Орендне
підприємство «Шахта імені О. Ф.
Засядька», де 18 листопада 2007 р.
сталася найбільша за роки
незалежності нашої країни аварія,—
одна з тих гарячих точок, що
перебуває в центрі уваги нашого
журналу. Щоб дізнатися, як сьогодні
вирішуються на підприємстві
питання промислової безпеки, наш
спеціальний кореспондент Геннадій
ЩУРОВ зустрівся з генеральним
директором шахти І. Єфремовим і
начальником теруправління
Держгірпромнагляду по Донецькій
області М. Малєєвим. У бесіді також
взяли участь заступник
генерального директора
підприємства Б. Бокій і заступник
генерального директора з охорони
праці В. Макаров.
Про те, що аварія з численними
людськими жертвами була не простим
наслідком елементарного порушення
норм безпеки, свідчить уже те, що в
розслідуванні її обставин і причин
брали участь дві авторитетні
урядові комісії. Працювало кілька
груп експертів: три з них —
українські, а також фахівці з
Росії, Польщі, США.
Чому на шахті, яка вклала величезні
кошти у забезпечення безпечного
видобування вугілля (стільки,
скільки не витратило жодне інше
підприємство) сталася така
трагедія? Чому стався неймовірної
сили вибух, незважаючи на те, що до
останньої миті не було ніяких
ознак, що передвіщали небезпеку?
Усі прилади контролю працювали
нормально, фіксували оптимальну
газову атмосферу...
Під час перебування на шахті
Президента України В. Ющенка
народний депутат України Ю.
Звягільський попросив у нього
допомоги у встановленні причин
аварії. Їх не названо дотепер. І
тому гірники не гарантовані від
нових неприємностей, не в змозі
ефективно боротися з тими
труднощами, які підготувала їм
природа.
Глава нашої держави знайшов
розуміння у свого колеги,
Президента Польщі. На шахту прибули
кращі фахівці сусідньої держави.
Вона — одна з найнебезпечніших в
Україні. На таких глибинах, на яких
працюють тут, ніхто в світі вугілля
не видобуває. А на більш як
кілометровій глибині змінюється
фізика гірських порід, склад газів.
З’являються гази, які погано
вивчені: невідома їх взаємодія з
метаном, якою є межа вибуховості. За
словами І. Єфремова, вже є дані, що
наявність важких вуглеводнів в
атмосфері призводить до зниження
межі вибуховості. А їх присутність
зафіксована в усіх пробах, що
бралися після вибуху.
Остаточну відповідь
на найгостріші питання безпеки має
дати наука. Ці питання стали
животрепетними для шахти імені О. Ф.
Засядька, що перебуває на вістрі
проблем. До їх вирішення,
переконані мої співрозмовники,
пізніше прийде вся вугільна
промисловість. І від того, яке
рішення буде знайдено на шахті
зараз, залежить ситуація в усій
вуглевидобувній галузі завтра.
Польські фахівці на першій же
зустрічі поставили запитання: «До
якої категорії сейсмічності
належить ваша шахта?» Донеччани на
нього відповісти не змогли, вони
навіть не зрозуміли, про що їх
запитали. Класифікація українських
шахт за рівнем сейсмонебезпеки
взагалі відсутня. Тобто, не існує у
нас такої проблеми. А насправді
вона дуже серйозна. Працівники
шахти імені О. Ф. Засядька зрозуміли
це, побувавши на кількох польських
шахтах. На кожній з них є програма
сейсмічного контролю, створено
спеціальну лабораторію, яка веде
постійний моніторинг гірського
масиву. У разі небезпеки вживають
необхідних заходів. Ведення робіт
зупиняється до оцінки ситуації й
прийняття зваженого рішення про
подальші дії.
За словами польських фахівців,
таких випадків на шахтах буває
чимало — до 10 і більше на рік. Це
означає, що стільки разів гірників
підстерігало лихо, і тільки завдяки
своєчасно вжитим заходам аваріям
вдавалося запобігати. Такою є
ефективність роботи підземних
сейсмолабораторій. По тривозі
сейсмічної небезпеки не раз у
будь-який час доби піднімали на
ноги директорів шахт, інших
керівників, проводили екстрені
наради, вивчали ситуацію та
запобігали нещастям і людським
жертвам.
