Статьи

Image00071.jpgІстинно: велике бачиться на відстані. Стосується це долі підприємства чи долі колективу. Перше, вважай, напівживе після розвалу Союзу, не тільки піднялося на ноги, але й стало в ряд доленосних для всієї країни. Адже сьогодні державне підприємство «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Електровозобудування» є засновником нової промислової підгалузі України — електровозобудування, що створило надійну виробничу базу та увібрало в себе кращі технології, унікальний інтелект Українського НДІ електровозобудування. Звідси — ефективна віддача у вигляді продукції кращих світових стандартів.

Наша довідка. У 1995 р. на підприємстві сконструйовано та виготовлено перший український вантажопасажирський магістральний електровоз постійного струму типу ДЭ1. Відповідно до Державної програми «Розвиток рейкового рухомого складу соціального значення для залізничного транспорту і місцевого господарства» разом з фірмою «SIEMENS» розроблено та запущено у виробництво магістральний вантажопасажирський електровоз змінного струму типу ДСЗ. Нині підприємство випускає магістральні, промислові та рудникові електровози, що успішно працюють на залізницях і гірничих роз- робках України, Росії, інших країн СНД і далекого зарубіжжя.

Що стосується долі колективу, то він, як би сказав поет, «зумів відірватися від вульгарності суєти і підняти очі до зірок». Тому що світло реальної мрії про краще, гідне життя багатьох підняло з дна розпачу, звички до внутрішньої і зовнішньої неохайності, безвідповідальності та змусило поважати свою особистість, завод і, якщо хочете, країну. До речі, саме почуття гідності додає електровозобудівникам шарму справжньої трудової еліти, що не в останню чергу приваблює тих, хто стоїть біля заводської прохідної, чекаючи на вільне місце. Але щоб людина хотіла та могла піднятися над собою, найчастіше їй хтось повинен допомогти. Тут найменше хотілося б співати «осанну» генеральному директорові науково-виробничого комплексу Валерію Вікторовичу Чумаку, який категорично не терпить марнослів’я та бездіяльності. Але слів із пісні не викинеш. В. Чумак, образно кажучи,— велике та мале кола кровообігу колективу, що несуть своєрідну життєву філософію про непорушність порядності та порядку як неодмінної умови гідного існування.
— Треба більше вкладати у виробництво, колектив,— говорить В. Чумак.— Ще Олександр Македонський заповідав соратникам: «Коли вмру, зробіть у труні напроти рук отвори, витягніть назовні долоні, щоб люди бачили, що я з собою нічого не взяв».
Це — директорське кредо, на яке він не перестає випробовувати працівників підприємства. Така позиція є непростою, незручною, та зате — якою ефективною! Адже відроджуючись практично з небуття, підприємство не тільки не взяло у держави жодної копійки, але й забезпечило багатомільйонний оборот продукції та відповідні відрахування в бюджет. Не створивши при цьому, підкреслимо, жодної комерційної структури.
Що стосується порядку, за яким стоїть жорстка трудова та виконавська дисципліна, то тут ви не побачите гультяїв, незайнятих або тих, хто просто тиняється по заводській території. Їх приблизно 2400 осіб — і всі при справі. Своя уніформа. Своя ділянка роботи. І повна відповідальність: завдав підприємству матеріальних збитків зі своєї вини — отримай стягнення і моральне, і матеріальне. А як же інакше: хочеш гідного життя — адекватно поводься.
Проте тутешнє поняття гідного життя — це не тільки велика зарплата, пакет соціальних благ у вигляді лікування в прекрасній поліклініці, можливість поїхати в санаторії та на бази відпочинку, різного роду преміювання тощо. Воно передбачає і високі стандарти безпеки праці.
— Я твердо переконаний,— говорить В. Чумак,— що нічого важливішого за охорону праці в природі не існує. Адже життя дається людині один раз. І вона, приходячи на завод, фактично довіряє його нам. Тому керівник з думкою про охорону праці повинен лягати і прокидатися.
