Питання про
організацію відомчого нагляду за
охороною праці давно на часі.
Особливо на сільгосппідприємствах,
які стабільно з року в рік
«забезпечують» понад 60% усіх
виробничих травмувань в
агропромисловому комплексі. Крим —
не виняток. Наскільки це турбує
Міністерство аграрної політики
автономії? Які працеохоронні
заходи здійснюються та плануються
в ім’я захисту життя та здоров’я
працюючого селянина? Що стимулює
цей процес і що його гальмує? На ці
та інші запитання наш власний
кореспондент Надія БЕЗУГЛА
попросила відповісти заступника
Міністра Мінагрополітики
Автономної Республіки Крим М.
Полюшкіна.
— Рік тому в Судаку відбувся
всеукраїнський семінар-нарада «Про
підвищення ефективності
державного нагляду за охороною
праці в агропромисловому комплексі
та соціально-культурній сфері», у
якому Ви також брали участь. Тоді
практично кожен виступаючий
скористався нагодою, щоб дорікнути
галузевим структурам охорони праці
за інертність. Чи можна сказати, що
сьогодні підстав для докорів
немає?
— Не беруся говорити від імені
всіх, а от щодо кримського АПК, то
завдяки посиленню відомчого
контролю за дотриманням вимог
нормативно-правових актів з
охорони праці на
сільгосппідприємствах жнива та
збирання пізніх культур у 2006 р.
пройшли без нещасних випадків зі
смертельними наслідками. Відносно
спокійно пройшла й цьогорічна
посівна кампанія. Загалом же за
минулий рік на підприємствах АПК
сталося 32 нещасних випадки, в тому
числі — 3 групових. Тоді як у 2005 р.
травмувалося 47 осіб, один випадок —
смертельний. Кількість днів
непрацездатності торік
скоротилася у порівнянні з
позаминулим роком на 268 робочих
днів. Щоб читачі ясніше зрозуміли
статистику, скажу: сьогодні у Криму
налічується 2,7 тис.
сільгосппідприємств, де зайнято
понад 41 тис. працюючих.
Як і раніше, найчастіше отримують
травми механізатори, тваринники (по
8), рільники (5). Відомі і головні
причини нещасть: незадовільна
організація праці, порушення
правил безпеки самими потерпілими,
що давно вже стали притчею во
язицех не тільки в АПК, а й у інших
галузях.
— Тобто багаторічна типовість
причин травмувань дає підстави для
серйозного аналізу та вагомих
висновків. Скажімо, начальник
відділу організації державного
нагляду в АПК та
соціально-культурній сфері
Держгірпромнагляду В. Ткачов у
статті «Продовжити практику
перевірок» (журнал «Охорона праці»
№ 4, 2007 р.) констатує, що основною
причиною нещасних випадків в АПК,
крім недбалого ставлення
працівників до трудової й
виробничої дисципліни, є недоліки у
навчанні безпечних прийомів праці.
А останнє, погодьтеся,— сфера
контролю якраз міністерства, а
також його відомчої служби охорони
праці: організувати навчання,
перевірити знання, проконтролювати
застосування їх на практиці.
— У мене немає ніяких підстав
сперечатися з автором статті. Та
ясно як божий день, що ми не станемо
наглядати за кожним виконавцем,
будь то бригадир, тракторист чи
доярка. На це є керівник
господарства, який, зокрема,
добирає та розставляє кадри. Тому я
вважаю, що навчання якраз
керівників, спеціалістів
підприємств є головною умовою
грамотної організації охорони
праці, поліпшення промислової
безпеки у сільгоспвиробництві. Що
ми для цього робимо? Майже 200
посадових осіб та спеціалістів з
охорони праці сільгосппідприємств
різних форм власності щорічно
проходять навчання у Південному
філіалі «Кримський агротехнічний
університет» Національного
аграрного університету. Всіх
слухачів забезпечуємо
нормативними документами з охорони
праці, пожежної безпеки, стосовно
атестації робочих місць за умовами
праці тощо на паперових і на
магнітних носіях. Питання в тому, як
зробити це навчання системним,
всеохоплюючим. Звичайно, дуже
важить особиста позиція слухача,
усвідомлення ним власної
відповідальності перед законом та
людьми. З іншого боку, ми
прискорюємо процес створення
районних інформаційно-аналітичних
методичних центрів для
інформаційної підтримки
керівників підприємств, зокрема з
питань охорони праці та
промислової безпеки.
— До речі, про промислову безпеку.
Торік державні інспектори з
нагляду за охороною праці в АПК
провели понад 19 тис. перевірок, під
час яких призупинялася робота
майже 42 тис. об’єктів, машин,
устаткування, що становили загрозу
життю та здоров’ю працюючих. Що
стосується Криму, то, за даними
республіканської інспекції
Держтехнагляду, на початок 2007 р. з
6460 перевірених тракторів тільки 3148,
або 49 % відповідали установленим
технічним параметрам.
— Головна причина такого становища
— відсутність електростартерного
запуску двигуна з кабіни трактора.
Ми вирішуємо цю проблему поетапно.
Так, торік за рахунок
сільгосппідприємств переобладнано
312 тракторів. Сьогодні, щоб поновити
електростартерний запуск на решті
тракторів, потрібно 1,72 млн. грн.
Міністерство зобов’язало районні
управління агропромислового
розвитку скласти графік
переобладнання тракторів і
контролювати цю роботу. Крім того,
розроблено умови галузевого
огляду-конкурсу
машинно-тракторного парку, якими
передбачено покращання технічного
стану техніки. Огляд-конкурс
проведемо ближче до нашого
професійного свята.
