Статьи

Як випливає з результатів спеціального розслідування, однією з причин трагедії у відкритому акціонерному товаристві «Подільський цемент» (м. Кам’янець-Подільський Хмельницької області) стало самовільне встановлення в огородженні привідного барабана стрічкового конвеєра люка, не передбаченого заводом-виготівником. Характерно, що навіть після того, як усі крапки над «і», здавалось би, були розставлені, відповідальна особа продовжує стояти на тому, що, даючи розпорядження на улаштування люка, вона діяла в межах нормативно-правового поля. Парадокс полягає у тому, що вимоги правил, на які при цьому посилається посадовець, є недосконалими, а тому не можуть убезпечити працю найманих працівників у ринкових умовах. А тепер про це детальніше.

Того грудневого дня відповідно до укладеного з ВАТ «Подільський цемент» договору бригада робітників одного з дочірніх підприємств обслуговувала встановлений у галереї стрічковий конвеєр, очищуючи при цьому його лотки від налипання сировини, що подавалася на склад. Оскільки механізм почав пробуксовувати, один з робітників відкрив змонтований у суцільному огородженні привідного барабана люк і з метою збільшення коефіцієнта зчеплення між стрічкою і барабаном просунув між ними шматок руберойду. Коли конвеєр знову почав працювати, робітник вирішив, було, просунути ще шматок матеріалу, але при цьому його руку захопило і намотало пасовою передачею на привідний барабан, а потім відірвало від тулуба разом з лопаткою… По дорозі до лікарні потерпілий помер від травматичного шоку.
У ході проведення спеціального розслідування цієї жахливої трагедії було, зокрема, встановлено, що люк, через який потерпілий підкладав між стрічкою та привідним барабаном шматки руберойду, не був передбачений конструкцією конвеєра. Його було змонтовано (без відповідного погодження із заводом-виготівником) у серпні 2007 р. за вказівкою начальника підрозділу залізничних перевезень і підготовки виробництва нібито «для спостереження за положенням конвеєрної стрічки на барабані». Проте, як свідчать обставини нещасного випадку, так званий оглядовий люк мав й інше призначення, а саме — доступ до пасової передачі, щоб усувати пробуксовування, підкладаючи між привідним барабаном та стрічкою смолянисті матеріали. Коли б це було не так, то тут був би змонтований не люк, а, скажімо, сітчасте віконце. Цього було б цілком достатньо «для спостереження за положенням конвеєрної стрічки на барабані».
За логікою, пробуксовування стрічки може відбуватись через технічну несправність конвеєра або через його перевантаження. Оскільки в ході спеціального розслідування члени комісії не встановили несправностей, які могли призводити до періодичних пробуксовувань, то виходить, що єдиною його причиною було перевантаження. І це цілком ймовірно, оскільки конвеєр часто використовувався не за призначенням (зокрема, для переміщення кам’яного вугілля). Таке явище є доволі розповсюдженим і зазвичай вписується в схему гонитви за надприбутками, що притаманна більшості нинішніх власників вітчизняних підприємств, та зайвий раз свідчить про небажання власника вкладати кошти у засоби виробництва, вдосконалення технологічних процесів тощо.
Але давайте повернемось до обставин трагедії. За переконанням членів комісії зі спеціального розслідування, відповідальність за трагедію в першу чергу лягає на вищезгаданого посадовця, який дав вказівку на улаштування у суцільному огородженні привідного барабана так званого оглядового люка. Оскільки відповідальна за нещасний випадок особа вважає, що її «раціоналізація» не суперечить вимогам пп. 13.25 та 13.26 Правил техніки безпеки і виробничої санітарії в промисловості будівельних матеріалів, якими вона при цьому керувалася, давайте ознайомимось з їх змістом. Принагідно зазначу, що згаданий нормативно-правовий акт був затверджений Міністерством промисловості будівельних матеріалів СРСР понад 30 років тому, а точніше 21.12.1977 р. і, як не дивно, залишається чинним в Україні й досі.