За безсумнівною доцільністю та деякою романтичністю директорських постулатів — уся життєоберігаюча система, що спирається в основному на дві служби: технічну й охорони праці. Перша у своїх діях, знову-таки, спирається на постулат В. Чумака: «Відійти від сприйняття типу нової техніки як неживого предмета» і несе головний тягар організації роботи з охорони праці. Разом вони — два несучих крила безпечної життєдіяльності колективу.
— Переконаний, ви розумієте, які високі вимоги ставляться до безпеки нашої продукції,— говорить технічний директор комплексу В. Олівсон.— Адже з нею, крім бригади машиністів електровоза, щодня стикаються тисячі й тисячі людей. Тому, з одного боку, наша служба забезпечує вимоги безпеки, закладені конструкторами, що стосуються матеріалів, санітарно-гігієнічних умов праці машиністів, безпеки руху, пожежної безпеки тощо. Сприяють цьому і впроваджені нами міжнародні стандарти якості. З іншого боку, ми дбаємо про удосконалення технологічних процесів, займаємося модернізацією устаткування, впровадженням нової техніки... Одна з цілей — вичленувати по можливості з технологічного процесу людину, а заодно і суб’єктивний фактор ризику як потенційну причину травмування.
Разом з тим залишається велика кількість операцій, функцій, за якими стоїть конкретна людина: робітник, майстер, начальник цеху, фахівець того чи іншого відділу... Від кожного вимагається бездоганне виконання покладених обов’язків.
— Нерідко, коли проводжу наради,— продовжує В. Чумак,— нагадую керівникам: ми з вами своїми руками практично нічого не виробляємо. Ми покликані організувати працю конструкторів, робітників, обслуговуючого персоналу. Тобто налагодити стабільний виробничий сервіс, щоб людина на кожному робочому місці працювала з душею, а головне, йшла додому живою і здоровою.
Що стосується роботи з організації охорони праці, то, мабуть, саме провидіння сприяло появі на підприємстві такої колоритної фігури, як Іван Федорович Нога. «Ну, хлопці, тримайтеся! Він залізною рукою візьметься за охорону праці»,— говорили між собою літні заводчани. І небезпідставно. Фахівець з 30-річним досвідом роботи в цій сфері привніс кращі форми та методи роботи, що знайшли тут розуміння і підтримку. Таким чином начальник відділу охорони праці І. Нога разом з керівниками підприємства за два роки створив існуючу СУОП. Сьогодні вона є простою, ефективною і доступною для сприйняття виконавцем будь-якого рангу.
— Головна складова успіху,— розповідає І. Нога,— полягає в тому, що генеральний директор чує нашу службу і надає їй всілякої підтримки. Валерій Вікторович завжди говорить і нам, і іншим посадовим особам: «Скажіть, хто з керівників не хоче зробити краще, і я вживу заходів».
Така особиста позиція першого керівника підприємства створює службі охорони праці відповідний імідж і надає ваги, незважаючи на те, що вона налічує всього чотири особи. Її фахівці працюють в чудових умовах: світлі, добре мебльовані кімнати, різноманітна оргтехніка, гідна зарплата. На підприємстві створено кабінет охорони праці, придбано комп’ютери для навчання з питань охорони праці працівників підприємства, підібрано велику бібліотеку нормативної літератури. В усіх виробничих підрозділах — куточки охорони праці, де можна знайти і відповідні накази генерального директора, і передруковані публікації з журналу «Охорона праці», інших видань, і підсумки перевірок, і пам’ятки з охорони праці... Але, зрозуміло, робота І. Ноги та його підлеглих аж ніяк не обмежується створенням на підприємстві суто зовнішнього антуражу. Стрижень усіх працеохоронних турбот — індивідуальна робота з людьми. До речі буде підкреслити, що ініціатор цього підходу (і не тільки в галузі охорони праці) — сам генеральний директор. Як він міркує?
