Інститут
очних хвороб і тканинної терапії
імені В. П. Філатова в Одесі
називають просто Інститутом
Філатова. І якщо ви запитаєте на
вулиці, як туди проїхати, будь-хто
покаже дорогу. Сюди приїжджають
люди, які втратили зір. І їм надають
допомогу.
Історія
Інституту почалася на початку
минулого століття. Академік В.
Філатов у 1903 р. був запрошений в
Одесу на посаду ординатора в
клініку очних хвороб
Новоросійського університету
(нинішній Одеський національний
університет), а в 1911 р. очолив
кафедру очних хвороб.
Нині у складі
Інституту очних хвороб і тканинної
терапії імені В. П. Філатова 9
відділень і науково-дослідних
лабораторій, де працюють 27
професорів.
«Травми частіше
одержують
не професіонали,
а люди випадкові»
Так вважає завідувач відділу
опіків очей, пластичної
офтальмохірургії, кератопластики
та кератопротезування, доктор
медичних наук, професор С.
Якименко.
— Попросили, наприклад, робітника
потримати шланг з вапняним
розчином, а він цього не навчений,
не знає, як запобігти потраплянню
вапна в очі,— і в результаті
одержує травму. І подібні випадки
повсюдно.
Відділення опіків очей Інституту —
єдине в світі. Воно створено в 1946 р.
— адже після Великої Вітчизняної
війни було багато поранених, які
втратили зір. Завідувала
відділенням учениця В. Філатова —
академік Н. Пучковська. Вона добре
відома в офтальмології роботами з
кератопластики та
кератопротезування,
відновлювальної реконструктивної
пластичної хірургії при опіках
очей та їх наслідках.
За час існування відділення його
співробітниками було проліковано
понад 50 тис. хворих, прооперовано
близько 40 тис. осіб, і більшості з
них збережено або відновлено зір. С.
Якименко очолює відділення з 1988
р.
— Опіки — найбільш тяжкий вид
травми ока,— говорить С. Якименко.—
Відновлення зору після опіків
потребує тривалого стаціонарного
лікування, і в багатьох випадках
закінчується інвалідністю. Якщо
людина одержала опік ока, і її
впродовж першої доби не доставили в
інститут, око може загинути. Тому ми
вимагаємо, щоб людей з подібними
травмами направляли до нас відразу
ж. Адже відділення є
Республіканським опіковим
центром.
Нині у відділенні проходять
лікування 30 осіб. Майже половина з
них з виробничими травмами.
На виробництві люди одержують
опіки очей в результаті
потрапляння різних кислот, лугів,
розпеченого металу. Наприклад, в
часи СРСР у відділення поступало
багато людей, які одержали опіки
карбідом під час зварювання. Зараз
таких менше. Зате більше тих, хто
одержав травми вапняним розчином:
на будівлях, часто з порушенням
норм безпеки, вапняні розчини
подаються шлангом. Травмуються
працівники сільгосппідприємств
під час посівної, обробки посівів
аміачною водою. Недодержання вимог
охорони праці — шлях до одержання
тяжкої травми очей.
...Важко дивитися на очі, які
втратили форму і колір, з
пов’язками та без, на очні протези.
Не хотілося б говорити про це, люди
й так страждають, але сказати треба.
Може, хтось, прочитавши ці рядки,
замислиться. На жаль, дуже багато
хворих постраждали через свою
необачність. Ось не навчені ми
думати про те, що якщо не
додержуватися вимог безпеки на
робочому місці, може статися біда!
Кожен впевнений, що з ним нічого не
може статися. І помиляється.
Впоратися з бідою людям
допомагають спеціалісти опікового
відділення очей Інституту:
кандидат медичних наук Р.
Чаланова, лікарі вищої категорії Є.
Хрустальова і Г. Шишкова, молоді
лікарі О. Бузник і П. Костенко.
Але самих лікарів також необхідно
оберігати від виробничих травм. В
Інституті лікуються люди, які
хворіють на хворобу Боткіна, СНІД, і
медперсонал навчений та
проінструктований про методи
безпеки при роботі з такими
хворими. Спеціалісти обласної
санепідстанції у 2006 р. провели
навчання та перевірку знань з
питань охорони праці медперсоналу
відділення: знання вимог безпеки
під час обробки інструментів,
перев’язувальних матеріалів,
операційних.
Усі методи лікування опіку ока,
розроблені спеціалістами
відділення, унікальні та
використовуються не тільки в
Україні, але й в усьому СНД.
Академік Н. Пучковська, професори Г.
