Безпечна експлуатація будівельних підіймачів

Безпека будівельного виробництва визначається прийнятою технологією, організацією робочих місць, засобами виробництва та захисту. Аналіз виробничого травматизму у будівельній галузі свідчить про значну кількість нещасних випадків, які сталися під час експлуатації будівельних підіймачів, що являють собою вантажопідіймальну установку (транспортний засіб перервної дії, машину), призначену для оперативного переміщення працівників та вантажів на робочі місця, розташовані на висоті, а також проведення фасадних робіт з робочої платформи.

Будівельні підіймачі є альтернативою будівельних риштовань та колисок, а в порівнянні з вантажопідіймальними кранами вони більш зручні під час експлуатації, монтажу та транспортування. За призначенням підіймачі бувають будівельні, пожежні, інспекційні тощо; за принципом улаштування — стаціонарні, мобільні (самохідні або причіпні); за характером переміщуваних вантажів — вантажні (мають відкриту платформу); пасажирські (мають закриту платформу — кабіну) та вантажопасажирські; за типом механізму підіймання — з канатним і рейковим механізмом підіймання. Стаціонарні будівельні підіймачі бувають: приставні (щоглові), коли передбачається закріплення щогли до елементів конструкції будівлі, та стоякові (вільностоячі), які розраховані на незначні висоти підіймання. Щоглові будівельні підіймачі бувають однощоглові та двощоглові. Двощоглові мають підвищену вантажопідйомність, більшу довжину платформи і швидкість підіймання та розраховані на значні обсяги будівельних робіт. Вантажопідіймальність щоглових підіймачів — від 100 до 5000 кг, максимальна висота встановлення (з анкерним кріпленням) — до 300 м. Робочі платформи сучасних підіймачів мають модульну конструкцію. Вантажні підіймачі за призначенням вантажонесучого органу можуть бути без подачі та з подачею вантажу досередини прорізу будівлі.
Вимоги безпечної експлуатації будівельних підіймачів визначені такими нормативними документами: розділом 10 Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів (НПАОП 0.00-1.02-08), розділами 3.3 та 4.11 Правил охорони праці при будівництві та ремонті об’єктів житлово-комунального господарства (НПАОП 45.2-1.02-90), розділом 6.5 Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті (НПАОП 0.00-1.15-07); а вимоги електробезпеки — розділом 7 Правил будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок (НПАОП 40.1-1.32-01). Номенклатура й основні параметри будівельних підіймачів (ТП-14, ТП-16, ТП-17, БТМ-76-33, ПГМ-2268 тощо), які використовувались за часів СРСР, наведені в додатку 4 ДБН Г.1-4-95 «Правила перевезення, складування та зберігання матеріалів, виробів, конструкцій і устаткування в будівництві». Поряд з вітчизняними будівельними підіймачами все частіше застосовуються підіймачі іноземного виробництва, які мають необхідні сертифікаційні документи, в тому числі: будівельні підіймачі фірм SCANCLIMBER (Польща), GEDA (Німеччина), ENCOMAT та ONIK (Іспанія).
Технічні вимоги щодо стаціонарних будівельних щоглових вантажних підіймачів (з висотою підіймання до 100 м та вантажопідйомністю до 630 кг) регламентує ГОСТ 29168—91 «Подъемники мачтовые грузовые строительные. Технические условия». Чинними є також ДСТУ EN 1756-1:2005 «Підіймачі тигельні. Платформи підйомні для встановлення на колісних транспортних засобах. Вимоги безпеки», ч. 1; «Підіймач для поштучних вантажів», ч. 2; «Підіймач для пасажирів». Є також ОСТ 3413-015-83 «Експлуатація самохідних вишок та підйомників».
Нормативним документом міжнародної організації праці, який регламентує вимоги щодо експлуатації підіймачів, є Рекомендації щодо техніки безпеки в будівельній промисловості № 53. Міжнародні організації та союзи (Правила 34).
