Переймаючись європейською
практикою, деякі спеціалісти з
охорони праці, а також журналісти
останнім часом активно обстоюють
право керівників підприємства на
різноманітну ініціативу в
організації безпечного ведення
робіт на підставі того, що
вітчизняний державний нагляд за
охороною праці занадто щільний, а
нормативні акти зайве
деталізовані. А це загалом заважає
до певної міри роботодавцеві
успішно організовувати виробничий
процес. Тобто з останнього потрібно
питати не за те, що і як він робить, а
за результат його працеохоронних
дій. Та відзначаючи певну слушність
такої позиції, не можна обійти ті
нещасні випадки, які зводять її
нанівець.
Один з них стався на
Запорізькій ТЕС, що є виробничим
підрозділом ВАТ «Дніпроенерго». А
точніше — у цеху паливоподачі, куди
надходить паливо від
постачальників і де його складують
та зберігають, де розвантажують
залізничні вагони, зливають з
цистерн мазут, а також своєчасно та
безперебійно підготовляють та
подають у бункер сире вугілля для
котлів. Тут, на складі твердого
палива, загинув досвідчений
помічник машиніста крана В. Брика,
котрий віддав підприємству майже 14
років життя.
Отже, 10 серпня 2008 р. В. Брика разом з
іншим оперативним персоналом
успішно пройшов медогляд у
медпункті станції: проба на
алкоголь була негативною, фельдшер
зауважень до фізичного стану
працівника не мав, а останній скарг
на самопочуття не виказував. Тож
подача вугілля в бункер живильника
крана почалася вчасно.
Та невдовзі по обіді машиніст крана
повідомив свого помічника, що у
бункері зависло вугілля. В. Брика
піднявся на майданчик
обслуговування бункера і пікою
його почистив. Затим пішов до
кімнати відпочинку. Десь через
годину машиніст помітив, як
помічник знову підійшов до крана,
одягаючи на ходу спецівку, піднявся
до приміщення живильника і дав
жестом йому команду від’їхати
грейферним візком від бункера.
Машиніст так і зробив. А В. Брика
зайшов у приміщення живильника.
Контрольна лампочка погасла:
помічник зупинив транспортер.
Пізніше, до речі,
з’ясувалося: про зависання вугілля
та про свої дії В. Брика не
попередив начальника зміни. Тим
часом через 20 хв машиніст крана
подзвонив по мобільному телефону
своєму помічникові, але не отримав
відповіді. Відразу запідозрив
якусь біду, під’їхав ближче до
бункера і побачив, що горловина
бункера завалена вугіллям, хоча
стрічка транспортера порожня.
Машиніст повідомив начальника
зміни і почав совком вигрібати
вугілля з горловини бункера. Згодом
наткнувся на ногу свого помічника,
про що негайно повідомив
керівництво цеху. Збігся увесь
вільний персонал цеху і гуртом
витягли тіло В. Брика. Робили
непрямий масаж серця. Підоспіла
фельдшер, продовжила реанімацію, та
все було даремно. Лікар прибулої
«швидкої» констатував смерть
працівника.
Після обстеження комісією місця
події увімкнули транспортер і
видалили вугілля з його стрічки.
Тоді й побачили: кут між правою і
задньою стінкою вільний від
вугілля. Тут же було знайдено і
піку. Тобто В. Брика переліз через
огородження транспортера, дістався
під горловину бункера і почав
чистити задню стінку. При цьому
зависле вугілля обвалилося і
накрило потерпілого.
Та це не все. Згадане вугілля марок
«Г» та «Д» було привезене з
Донецького вугільного басейну.
Воно належало до 4-ї групи за
схильністю до окислення і мало
вихід летких речовин до 45%. А відтак
мало зберігатися не більше трьох
місяців, бо в процесі окислення
температура вугілля значно зростає
і воно стає осередком небезпеки. Це
підтвердили графіки замірів його
температури, виконані 8 серпня: за
два дні до трагедії температура
вугілля в зоні подавання крана
становила від 70 до 140°С. Тому
внаслідок обвалення вугілля
потерпілий (за результатами
судово-медичної експертизи)
отримав множинні термічні опіки
тулуба, що, власне, й призвело до
термічного шоку і смерті.