Що стосується шахти імені О. Ф.
Засядька, то один з варіантів того,
що сталося, за оцінками польських
експертів, міг бути таким. На
момент, коли сталася трагедія,
встановлені на той час у шахті
прилади не в змозі були зафіксувати
швидкоплинне напруження, що
виникло в масиві.
Тобто якщо прилади, які аналізують
сьогодні вміст метану у виробках
Польщі, спрацьовують протягом 3—5 с,
то наші фіксують появу газу лише на
30—40-й секунді. Для утворення
вибухонебезпечної суміші це цілком
достатній час. І тому трагедії не
завжди вдається уникнути. Прилади,
що застосовуються у нас, вже не
відповідають вимогам, рівню
небезпеки, на яку наражаються
шахтарі, які працюють на великих
глибинах.
Після аналізу, детального вивчення
стану справ, що склався,
керівництво шахти прийняло рішення
про розробку та впровадження нових
систем безпеки. А конкретно —
акустичних систем сейсмоконтролю
гірського масиву, яких в Україні
раніше взагалі не було. На шахті не
один рік діє апаратно-програмний
комплекс КАГІ, призначений для
обробки та аналізу інформації від
апаратури аерогазового контролю,
відключення електроенергії при
небезпечній аерогазовій
обстановці в гірничих виробках.
Впроваджується УТАС (уніфікована
телекомунікаційна автоматизована
система диспетчерського контролю
та керування гірничими машинами і
технологічними комплексами).
Але цього, виявляється,
недостатньо. Крім того, вітчизняні
системи газового контролю мають
недолік. Якщо припиняється подача
електроенергії, що нерідко
трапляється під час аварійних
ситуацій, перестає працювати вся
система газового контролю. На
польських шахтах система є
автономною, під час аварій
продовжує діяти. Це важливо не
тільки для аналізу процесів, що
відбуваються, але й для з’ясування
причин біди, що сталася, у
майбутньому. Це своєрідна «чорна
скринька», яка накопичує і зберігає
про все інформацію, що не
піддається ніякому коригуванню. Ще
одна перевага системи в тому, що
вона показує не тільки коливання
концентрації метану в шахтній
атмосфері в межах до критичної, але
й здатна реєструвати його реальний
вміст аж до 100%, що є
немаловажним...
На момент нашої бесіди, за словами
директора шахти, вже закуплено
необхідне устаткування, і
найближчим часом розпочнеться
встановлення сейсмостанції. У
Польщі закінчують навчання
фахівці, які зможуть її
обслуговувати.
Нормами промислової безпеки
сьогодні не передбачено ні такий
контроль, ні наявність на шахті
сейсмічної лабораторії. Наглядові
органи цього і не вимагають, проте,
на переконання фахівців шахти
імені О. Ф. Засядька, видобувати
вугілля на великих глибинах без
подібного оснащення в наш час
неприпустимо. Зараз акустичне
прослуховування застосовується
тільки в лавах, у підготовчих
вибоях, але технологія, що дає змогу
прослуховувати весь масив гірничих
робіт, відсутня. Сейсмічний
моніторинг родовища, який
починають активно впроваджувати на
шахті, — це те нове, що повинно
стати однією з норм безпеки
шахтарської праці.
Але це лише один з напрямів, за
якими працює шахта. Крім аналізу
сейсмічної безпеки, велика увага
приділяється аналізу газової
обстановки. Є кілька замірювальних
станцій, що аналізують газову
динаміку не тільки у виробках, але й
у масиві. При цьому робляться
заміри вмісту у вугіллі не одного
лише метану, але й інших газів, у
тому числі важких вуглеводнів,
супутніх великим глибинам.
Згідно з однією із сучасних теорій,
які підтримують багато вчених,
метан має глибинне походження. І
там, де спостерігається його
підвищене надходження, він
виділяється внаслідок глибинних
процесів у надрах землі.
Замірювальні станції дають змогу
фіксувати ці явища, визначати їх
закономірність, а в перспективі —
робити необхідні прогнози газової
обстановки, у тому числі й про
взаємодію різних газів. Фахівці
підприємства дійшли висновку:
спостережень, які сьогодні
ведуться тільки за метаном, того, що
всі прилади налаштовані лише на
нього, та обмеження для ведення
робіт пов’язані виключно з ними,—
недостатньо.
