Статьи

Історія індустріального Харкова, як і інших промислових центрів, нерозривно пов’язана з боротьбою за покращання умов, підвищення безпеки праці. Тому важко уявити її без органів, що здійснюють державний і громадський нагляд за промисловою безпекою та охороною праці.

2008-010.jpgЩе в 1899 р. на харківських заводах і фабриках, як і на території всієї колишньої Російської імперії, набрав чинності Закон «Про Головну службу з фабричних і гірничозаводських питань». У червні 1903 р. царським урядом було видано Закон «Про встановлення відповідальності підприємців за нещасні випадки з робітниками». Вже тоді потерпілим, у разі повної втрати працездатності, надавалось довічне утримання у розмірі двох третин заробітку; на лікування видавалася допомога у половинному розмірі заробітної плати.
При соціалізмі Харків став найбільшим промисловим центром не тільки республіки, але й усього колишнього СРСР. Одних машинобудівних підприємств у ньому нараховувалося понад двадцять. Утім, як і на зорі розвитку промисловості, далеко не все гладко складалося на них з безпекою праці. Особливо скрутним становище було у роки повоєнної розрухи, коли на заводах і фабриках не вистачало кваліфікованих фахівців, широко застосовувалася жіноча і навіть дитяча праця.
Уряд розумів важливість проблеми. Вже через п’ять місяців після звільнення Харкова від німецьких загарбників почала діяти державна інспекція котлонагляду Наркомату (з 1946 р.— Міністерства) електростанцій СРСР. Вона і стала здійснювати технічний нагляд за об’єктами підвищеної небезпеки на промислових об’єктах регіону.
Проте час диктував нові умови, і уряду довелося робити кардинальні кроки щодо зміцнення наглядових структур. Знаменне рішення було прийнято в липні—серпні 1954 р., коли згідно з постановою Ради Міністрів СРСР було створено Держгіртехнагляд і його управління в Харківському окрузі. Крім харківських підприємств, у поле зору новоствореної структури потрапили також об’єкти сусідніх Полтавської та Сумської областей.
У червні 1958 р. управління Харківського округу перейшло у відання Ради Міністрів УРСР. Настав новий етап у становленні структури, оскільки розпочалося освоєння нафтогазових родовищ, будівництво потужностей з транспортування та переробки цінної вуглеводневої сировини. Важко переоцінити роль і значення управління Харківського округу у становленні цієї базової галузі вітчизняної промисловості. Його співробітники несли воістину цілодобову вахту, перевіряючи та приймаючи в експлуатацію десятки нових родовищ, сотні кілометрів нафто- та газопроводів, унікальні переробні потужності та хімічні заводи.
До органів Держгіртехнагляду зараховувалися найбільш грамотні та сумлінні фахівці. Показовим прикладом у цьому зв’язку є трудова біографія першого заступника начальника теруправління Держгірпромнагляду по Харківській області В. Педанова.
Після закінчення середньої школи в 1966 р. 17-річний юнак пішов працювати на Харківський завод імені В. О. Малишева. Спочатку учнем токаря, потім свердлувальником. Після вступу на вечірнє відділення Харківського авіаційного інституту був призначений майстром-енергетиком в один із цехів. У ті роки на заводі працювало близько 70 тис. осіб. Важкі й напружені умови праці, в яких кувалася оборонна міць держави, мали невтішні наслідки. Щороку на заводі травмувалися більше сотні працівників, причому 10—12 з них — смертельно. Ця обставина і стала причиною того, що майбутній інженер звернув увагу на питання охорони праці.
Після закінчення вищого навчального закладу В. Педанов перейшов працювати старшим інженером з охорони праці на завод «Прилад». Підприємство зовсім невелике. Проте різних факторів ризику було на ньому, згадує він, хоч відбавляй. Чого вартий один тільки цех гальванопокриттів. Утім, і всім іншим — шліфувальному, механоскладальному та іншим цехам уваги в питаннях охорони праці приділялося аж ніяк не менше. Як вивірений механізм діяла в ті роки на підприємстві система триступінчастого адміністративно-громадського контролю за охороною праці. Результат — жодного випадку виробничого травматизму на підприємстві впродовж 8 років. На цю обставину і звернули увагу в Харківській облпрофраді, запропонувавши В. Педанову стати технічним інспектором праці обкому профспілки працівників важкого машинобудування.
Пропозиція виявилася цілком під силу грамотному й наполегливому в досягненні поставлених цілей фахівцю. Дуже суттєвою, за словами Валерія Павловича, була в ті роки підтримка з боку союзного ЦК профспілки, керівних органів ВЦРПС. Ще один важливий момент — це постійний і тісний контакт технічних інспекторів праці профспілок з інспекторами Держгіртехнагляду. Саме у них представники профспілок училися, з якою старанністю треба перевіряти технічний стан устаткування, механізмів.
А іноді доводилось заходити разом з інспектором Держгіртехнагляду прямо в кабінети перших керівників підприємств із настійною вимогою наведення порядку (удвох і батька легше бити!)
Що стосується особисто В. Педанова, то досить сказати, що харківський «Турбоатом», який він курирує, до кінця 80-х років минулого століття став не тільки флагманом радянського турбобудування, але й підприємством з високою культурою виробництва.
