Про хід виконання в Україні Європейської соціальної хартії (переглянутої)

Саме такій темі були присвячені парламентські слухання, які відбулися 6 червня у Верховній Раді України. Європейська соціальна хартія (переглянута) мала на меті сприяти підвищенню рівня соціальної захищеності населення України, адаптації національного законодавства до європейських норм і стандартів.

Європейська соціальна хартія — один з основоположних міжнародних договорів щодо трудових та соціальних прав людини та контролю за їх додержанням — була прийнята Радою Європи у 1961 р. Україна підписала цей акт 2 травня 1996 р.
Проте вже з 3 травня 1996 р. у Страсбурзі було відкрито для підписання Європейську соціальну хартію (переглянуту), яка за своїм змістом є більш досконалим міжнародно-правовим актом, містить ширший перелік соціальних прав (31 гарантоване право, з них 12 — нових) і має більш демократичний механізм приєднання до неї порівняно з Хартією 1961 р.
Україна підписала Європейську соціальну хартію (переглянуту) 7 травня 1999 р. З того часу виконавча влада розглядала питання, пов’язані лише з цим договором. Хартію було ратифіковано 14 вересня 2006 р., набула чинності в Україні з 1 лютого 2007 р. Україна приєдналася до 27 статей та 74 пунктів Хартії.
Станом на травень 2008 р. Хартію підписали усі 47 країн — членів Ради Європи, а ратифікували — 39.
Відповідно до механізму контролю за додержанням прав, передбачених Хартією 1996 р., до 31 жовтня 2008 р. Україна має подати на розгляд Ради Європи свою першу доповідь щодо застосування ст. 3 «Право на безпечні та здорові умови праці», ст. 11 «Право на охорону здоров’я», ст. 14 «Право на користування послугами соціальних служб», ст. 23 «Право осіб похилого віку на соціальний захист», ст. 30 «Право на захист від бідності та соціального відчуження».
Вів засідання Голова Верховної Ради України А. Яценюк. У виступах представників від депутатських фракцій у Верховній Раді України, профспілок, роботодавців та інших учасників парламентських слухань порушувалися питання реалізації основних соціальних стандартів та базисних елементів соціального забезпечення в Україні. Йшлося про реформування систем оплати праці, пенсійного забезпечення, підготовки кадрів, розбудову системи загальнообов’язкового державного соціального страхування, розвиток соціального діалогу та ін.
З доповіддю за дорученням Кабінету Міністрів України виступила Міністр праці та соціальної політики Л. Денісова. Вона зокрема відзначила, що Європейська соціальна хартія, як і Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, становить єдиний механізм забезпечення прав людини у Європі. Її положення є складовою частиною системи стандартів Ради Європи у сфері прав людини, що базуються на ідеї відкритого суспільства, повазі прав і свобод людини, забезпеченні верховенства права.
Урядом затверджено план заходів щодо виконання положень Європейської соціальної хартії (переглянутої) на 2007—2010 рр. з постійним моніторингом його реалізації. Розроблено проекти законів України, частину з яких уже внесено на розгляд Верховної Ради України.
Серед багатьох соціальних ініціатив уряду були запропоновані зміни до деяких законодавчих актів України щодо посилення вимог до здійснення профілактики виробничого травматизму, страхових виплат та надання соціальних послуг сім’ям загиблих на виробництві. Також підготовлено проект загальнодержавної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2008—2012 рр.
Міністр праці та соціальної політики констатувала, що без підвищення престижності, безпеки та мотивації до праці, створення економічної зацікавленості роботодавців у розвитку трудового потенціалу та легалізації зайнятості усі зусилля державного регулювання залишатимуться малоефективними.