— У нас немає неталановитих людей. Є більшою чи меншою мірою ледачі. Але коли даєш можливість їм розкритися, то вони творять чудеса. Проте ми нікого не вмовляємо. Святе місце порожнім не буває. Ми ввели спеціальні програми для перевірки знань з охорони праці, щоб мати об’єктивну картину в першу чергу стосовно майстрів і бригадирів. З цією першою ланкою керівництва і контролю треба дуже серйозно працювати, бо всі неприємності починаються з робочого місця. Саме майстер і бригадир мають першими побачити витоки порушення охорони праці. На жаль, це відбувається не завжди. Іноді мені доводиться повертати керівників обличчям до проблеми. Вони щиро дивуються: «Як ви усе бачите?» Бачу, тому що не ставлю перед собою мету знайти непорядок, а йду цехом і думаю: що і де можна зробити краще для людини і заводу.
Наша довідка. Тільки в 2006 р. електровозобудівники виконали 25 заходів з охорони праці колективного договору. Загалом сума витрат на охорону праці становила понад 1,27 млн. грн. Поліпшено умови праці 1516 працюючих, з яких 442 — жінки. Наприклад, виготовлено та введено в дію стенд для перевірки та випробування газоплазмового устаткування цехів, у 13 і 14 прольотах головного корпусу цеху механічної обробки встановлено 5 опалювальних агрегатів АПВС-50/30, а також шлагбауми на залізничних переїздах біля електровозоскладального цеху, виконано огородження печі ДСП-3М в металургійному цеху, дільницю зварювання та складання рам візків цеху металоконструкцій обладнано витяжною вентиляцією, дільницю обробки вузлів з алюмінію перенесено в інше приміщення, що дало змогу значно знизити рівні шуму, реконструйовано систему опалення побутових приміщень, а також окремих виробничих дільниць, придбано спецодяг, спецвзуття, мийні засоби. Працюючі в шкідливих умовах постійно одержують молоко чи рівноцінні продукти.
Крім того, за останні три роки підсилено всі металоконструкції покрівлі будівель заводу, приведено в порядок тисячі й тисячі квадратних метрів самого покриття дахів, відремонтовано виробничі корпуси. Окрема мова про заводську поліклініку, куди вкладено чималі гроші, щоб створити сучасний за технічним оснащенням і кадровим наповненням медичний заклад.
— Я не просто добра людина, яка роздає гроші,— говорить В. Чумак. — Рахуємо усе до гривні. Тому перед колективом поліклініки після капітального ремонту будівлі було поставлено завдання якнайшвидше «окупити» всі витрати, тобто зайнятися профілактикою і зменшити тим самим кількість «лікарняних», хронічних і тяжких захворювань. Сьогодні наші медики з поставленим завданням в основному справляються.
Але життя є життя, і воно часом засмучує. На підприємстві щороку травмуються дві-три особи. Але якщо в 2005 р. кількість днів втрати працездатності внаслідок нещасних випадків становила 116, то минулого — всього 4. Останніми роками немає (постукаємо по дереву) травм зі смертельними наслідками, а також профзахворювань. І це незважаючи на складність технологічних процесів і насиченість підприємства складним устаткуванням. Вагомий внесок у цю приємну статистику зробила, зрозуміло, служба охорони праці.
Наша довідка. Протягом 2006 р. на підприємстві проведено 12 обстежень підрозділів комісією з третього ступеня оперативного контролю за станом охорони праці. За їх результатами відбулися наради у генерального директора В. Чумака, видані відповідні накази. Усього за рік було видано 50 наказів з охорони праці.
Службою охорони праці видано 99 приписів, у яких пропонувалося виконати 574 заходи. Усі вони вже втілені у життя.
На підприємстві діє Положення про роботу з порушниками правил і нормативних актів з охорони праці. Минулого року притягнено до відповідальності 25 працівників. А 18 осіб, які показали кращі результати в роботі з охорони праці, були відзначені грошовими преміями.
Проте, І. Нога в оцінці своєї роботи дуже скромний.
