Стаття 17 Закону «Про охорону праці» зобов'язує роботодавця за свої кошти організувати проведення попередніх (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі. А ст. 5 вимагає, щоб до виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускалися особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи. На практиці з виконанням останньої вимоги, на жаль, не все так просто.
У ВАТ «Запорізький залізорудний
комбінат», де я працюю, періодичний
медичний огляд щороку проходять
понад 3000 працівників.
Санітарно-епідеміологічна
станція визначає контингент осіб
для проходження медичного огляду, а
міська лікарня проводить його з
усіма необхідними обстеженнями,
включаючи огляд спеціалістами, з
видачею висновку про професійну
придатність і відповідних
сертифікатів. За підсумками
періодичного медичного огляду
комісія складає заключний акт, де
відображаються питання
працевлаштування, подальшого
спостерігання за виявленими
хворими, їхнього оздоровлення в
умовах стаціонару,
санаторію-профілакторію, а також
зазначається, чи необхідне
подальше обстеження у
спеціалізованих лікувальних
закладах.
Що ж стосується психофізіологічної
експертизи, то немає жодного
нормативного документа, яким би
визначався порядок її проведення.
Виникають запитання: хто визначає
контингент осіб, які підлягають
психофізіологічній експертизі, ким
вона має проводитися, яка її
періодичність і форма висновку про
професійну придатність, хто несе
відповідальність за цей висновок,
які критерії професійної
придатності?
З медичної точки зору такі критерії
розробити дуже складно, оскільки
кожна людина має свій
психофізіологічний тип. За різних
варіантів норми у кожної людини
індивідуальна реакція на
подразники, швидкість цієї реакції,
різна слухова та зорова пам'ять, але
це не хвороба. Статтею 169 КЗпП
України обмеження під час
прийняття на роботу встановлені
тільки за станом здоров'я, тобто за
захворюванням.
Для підприємств суттєве значення
має також економічний аспект
питання. Вартість медичного огляду
в лікувальних закладах державної
та комунальної форм власності на
порядок нижча, ніж у центрах, що
проводять психофізіологічну
експертизу.
Звичайно, можна проводити
професійний добір з урахуванням
психофізіологічних особливостей
кожної людини, і для цього є нині
нормативна законодавча база:
статті 26, 27, 28 КЗпП про іспитовий
термін під час прийняття на роботу,
застосовуючи які, можна визначити
здатність людини до виконання
різних видів робіт з урахуванням її
психофізіологічних можливостей.
Якщо ж говорити про виконання вимог
ст. 5 Закону «Про охорону праці»
стосовно психофізіологічної
експертизи, то це буде можливим
тільки після серйозної роботи щодо
створення відповідної нормативної
бази та внесення змін у діючі
нормативні акти, починаючи з КЗпП, і
розробки критеріїв добору за
сенсомоторними реакціями, зоровою
і слуховою пам'яттю, емоційною
стійкістю, стійкістю до впливу
стресів, швидкістю реакції тощо.
О. ПАШКОВ, лікар з гігієни праці ЗАТ
«Запорізький залізорудний
комбінат»