У співдоповіді В. Хара, голова Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці, більш детально висвітив проблеми безпеки праці. Він зазначив, що у державі недостатньо реалізується передбачене Хартією право на безпечні та здорові умови праці. Спостерігається негативна тенденція збільшення кількості нещасних випадків на виробництві зі смертельними наслідками, зокрема, у вугільній, металургійній, хімічній галузях і на транспорті. Крім людських втрат, держава зазнає через це ще й значних матеріальних збитків. Так, у 2007 р. сума на відшкодування шкоди, спричиненої 318 тисячам працівників ушкодженням здоров’я чи в результаті смерті, становила 2,4 млрд. грн. Незважаючи на такий стан справ, в Україні до цього часу немає загальнообов’язкової програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Затверджена постановою уряду ще в 2001 р. національна програма була розрахована на 2001—2005 рр., проте не була виконана. Розпорядженням Кабінету Міністрів у 2007 р. термін її продовжено до 1 вересня 2009 р. При цьому змін до національної програми не внесено, нових заходів на 2008—2009 рр. не передбачено. Відсутність такої програми не дає змоги належним чином реалізувати єдину державну політику в сфері охорони праці в Україні.
Варто також зазначити, що правила безпеки на вугільних шахтах, з урахуванням вимог європейських норм, введення яких передбачалося спочатку в 2005 р., а потім у 2006 р., Міністерством вугільної промисловості так і не розроблено до цього дня.
Однією з причин високого рівня виробничого травматизму є незадовільне фінансування суб’єктами ведення господарства заходів з охорони праці. Відповідно до ст. 19 Закону «Про охорону праці» витрати на зазначені цілі мають становити не менше 0,5% від суми реалізованої продукції, що в переважній більшості випадків не виконується. За даними Держкомстату, в 2006 р. підприємцями реалізовано продукції майже на 2 трлн. грн., а отже, суб’єкти ведення господарства повинні були спрямувати на охорону праці 9 млрд. грн. Фактично такі витрати становили лише 3 млрд. грн. Не кращим чином виглядає й держава, яка зовсім не виділяє кошти на ці цілі бюджетним організаціям.
Всупереч вимогам ст. 13, 14 і 18 Закону «Про охорону праці» роботодавці не здійснюють належний контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, проведенням медичних оглядів, не проводиться навчання та перевірка знань посадових осіб з питань охорони праці.
На підприємствах усіх без винятку галузей мають місце багато фактів приховування випадків виробничого травматизму. Лише Федерація профспілок України минулого року у порядку громадського контролю виявила понад 500 нещасних випадків, прихованих від розслідування та обліку, у тому числі 6 — зі смертельними наслідками.
На жаль, ефективність заходів щодо запобігання травматизму, які реалізують відповідні комітети, міністерства та відомства, інші державні контролюючі органи, роботодавці, залишається на низькому рівні, про що свідчить кількість нещасних випадків, яка не зменшується.
В. Хара звернув увагу учасників парламентських слухань на те, що Уряд України на прохання показати у звіті реалізовані заходи, програми, плани дій, спрямовані на реалізацію національної політики щодо забезпечення безпеки та здорових умов праці, що стосуються п. 1 ст. 3 Хартії, обмежився заявою, що розроблено проект розпорядження Кабінету Міністрів про затвердження плану правових й організаційно-технічних методів підвищення рівня охорони праці та промислової безпеки.
Проблеми охорони праці знайшли відгук і в роботодавців. Під час свого виступу В. Грищенко, Генеральний директор Федерації роботодавців України, запропонував не заважати бізнесу виконувати свою основну функцію — створення робочих місць з гідними умовами праці та зарплатою, адекватними вимогам сьогодення.
С. Українець, заступник голови Федерації профспілок України, звернув увагу присутніх на право працюючих на безпечні та здорові умови праці: «Забезпечити виконання правил техніки безпеки та гігієни праці держава виявилася, на жаль, неспроможною. Причина перша: роботодавці все більше економлять на витратах на охорону праці, більше того, безбожно приховують від розслідування нещасні випадки, що вже сталися на виробництві.