Необхідно зазначити, що у п. 2.7.1 та п. 6.5 ГОСТ 29168—91 є вказівки на те, що конструкція будівельних вантажних підіймачів і вимоги щодо технологічного процесу з їх використанням повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів. На думку автора, не зовсім зрозумілою є «універсальність» вимог п. 6.5.2 НПАОП 0.00-1.15-07: «умови безпечної експлуатації підйомників під час виконання робіт на висоті мають відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації підйомників», оскільки очевидним є те, що Правила будови та безпечної експлуатації підйомників (НПАОП 0.00-1.36-03) поширюються тільки на самохідні (автомобільні, на спеціальному шасі, пневмоколісні, гусеничні, залізничні тощо) та причіпні підіймачі (п. 1.2 НПАОП 0.00-1.36-03). Анахронізмом можна вважати вимоги п. 4.11.21 НПАОП 45.2-1.02-90 — «стоякові та щоглові підйомники використовувати для підіймання і спуску людей заборонено».
Будівельні підіймачі підлягають обов’язковій державній сертифікації згідно з Переліком продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 р. № 28, передбачено також отримання суб’єктом господарської діяльності дозволу щодо спроможності виконання робіт з використанням підіймачів (п. 3, додаток 1 (п. 67 «Роботи… з механічними підіймачами та автомеханічними драбинами») Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами (НПАОП 0.00-4.05-03).
Розглянемо умови безпечної експлуатації будівельних підіймачів.
До керування підіймачем допускається особа, яка має професію машиніста підіймача (код професії 8333.2 за ДК 003:2005), не молодша 18 років та пройшла відповідне навчання і перевірку знань з питань охорони праці, медичний огляд, має допуск до керування підіймачем. Особа, яка експлуатує будівельний підіймач, повинна мати групу ІІ з електробезпеки (п. 4, додаток 2 ГОСТ 12.1.013—78 «Электробезопасность»).
Будівельний підіймач перед введенням в експлуатацію та періодично 1 раз на 1 рік* підлягає перевірці технічного стану (технічному опосвідченню, технічному оглядові) у повному обсязі під керівництвом інженерно-технічного працівника, відповідального за нагляд за безпечною експлуатацією вантажопідйомних механізмів підприємства — власника підіймача (наприклад, головного механіка) або уповноваженої особи спеціалізованої організації із записом результатів випробування у технічному паспорті підіймача. Контроль за технічним станом підіймача (справністю запобіжних пристроїв) здійснюється з періодичністю не рідше 1 разу на 10 днів (п. 4.11.5 НПАОП 45.2-1.02-90) особою, відповідальною за безпечну експлуатацію вантажопідйомних механізмів і знімних вантажозахоплювальних пристроїв (виконробом або майстром, у розпорядженні якого підіймач).
Підіймач, призначений для роботи з провідником (тобто машиністом, який керує підіймачем з платформи), підлягає реєстрації в органах Держгірпромнагляду (п. 10.32 НПАОП 0.00-1.02-08). Реєстрація вантажного підіймача проводиться у відповідному журналі обліку суб’єкта господарювання** з присвоєнням йому інвентарного номера. Експлуатація підіймача передбачає технічне обслуговування та ремонт згідно з експлуатаційною документацією заводу-виготівника. Передбачається, що запас міцності несучих канатів для вантажних підіймачів має становити не менше 5 (п. 10.18 НПАОП 0.00-1.02-08). На випадок обриву несучих канатів підіймач забезпечується автоматичними уловлювачами.
