 год 45 хв у холодильній
камері, де працювали С. Захаренко та
Р. Мукєєв, сталося загоряння.
Полум’я швидко розповсюдилося по
всьому приміщенню камери, яке
наповнилося їдким чорним димом. О.
Маштальов і Р. Мукєєв, побоюючись
вибуху, почали виносити назовні
кисневий балон, С. Захаренко
намагався гасити полум’я.
Г. Коровай і С. Воложанін, побачивши,
що виникла пожежа, встигли вибігти
на вулицю. О. Маштальову, С.
Захаренку та Р. Мукєєву цього, на
жаль, зробити не вдалося, оскільки,
до всього іншого, двері в основному
коридорі, по якому вони намагалися
винести назовні кисневий балон,
виявилися зачиненими. Біля цих
дверей їх і знайшли співробітники
пожежної охорони, які прибули на
місце пожежі й у спеціальних
захисних засобах проникли в
приміщення та до 12 год локалізували
вогнище загоряння, а повністю
ліквідували пожежу до 17 год 45 хв. У
ліквідації пожежі брали участь
п’ять підрозділів МНС. Прямі
збитки орієнтовно становлять понад
170 тис. грн.
Комісія, яка проводила спеціальне
розслідування групового нещасного
випадку, встановила, що головною
причиною трагедії стало грубе
порушення правил пожежної безпеки
під час виконання вогневих робіт.
Зокрема, не було оформлено
наряду-допуску, роботи ніким не
контролювалися, робочі місця не
були звільнені від легкозаймистих
речовин, не були укомплектовані
вогнегасниками згідно з
нормами.
Наказом по АТЗТ «Гонг» не була
призначена відповідальна особа за
безпечне ведення вогневих робіт.
Письмового дозволу на проведення
таких робіт працівникам не
видавали, їх не проінструктували
про пожежну небезпечність речовин
і матеріалів, які були в місцях
проведення робіт. Один
евакуаційний вихід з приміщень
холодильних камер після виникнення
пожежі було відрізано вогнем, а
другий був взагалі закритий.
У пояснювальній записці директор
бази № 1 АТЗТ «Гонг» А. Мішин
зазначив, що він перед початком
роботи начебто усно інструктував
членів бригади про правила
поведінки на території бази та про
порядок виконання вогневих робіт.
Проте комісія встановила, що саме
він не організував належного
ведення робіт, не спромігся
поцікавитися, чи мають працівники
посвідчення газозварників, чи
пройшли вони відповідне навчання з
охорони праці і за програмою
пожежно-технічного мінімуму.
Судячи з результатів цільової
перевірки АТЗТ «Гонг», проведеної
потому органами
Держгірпромнагляду, життя і
здоров’я людей тут постійно
наражались на небезпеку і
невиправданий ризик.
Підтвердженням того може служити
перелік порушень
нормативно-правових актів з
охорони праці та виданий
генеральному директорові
підприємства припис на їх усунення
(усього понад 30 порушень).
Є в цій обурливій та сумній історії
ще один штрих, на який хотілося б
звернути увагу. Роботи з демонтажу
холодильного устаткування АТЗТ
«Гонг» виконувалися бригадою
найманих робітників за попередньою
усною домовленістю, яка в
подальшому повинна була бути
оформлена як цивільно-правовий
трудовий договір. Якби він був
оформлений до трагічної події, то
цей груповий нещасний випадок не
підлягав би обліку, а сім’ї
загиблих не одержали б від Фонду
соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві
та профзахворювань ніяких грошових
виплат. Адже згідно з
цивільно-правовими відносинами
увесь ризик під час виконання робіт
бере на себе їх виконавець. Тільки
страшенна безладність завадила
посадовим особам АТЗТ «Гонг»
захистити себе заздалегідь цими
паперами та уникнути
відповідальності.
В управлінні праці та соціального
захисту населення Октябрської
районної ради м. Харкова (в цьому
районі зареєстровано АТЗТ «Гонг» і
сталася трагедія) я мав довгу
розмову зі спеціалістом з охорони
праці С. Гапоненковим. Цікавився,
яких конкретних заходів вживають
місцеві органи влади, районні
відділення Фонду для проведення на
підвідомчій території заходів,
спрямованих на профілактику
виробничого травматизму, на
недопущення подібних випадків
надалі.
Безумовно, те, що сталося, щиро
журячись, відповідав мені
співрозмовник (саме С. Гапоненкову
випала участь спілкуватися з
рідними загиблих), серйозно
занепокоїло керівників району.
Впродовж останніх місяців з
керівниками служб охорони праці,
іншими посадовими особами
підприємств району проведено
наради, на яких розглядалися
питання організації роботи з
охорони праці. Активізували роботу
управління праці та соціального
захисту населення, служби охорони
праці багатьох підприємств,
організацій та установ району.
Багато чого начебто робиться...
З іншого боку, і я, і мій
співрозмовник добре усвідомлювали,
що цього явно недостатньо. Яким
чином і хто може перевірити всі
численні дрібні фірми та фірмочки,
які, як правило, працюють «у тіні»?
Без оформлення будь-яких
договорів на виконання робіт... Де
взагалі не чули про охорону праці і
головне, не хочуть про це чути. Тому
— нема-нема, а подібні трагедії
знову й знову стаються. Де завгодно,
коли завгодно...
У нашому суспільстві і роботодавці,
і самі виконавці робіт частенько
розраховують на «а може». Дуже
звикли ми випробовувати долю,
невиправдано ризикувати своїми та
чужими життями. Щоб відчувати потім
каяття перед вищим судом — Судом
Божим — за скоєний так чи інакше
гріх.
Вадим КОБЕЦЬ,
наш власкор
