Статьи

2008-146.jpg У січні 2007 р. на базі Криворізького гірничого округу було створено Криворізьке гірничопромислове територіальне управління. Яким чином структурні зміни вплинули на державний нагляд у регіоні? Який зворотний зв’язок отримано від наближення інспектора до виробництва? З цього приводу відбулася розмова нашого власного кореспондента Леоніда БЕЗУГЛОГО з начальником гірничопромислового теруправління О. Чередніченком.

— Олеже Євгеновичу, коли виходити з позиції, яку обстоює Держгірпромнагляд протягом останніх років, після утворення очолюваного Вами управління численним роботодавцям Кривбасу дано зрозуміти, що для них час відносного спокою минув…
— По-перше, ніхто не збирався приховувати, що головною метою новоствореного державного органу мало стати посилення нагляду у гірничорудній та нерудній галузях. Ця ідея виношувалася не один рік. І необхідність структурних змін особливо відчули після 2001 р., коли запрацював Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Перерахувавши визначені нормативами кошти, роботодавець, власник ніби автоматично позбавлявся від відповідальності за стан охорони праці на виробничих об’єктах. А відповідальність за численні пригоди з персоналом перейшла… Ну, звичайно ж, на державного інспектора. Мовляв, недостатньо вимогливий, рідко буває на виробничих дільницях.
Через вісім місяців після того, як запрацював Закон «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», маємо всі підстави стверджувати, що рішення Комітету щодо створення окремого управління було однозначно правильним і вчасним. Я просто не уявляю, як довелося б у цих умовах працювати силами двох інспекцій у Кривому Розі на 150-кілометровій віддаленості від обласного центру. Натомість ми зараз маємо п’ять самостійних інспекцій з нагляду (не контролюємо лише АПК та сферу соцкультпобуту). І, як на долоні, весь видобувний комплекс Кривбасу, куди спрямовані погляди 108 працівників нашого теруправління.
Що стосується роботодавця, то одним лише наближенням інспектора до виробництва навряд чи можна було б змінити його ставлення до державної політики в сфері охорони праці гірників і металургів. У нас зараз немає значних конфліктів з генеральними директорами, головами правлінь акціонерних товариств, врешті, власниками. Бо найпершою (і найвагомішою!) характеристикою роботи державного інспектора з охорони праці є його високий професіоналізм. Тому під час формування складу інспекцій завданням номер один ставили комплектування цих галузевих підрозділів фахівцями найвищого рівня, яких би згодом не зваблювала висока зарплата посадовця на підприємстві. А Кабінет Міністрів і Комітет підтримали таку позицію збільшенням фінансування управління на 30%. Тож конкурсний добір дійсно було проведено так як належить. Без формалізму. І це дуже важливо!
— Ви не ризикували, що нові люди, які прийшли головним чином з виробництва, замість бажаного свіжого струменя у роботу принесуть надмірну толерантність, можна сказати, навіть сором’язливість, елементи товариськості у стосунках з керівниками служб підприємств? І замість посилення нагляду вийде інший результат.
— Нам дійсно були потрібні справжні фахівці, які добре знають виробництво конкретних галузей. Бо ніхто ніколи не створював би нового управління, керуючись лише гаслами, наприклад: «Більше нагляду у гірничій справі!» або «Нову якість нагляду у металургії!» Нас протягом кількох останніх років непокоїли проблеми, які на початку 2007 р. сформулювались у конкретні завдання і пріоритетні напрями роботи. Їх кілька. У гірничодобувній промисловості — стан стволів і підйомних комплексів. Чому це питання стоїть на першому місці? Та тому, що дуже застаріли і стали небезпечними наші підйомні комплекси, збудовані ще у післявоєнні роки. Не можна назвати задовільним стан стволів на відмітках 0...500 м, які були пройдені на першому етапі розробки родовища і які потребують окремого підходу, контролю, а точніше,— нагляду за цими підйомними комплексами, оскільки там з великою швидкістю пересуваються підйомні посудини, скупчуються люди.