Комісія зі спецрозслідування, крім
організаційних причин цього
нещасного випадку, визначила
головну — технічну. А саме:
відсутність механічних пристроїв,
що усувають зависання вугілля у
бункері живильника
перевантажувального крана.
З’ясувалося, що до 1992 р. бункери
вугілля тракту паливоподачі були
огороджені відкритими сталевими
листами. Це призводило до
підвищеного корозійного та
абразивного зношення корпусів.
Термін експлуатації таких сталевих
стінок не перевищував 5 років. У
процесі роботи на них утворювалися
нерівності та виступи, що
перешкоджало самопливу вугілля та
призводило до його зависання. Тому
для обвалення завислого вугілля
використовувалися вібратори.
Прагнучи покращити умови
експлуатації бункерів, у 1992 р.
керівництво підприємства вирішило
провести реконструкцію, зокрема,
бункера живильника крана. Головним
порадником стало
будівельно-монтажне підприємство
«Вест буд», котре незабаром, як
кажуть, кануло в Лєту. Суть
рекомендацій, що випливають з
технічного звіту «Вест буду», така:
футерувати сталеву обшивку
бункерів захисною плиткою з
кам’яного литва, що, буцімто, усуне
швидке зношення поверхні бункерів
і покращить ковзання вугілля по їх
стінках, а для запобігання
руйнуванню футеровки демонтувати
вібратори, зокрема, у бункері
перевантажувального крана.
Керівництво підприємства пристало
на це сумнівне «ноу-хау»
будівельників і 29 грудня 1992 р.
прийняло відповідне технічне
рішення. Проте сталося, не як
гадалося. В період простою крана у
тому ж 2008 р. нефутеровані металеві
частини бункера під дією
атмосферних процесів були частково
з’їдені корозією. Це, зрозуміло,
почало затримувати рух вугілля по
бункеру і по його горловині та
потребувало прочищення бункера
вручну піками різної довжини. Як
наслідок, виникло постійне джерело
небезпеки, котра, як ми бачимо, не
забарилася себе проявити.
За наслідками роботи комісії зі
спецрозслідування були розроблені
заходи щодо усунення причин цього
нещасного випадку.
Як повідомив директор виробничого
структурного підрозділу
Запорізької ТЕС ВАТ «Дніпроенерго»
П. Тичук, уточнено взаємодію
персоналу шляхом розроблення
Порядку очищення бункера
живильника перевантажувального
крана. З усіма працівниками цеху
паливоподачі проведено
позапланові інструктажі щодо
порядку обслуговування бункерів і
безпечного видалення завислого
вугілля. Проведено позачергову
перевірку знань з питань охорони
праці начальників змін цеху,
машиністів крана та їх помічників.
Крім того, на Запорізькій ТЕС
встановлено медичний контроль
стану здоров’я ряду працівників не
тільки перед зміною, але й після її
закінчення.
Потрібно наголосити й на тому, що
переглянуто та доповнено
положеннями з охорони праці
регламент ремонту та технічного
обслуговування
перевантажувального крана.
Зокрема, передбачено вимоги
безпеки у разі виведення
живильника крана в ремонт та
очищення бункера, а також під час
приймання того ж таки живильника в
експлуатацію після технічного
обслуговування та ремонту.
І головне: на бункері
перевантажувального крана
встановлено і введено у дію чотири
електромеханічні вібратори типу
ІВ-70. Футеровки стінок бункера
демонтовано.
Упевнений, попри певну давність
нещасного випадку, про який йшлося,
чимало керівників
теплоелектростанцій, служб охорони
праці зроблять з цієї статті
корисні для себе висновки.
С. РОДНИЙ, головний державний
інспектор теруправління
Держгірпромнагляду по Запорізькій
області
