Прагнучи якнайшвидше запровадити європейські стандарти нагляду за безпекою виробництва, Держгірпромнагляд все частіше акцентує увагу начальників теруправлінь на підвищенні якості роботи, спонукаючи їх до пошуку більш ефективних і часом навіть жорстких форм і методів управління колективом. Разом з цим постає руба кадрове питання. Адже не секрет, що сьогодні держслужба зі скромними зарплатами і таким же соціальним пакетом втратила привабливість для молодих, перспективних професіоналів, особливо у промислово розвинених регіонах. Хоча Черкащина більше спеціалізується на сільськогосподарському виробництві, однак вона жодним чином не випадає із загальних процесів. Тому покращання держнагляду за безпекою праці на часі і для теруправління цієї області. Як тут вирішують ці питання? Нашому власному кореспондентові Надії БЕЗУГЛІЙ розповідає начальник теруправління Держгірпромнагляду по Черкаській області В. Онишко.
Чим зумовлений поступ будь-якої
системи? Реформами? Так, але до
певної міри. Бо можна ту систему
краяти на всі боки, як охрімову
свиту, і разом з тим тупцювати на
місці. Інша річ, коли в основі тих чи
інших перемін лежить не тільки
відчуття поточного моменту, а й
передчуття завтрашніх проблем.
Головна з них — підняття
держнагляду на принципово новий
якісний рівень, який би
узгоджувався з європейською
практикою, де немає тотального
контролю всіх за всіма, а домінує
персональна відповідальність
виконавця будь-якого рівня, що є
складовою його професійної
підготовки. Саме цей принцип і ліг в
основу створення в теруправлінні
системи персональної
відповідальності кожного
працівника. Можливо, він десь і
перегукується з армійською
дисципліною, та у цьому, як показала
недавня газова трагедія у
Дніпропетровську, є значний
сенс.
Наша довідка: у Черкаському
теруправлінні працюють 33
інспектори, чий середній вік
близько 50 років. Вони здійснюють
нагляд за охороною праці і
промисловою безпекою майже на 20
тис. підприємств різних форм
власності і спеціалізації, 161 з яких
експлуатують 224 об’єкти підвищеної
небезпеки.
Однак, як каже прислів’я, у кожної
Домашки свої замашки. Так, скажімо,
ми запровадили детальний
щомісячний аналіз роботи кожного
працівника, який базується на
щоденному системному контролі з
боку начальника теруправління,
його заступників чи начальника
відділу організації державного
нагляду та управління охороною
праці. Перевіряємо, на який об’єкт,
коли і з якої причини виїжджав
інспектор, що він там перевіряв, які
зробив висновки, наскільки якісні
його приписи, чи мотивовані штрафні
санкції тощо. Що це нам дає?
По-перше, накопичується
достовірна інформація про роботу
як кожного працівника, так і
колективу в цілому, що є підставою
для об’єктивних оцінок і прийняття
раціональних рішень. По-друге,
створюється така атмосфера
вимогливості, коли всі працівники
без зайвого нагадування неухильно
і якісно виконують свої посадові
обов’язки. В результаті структура
працює як хороший годинниковий
механізм. І мені, як її керівникові,
немає потреби замикати на собі усі
поточні виробничі питання. Бо кожен
начальник інспекції — господар у
межах своїх повноважень. Він не
біжить за вирішенням дрібних
питань до начальника
теруправління, не розводить руками,
а бере відповідальність на себе. І
це відмінна мотивація до
самодисципліни, самоосвіти,
підвищення кваліфікації.
Не менш важлива складова якісної
роботи — системне навчання
інспекторського складу. Не буду
говорити про планові поїздки за
знаннями на комітетські семінари,
конференції тощо. Вони ні для кого
не дивина і дають свій ефект. Скажу
про те, що робимо своїми силами. Я
маю на увазі щомісячне навчання у
стінах теруправління, яке
пов’язане не тільки з «розбором
польотів», а й з вирішенням
конкретних проблем. Зрозуміло, що у
короткій статті не перелічити всіх
прикладів, але один наведу. Так,
коли минулого року в області
почалося масове переведення
зерносушарок на природний газ, ми
зрозуміли, що давно заведена
практика введення в експлуатацію
цих об’єктів підвищеної небезпеки
вже не узгоджується з вимогами
сьогодення. В чому вона полягала?