А наскільки глибокою є проблема ведення вибухових робіт! Щороку у Криворізькому регіоні використовується понад 100 тис. т вибухових матеріалів. Не випадково на базі Криворізького гірничого округу, теруправління, підприємств Криворізького басейну систематично проводилися і проводяться наради, конференції, присвячені цим питанням. І не можна не відзначити, що протягом останніх п’яти років у нас не зареєстровано жодного нещасного випадку, пов’язаного безпосередньо з веденням вибухових робіт.
Але є ще й зворотний бік справи. Він стосується здоров’я всього населення Кривбасу, а рудовидобувників — у першу чергу. Йдеться про різке зменшення застосування тротилових вибухових речовин і заміну їх водоемульсійними. Це завдання визначено нашим Комітетом, на нього постійно звернена увага міської влади.
Я не стану фальшивити: тут ми маємо відчутні результати. Якщо у 2005 р. безтротилових вибухових речовин використовували всього 18%, 2006 р.— до 40%, 2007 р.— до 65%, то на 2008 р. уже затверджено графік на застосування їх у кількості не менш як 90%.
Якщо проаналізувати нещасні випадки з тяжкими наслідками, які сталися в недалекому минулому, то обов’язково вийдемо на проблему забезпечення безпечного використання внутрішньошахтного та залізничного транспорту. Загибель людей тут трапляється кожного року, як і в металургійному виробництві. Статистика останнього десятиріччя свідчить, що лише від ураження електричним струмом на підприємствах щороку гинуть 2—3 особи.
Ось чому роботу з новим інспекторським складом ми почали із визначення згаданих проблем, вислухали їхню точку зору, бачення шляхів вирішення завдань. Власне, зараховані до теруправління нові державні інспектори одразу ж стали учасниками тих заходів, які накреслювали на тому чи іншому напрямі.
— Ці заходи склали нову концепцію нагляду в регіоні?
— Дещо скромніше — переклали практичний досвід учорашніх виробничників на завдання поточного моменту.
— І вже можна говорити про результат?
— Головний результат у тому, що роботодавці, власники почали виділяти кошти на оновлення обладнання. Це те, про що говорилося багато років, а зрушень практично не було. Тобто, тепер нас чують і до нас прислухаються. Адже, погодьтеся, одними приписами справу на вищий рівень не піднімеш. Зовсім інше, коли протягом останніх двох років практично на всіх шахтах застосовується стандартний, заводського виготовлення контактний провід замість так званої катанки. Сьогодні весь рухомий склад — електровози і вагони — пройшов технічне опосвідчення. Тобто, мова йде про те, що це спільний результат роботи і теруправління, і підприємств.
Що стосується електробезпеки, то ми не вважаємо за застарілу форму проведення тематичних нарад з керівниками та спеціалістами. І якщо останні півтора року в регіоні немає потерпілих від ураження струмом контактної мережі, то ця обставина аж ніяк не дає нам права почуватися вільно. Бо в цілому проблему захисту людини від ураження електричним струмом не вирішено, проте такі можливості шукаємо. Сьогодні у цьому напрямі працює наш базовий інститут безпеки праці та екології у гірничорудній та металургійній промисловості, цим питанням активно займається Запорізький електромеханічний завод, який уже випустив експериментальні установки. Вони проходять випробування в Луганській області на шахті імені Фрунзе. Про перші результати цієї роботи йшлося на широкій нараді у Кривому Розі за участі і розробників, і виконавців, і тих, хто випробовує новітнє устаткування.
Не хочу бути нещирим. Визначивши чотири пріоритетні напрями в роботі, минулого року ми якось випустили з поля зору конвеєрний транспорт — він залишився осторонь. Але це проблема не лише органів державного нагляду. Є служби підприємств, є керівники середньої ланки, які найближче до робітника, котрий знімає огородження, намагається переступити через конвеєрну стрічку. У 2007 р. через подібні обставини загинуло три особи. Чекати наступних пригод ми не стали і вже нинішнього року провели на базі Південного ГЗК розширену нараду, де поставили завдання забезпечити 100%-не виконання вимог єдиних правил безпеки стосовно встановлення необхідних огороджень, дії всіх захисних блокувань. На сьогодні цю роботу практично завершено. Але, на жаль, втрачений час обійшовся дорогою ціною…
— Не будемо нікого дивувати новизною думки: ситуація нагадала бій відомого героя художнього твору з вітряними млинами. Все той же організаційний фактор. Як його можна пов’язати з високою кваліфікацією державного інспектора там, де він не можне призупинити, опломбувати, заборонити виробництво, де людське «я» і вимоги інструкцій мають працювати у взаємодії?
