Статьи

Одним із завдань соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань є відновлення здоров’я та працездатності потерпілих на виробництві. Про те, які в цьому питанні існують проблеми та можливі шляхи їх вирішення, розмірковують начальник управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Тернопільській області Р. ЗАМКОВИЙ та головний спеціаліст з медичної реабілітації робочого органу Фонду, заслужений лікар України Б. СКАКАЛЬСЬКИЙ.

Система соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань має базуватися на принципах найшвидшого і найповнішого відновлення працездатності потерпілого, здійснення комплексу заходів з його медичної, професійної та соціальної реабілітації. Як показує практика, у цій справі існує чимало проблем. Лікувально-профілактичні заклади нині не готові до ефективної взаємодії з робочими органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Сьогодні немає чіткого визначення, які послуги слід вважати медичними, яка медична допомога є основною, а яка — додатковою, відсутні критерії, які дають можливість робочим органам Фонду фінансувати витрати на медичну допомогу потерпілому понад існуючі державні гарантії, не розроблено прейскурант на медичні послуги, методики їх калькуляції тощо.
На нашу думку, з цього приводу варто було б скористатися міжнародним досвідом, який засвідчує доцільність створення реабілітаційних центрів, де потерпілому забезпечується надання цілого комплексу заходів щодо відновлення його здоров’я та працездатності. Наша держава має достатньо розвинену санаторно-курортну базу, яка володіє великим реабілітаційним потенціалом та лікувальною інфраструктурою. Тож, можливо, варто було б створити регіональну модель розташування реабілітаційних центрів з урахуванням виробничої спеціалізації, розмірів території регіону, наявності в ньому медичного та санаторно-курортного потенціалу. Створення таких центрів доцільно було б проводити одночасно з розробкою механізму стимулювання потерпілого до його медичної реабілітації, адже зараз склалася парадоксальна ситуація, коли бути інвалідом вигідно. Можливість працювати і одночасно отримувати за спричинене виробництвом каліцтво страхові виплати, соціальні послуги від Фонду не сприяє активності потерпілого щодо відновлення своєї працездатності.
Рання реабілітація, ефективне лікування з метою максимального відновлення працездатності (а звідси — зниження ступеня інвалідності) повинні стати основним завданням лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ), їх лікарсько-консультативних комісій (ЛКК), медико-соціальних експертних комісій (МСЕК), робочих органів Фонду, роботодавців і держави в цілому. Цій благородній меті служить затверджене постановою Кабінету Міністрів від 23 травня 2007 р. № 757 Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда. Забезпечення належного спостереження за станом здоров’я працівників, що працюють у шкідливих умовах праці, проведення періодичних медичних оглядів — один із важливих напрямів профілактики професійних захворювань, зведення до мінімуму кількості потерпілих внаслідок професійної патології.
Для організації проведення медичної реабілітації робочими органами Фонду укладено 38 договорів з лікувально-профілактичними закладами нашої області. Крім того, у разі потреби укладаються одноразові договори зі спеціальними лікувальними закладами Тернополя, Києва, Одеси, Львова. Проблемними питаннями залишається відсутність у ЛПЗ коштів для придбання необхідних лікарських засобів і виробів медичного призначення.
Ряд ЛПЗ при укладанні відповідних договорів ставлять питання про відшкодування, крім вартості лікарських засобів та виробів медичного призначення, вартості послуг, що мають надаватися, та інших накладних витрат. Нині управління виконавчої дирекції Фонду все частіше провадить відшкодування суми витрат потерпілим за самостійно придбані ліки та вироби медичного призначення під час стаціонарного, і в першу чергу первинного лікування. Робиться це згідно з представленими розрахунково-касовими чеками та довідками ЛПЗ (із зазначенням номера історії хвороби, діагнозу, терміну перебування на лікуванні, переліку використаних під час лікування лікарських засобів та виробів медичного призначення, які не передбачені бюджетними асигнуваннями цього закладу). Такі факти є свідченням неналежного виконання укладених договорів про лікування потерпілих на виробництві з боку ЛПЗ. На нашу думку, необхідно посилити фаховий контроль з боку робочих органів Фонду за ефективністю та своєчасністю надання медичної допомоги, зокрема першої медичної, якістю стаціонарного лікування потерпілих на виробництві, в першу чергу в спеціалізованих, профільних ЛПЗ. Звичайно, це потребуватиме збільшення чисельності спеціалістів з медичної реабілітації робочих органів Фонду, але справа, якою вони мають займатися, того варта.
На сьогодні налагоджено тісну співпрацю робочих органів Фонду з МСЕК. Усі засідання, на яких розглядаються питання щодо потерпілих, які втратили працездатність внаслідок виробничої травми чи професійного захворювання, проводяться за обов’язкової участі представника управління виконавчої дирекції Фонду. Його думка враховується при встановленні відсотків втрати професійної працездатності та групи інвалідності, при розробці індивідуальної програми реабілітації інваліда (ІПРІ) тощо. Висновок МСЕК та ІПРІ видаються потерпілому та представнику управління виконавчої дирекції Фонду одночасно. З метою уникнення можливої плутанини та запобігання зловживанням головним лікарем обласного центру медико-соціальної експертизи видано наказ про проведення (спільно з робочим органом Фонду) перевірок відповідності висновків МСЕК змісту протокольних рішень, прийнятих на її засіданнях, та відповідним записам у медико-експертних справах. Усі складні та конфліктні випадки розглядаються колегіально на засіданні розширеної експертної комісії за участю обласних лікарів-спеціалістів та науковців Тернопільського медичного університету. На належному рівні в області також і взаємодія між робочими органами Фонду і ЛКК.
А ось що стосується професійної реабілітації, то це питання в нас поки що не вирішується. Справа в тому, що на Тернопільщині немає закладу, в якому інваліди внаслідок трудового каліцтва могли б проходити професійне навчання (чи перенавчання), а їхати для цього у Львів чи в Київ, де така можливість є, ніхто з наших підопічних земляків не поспішає. В той же час сьогодні 32 інвалідам внаслідок трудового каліцтва необхідно набути нову фахову підготовку.
Хочеться сподіватися, що за допомогою органів місцевої влади, професійних спілок, виконавчої дирекції Фонду нам вдасться зрушити з місця це питання. У всякому випадку цього від нас вимагає Закон та службовий обов’язок.



До списку