Минуло 11 років з того
часу, як в Україні почалася
реструктуризація вуглевидобувної
галузі. Про те, які вона породила
проблеми, ми писали неодноразово.
На жаль, ситуація й досі
залишається загрозливою.
Поети образно порівнюють
шахтарську працю, яка забезпечує
людей теплом і світлом, з подвигом
Прометея, який подарував їм вогонь.
Але, як відомо, було покарано за це
не тільки самого викрадача вогню,
але й тих, кого він облагодіяв.
Пандора нерозважливо відкрила
підступну посудину, в якій були
сховані людські біди. На жаль,
описане в давньогрецькій легенді
повторилося наяву в сучасному
Донбасі, із сьогоднішніми
прометеями. На їхню землю після
поспішного й непродуманого
закриття шахт були випущені грізні
підземні стихії.
Щоб пролити світло на те, що
відбувається, наш власний
кореспондент Геннадій ЩУРОВ
побував на міжнародній екологічній
конференції, присвяченій проблемам
Донбасу, зустрівся із заступником
начальника теруправління
Держгірпромнагляду по Донецькій
області Л. Марченком.
Закриття й ліквідація
вуглевидобувних підприємств
визначені програмою
реструктуризації вугільної галузі,
затвердженою постановою Кабінету
Міністрів від 28 березня 1997 р. № 280.
Заходи, що проводяться у зв’язку з
цим, і викликані ними
природно-техногенні процеси
охоплюють великі території, на яких
розташовані міста й шахтарські
селища. А тому екологічні наслідки
реструктуризації стають особливо
небезпечними.
Ось лише одна з проблем — підйом
рівня підземних вод. Водонасичення
раніше осушених породних масивів
призводить до інтенсифікації
гідро-, газо- та геодинамічних
процесів. Відбувається порушення
підроблених масивів гірських
порід, підвищується рівень
підземних вод і починається
підтоплення місцевості. Шахтна
вода заповнює підвальні приміщення
будинків, забруднюючи їх і поверхню
грунту токсичними й
вибухонебезпечними виділеннями
гірничих виробок. Активізуються
мікросейсмічні явища. Все це разом
узяте різко погіршує екологічну
обстановку.
Наражається на небезпеку й сам
мільйонний обласний центр —
Донецьк. Закриття шахт призвело до
проявлення негативних процесів,
пов’язаних з підвищенням
загазованості гірничих виробок
після припинення їх провітрювання.
В їх атмосфері підвищується вміст
метану, вуглекислого газу,
зменшується кількість кисню.
Природно, що найбільше метанове
забруднення відбувається на
багатих на метан шахтах. Як
наслідок — погіршується
екологічний стан приповерхневої
атмосфери на шахтних полях і на
прилеглій території, відбувається
накопичення газових сумішей у
грунті, підвальних приміщеннях,
будівлях і спорудах.
Згодом концентрація метану може
взагалі переважати в шахтній
атмосфері ліквідованих шахт,
досягаючи 80% і більше. При цьому
вміст кисню знижується до 3—5%, а
концентрації токсичних газів
перевищують гранично допустимі в
десятки і навіть у сотні разів.
Вміст вуглекислого газу сягає 2—3%,
сірководню — 1%. «Мертве повітря» зі
зниженим вмістом кисню менше 17%
викликає біологічно шкідливі
наслідки (задишка, слабкість,
порушення серцевої діяльності), а
зниження концентрації кисню до 12% і
менше, як відомо, смертельно
небезпечне.
Випадки спалахів і вибухів метану
неодноразово траплялися в
населених пунктах Донбасу на
гірничих відводах як діючих шахт,
так і тих, що ліквідуються. Так, у
січні 2003 р. у Макіївці в результаті
спалаху метану потерпів місцевий
житель. Подібний випадок стався у
Донецьку на вулиці Мануїльського. У
Горлівці після ліквідації частини
підземних виробок шахти
«Кочегарка» спостерігалося
підвищене виділення
вибухонебезпечних газів у районі
селища Майське.
Не вирішено
проблеми, пов’язані з проникненням
рудникових газів на земну поверхню,
у будівлі та споруди. Газ, що
виділяється, викликає у людей
ядуху. Вони живуть під постійною
загрозою займань і вибухів метану.
Як правило, газовиділення
починається через один-два роки
після припинення провітрювання та
відкачування води із закритої
шахти і триває десятки років. Тому
необхідно терміново розробити
методику достовірного
прогнозування метановиділення та
виявлення шляхів виходу газу на
поверхню, а також визначення
можливих зон його скупчення в межах
гірничих відводів шахт.
Для забезпечення безпечної
життєдіяльності населення
сьогодні в межах гірничих відводів
шахт, що ліквідуються, виконуються
рекомендації МакНДІ щодо буріння
мережі дегазаційних свердловин у
зонах підвищеного газовиділення,
проводиться роз’яснювальна робота
серед населення про причини появи
метану, методи запобігання
спалахам газу і поводження жителів
у випадку виявлення підвищених
концентрацій метану.
Але й сама вода завдає багато шкоди.
Відбувається забруднення
підземних водоносних горизонтів і
питних водозаборів, що перебувають
у зоні дії промислових об’єктів.
Підтоплюються великі території, у
тому числі самі населені пункти,
комунальні комунікації,
транспортні магістралі,
сільськогосподарські угіддя.
