Небезпечний симбіоз

Розслідування нещасних випадків на виробництві, як відомо, проводяться не тільки для того, аби з’ясувати їх причини та обставини, документально засвідчити загибель чи каліцтво людини, встановити осіб, які допустили порушення вимог нормативно-правових актів, що призвели до біди, а й розробити вичерпні заходи щодо запобігання аналогічним трагедіям у майбутньому, визначити соціальний статус потерпілих та їхніх сімей. Але чи завжди членам відповідних комісій та керівникам місцевих наглядових органів вистачає принциповості та досвіду для того, щоб, як мовиться, все розкласти по поличках? Як свідчать факти, на превеликий жаль, ні. Це, в свою чергу, призводить до непорозумінь та обгрунтованих скарг потерпілих і їхніх сімей. Так сталося і цього разу в одному з акціонерних товариств Хмельниччини.

Переді мною три листи від дочки загиблого на виробництві. Від них віє розпачем і обуренням, спричиненого висновками комісії зі спеціального розслідування нещасного випадку, що стався із близькою їй людиною, та діями окремих посадовців, які не спромоглися кваліфіковано підійти до з’ясування причин цієї біди. Ось лише деякі фрагменти цих письмових звернень: «…Мій батько — водій великовантажного автосамоскида КрАЗ-256 «Б» ВАТ «Гіпсовик» Хмельовський П. І. — упродовж багатьох років з дня на день перевозив у гіпсовому кар’єрі, що розташований у с. Кудринці Кам’янець-Подільського району, гірничу масу. 16 січня цього року він, як завжди, пішов вранці на роботу і більше не повернувся... Із змісту акта розслідування нещасного випадку, який з ним стався, випливає, що батько помер за кермом, після чого, мовляв, керований ним автомобіль перекинувся.
Оскільки офіційною причиною його смерті вважається постінфарктний кардіосклероз з явищами гострого пошкодження міокарду, що призвело до гострої серцево-судинної недостатності, то комісія, яка розслідувала нещасний випадок, не пов’язала його з виробництвом. Але якщо батько переніс інфаркт, а саме це випливає із слова «постінфарктний», то чому він був допущений до роботи, ще й до такої важкої та відповідальної, як водіння великовантажного автомобіля?.. Я вже не кажу про те, що він працював у кар’єрі, де по закону водії через нелегкі та виснажливі умови праці виходять на пенсію в 55 років. До речі, мій батько теж 4 роки тому вийшов на таку пенсію, але продовжував працювати…
Того дня була ожеледиця. Усі водії відмовилися сідати за кермо, а мій батько погодився (бо був безвідмовний у роботі)… Якщо він дійсно помер від серцевого нападу, то у його виникненні не останню роль зіграли умови праці, адже керуючи автомобілем під час слизоти, він перебував у постійній напрузі, дуже хвилювався, щоб не допустити аварії. А це при хворому серці та перенесеному інфаркті — прямий шлях на той світ. Звичайно, я не медик, а тому точно не можу сказати, що саме спричинило батькову смерть: серцевий напад чи отримані під час аварії травми. Але оскільки судмедекспертиза відмовилась видати нам на руки акт обстеження тіла, значить, вона чогось остерігається, а якщо так, то тут щось не зовсім чисто. Про це свідчить і те, що нас після проведення судмедекспертизи не пустили в морг, щоб занести паспорт батька. Це чомусь дозволено було зробити дружині керівника дільниці, яка є приватним підприємцем і ніякого відношення до виробництва, на якому працював мій батько, не має. Проте від чого б не помер батько, це пов’язано з його роботою…
Відразу після трагедії всі запевняли, що матері буде виплачена матеріальна допомога, але… Коли комісія завершила свою роботу, то з нами ніхто з її членів не зустрівся, щоб розповісти про наші права, як це записано в акті. Матеріали розслідування нам привіз один з водіїв підприємства. При цьому він сказав, щоб ми звернулись до відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань за страховими виплатами. Але коли наступного дня я зателефонувала туди, то експерт цього відділення сказав, що відповідно до висновку, який зробила комісія, ніякі страхові виплати виплачуватись не будуть…
Де ж справедливість, де закон? Чому все це зроблено тишком-нишком? Батько був відкритою людиною, все життя працював чесно і добросовісно, а з його сім’єю вчинили так нечесно. Чим ми завинили перед суспільством?..»