— Стояти й хапати робітника чи керівника кожного разу за руку («Так не смій!») — завдання для державного інспектора з охорони праці не тільки не є непосильним, але й не вкладається в загальний зміст його діяльності. Проте жодна серйозна пригода не обминає представника Держгірпромнагляду. Кожного разу, коли наближаються святкові дні, для нас цей час трансформується у стан тривожного очікування. Так було і в першій декаді травня. Але все обійшлося. Зате у другій половині місяця нас воістину захлинули нещасні випадки. «Лідером» стала шахта «Жовтнева» ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат»: п’ять нещасних випадків зі смертельними наслідками. Причому у двох йшлося про природну смерть. Дві особи загинуло на ділянці ствола «Сліпа центральна», який протягом останніх двох років реконструювався. З часом виникла необхідність поглиблення його з горизонту 1265 м до відмітки 1540 м. На виконання цих робіт уклали договір з підрядною організацією. Але перш ніж розпочати поглиблення, необхідно було за спеціальним проектом переобладнати ствол з клітьового на скіповий. Ці роботи виконувало ВАТ «Кривбасзалізорудком». Після завершення їх необхідно було передати ЗАТ «Трест «Кривбасшахтопроходка». Але жодне з підприємств роботи повністю не закінчило. Машину в експлуатацію не ввели. Однак трест «Кривбасшахтопроходка» роботи розпочав. Таким чином, через неузгодженість дій, невиконання посадових інструкцій начальником, механіком та енергетиком дільниці, головним механіком і головним енергетиком шахти, а також порушень з боку виконавців робіт стався груповий нещасний випадок.
Того ж місяця внаслідок несправного стрілочного переводу було смертельно травмовано молодого прохідника.
Коли почали розслідувати обставини природної смерті двох робітників, то з’ясувалося, що під час щорічних медичних оглядів у них виявили гіпертонічну хворобу, захворювання серця. Але на іншу дільницю людей не перевели, а мовчки дали згоду працювати під землею. Що до цього додати?
— Таким чином ми знову повертаємося до думки, що сучасна ідеологія державного нагляду значною мірою визначається рівнем взаєморозуміння, безкомпромісності відносин теруправління і роботодавців…
— І власників. А вони різні. Взяти хоча б корпорацію «Арселор Міттал», ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат», АТЗТ «Запорізький залізорудний комбінат»… Там за останні 3—4 роки різко змінилося ставлення до питань безпеки праці у кращий бік. Сьогодні на навчання персоналу, покращання умов праці на виробничих дільницях, придбання ЗІЗ тощо коштів вкладається більше, ніж вимагається чинним законодавством. Але біда в тому, що використовуються вони не завжди ефективно. Досить сказати, що 80% нещасних випадків на підприємствах Кривбасу трапляється все через ті ж організаційні причини. В основі лежать ті причини, що залежать від бригадира, гірничого чи змінного майстра, начальника дільниці, цеху. Це ті люди, які займаються організацією виробничого процесу. Іншими словами, мова йде про навчання робітників, інструктажі, контроль за виконанням робіт… І на сьогодні бачимо, що це є найслабшою ланкою, передусім у гірничодобувній галузі. Я не хочу сказати, що підготовка інженерно-технічних працівників відбувається не на належному рівні. Але, очевидно, на самому підприємстві, куди спеціаліст приходить після навчального закладу, його змушують закривати очі на деякі речі або загалом робити так, як не треба. Наведу приклад. Нинішнього року ми позбавили дозволу на ведення вибухових робіт шахти «Жовтневу» та «Ювілейну». І не тому, що персонал технічно не підготовлений. А через низький рівень організації робіт. Порушення ідуть від виконавців — підривника і майстра.