Улаштування підіймача, в тому числі й місця кріплення його щогли до елементів будівлі, обумовлюється проектом виконання робіт, розробленим відповідно до конкретних умов об’єкта будівництва. Не допускається закріплення підіймача до будівельних риштовань. Допускається улаштування підіймача без закріплення щогли за наявності розрахунку на стійкість з урахуванням діючих експлуатаційних і випробувальних навантажень. Улаштування приямка та шахт для будівельних підіймачів не є обов’язковим. Раму підіймача улаштовують на горизонтальній площадці з твердим покриттям, а за наявності недостатньо щільної основи або у випадку можливого просідання грунту під час відтаювання під раму підкладають залізобетонну плиту або дерев’яний щит. Небезпечна зона підіймача повинна бути огороджена і мати попереджуючий напис: «Небезпечна зона. Вхід заборонено!» Межа небезпечної зони визначається відстанню по горизонталі від можливого місця вертикального падіння вантажу, піднятого на платформі, і ця межа при висоті підіймання до 6 м становить 3 м; 6—12 м — 4 м, 12—20 м — 5 м; 20—30 м — 6 м; понад 30 м — 8 м, але не повинна бути меншою 1/3 максимально можливої висоти підіймання вантажу (п. 3.5.31 НПАОП 45.2-1.02-90).
Під час роботи з підіймачем не передбачено використання засобів індивідуального захисту (запобіжного пояса, страхувального каната), хоча у п. 6.5.3 НПАОП 0.00-1.15-07 вказано, що «конструкція робочої платформи підіймача повинна мати місця для кріплення карабінів запобіжних поясів і фалів для інструменту».
У вантажопасажирського підіймача на нижній приймальній (посадочній)*** площадці на висоті не менш як 2 м від її рівня улаштовується огородження шляху руху кабіни і противаги, причому це огородження повинно мати двері. Підіймач улаштовують таким чином, щоб відстань від порогу платформи до порогу приймальної площадки (виступаючих частин будівлі) була не менш як 50 мм і не більше ніж 100 мм (п. 10.10 НПАОП 0.00-1.02-08, п. 4.11.10 НПАОП 45.2-1.02-90). У разі неможливості дотримання нормативних відстаней між порогами приймальної площадки і порогом кабіни використовують висувний трап з перилами висотою не менше ніж 1 м, керування яким здійснюється з кабіни, при цьому крайні положення трапу повинні надійно фіксуватись жорсткими упорами для запобігання його самовільного переміщення. Крім того, передбачається блокування відкривання дверей кабіни з переміщенням трапу (двері повинні відкриватись тільки після висування трапу на величину робочого ходу, а зворотне переміщення трапу можливе тільки тоді, коли зачинені двері кабіни). Двері кабіни повинні мати кінцевий вимикач, що контролює закриття стулок дверей, а в кабіні має бути сигнальний пристрій (не залежний від електроживлення підіймача) для виклику чергового персоналу. Двері підіймача і його нижнього огородження потрібно закривати (відчиняти) ключем, який повинен бути у провідника (машиніста підіймача). Використання автоматичного запірного пристрою не є обов’язковим (п. 10.16 НПАОП 0.00-1.02-08).
Платформа підіймача повинна мати огородження з усіх сторін (п. 4.11.12 НПАОП 45.2-1.02-90), хоча п. 10.12 НПАОП 0.00-1.02-08 допускає огородження платформи з трьох сторін за умови наявності пристрою, що запобігає можливому зсуву вантажу за межі платформи. Огородження зі сторони платформи виконується у вигляді двостулкових дверей, що відкриваються в сторону приймальної площадки (п. 4.11.12 НПАОП 45.2-1.02-90). Висота огородження платформи повинна бути не менше ніж 1 м з суцільним обшиттям знизу (бортовою дошкою) на висоту не менше 200 мм*, причому огородження платформи повинно відповідати висоті переміщуваного вантажу (згідно з п. 10.12 НПАОП 0.00-1.02-08 для вантажних платформ висота огородження може бути зменшена до 0,5 м). Приймальні площадки повинні мати перильне огородження з двох сторін, аналогічне огородженню платформи. Прорізи в стінах будівлі, через які приймаються вантажі, повинні мати знімне огородження (п. 4.11.13 НПАОП 45.2-1.02-90), а прорізи, вздовж яких переміщується платформа та не виконуються вантажно-розвантажувальні роботи, закривають суцільним огородженням на всю висоту.