Звісно, що залишити без розгляду листа близької родички потерпілого автор не мав права, а тому взявся вивчати матеріали спеціального розслідування нещасного випадку, що трапився на початку року з батьком заявниці. З висновку судмедекспертизи випливає, що причиною смерті водія ВАТ «Гіпсовик» Хмельовського П. І. дійсно є постінфарктний кардіосклероз з явищами гострого пошкодження міокарду, що призвело до гострої серцево-судинної недостатності. Як видно з матеріалів спеціального розслідування, через тиждень після трагедії, не знайшовши на підприємстві та в документах потерпілого даних про проходження ним останнього медичного огляду, голова комісії державний інспектор О. Нестерук звернувся до центральної районної лікарні (ЦРЛ) з відповідним запитом. Посилаючись на ст. 17 Закону «Про охорону праці», пп. 1.1, 1.3, 2.14 наказу Міністерства охорони здоров’я від 21.05.2007 р. № 246, він просив надати інформацію про проходження щорічного медичного огляду водія на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці. Було б смішно, якби не було так сумно, бо у вказаному в листі п. 2.14 Порядку проведення медичних оглядів передбачено проведення медоглядів працівників транспортних засобів, окрім тих, які підлягають оглядам відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я та Міністерства внутрішніх справ від 05.06.2000 р. № 124/345 «Про затвердження Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів».
Через кілька днів на запит комісії з ЦРЛ надійшла відповідь, у якій повідомлялося, що Хмельовський П. І. проходив періодичний медогляд 18.09.2007 р. як працівник підприємства (без зазначення його професії) і що при цьому в нього було виявлено такі захворювання: хронічна ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз з гіпертензивним синдромом, функціональний клас II, серцева недостатність I ст. Далі повідомлялося про те, що згідно з наказом МОЗ від 21.05.2007 р. № 246 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій» (додаток 4, пп. 5.3.1, 5.3.2), дані захворювання не є протипоказанням для роботи в наявних умовах. І ще повідомлялося, що згідно зі спільним наказом МОЗ та МВС від 05.06.2000 р. № 124/345 «Про затвердження Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів» Хмельовський П. І. упродовж 2006—2007 рр. медичний огляд не проходив і медичну довідку на право працювати водієм у ЦРЛ не одержував. А ось чи можна було Хмельовському П. І. працювати водієм автомобіля КрАЗ-256 «Б» при таких захворюваннях, які в нього були виявлені, у висновку ЦРЛ нічого не сказано.
Незважаючи на доволі заплутану відповідь ЦРЛ, комісія не стала допитуватися, чи міг Хмельовський працювати водієм великовантажного автомобіля. Це тим більш незрозуміло, бо до складу комісії ввійшли головний спеціаліст управління праці та соціального захисту населення районної держадміністрації, голова профкому підприємства, один із членів президії обласної організації профспілки працівників будівництва і промисловості будівельних матеріалів, тобто особи, для яких захист інтересів сімей загиблих є службовим та громадським обов’язком. Невже їм це було байдуже? Питання далеко не риторичне, адже від того, наскільки повною була інформація ЦРЛ, залежало, як буде кваліфікуватися даний нещасний випадок.
Відповідь медичного закладу повинна була би бути однозначною, адже відповідно до наказу МОЗ від 24.12.99 р. № 299 «Про затвердження Переліку захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами» при наявних захворюваннях, зокрема хронічній ішемічній хворобі серця, Хмельовський П. І. не міг бути допущений до керування автомобілем, що призначений для перевезення вантажів, маса яких перевищує 3500 кг. Це означало б, що працювати йому водієм автомобіля КрАЗ-256 «Б» було протипоказано, адже вантажопідйомність даного транспортного засобу є значно більшою, ніж зазначена. Не обов’язково бути медиком, щоб зрозуміти, що для такого висновку були всі підстави. Варто лише було з’ясувати, впливу яких виробничих факторів зазнають водії таких автомобілів, та ознайомитися з результатами останньої атестації робочого місця за умовами праці цього водія.
Для першого не потрібно було витрачати багато часу, натомість заглянути у навчально-методичний посібник «Гігієна праці та виробнича санітарія» (під редакцією І. Трахтенберга), що розрахований на широке коло працюючих, викладачів та спеціалістів з охорони праці. У ньому стверджується, що на організм водія вантажного автомобіля впливає цілий ряд шкідливих факторів, зокрема, нервово-емоційне напруження, токсичні речовини і запиленість повітря у кабіні, шум, вібрація, умови мікроклімату та інші.