Отже, у пп. 13.25 та 13.26 Правил записано: «Для провадження ремонтних і регулювальних робіт, а також для нагляду за технологічним процесом і роботою механізмів в огородженнях допускається передбачати вікна або люки, що закриваються. Конструкція оглядових вікон і люків повинна забезпечувати зручність спостереження та безпеку обслуговуючого персоналу…
Знімні, відкидні та розсувні огородження, а також дверцята.., щитки, які відкриваються, в цих огородженнях або в корпусах повинні бути обладнані пристроями, що унеможливлюють їх випадкове знімання або відкривання (замки, зняті за допомогою інструменту, тощо)».
З огляду на процитовані вимоги нормативно-правового акта необхідно зауважити, що вони не дають права власнику на переобладнання конвеєра без згоди на те заводу-виготівника. Втім, якби навіть така згода була не обов’язковою, то вищезазначена «раціоналізація» не вирішила б проблему, оскільки наявність на змонтованому люку замка, запірного пристрою, які можна зняти чи відкрити за допомогою інструменту, не гарантувала б безпеку працівникові, котрий за встановленим на виробництві порядком мав робити те, що робив потерпілий у момент отримання травми. І замок, і запірний пристрій у разі пробуксовування конвеєра були б зняті обслуговуючим персоналом для того, щоб мати змогу просувати між привідним барабаном і стрічкою руберойд чи якийсь інший матеріал з тим, щоб налагодити роботу механізму ( що, до речі, і було зроблено того фатального дня).
Запобігти біді в даній ситуації, як на мене, могло лише встановлення відповідно до погодженого із заводом-виготівником проектного рішення системи блокування змонтованого люка з пусковою кнопкою конвеєра. (У всякому випадку, воно б позбавило потерпілого можливості під час роботи механізму засовувати руку у небезпечну зону). Але такої вимоги в згаданих Правилах не закладено. Воно й зрозуміло, в той час, коли ці Правила розроблялись, їх автори — міністерські чиновники — про необхідність встановлення системи блокування пуску ще не думали, мабуть, не хотіли завдавати собі зайвого клопоту. Але упродовж часу, що минув, вимоги до організації безпечної експлуатації машин і механізмів зросли. До того ж було прийнято Закон «Про охорону праці», після набрання чинності яким з’явились нові підходи до питання щодо створення безпечних умов праці…
До речі, на сьогодні в Україні діє ще чимало застарілих нормативно-правових актів з охорони праці, розроблених ще за часів СРСР, але, здається, це мало кого турбує. Невже за 16 років незалежності в країні, де державна політика в галузі охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров’я працівників, нікому було зайнятись створенням своєї власної нормативно-правової бази, невже в нас перевелися державні мужі, професіонали, які могли б взятися за цю справу?..
Проте як би там не було, трагедія, що сталася, перш за все на совісті посадовців ВАТ «Подільський цемент». Адже якби вони переймалися питаннями підвищення рівня безпеки на виробництві, додержувалися технологічної дисципліни, то стрічковий конвеєр, при обслуговуванні якого сталося нещастя, не перевантажувався. А не було б перевантаження — не було б пробуксовування стрічки привідного барабана. А не було б пробуксовування — не було б необхідності збільшувати коефіцієнт зчеплення. А не було б необхідності збільшувати коефіцієнт зчеплення — не встановлювався б люк. А не встановлювався б люк — не було б трагедії. А якщо так, то потерпілий топтав би ряст і досі.
Хочеться сподіватися, що описані в цій публікації обставини нещасного випадку та його причини стануть пересторогою для тих командирів виробництва, які замість вирішення конкретних питань, пов’язаних з підвищенням рівня безпеки на виробництві, своїми недолугими рішеннями лише знижують його.

Василь СОПІЛЬНЯК



До списку