Підіймач має бути забезпечено кінцевим вимикачем, що відключає його електропривод при переході платформи (кабіни) за крайні робочі положення не більше ніж 0,2 м, хоча п. 4.11.3 НПАОП 45.2-1.02-90 передбачено наявність тільки обмежувача висоти підйому крайнього верхнього положення. Гнучкий кабель, підвішений до платформи (кабіни), може закріплюватись до будівлі або бути обладнаний пристроєм, що запобігає розгойдуванню кабелю. З метою запобігання обриву несучого каната та деформації щогли переміщення платформи (кабіни) повинно відбуватися без ривків, різкого перемикання прямого ходу на зворотний, а також не можна використовувати кінцеві вимикачі для автоматичної зупинки роботи підіймача. Вантажі мають бути рівномірно розміщені по всій площині платформи. Скупчений вантаж треба поміщати в центральній частині платформи або ближче до щогли. Дрібнопоштучні вантажі переміщуються в тарі. Вантаж не повинен виходити за межі платформи.
У вантажопасажирському підіймачі апарат керування улаштовується в кабіні. У вантажному підіймачі робоче місце машиніста має бути розташоване біля будівлі в зоні з достатньою видимістю приймальних площадок і переміщення платформи, за межами небезпечної зони або над ним повинен бути захисний козирок для захисту від можливого падіння предметів з висоти та від дії атмосферних опадів**. До робочого місця машиніста треба підвести сигналізацію від усіх поверхів, де проводяться вантажно-розвантажувальні роботи. У разі недостатньої видимості робочої зони підіймача забезпечують двосторонній радіозв’язок або наявність сигнальника (попередньо узгодивши порядок сигналізації). В місцях, де виконуються роботи з використанням підіймача, повинні вивішуватись Правила використання підіймача (п. 10.28 НПАОП 0.00-1.02-08), а також добре видимі написи (таблички), що вказують його вантажопідйомність, тип та реєстраційний (інвентарний) номер. Проведення будь-яких робіт та прокладання електропроводів у робочій зоні підіймача не допускається.
Робоча зона підіймача в нічний час повинна мати достатнє освітлення. Електропроводка до підіймача, укладена на рівні землі і на висоті до 2,5 м, повинна улаштовуватись у металевих трубах (п. 3.3.116 НПАОП 45.2-1.02-90), а електричні пристрої, що розташовані в місцях, доступних для випадкового доторкування, повинні огороджуватись захисними кожухами. Підіймач підключається до електрощита через пристрої захисту з нормативною уставкою, при цьому його металеві частини занулюються та заземлюються. Вимоги щодо безпечної експлуатації окремих конструктивних елементів підіймача встановлюються відповідними нормативно-правовими актами з охорони праці (наприклад, лебідок, вантажозахоплювальних пристроїв — Правилами будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів (НПАОП 0.00-1.01-07), електрообладнання — розділом 7 НПАОП 40.1-1.32-01). Після виконання робіт (з метою запобігання несанкціонованого доступу) апарат керування підіймачем потрібно помістити у шафу із запірним пристроєм (для вантажних підйомників у п. 2.3.8 ГОСТ 29168—91 є вимога щодо наявності блокувального пристрою, що запобігає включенню механізмів сторонньою особою).
Одночасна робота розташованих поруч баштового крана та підіймача допускається за умови, що підіймач не міститься в зоні дії баштового крана, причому для сумісної дії баштового крана та вантажопасажирського підіймача потрібно скласти графік їх роботи (п. 3.3.113 НПАОП 45.2-1.02-90). У разі необхідності подачі матеріалів на покрівлю консольна ділянка щогли, що розташована над найвищою настінною опорою, повинна становити не більше ніж 4 м для підіймачів вантажопідйомністю 500 кг і не перевищувати 2 м для підіймачів більшої вантажопідйомності (п. 3.3.114 НПАОП 45.2-1.02-90).
Єдиним шляхом запобігання виробничому травматизму під час робіт з використанням підіймачів є посилення контролю за їх технічним станом, дотриманням вимог безпечної експлуатації та відповідністю фахового рівня обслуговуючого персоналу.


М. ФЕДОРЕНКО


На знімку:
проведення фасадних робіт
з робочої платформи підіймача.