Загалом же, що стосується
промислової безпеки
сільгосппідприємств, то
сподіватися на її високий рівень не
доводиться. Машинно-тракторний
парк, реманент вкрай застарілі,
зношені, а ще, крім того, енергоємні,
внаслідок чого знижується
продуктивність праці та зростає
собівартість продукції. Щоб
технічно переозброїти
господарство, запровадити новітні
технології, у багатьох
роботодавців немає відповідного
капіталу. І така картина не тільки у
Криму. Тож, по всьому, село і надалі
житиме з проблемами промислової
безпеки. Чи можна йому допомогти?
Думаю, так. Добре було б, якби
експертно-технічні центри
Держгірпромнагляду робили
опосвідчення технічного стану
сільгосптехніки, споруд, будівель
за пільговими тарифами. Мав би
сказати своє доброзичливе слово і
Фонд соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві і
профзахворювань України.
Наприклад, бодай частково
фінансував би навчання керівників
та спеціалістів, атестацію робочих
місць.
— Як кажуть, на Бога надійся, а сам
не зівай. Але сили управління
інженерно-технічного забезпечення,
охорони праці та надзвичайних
ситуацій міністерства невеликі: в
ньому працює лише 6 осіб. І
перспективи його розширення досить
примарні. Наскільки відомо, вже
протягом року, попри ініціативу
Федерації незалежних профспілок
Криму, організації роботодавців,
Спілки промисловців і підприємців
Криму, республіканського
відділення Фонду соціального
страхування від нещасних випадків
на виробництві та теруправління
Держгірпромнагляду щодо створення
структурного підрозділу з охорони
праці при Раді міністрів АР Крим,
віз і нині там. Тому вашому
міністерству скоріше за все
доведеться об’єднувати зусилля з
місцевою владою, яка, погодьтеся,
міцний горішок. Бо з року в рік не
вирішується питання щодо створення
повноцінної служби охорони праці
при кожній райдержадміністрації.
То яким же чином втілювати плани у
життя?
— Відразу підкреслю, що ми впритул
займаємося реформуванням сектора
охорони праці міністерства у
самостійний відділ, а також
відновили відповідні служби у ряді
районів. У дев’яти з 14 вже працюють
звільнені спеціалісти з охорони
праці, ще у п’яти їхні функції
виконуються за сумісництвом.
Звичайно, ми прагнемо, щоб скрізь
охороною праці займався
професіонал. У цьому, насамперед,
мусять бути зацікавлені і самі
керівники районів. Так, за
розпорядженням Ради міністрів
Криму вже впроваджено практику,
коли на першого заступника голови
райдержадміністрації покладено
здійснення контролю як за станом
справ в АПК загалом, так і за
охороною праці зокрема. Це спонукає
місцеве керівництво спиратися на
професіоналів, котрі на периферії,
на щастя, є.
Нехай опосередковано, але все-таки
дає себе знати і розгляд питань
охорони праці на колегіях та
нарадах міністерства, районних
управлінь агропромислового
розвитку, проведення спільних з
Держгірпромнаглядом цільових і
комплексних перевірок стану
безпеки праці на підприємствах
галузі. Про їх ефективність
говорить той факт, що протягом
2004—2006 рр. на підприємствах АПК не
було допущено випадків травмувань
зі смертельними наслідками серед
сторожів. За цей же період
відновлено служби охорони праці у 5
районах, у 212 сільгосппідприємствах
тепер є звільнені спеціалісти з
охорони праці.
— Звичайно, йти у фарватері
державних наглядових структур і
потрібно, і корисно. Та якщо
враховувати, що сьогодні за одним
держінспектором, зайнятим у сфері
нагляду за охороною праці в АПК,
закріплено близько 500 підприємств,
то зрозуміло, що на чужих плечах у
світле працеохоронне майбутнє не
в’їхати. Інспектори нагрянули раз
чи два у три-чотири роки, і гай-гай. А
село залишається зі старими і
новими проблемами. А вони серйозні.
Праця на селі стає важчою і
напруженішою. Кожен другий
працівник зайнятий в умовах, що не
відповідають
санітарно-гігієнічним нормам. 70%
важкої ручної праці виконують
жінки. Найбільше потерпають
працівники села на підприємствах
колективної власності. Відомо
чимало фактів невиконання
посадових обов’язків, порушення
технологічних процесів…
— Так і проситься запитання: «Як же
бути?» Відповідь моя однозначна:
якнайшвидше запровадити гнучкі й
ефективні форми економічного
впливу на роботодавця. Щоб не
держінспектор, не міністерський чи
районний спеціаліст з охорони
праці «бігав» за роботодавцем, а
той сам стукав у двері наглядових і
контрольних органів, питався
поради, вивчав Закон «Про охорону
праці» і дбав про кваліфікацію
своїх працівників, про виробничу та
технологічну дисципліну, щоб
«тягнувся» не за престижним
автомобілем, а за новими технікою,
обладнанням, технологіями...
Адже як не поверни, сьогодні, по
суті, держава перебрала на себе
відповідальність за виробничий
травматизм і його економічні
наслідки. Правда, Закон «Про
внесення змін до Закону України
«Про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві
та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності»,
зокрема його положення, що
стосуються відшкодування
моральної шкоди за рахунок
роботодавця, адмінстягнення на
посадових осіб підприємств,
установ, організацій, які
використовують найману працю,
упорядкування прав та обов’язків
страхувальників та застрахованих
осіб у порядку, встановленому для
реєстрації нормативно-правових
актів органів виконавчої влади та
ін. певним чином вирішує означену
проблему. Наскільки це вирішення
ефективне, ми побачимо на практиці
найближчим часом. І тоді буде сенс
знову продовжити розмову.