Сьогодні на шахті імені О. Ф.
Засядька вже твердо переконані:
якщо одночасно з метаном у виробки
надходять супутні глибинні гази, у
тому числі важкі вуглеводні, то
межа вибуховості суміші газів
різко знижується. І прийняті
сьогодні норми допустимої
концентрації метану в рудниковій
атмосфері стосовно глибоких шахт,
де з’являються супутні гази,
необхідно переглянути в бік їх
зниження.
З цих питань фахівці тісно
співробітничають із ученими
Дніпропетровського вугільного
інституту, МакНДІ та інших. Питання
газового, технічного моніторингу,
напруженості гірського масиву та
інші найбільш актуальні у
вирішенні проблеми забезпечення
безпеки на глибоких шахтах, а на
шахті імені О. Ф. Засядька — у першу
чергу. І тому вони — у центрі
докладання спільних зусиль
фахівців підприємства і передової
гірничої науки.
Крім глобальних проблем, шахта
займається вирішенням нагальних
питань. Метан тут реєструється вже
не за допомогою громіздких
вітчизняних приладів, дуже
повільних, незважаючи на їх
постійну модернізацію, а
закупленими в Німеччині сучасними
датчиками, що сигналізують про
зміну обстановки впродовж кількох
секунд. Таким чином, є можливість у
кілька разів оперативніше
реагувати на зміну концентрації
метану в атмосфері. Крім того,
закуплені багатоканальні датчики,
що дають змогу одночасно визначати
вміст кисню, вуглекислого та інших
газів. Прилади дуже надійні,
безвідмовно працюють в умовах
високої вологості й
температури.
Одна з проблем, з якою стикаються
шахтарі на великих глибинах,—
висока температура. Як наслідок —
не тільки зниження продуктивності
праці, але й, головне, некомфортні
умови на робочих місцях, можливі
профзахворювання. На шахті вже
кілька років метан, видобутий в
результаті дегазації, служить для
одержання тепла та електроенергії,
що задовольняє до 75% потреб шахти.
Наступного року метан освоїть і
нову професію: його перетворена
енергія стане охолоджувати
виробки. Якщо влітку цього року
температура повітря на поверхні в
окремі дні наближалася до 40 °С, то
як можна подавати його в перегріті
глибинним теплом виробки!
Зрозуміло, і сьогодні за допомогою
холодильних установок струмінь, що
надходить у виробки, охолоджується
до 24 °С. Але установки ці
неефективні, громіздкі,
неекономічні.
Нині з допомогою німецьких
фахівців проект практично
виконаний. Повітря, що подається у
шахту, буде охолоджуватися до 10 °С.
Взимку стволи будуть захищати від
обмерзання, а в літню пору в надра
стане надходити благодатна
прохолода. У тих місцях, де знизити
температуру до бажаного рівня поки
що не вдається, гірники працюють у
спеціальних теплозахисних жилетах,
перша партія яких (100 комплектів)
уже надійшла з Німеччини.
У Німеччині також закуплено 4
сучасних вентилятори, які під час
роботи спрямовують повітря в обхід
двигуна. Температура потоку, що
подається до тупикового вибою,
знижується при цьому на 4—5 °С…
Керівники шахти імені О. Ф. Засядька
і теруправління
Держгірпромнагляду по Донецькій
області впевнені, що співдружність
з наукою, закуплені за кордоном
найкращі на сьогоднішній день
засоби колективного та
індивідуального захисту гірників,
що працюють на великих глибинах,
убережуть їх від нещасних випадків
і професійних захворювань,
допоможуть запобігти аваріям.
Коштів на ці цілі підприємство не
шкодує.
На знімку:
питання безпеки праці
гірників обговорюють (зліва
направо) заступник генерального
директора шахти імені О. Ф. Засядька
Б. Бокій,
генеральний директор І. Єфремов,
начальник теруправління
Держгірпромнагляду
по Донецькій області М. Малєєв
і заступник генерального
директора
з охорони праці шахти В. Макаров.
Фото автора