Незважаючи на те, що інспектор
галузевої інспекції давав дозвіл
на експлуатацію лише газопроводу,
сушарка автоматично також ставала
до ладу. Нонсенс! Підняли
нормативні документи, методики і
побачили, що цілий ряд їх застарів,
особливо ті, які стосуються
газопостачання. Як бути? Скажімо, у
себе в регіоні ми знайшли вихід, та
він локальний, а тому не дає
принципового вирішення проблеми.
Воно — за Держгірпромнаглядом і
підпорядкованими йому науковцями
галузевого науково-дослідного
інституту. Тільки добре було б, якби
вони обов’язково враховували
думку практиків.
Наша довідка: атестація, проведена
в 2007 р., підтвердила відповідність
інспекторів теруправління
займаним посадам. Усі вони мають
вищу освіту, а ще двоє незабаром
здобудуть другий вузівський
диплом. Семеро працюють у системі
держнагляду за охороною праці
понад 15 років, зокрема начальник
теруправління — понад 24 роки.
Третя складова покращання
держнагляду — правова підготовка
інспектора, який має справу не
тільки з грамотним роботодавцем,
але і з його юристами, котрі
останнім часом почали
спеціалізуватися на
працеохоронному законодавстві.
Певен, коли посилиться економічний
тиск на роботодавця за
незадовільний стан охорони праці і
промислової безпеки, працеохоронні
конфлікти загостряться. Тому ми
посилаємо інспекторів по черзі без
відриву від виробництва вчитися чи
то у юридичні навчальні заклади, чи
на юридичні факультети вищих
навчальних закладів. Бо практика
показала, що правник зі сторони, та
ще й такий, що працює у нас за
сумісництвом, важко і довго входить
у суть справи. Крім того, і в судах
ще немає достатньої практики
розв’язання судових
працеохоронних колізій. Тож
питання правового захисту мусимо
брати у свої руки. Ми не ставимо
питання про набуття інспектором
звання магістра. Достатньо і
бакалаврських знань.
Що дає нам така практика?
Можливість найближчим часом
створити відділ юридичної
підтримки держнагляду. Його
призначення — не тільки запобігти
судовим позовам чи взяти участь у
судових засіданнях, а й юридичний
аналіз роботи інспектора з тим, щоб
застерегти його від прийняття
необдуманих рішень, допомогти йому,
а за потреби, коли роботодавець
пропускає повз вуха приписи,
грамотно поставити питання і
примусити правового нігіліста
взяти у руки Закон «Про охорону
праці».
Наша довідка: за 11 місяців 2007 р.
працівниками теруправління
обстежено 2649 підприємств, виявлено
30 105 порушень нормативних актів з
охорони праці, видано 3708 приписів,
притягнено до адміністративної
відповідальності 2819 осіб, з них 805 —
перші керівники. Всього
зафіксовано 199 нещасних випадків, з
них 16 — зі смертельними наслідками.
Найвищий рівень виробничого
травматизму в області у галузях
машинобудування, АПК,
соціально-культурній сфері. У
середньому кожен інспектор взяв
участь у перевірках 82
підприємств.
Є ще один, як на мене, досить
важливий фактор впливу на якість
держнагляду — моральний. Як
начальник теруправління я прагну,
щоб підлеглий не лише добросовісно
виконував свої посадові обов’язки,
але і вболівав за колектив, його
реноме. Адже ми — державні
службовці, тому наша поведінка —
від жесту до тону розмови —
мимоволі асоціюється з державою, з
її виконавчою владою. Тому я
категорично застерігаю наших
працівників: ніякої пихатості,
панських замашок у стосунках з
людьми. Особливо з відвідувачами з
райцентрів чи з села. Не ганяйте їх
по кабінетах, а вислухайте, дайте
пораду, зрештою, допоможіть за
можливості. Прикро говорити, але
одного з інспекторів, чия зневага
до людей перекреслила увесь його
професіоналізм, довелося навіть
звільнити з роботи.
