На засіданні Ради національної
безпеки і оборони України 30 травня
2008 р. серед інших було розглянуто
питання про перспективу розвитку
вугільної промисловості та стан
безпеки праці на вугільних
шахтах.
Секретар РНБО Раїса Богатирьова
відзначила, що Кабінет Міністрів
приділяє недостатньо уваги
розвитку вугільної галузі.
Особливо небезпечною тенденцією,
підкреслила вона, є зростання рівня
виробничого травматизму, що
призвело до того, що за кількістю
аварій на шахтах Україна займає
одне з перших місць у світі. У
зв’язку з цим уряду необхідно
перейти на суто ринкові методи
управління галуззю одночасно з
жорстким державним контролем
виконання інвестиційних
зобов’язань власниками шахт,
передусім у сфері охорони праці.
З інформацією про стан промислової
безпеки в країні, зокрема у
вугільній галузі, виступив Голова
Держгірпромнагляду С. Сторчак. Він
наголосив, що за останні десять
років при сталому зростанні
внутрішнього валового продукту
рівень загального виробничого
травматизму в країні знижено в три
з половиною рази, смертельного —
майже удвічі. Комітет ставить за
мету — постійно знижувати рівень
виробничого травматизму і,
врешті-решт, досягти рівня
розвинених країн світу.
У вугільній промисловості,
зазначив С. Сторчак, на великих
приватних підприємствах, куди
прийшов серйозний інвестор,
власник усвідомлює необхідність, а
також економічну вигідність
укладання коштів у безпеку
виробництва, у технічне
переозброєння. Тому за останні роки
ситуація з промисловою безпекою на
таких підприємствах змінилася на
краще.
На малих приватних підприємствах,
що працюють на державних шахтах,
основною проблемою є стан
промислової безпеки і надзвичайно
високий рівень виробничого
травматизму. Вони займаються лише
відробленням найкращих пластів,
націлені на отримання миттєвого
прибутку без вкладання коштів у
розвиток підприємства. Тому
приватизовувати потрібно всю шахту
в цілому або залишати підприємства
у державній власності, бо
невизначеність з власністю
породжує колективну
безвідповідальність.
Комітетом підготовлено ряд
законодавчих актів, спрямованих у
першу чергу на підвищення
відповідальності роботодавця за
забезпечення належного рівня
промислової безпеки на
підприємстві. Зокрема,
запропоновано зміни до Закону «Про
загальнообов’язкове державне
соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві
та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності»,
які б передбачали запровадження
механізму диференціації страхових
внесків залежно від стану безпеки
та рівня виробничого травматизму.
Крім того, змінами до Кодексу
України про адміністративні
правопорушення передбачено
збільшення сум штрафів за
невиконання вимог з промислової
безпеки та охорони праці.
Підготовлено зміни й до Закону «Про
основні засади державного нагляду
(контролю) у сфері господарської
діяльності», які б дали змогу
здійснювати державний нагляд
згідно з вимогами конвенцій
Міжнародної організації праці. Це
перший крок до європейських
стандартів взаємин між державою і
роботодавцями, але Закон у першу
чергу має стосуватися фіскальних
органів. На думку Голови
Держгірпромнагляду, застосування
вимог цього Закону до органів
державного нагляду за промисловою
безпекою суперечить міжнародному
законодавству, ратифікованому в
Україні, оскільки жорстко обмежує
кількість перевірок підприємств,
зокрема й особливо небезпечних.
Основний акцент наших ініціатив,
наголосив С. Сторчак,—
спрямовувати зусилля на
запобігання трагедіям та
катастрофам, а не на ліквідацію їх
наслідків.