Плутанина з власністю та глибокий економічний спад, що розпочалися на початку дев’яностих, ознаменувалися різким погіршенням стану охорони праці. Незважаючи на різке падіння обсягів виробництва, рівень виробничого травматизму на підприємствах регіону досяг у ті роки свого піку. На виробництвах Харківщини щороку гинуло 130—140 працівників, а травмувалося понад 3 тис.
Ситуація змінилася на краще з прийняттям Закону «Про охорону праці» та утворенням Держнаглядохоронпраці. В одній структурі об’єдналися зусилля співробітників управлінь округів Держгіртехнагляду з їхніми колегами з технічних інспекцій профспілок.
Створення теруправлінь у регіонах дало могутній поштовх для вирішення проблем, що накопичувалися не одне десятиліття. У Харківському регіоні в складі тодішнього Східного теруправління було створено машинобудівну інспекцію, до якої з дня її заснування і перейшов працювати провідним державним інспектором Валерій Павлович. Через деякий час він став заступником начальника, потім начальником цієї інспекції. Останні сім років він працює на посаді першого заступника начальника теруправління Держгірпромнагляду по Харківській області.
Яких же позитивних результатів щодо підвищення безпеки праці було досягнуто за минулий час машинобудівниками, підприємствами інших галузей промисловості, які він курирує й донині? Які чергові важливі працеохоронні завдання доводиться вирішувати працівникам наглядового органу сьогодні?
Аналізуючи дані виробничого травматизму в галузях промисловості Харківщини, не можна не відзначити чітку тенденцію до зниження його рівня. Якщо в 1997 р. на підприємствах регіону було травмовано 1508 працівників, з них 72 — смертельно, то десять років потому ці показники стали набагато нижчими — 649 травмованих і 47 загиблих. На підприємствах машинобудування рівень смертельного травматизму зведено до мінімуму: не більш як 5—7 випадків впродовж кількох останніх років. Досить непоганий показник, якщо врахувати, що в цій галузі зайнято понад 160 тис. осіб. Разом з тим галузь усе ще залишається головним постачальником нещасних випадків загального травматизму. В 2007 р. тут сталося 268 нещасних випадків. Тож до остаточного вирішення проблеми поки що ще далеко.
Але за наведеними вище показниками — величезний обсяг наглядової роботи, виконаної співробітниками теруправління. Завдяки планомірній, цілеспрямованій роботі інспекторського складу кількість травмованих і загиблих на виробництві в регіоні неухильно зменшується.
Заспокоюватися на досягнутому ніхто не збирається. Незважаючи на те, що сьогодні органи Держгірпромнагляду мають недостатньо повноважень, щоб змусити усіх роботодавців організувати безпечну працю на своїх підприємствах, працівники теруправління професійно й відповідально виконують свої обов’язки.
Непокоять В. Педанова негативні явища, пов’язані зі скрутним фінансовим станом більшості суб’єктів господарювання. Через значне подорожчання будівельних робіт, вартості устаткування на підприємствах практично зупинено оновлення основних фондів. Попереджувальні ремонти виробничих приміщень, устаткування та інженерних мереж проводяться нерегулярно, внаслідок чого збільшується ступінь зношеності, а значить і ступінь їхньої небезпеки та ймовірність виникнення аварій. Багато керівників, особливо невеликих підприємств, крізь пальці дивляться на порушення чинного законодавства про охорону праці.
Звичайно, кардинально змінити на краще ситуацію в дрібних фірмах і на приватних підприємствах за допомогою одного Держгірпромнагляду не уявляється можливим. Тим більше, що основну увагу на місцях структури теруправління, як і раніше, змушені приділяти тим галузям і підприємствам, від яких залежить економіка регіону, де можливе виникнення аварійних ситуацій техногенного характеру.
Важливими напрямами в роботі теруправління, як і колись, залишаються: формування та забезпечення державної політики у галузі промислової безпеки та охорони праці, а також у галузі охорони надр; контроль за виконанням робіт підвищеної небезпеки у газовій та хімічній промисловості, в енергетиці, на підприємствах машинобудування та АПК. Для досягнення поставлених завдань керівництво теруправління має намір і надалі сприяти підвищенню ролі служб охорон праці підприємств і організацій у їхній повсякденній діяльності щодо запобігання виробничому травматизму та профзахворюваності.
Такі коротенько плани на майбутнє у працівників теруправління (ними поділився його начальник М. Денисенко). Щиро бажаємо, щоб усі вони були втілені в життя. Щоб приписи державних інспекторів виконувалися неухильно та вчасно. Щоб усі працівники Комітету, що нині відзначає свій ювілей, відповідали своєму високому призначенню. Усіма силами добивалися позитивних результатів у важливій справі щодо забезпечення непорушного права людини на гідну, безпечну працю!

Вадим КОБЕЦЬ,
наш власкор

На знімку:
начальник служби охорони праці ВАТ «Турбоатом» В. Володьков
і перший заступник начальника
теруправління Держгірпромнагляду по Харківській області
В. Педанов (праворуч)
у турбінному цеху підприємства.

Фото автора



До списку