Разом з тим, говорячи про
необхідність
внутрішньоструктурних змін, ми
повинні пам’ятати, що з одного
квіту вінка не сплетеш.
Периферійним органам
Держгірпромнагляду потрібна
підтримка і розуміння на місцях.
Тут на часі реанімувати
регіональну систему управління
охороною праці. Яким чином? Питання
непросте. Сьогодні до її
функціонування причетні
держадміністрації, органи
місцевого самоврядування,
теруправління Держгірпромнагляду,
управління виконавчих дирекцій
Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань,
профспілки та ін. На жаль, у
регіонах ще немає єдиного центру
управління охороною праці. Як бути?
Зрозуміло, що у кожного регіону —
свій рецепт. Скажімо, на Черкащині
всі структури, причетні до захисту
життя і здоров’я працюючої людини,
об’єдналися під егідою ради з
питань безпечної життєдіяльності
населення облдержадміністрації.
Кілька років такої співпраці
підтвердили її ефективність. І
зумовлена вона прагматизмом
обговорюваних питань, конкретністю
рішень, контролем за їх виконанням
і гласністю роботи. Ось витяг з
матеріалів засідання ради від 20
грудня 2006 р. Слухали питання про
стан виробничого травматизму в
області. Було відзначено
збільшення кількості нещасних
випадків зі смертельними
наслідками в будівельній галузі (5
проти 4 у 2005 р.). Було прийнято таке
рішення : запровадити режим
особливого нагляду на будівельних
підприємствах. Отож протягом 2007 р.
це питання стояло у порядку денному
не тільки, підкреслю,
теруправління, а й управління
виконавчої дирекції Фонду,
головного управління будівництва
та архітектури
облдержадміністрації, яке щомісяця
надавало нам інформацію про
суб’єкти господарської
діяльності, що отримали ліцензію на
будівельну діяльність. Як
результат — будівельна галузь
Черкащини працювала в 2007 р. без
людських жертв.
Ще один приклад. 22 березня 2007 р. на
засіданні ради серед інших стояло
питання про виконання постанови
Кабінету Міністрів від 1 серпня 1992
р. «Про порядок проведення
атестації робочих місць за умовами
праці» в області. Було
констатовано, що в цілому на
підприємствах області налічується
30 300 робочих місць, які підлягають
атестації. Зайнятість людей на 5980 з
них дає право на пільгову пенсію.
Разом з тим атестовано лише 75,7%
таких робочих місць. Незадовільно
просувається справа на
підприємствах АПК, на будівельних і
малих підприємствах. Рада
ухвалила ввести при ряді
райдержадміністрацій посаду
експерта з умов праці, зобов’язала
бюджетні установи запланувати
кошти для відшкодування витрат на
проведення необхідних
лабораторно-інструментальних
досліджень з метою атестації
робочих місць за умовами праці.
Були поставлені завдання і перед
головним управлінням праці та
соціального захисту населення, і
облСЕС, яких зобов’язано
контролювати виконання даного
рішення. Крім того, при управлінні
виконавчої дирекції Фонду було
створено пересувну лабораторію з
дослідження умов праці. Свою роботу
вона розпочала на підприємствах
АПК.
І таких прикладів, де слово
збігається з ділом — реальним
захистом працюючої людини,
охороною її праці,— безліч.
Скажімо, торік рада переймалася
питаннями безпечної експлуатації
спеціальних транспортних засобів
підвищеної небезпеки, охороною
надр, пожежною безпекою навчальних
закладів і об’єктів масового
відпочинку, поліпшенням роботи
ліфтового господарства, навчанням
з охорони праці голів
райдержадміністрацій,
міськвиконкомів, сільрад,
забезпеченням надійної і безпечної
експлуатації будівель, споруд та
інженерних мереж. На засіданні ради
з питань безпечної життєдіяльності
населення звітують керівники
підприємств, установ, організацій,
районів. Однак як заступник голови
ради запевняю, що кожен учасник
засідання має право на ініціативу,
критику, допомогу. Можливо, тому
рада набула авторитету й
популярності, її робота
висвітлюється у пресі, її охоче
підтримує керівництво
облдержадміністрації.