Легеза, Н. Шульгіна, кандидат
медичних наук В. Непомняща за
розробку методів лікування опіків
ока та їх наслідків у 1983 р. були
удостоєні Державної премії
України. Нинішній завідувач
відділення С. Якименко удостоєний
іменної (імені В. П. Філатова)
Державної премії Президії Академії
медичних наук СРСР у 1987 р. за
книгу «Оптичне
кератопротезування». Він також є
Почесним членом Болгарського
товариства офтальмологів, має
звання «Людина ХХ століття»,
присвоєне йому в 1998 р.
Кембріджським національним
біографічним центром.
На лікування у відділення
приїжджають хворі з тяжкими
наслідками опіків з багатьох країн
світу. Здавалося б, такому
відділенню держава має приділяти
особливу увагу. Але, на жаль, тут
накопичилися й проблеми:
необхідний ремонт приміщення,
багато обладнання, інструментарій
використовуються ще з часів
Радянського Союзу. Хотілося б,
звичайно, вирішити ці питання на
державному рівні. Дуже необхідне
Інституту завершення будівництва
нового хірургічного корпусу, який
стоїть «законсервованим» уже
багато років.
При хворому не промовлялося
навіть слово «пальник»
Завідувачка відділення
відновлювальної реконструктивної
мікрохірургії ушкоджень ока,
доктор медичних наук Т. Красновид
розповіла, що відділення було
організовано в 1965 р. Тепер тут
задіяно високоточне устаткування
для діагностики та лікування.
— Мені дуже поталанило,—
розповідає Т. Красновид.— Я мала
щастя довгі роки працювати поруч з
Н. Пучковською і не один раз їй
асистувати. Крім професійних
навичок, запам’яталося її уважне
ставлення до хворих. Вона говорила
нам, тоді молодим лікарям: «Хворий
ніколи не повинен відчувати, що
лікар, оглядаючи його, поспішає.
Навіть якщо у вас є для бесіди з ним
усього 3 хв, людина має відчувати, що
цей час повністю присвячений
їй».
Іноді в операційній виникає
необхідність користуватися
спиртівкою (так званим «пальником»)
для нагрівання спеціального
наконечника (зонду), яким
припікають судину, що кровоточить.
Н. Пучковська просила лікарів не
промовляти фразу «Подати
«пальник», говорячи тільки слово
«зонд»,— для того, щоб виключити
найменшу психологічну травму
хворого. Таке ставлення до людей,
які потрапили у біду, збереглося у
відділенні до нинішніх днів.
У відділенні, яким завідує Т.
Красновид, лікують очі, в які
потрапили сторонні тіла. Чимало
травм вогнестрільних: і
кримінального характеру, і
одержаних на полюванні; у сільській
місцевості в очі потрапляють
тріски під час рубання дров. Вибухи
петард завдають дуже серйозних
травм, та й корки від шампанського
можуть стати причиною
травмування.
Т. Красновид розповіла, що в минулі
роки хворі з виробничими травмами
становили 80%, а з побутовими — 20% від
всіх тих, хто лікувався. Нині
картина різко змінилася: тепер
побутових травм близько 80%, а
виробничих — 20%. Але це зовсім не
тому, що на виробництві люди стали
більш уважно ставитися до проблем
безпеки, вважає завідувачка
відділення. Навпаки, з’являється
багато нових приватних
підприємств, керівництво яких перш
за все дбає про прибутки, а питання
охорони праці для них на останньому
місці. Люди на таких підприємствах
соціально не захищені, і одержана
там травма не визнається
виробничою. Ось і знижуються
показники виробничого
травматизму... А насправді травм на
робочих місцях дуже багато.
А. Вітославський з м. Макіївки
Донецької області працював
гірником очисного вибою. Під час
виймання вугілля комбайном
відлетів шматок породи і вдарив у
ліве око. На шахті надали допомогу,
направили у лікарню, а потім — на
подальше лікування, в Інститут
Філатова.
П. Старосуд — огранувальник
алмазів, працюючи на приватному
підприємстві в м. Вінниці, одержав
травму ока. В Інституті очних
хвороб імені Гельмгольця (м. Москва)
стороннього тіла в оці не виявили —
видалили хворому катаракту й
поставили штучний кришталик. А
незабаром у хворого почалося
відшарування сітківки. В Інституті
Філатова, куди він звернувся,
лікарі під час детального
обстеження виявили в оці крихітний
алмаз. Після вдалих операцій людині
повернули зір.
На базі відділення травматології
ока діє Республіканський очний
травматологічний центр, де цілу
добу чергують
офтальмотравматологи,
анестезіолог, рентгенолог, готові
надати кваліфіковану допомогу.
Чудово виконують свою роботу
лікарі вищої категорії — доктор
медичних наук Н. Чуднявцева,
кандидат медичних наук К. Ісько, О.
Петрецька, Н. Тичина, молоді
спеціалісти Т. Наровченко, Ю.
Родіна. Завідувачка відділення Т.
Красновид — автор 200 наукових
робіт.
Останнім часом за сприяння нового
директора — професора Н.