Тепер щодо атестації робочого місця за умовами праці згаданого водія. Відповідно до складеної за її результатами (13.02.2003 р.) карти умов праці він упродовж 80% свого робочого часу зазнавав дії шуму, рівень якого становив 90 дБА при нормативному значенні 80. Що стосується напруженості праці, то тривалість зосередження становила 80% від тривалості зміни. При проведенні дослідження повітря в кабіні було виявлено вміст шкідливих хімічних речовин (азоту двооксиду + вуглецю оксиду), і хоча їх рівень не перевищував нормативного значення, однак це не значить, що вони не впливали негативно на організм водія.
Оскільки такі шкідливі виробничі фактори, як шум, нервово-емоційне напруження, призводять до погіршення самопочуття людини (почастішання пульсу, дихання, підвищення кров’яного тиску, зниження працездатності, безсоння), то не потрібно бути лікарем, щоб зрозуміти, чому водії, які мають хронічну ішемічну хворобу серця, не можуть бути допущені до керування великовантажними автомобілями, тим більше в постінфарктний період. Що стосується даного випадку, то цього якраз і не було зроблено, оскільки Хмельовський П. І., з усього видно, у встановлений законом термін не пройшов періодичного медичного огляду, якому підлягають водії для підтвердження права на керування транспортним засобом відповідної категорії.
Щоправда, наприкінці минулого року він був направлений роботодавцем на медичний огляд як працівник, зайнятий на роботах зі шкідливими умовами праці, але на момент трагедії лікувально-профілактичним закладом офіційно до роботи не був допущений. До того ж при направленні Хмельовського П. І. на цей медичний огляд, судячи з матеріалів спеціального розслідування, було неправильно визначено шкідливий фактор. Замість наявних на робочому місці водія таких шкідливих факторів, як шум, нервово-емоційне напруження та ін., роботодавець вказав, що він під час роботи зазнавав дії такої речовини, як тетраетилсвинець(?!) Це свідчить про формалізм та невігластво не тільки тих, хто формував список працівників, які підлягають періодичному медичному огляду, а й тих, хто під час розслідування, не вникаючи в суть написаного, взяв його за істину.
Незважаючи на відсутність даних про проходження Хмельовським П. І. періодичного медогляду, передбаченого Положенням про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, а також відповідного висновку ЦРЛ, передбаченого п. 17 (абзац 2) Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, керівництво теруправління затвердило складений комісією акт за формою НПВ, погодившись з висновком її членів про те, що даний нещасний випадок не пов’язаний з виробництвом.
Це тим більш прикро, бо ще не так давно на сторінках журналу «Охорона праці» заступник начальника теруправління П. Матущак, який тоді обіймав посаду начальника ДІОП в АПК та соціально-культурній сфері, завзято критикував працівників робочих органів Фонду за бюрократизм, який вони проявляли по відношенню до сімей потерпілих. Але тоді були трохи інші обставини, зокрема, не було значного зростання рівня травматизму зі смертельними наслідками.
Після розмови автора із заступником керівника наглядового органу голова комісії запропонував сім’ї загиблого звернутись до територіального управління із заявою про проведення повторного розслідування нещасного випадку. Гадалося, що новопризначена комісія все як слід з’ясує, і Закон переможе. Та де там! Призначати нову комісію ніхто і не збирався. Невдовзі П. Матущак звернувся до управління охорони здоров’я облдержадміністрації з письмовим запитом щодо можливості роботи Хмельовського П. І. водієм автомобіля КрАЗ-256 «Б». Через деякий час звідти надійшла відповідь, яка зводиться до того, що відповідно до чинного наказу МОЗ України від 24.12.99 р. № 299 «Про затвердження Переліку захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами» ішемічна хвороба серця є протипоказанням для керування автомобілем КрАЗ-256 «Б». Саме тому, мовляв, Хмельовський П. І. не міг бути допущений до роботи на цьому транспортному засобі. Крім того, в листі повідомлялося, що він проходив медичний огляд в ЦРЛ, але не як водій, а як працівник, робота якого пов’язана із шкідливими умовами праці.