Давайте прослідкуємо ланцюжок порушень. Підривника навчають в ЕТЦ як треба робити, а не як не треба. Майстер отримує освіту у вищому навчальному закладі. Там теж його навчають, як треба робити. Тоді яким чином народжуються порушення? А народжуються вони так, що виконавці намагаються працювати за спрощеною схемою. І що ж? Сто разів це вдається, а на сто першому схема не спрацьовує.
— І тоді виникає дивна колізія. З одного боку, маємо потужну модернізацію виробництва, з іншого, даруйте, недоліки організаційного характеру. Як кажуть, хотів би вигадати, та не зміг. Як бути далі? Споглядати, залишатися на позиції статистів?
— Вирішення цього питання можна розглядати тільки у плані чіткого додержання технологічної дисципліни. Воно двостороннє. Ми щорічно розглядаємо і затверджуємо у Комітеті програми гірничих робіт. Це означає посилення контролю з нашого боку, зменшення рівня можливих ризиків. Скажу відверто: сьогодні власник над цим серйозно задумався і таку нашу позицію розділяє. Бо ще 5—6 років тому ніхто не узгоджував роботи тих же Полтавського, Південного гірничо-збагачувальних комбінатів. А неузгоджений план робіт — це можливість підвищеного ризику.
У регіоні за останні 3—4 роки сталося оновлення гірничого обладнання, його зношення зменшилось на 20—25%. Велика увага приділяється стану будівель і споруд, зведених ще у 50—60 рр. минулого століття. У їх реконструкцію, оновлення теж вкладаються великі кошти. Так що в цих питаннях у теруправління і власників розбіжностей немає. Оскільки функції представника держави в інспектора ніхто не забирав, то він має право кожного тижня бути присутнім на нарадах з охорони праці, які проводять перші керівники підприємств. І викладати там свою позицію, свою точку зору, зокрема і стосовно рівня організації робіт. В інспектора залишається в руках також такий потужний важіль, як право звернутися до прокуратури.
— Ми з Вами підійшли до питання стилю роботи державного інспектора, з чого, зрештою, формується загальне враження про саме теруправління, складаються певні внутрішні традиції, мабуть, й історія колективу…
— Державний інспектор є, був і буде ключовою фігурою нагляду. І якщо за цифрами загальної річної статистики я особисто бачу певні суб’єктивні і об’єктивні моменти, то з загальнодержавної позиції нас повинно цікавити одне: хороший результат, хороший стан охорони праці на піднаглядних підприємствах. Це — головне питання. Тут велосипеда, як кажуть, винаходити не треба. Минулі півтора року були для нас періодом і переоцінки цінностей, і пошуків, і роздумів, і висновків. Довелося змінити трьох начальників інспекцій. До керівництва Криворізькою державною гірничотехнічною інспекцією охорони надр та геолого-маркшейдерського нагляду повернувся Д. Очкур, на посаду начальника державної інспекції промислової безпеки та охорони праці на виробництвах підвищеної небезпеки прийшла людина «з лави запасних» — В. Озерян. І ми не помилилися.
Певні складнощі викликає робота інспекторів за межами Кривого Рогу, тих, хто постійно проживає в інших містах. Є деякі проблеми з якістю додержання вимог посадових інструкцій. Адже за результатом роботи кожного з інспекторів стоїть не лише висока професійна кваліфікація, а ще і внутрішня дисципліна, почуття особистої відповідальності. Вони мають нормальне матеріальне забезпечення, ми придбали кожному мобільний телефон. Цим людям ми довіряємо, але не стану кривити душею — й перевіряємо. Під час планової перевірки роботи державних інспекторів особливу увагу звертаємо на якість нагляду.
Чи є межа професійного рівня інспекторського складу? Якщо подивитися узагальнююче, не тільки з позиції нашого теруправління, то скажу однозначно: немає! Є проблема законодавчих актів, те, що зв’язує наші можливості. Тому ми чекаємо на розгляд у Верховній Раді проекту Закону «Про об’єкти підвищеної небезпеки», змін до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, інших документів. Хочемо, щоб вони мали ще вагоміший вплив на роботодавця, особливо в плані реагування на кожен нещасний випадок. За нами ж, як кажуть, справа не стане!

На знімку:
начальник Криворізького
гірничопромислового теруправління
О. Чередніченко.

Фото Л. БЕЗУГЛОГО



До списку