Друга причина — слабкий державний нагляд за охороною праці. Наявного штату інспекторів вистачає, щоб охопити ефективними перевірками чверть суб’єктів підприємництва, інші ж органи влади до цієї роботи не залучені.
Потрібна послідовна національна політика в сфері охорони праці. Уряд має прискорити затвердження національної програми і вперше за роки незалежності розглянути стан охорони праці на своєму засіданні разом із соціальними партнерами. Більш критичною, ніж зараз, ситуація ще не була».
Голова Держгірпромнагляду С. Сторчак наголосив у своєму виступі, що національне законодавство у сфері промислової безпеки та охорони праці на сьогодні відповідає стандартам Європейської соціальної хартії. Згідно з нормами Хартії в Україні побудовано систему державного нагляду за охороною праці, яка не залежить від будь-яких господарських організацій, громадських об’єднань, політичних формувань, їм не підзвітна і не підконтрольна.
Протягом останніх 10 років в Україні спостерігається тенденція до зниження рівня виробничого травматизму, однак він ще надзвичайно високий і не відповідає рівню більшості розвинених країн світу. В країні відбувається стрімке зростання внутрішнього валового продукту, постійно збільшується кількість робочих місць, в тому числі і на об’єктах підвищеної небезпеки, що, безумовно, значно підвищує ймовірність травмування працюючих.
І навіть за таких умов Комітет ставить за мету — при сталому зростанні економічної активності рівень виробничого травматизму повинен не тільки не зростати, а й постійно знижуватись. Зрозуміло, що одних тільки наглядових та контролюючих заходів для цього недостатньо. Сьогодні до власників підприємств необхідно застосовувати зовсім інші важелі впливу. Промислова безпека та охорона праці повинні стати також економічною категорією, адже Україна чи не єдина країна в світі, де роботодавець хоча і несе персональну відповідальність згідно із законодавством, однак фінансово не зацікавлений у забезпеченні належного стану безпеки і зниженні рівня травматизму.
На останньому засіданні Ради національної безпеки і оборони Держгірпромнаглядом були озвучені законодавчі ініціативи, спрямовані в першу чергу на підвищення відповідальності керівника.
С. Сторчак торкнувся питань, пов’язаних із дієвістю нагляду за безпекою праці: «Що стосується нещодавно прийнятого, безумовно, прогресивного Закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», то він у першу чергу повинен стосуватися фіскальних органів. Що ж до нашої роботи, то він принципово суперечить міжнародному законодавству, до речі, ратифікованому в Україні». Потрібен, зауважив він, чіткий механізм застосування міжнародного законодавства, якщо норми національного законодавства йому суперечать.
Здійснити ревізію та удосконалити нормативно-правову базу з питань безпеки та охорони праці, підготувати зміни до Закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» також запропонував В. Яценко, представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
У заключному слові головуючий А. Яценюк відзначив, що виконання будь-яких соціальних стандартів, у тому числі і виконання Європейської соціальної хартії, залежить тільки від розвитку економіки. Здорова економіка є запорукою високих соціальних стандартів. Тому перше, що повинно бути передбачено в рекомендаціях парламентських слухань, — це макроекономічна стабільність і зростання ВВП, зайнятість населення, продуктивність праці, зниження інфляції.
Учасники парламентських слухань відзначили, що багато положень Хартії вже знайшли відображення в українському законодавстві. Інше питання — щодо реалізації цих законодавчих вимог. Потрібно передбачити відповідальність посадових осіб, чиновників усіх рівнів за їх порушення. Для приєднання в майбутньому до всіх статей та пунктів Хартії в Україні вже зараз проводиться робота щодо удосконалення національного законодавства.
За результатами парламентських слухань Верховна Рада України повинна прийняти на пленарному засіданні постанову та схвалити прийняті рекомендації з метою подальшої реформи нормативно-правової та економічної бази для повноцінної імплементації європейських міжнародних стандартів соціального захисту в Україні.

Фото К. ТЕЛИЧКА