Що стосується проходження потерпілим медичного огляду, передбаченого спільним наказом МОЗ та МВС № 124/345 від 05.06.2000 р. «Про затвердження Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів», то, як випливає з листа управління охорони здоров’я облдержадміністрації, даних про цю подію немає. Оскільки облік видачі довідок щодо придатності до керування транспортним засобом (за формою N 083/о) ведеться в спеціальних журналах, то відсутність у них відповідних записів свідчить, що він його не проходив.
З усього сказаного випливає однозначний висновок: водій не проходив передбаченого законодавством медичного огляду, а робота, яку він виконував, була йому протипоказана за станом здоров’я. Такий стан речей заступника керівника наглядового органу не влаштовував, бо це означало б, що нещасний випадок, про який ідеться, слід кваліфікувати як такий, що пов’язаний з виробництвом, відповідно до п. 17 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків. На початку червня поточного року він звернувся з листом до Інституту медицини праці Академії медичних наук України, в якому попросив «дати правову оцінку або провести експертизу наданих ЦРЛ та управлінням охорони здоров’я облдержадміністрації роз’яснень, інших зібраних при проведенні спеціального розслідування матеріалів» (дослівна цитата. — Прим. автора). Відповідь підписали фахівці Інституту медицини праці: провідний науковий співробітник відділу професійної патології, кандидат медичних наук І. Луб’янова та старший науковий співробітник лабораторії проблем медицини праці на транспорті, кандидат медичних наук С. Палійчук.
У висновку спеціалістів-медиків констатується, що водій Хмельовський П. І. не проходив медичного огляду, як того вимагає спільний наказ МОЗ та МВС від 05.06.2000 р. №124/345, та що за результатами проходження медичного огляду, передбаченого наказом МОЗ від 21.05. 2007 р. № 246, висновок щодо придатності до роботи йому не видавався. Вони погодились з думкою комісії зі спеціального розслідування про те, що смерть Хмельовського П. І. не пов’язана з виробництвом, маючи на увазі, що водій помер від гострої серцево-судинної недостатності, а не від травми або якогось іншого виробничого фактора (отруєння тощо). Надалі у висновку підкреслено, що «робота в умовах впливу на організм вібрації (загальної і локальної) протипоказана хворим з будь-якою стадією артеріальної гіпертонії та з ішемічною хворобою серця будь-якої форми». «Що стосується спільного наказу МОЗ та МВС від 05.06.2000 р. № 124/345,— йдеться далі у висновку,— то він повинен виконуватися». Слушна порада! Її б Державтоінспекції та роботодавцю у вуха, причому хоча би рік тому, адже якби вони свого часу подбали про виконання вимог цього нормативно-правового акта, то сердешний був би переведений на легшу роботу, а відтак, найімовірніше, топтав би ряст і досі.
Незважаючи на всю недолугість матеріалів спеціального розслідування і не прислухаючись до висновків медиків, комісію для проведення повторного розслідування територіальним управлінням так і не було створено. Натомість заступник керівника наглядового органу надіслав дочці потерпілого копію листа за підписом І. Луб’янової та С. Палійчук і порадив у разі незгоди заявниці з його змістом звернутись до суду за місцем проживання. Поки суд розгляне справу та прийме рішення, пройде рік чи півтора, а справжні причини трагедії не будуть встановлені, а відтак — не розроблені заходи щодо їх усунення.
Отже, як бачимо, до того моменту, як переможе Закон, ще дуже далеко. А поки що знедолена сім’я потерпілого, яка й без того багато пережила горя, змушена буде в пошуках правди і справедливості оббивати пороги високих кабінетів, обливаючись слізьми, відстоювати своє право на соціальний захист. І тільки тому, що керівництво наглядового органу не додержується вимог законодавства.
На переконання автора, головна причина правового нігілізму, який чітко відслідковується в матеріалі, криється у відсутності необхідних ділових та загальнолюдських якостей у причетних до кваліфікації нещасного випадку осіб. Хоча в даному випадку вони виглядають по-різному: одні — як дилетанти, інші — як крутії, це не завадило їм сформуватися в такий собі симбіоз, де всі почувають себе затишно. Оскільки, як свідчать факти, така форма співжиття людей, наділених владою, жодної користі суспільству не приносить, а навпаки, завдає чимало клопоту, то чи не настав час вжити заходів щодо зменшення популяції «симбіонтів»?


Василь СОПІЛЬНЯК