— Є проблеми,— говорить він.— І головна — людська психологія. Маленький приклад. Коли тільки прийшов сюди, як і належить, заходив (і зараз заходжу) у цехи тільки в касці. Спочатку у деяких це викликало іронічну посмішку. Але сталося так, що в одному з цехів під час роботи відлетів шматок армованого абразивного круга. І тільки каска врятувала якщо не життя, то здоров’я одному з робітників. «Іван Федорович,— сказали тоді мені в цеху,— як добре, що ви ганяєте нас за охорону праці». До речі, я довго показував ту каску слухачам під час занять. Сьогодні наші працівники забезпечені усіма видами засобів індивідуального захисту і користуються ними. Хоча бувають прикрі випадки, коли доводиться і владу застосувати.
А за цим далеко ходити не треба. Якщо акт про порушення складають працівники служби охорони праці, то покарання зазнає і порушник, і його безпосередній керівник. Якщо цей документ складає сам керівник, то винуватим буде тільки порушник. Але не тільки це змушує цехових керівників виявляти принциповість. Адже якщо керівник допустив одне порушення вимог безпеки праці, на нього чекає позапланова перевірка знань з питань охорони праці, якщо два порушення — його позбавляють майже половини контрактної грошової надбавки, а коли три — про цю надбавку може тільки мріяти. Найсерйозніше покарання — звільнення з роботи — застосовується у разі чотирьох порушень. Керівники, причетні до травмування працівника, покривають зі своєї кишені витрати підприємства на оплату перших п’яти днів непрацездатності потерпілого. До речі, прокуратура обома руками підтримує цю практику. Тому аж ніяк не байками виглядають розповіді заводчан, що у разі порушення ними вимог безпеки вони скоріше воліють сховатися, аби не потрапити на очі І. Нозі і його співробітникам.
— А що поробиш,— посміхається співрозмовник.— Наша служба така сама, як міліцейська: покласти край порушенням, запобігти лихові.
Проте заводська система профілактики виробничого травматизму передбачає не тільки «батіг», але й «пряник». Скажімо, у 2005 р. серед підрозділів підприємства було організовано конкурс з охорони праці. Переможці одержали премії. Минулого року кращих преміювали за підсумками змагання за кожне півріччя. Обов’язковість заохочення поборників охорони праці закріплена окремим пунктом колдоговору на 2007—2008 рр. Цього року до Дня охорони праці на підприємстві підбито підсумки огляду з культури виробництва.
Втім, І. Нога не прихильник громіздкої СУОП. Він вважає, що така система, як правило, захлинається зайвою регламентацією, великою кількістю нормативних актів, придуманими формами контролю, особливо громадського... Тому будь-яка система управління, у тому числі й охороною праці, повинна насамперед бути простою, зрозумілою і доцільною.
Взагалі на ДП «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Електровозобудування» вимога доцільності — своєрідна складова кожного рішення, завдяки чому заводське буття набуло явного естетизму та навіть краси. Сьогодні вони проявляються багато в чому: прекрасний дизайн електровозів, раціонально обладнані побутові приміщення, чудові куточки відпочинку, елегантний та міцний спецодяг, чисті прольоти цехів. Усе загалом зігріває душу людини, розцвічує її життя, змушуючи дорожити ним, берегти його.
І коли генеральний директор В. Чумак говорить: «Люди стали доброзичливішими, більше посміхаються один одному. В сім’ях — більше радості, порядку»,— він не лукавить. За цими простими, до деякої міри повсякденними словами, можливо, основна сутність кардинальних заводських змін на краще. Бо окрилити сьогодні чесно працюючу людину — дуже важка місія для того, хто йде попереду. Але вона прекрасна та здійсненна. Свідчення того — безцінний досвід Кавалера орденів «Знак Пошани», «За заслуги» 1 і 2 ступенів, лауреата Державної премії України в галузі науки та техніки Валерія Вікторовича Чумака і його команди.

Н. РусиЧ

На знімках:
генеральний директор підприємства В. Чумак;
куточок охорони праці в цеху;
у заводській поліклініці.

Фото з архіву підприємства



До списку