Пасечникової Інститут оснащено
новим сучасним обладнанням: є
оптичний когерентний томограф,
ультразвуковий сканер, нове
обладнання для сучасної технології
видалення катаракти, усунення
відшарувань сітківки тощо. Але
цього недостатньо. У відділенні
мало коштів на ліки та
перев’язувальні матеріали: їх
хворим доводиться купувати
самим.
— Звичайно, ми робимо все можливе,
щоб повернути людям втрачений
зір,— говорить Т. Красновид. — Але
навіщо наражати людину на
небезпеку одержати травму ока? Чи
не краще всерйоз зайнятися
попередженням нещасних випадків на
виробництві? Це буде і вигідніше, і
дешевше для підприємства, і для
людей краще. На жаль, власники
підприємств, особливо приватних
фірм, все ще не до кінця розуміють,
що створення безпечних і здорових
умов праці для працюючих —
усвідомлена необхідність.
Безпека праці лікарів
Інститут очних хвороб і тканинної
терапії імені В. П. Філатова
нараховує в штаті близько 750
працівників і щотижня приймає 2—2,5
тис. пацієнтів. Впродовж тижня тут
проводять 200—250 операцій з
відновлення зору. Тому й необхідно
чітко та безпечно організувати
працю медперсоналу. А охорона праці
медичного працівника — справа не
така вже й проста, як здається на
перший погляд. Особливо серйозного
ставлення заслуговує профілактика
травмування медперсоналу в
операційних, лабораторіях,
запобігання зараженням
працівників СПІДом, туберкульозом,
іншими інфекціями.
Та й взагалі, як говорить заступник
директора із загальних питань С.
Токатли, Інститут є деякою мірою
об’єктом підвищеної небезпеки. До
робіт підвищеної небезпеки
належать роботи в зонах діючого
іонізуючого випромінювання,
електростатичного та
електромагнітного полів в
електроустановках. На робочих
місцях є шкідливі й небезпечні
виробничі фактори: рентгенівське
випромінювання, ультразвук, струми
високої частоти, лазерне
випромінювання, підвищені рівні
вібрації та шуму, підвищені
температура й вологість повітря,
небезпечні речовини в умовах
бактеріологічної лабораторії.
Інститут має свої допоміжні служби:
електроцех, автогараж,
теплоенергодільницю,
ремонтно-будівельну дільницю,
водоканалізаційну службу, пральню
тощо, є тут і насосна дільниця,
компресорне устаткування. І багато
робіт, обладнання віднесені до
підвищено небезпечних. Хіба можуть
бути сумніви, що додержання Закону
«Про охорону праці» та
нормативно-правових актів з
охорони праці в Інституті може бути
менш ретельним, ніж на якомусь
іншому виробництві?
В Інституті функціонує система
управління охороною праці.
Розроблено посадові інструкції та
інструкції з охорони праці,
посадові особи та спеціалісти
пройшли навчання та перевірку
знань з питань охорони праці. Тут
проводиться триступінчастий
оперативний контроль за станом
охорони праці. Спеціалісти служби
охорони праці щодня перевіряють
стан безпеки на закріплених
об’єктах, у разі виявлення
порушень керівникам відділень
видаються приписи. Питання охорони
праці постійно виносяться на
оперативні наради.
Робочі місця у відділеннях і на
дільницях організовано з
урахуванням вимог охорони праці.
Спеціалісти своєчасно
забезпечуються спецодягом,
спецвзуттям та іншими ЗІЗ. За
станом здоров’я медперсоналу
ведеться постійний медичний
контроль, щороку проводиться
медичний огляд тих з них, хто
зайнятий на роботах із шкідливими
та небезпечними умовами праці.
Велику увагу керівництво Інституту
приділяє поліпшенню
санітарно-побутових умов
співробітників: облаштуванню нових
гардеробних, кімнат для приймання
їжі, кімнат відпочинку.
Але, як зазначив С. Токатли, все це
робиться в міру можливості.
Інститут має дуже мало коштів для
розвитку і вдосконалення
навчальної та наукової бази, а
також на побутові потреби. У
вирішенні цих проблем повинні
брати участь і міська влада, і
держава. А поки що всесвітньо
відомий Інститут, що повертає людям
зір, шукає спонсорів.
Катерина ЦВІГУН,
наш власкор
На знімках:
завідувач відділення опіків
очей
С. Якименко (праворуч) перевіряє
зір у пацієнта;
завідувачка відділення
відновлюваної реконструктивної
мікрохірургії ушкоджень ока,
докт. мед. наук Т. Красновид;
заступник директора з наукової
та лікувальної роботи,
канд. мед. наук В. Науменко
(ліворуч)
і заступник директора із
загальних
питань С. Токатли перевіряють
роботу діагностичного
устаткування.
Фото автора
