Оціночним показником, за яким вид
господарської діяльності суб’єкта
з питань охорони праці відносять до
одного з трьох ступенів ризику,
передбачених цим Законом (високий,
середній, незначний), встановлено
прийнятний ризик. Він визначається
як соціально, економічно і технічно
обгрунтований ризик, який не
перевищує гранично допустимого
рівня.
Критерії ступеня ризику, згідно зі
ст. 1 згаданого Закону, повинні
формуватися, виходячи з поняття
ризику, який визначається як
кількісна міра небезпеки, що
враховує ймовірність виникнення
негативних наслідків від
здійснення господарської
діяльності та можливий розмір
втрат від них.
Таким чином, на нашу думку,
необхідно визначити критерії, за
якими оцінюється ступінь ризику
від здійснення господарської
діяльності, та значення гранично
допустимого рівня і залежно від
нього встановити градацію для
високого, середнього та незначного
ступеня ризиків.
Які показники застосовуються для
цього? У країнах Західної та
Східної Європи (Німеччина, Франція,
Австрія, Росія, Україна) для оцінки
безпеки виробництва
застосовують:
показник частоти виробничого
травматизму (Кч). Визначається як
кількість нещасних випадків за
відповідний період, що припадає на
1000 працюючих:
інтегральний показник
професійного ризику виробництва
(Iпр). Визначається як відношення
витрат за відповідний період на
відшкодування шкоди потерпілим на
виробництві до фактичних витрат на
оплату праці за цей же період:
коефіцієнт тяжкості (Кт). Визначає
середню кількість робочих днів
втрати працездатності, що
припадають на один нещасний
випадок:
коефіцієнт непрацездатності (Кн).
Визначає кількість втрачених
робочих днів, що припадають на 1000
працюючих:
ризик виникнення нещасного випадку
(R). Визначається як кількісна міра
небезпеки, що враховує ймовірність
виникнення негативних наслідків
(нещасних випадків) від здійснення
господарської діяльності та
можливий розмір втрат від них.
Оцінку ризику кожного виду
економічної діяльності щодо
нанесення шкоди життю або здоров’ю
працюючих під час здійснення
господарської діяльності
пропонується розраховувати як
добуток ймовірності виникнення
одного нещасного випадку протягом
року на ймовірність втрати одним
працівником протягом року
відповідної кількості робочих днів
у зв’язку з нещасним випадком. Для
цього використовують такі
показники:
середньорічна кількість нещасних
випадків (нещасних випадків з
тимчасовою втратою працездатнрсті
та смертельних нещасних випадків)
за останні три роки;
середня чисельність працюючих у
даному виді економічної діяльності
за останні три роки;
середньорічна кількість втрачених
робочих днів у зв’язку з
непрацездатністю, пов’язаною з
нещасними випадками на виробництві
за останні три роки.
Пропонується такий порядок оцінки
рівня безпеки видів економічної
діяльності:
частота виникнення нещасного
випадку у відповідному виді
економічної діяльності
обраховується за формулою:
де lн — частота нещасних випадків
за рік; Ncp — середньорічна
кількість нещасних випадків за три
останні роки; Чср — середня
чисельність працюючих за три
останні роки; 240 — середня
кількість робочих днів за рік з
урахуванням відпустки.
Nср = Nср1 + Nср2 · 1000*,
де Nср1— середньорічна кількість
нещасних випадків за останні три
роки без урахування смертельних
нещасних випадків; Nср2 —
середньорічна кількість
смертельних нещасних випадків за
останні три роки.
Ймовірність того, що за рік може
трапитись нещасний випадок,
розраховується за формулою:
Рн = 1 — е–lнt ,
де Рн — ймовірність виникнення
нещасного випадку за рік; t —
інтервал, за який здійснюється
розрахунок, що дорівнює одному
року.
Коефіцієнт непрацездатності у
відповідному виді економічної
діяльності обраховується за
формулою:
де lд — коефіцієнт
непрацездатності; Дср —
середньорічна кількість втрачених
робочих днів у зв’язку з нещасними
випадками на виробництві.
Ймовірність втрати одним
працівником протягом року
відповідної кількості робочих днів
у зв’язку з нещасним випадком (Рд)
розраховується за формулою:
Рд = 1 — е–lдt.
Ризик виникнення нещасного
випадку протягом року
розраховується за формулою:
R = Pн · Pд .
Прийнятним ризиком, по відношенню
до якого буде здійснено розподіл
ступеня ризику за трьома
показниками — високий, середній,
незначний,— можна вважати ризик
виникнення нещасного випадку по
Україні, розрахований за
середньоарифметичними
показниками, взятими за останні три
роки (Rс).
Мінімальним ризиком (Rм) у всьому
світі прийнято ризик, що нижчий за
10—6.
Таким чином, для оцінки ризику
можна керуватися такими
критеріями:
високий ризик — це ризик, що
перевищує Rс, середній — що
дорівнює або менше Rс, але більше за
Rм, незначний — дорівнює або менше
Rм.
Застосування цих показників
надасть можливість визначати
критерії, за якими оцінюється
ступінь ризику виникнення аварії
чи нещасного випадку для
можливості планування наглядової
діяльності.
Для прикладу: прийнятний ризик
дорівнює 1,79 · 10—5. Тоді оцінка
ступеня ризику здійснюється на
підставі даних, наведених у табл.
1.
У табл. 2 наведено види економічної
діяльності в Україні, які можуть
бути віднесені до високого ступеня
ризику.
Г. ЛЕСЕНКО, ст. наук. співробітник, О.
МАСЮКЕВИЧ, ст. наук. співробітник,
канд. фіз.-мат. наук (Національний
науково-дослідний інститут
промислової безпеки та охорони
праці)