Шахтні води з затоплених
проникають у діючі виробки.
Відбувається осідання грунту,
накопичення потенційної енергії в
затоплених гірничих виробках з
формуванням гідрогеомеханічних
напружень і зниженням стійкості
породних масивів.
Ці та інші проблеми мають
невідкладно вирішуватися, але
відповідей на висунуті
реструктуризацією питання
немає.
У Донбасі вугілля видобувається
більш як 200 років. За цей час шахти
відкривалися, відроблялися і
закривалися. Природно, що вони
сполучаються між собою, і тому
відкачувати воду тільки на одній
шахті — нездійсненне завдання, а в
області немає комплексної програми
гідрозахисту діючих шахт.
Практично відсутній єдиний
системний підхід до питання
розробки комплексного проекту
захисту навколишнього середовища
для територій шахт Донецької
області, що закриваються. До цього
часу не врегульовано питання
передачі правонаступникам
територій та об’єктів
ліквідованих гірничодобувних
об’єктів. Для вирішення деяких
питань видано накази
Держнаглядохоронпраці (від 02.08.98 р.
№ 109 та ін.), а також прийнято
спеціальну постанову Кабінету
Міністрів від 12.01.99 р. № 31 «Про
заходи щодо вирішення
еколого-гідрологічних проблем, які
виникають внаслідок ліквідації
гірничодобувних підприємств шахт і
розрізів», але й вони виконуються
не повною мірою.
Слід зазначити, що під час закриття
шахт методом «мокрої консервації»
(повного затоплення) від 20 до 40%
територій у межах
гірничопромислових районів
виявилися підтопленими і
заболоченими, а в результаті
невиконання в повному обсязі
запланованих заходів площа
підтоплених ділянок тільки в межах
Донецька перевищує 5,2 тис., Макіївки
— 1,7 тис. га.
Необхідно звернути увагу й на те, що
під час розвитку
гідрогеомеханічних напружень і
ударів, в результаті затоплення
гірничих виробок і об’ємного
розподілу гідростатичних тисків
можуть відбуватися локальні
землетруси (гідрогеомеханічні
удари) з руйнуванням міжшахтних
ціликів, ізолюючих перемичок,
деформацією денної поверхні та
наземних споруд, а також загальне
підвищення сейсмічної
активності.
У той же час у
проектах ліквідації вугільних
підприємств вирішення
гідроекологічних проблем є
другорядним і вирішується лише
після фізичного закриття шахти.
Тому сьогодні як ніколи гостро
постає питання про розробку
концепції закриття шахт, яка
враховуватиме не тільки економічну
доцільність, але й гідроекологічні
наслідки ліквідації вугільних
підприємств, а також комплексно
вирішуватиме проблеми всього
Донбасу.
Під час її розробки треба давати
випереджаючу оцінку впливу
наслідків закриття шахт на
екологічний стан навколишнього
середовища і визначати ділянки
потенційного підтоплення, на
підставі випереджаючих прогнозів
розробляти басейнові й
територіальні схеми управління
рівневим режимом підземних вод.
Необхідно також враховувати зміни
рівнів підземних вод у межах зон
впливу шахтних водовідливів,
рівень інженерного освоєння й
техногенних навантажень на площах
осідання денної поверхні, оскільки
непередбачені гідроекологічні
проблеми за своєю значущістю
вийшли на рівень
соціально-економічних проблем
регіону.
Ступінь впливу гірничого
виробництва на навколишнє природне
середовище визначається низкою
технологічних факторів, до яких
можна віднести і спосіб розміщення
відвалів, і площу земельного
відводу. На території Донецької
області розташовано 580 відвалів
порід вугільних шахт (при цьому 130
горять!) і збагачувальних фабрик.
Під териконами зайнято 5 тис. га
земель, що становить 0,2% від
загальної території області.
Породні відвали негативно
впливають на навколишнє природне
середовище. Шкідливі компоненти,
породи, що видуваються і
вимиваються з відвалів дощовими
потоками і талими водами,
справляють екологічно небезпечний
вплив на людей, рослинність і
тваринний світ Донбасу.
Таким чином,
правильне формування технічної
політики в галузі, її реформування
та реструктуризація є тими
послідовними кроками, що можуть
призвести до виправлення
становища. Нині у вугільній
промисловості визначальними є
чотири основних аспекти:
технологічний, економічний,
соціальний та екологічний. Під час
розробки різних програм
екологічний аспект враховується
поки що значно менше, ніж інші, хоча
він все більш владно втручається в
реалізацію трьох попередніх. Цьому
є дві причини: по-перше, вугільна
промисловість є галуззю, що активно
руйнує в значних масштабах
навколишнє природне середовище і,
по-друге, екологічні наслідки
виробничої діяльності шахт важко
усунути.
На думку фахівців, навіть вугільні
підприємства, що закриваються,
будуть протягом десятків років
джерелом підвищеної екологічної
небезпеки. Дотепер зниження
негативного впливу
вуглевидобувних підприємств на
навколишнє середовище
здійснюється в основному
рекультивацією порушених земель.
Але таким чином ми лише деякою
мірою усуваємо наслідки своєї
діяльності і нічого не робимо для
запобігання згубному впливу на
природу. Потрібні ж докорінні зміни
в технології видобутку та
переробки палива.
Екологічна ситуація в районах
діяльності підприємств галузі
залишається напруженою,
продовжується щорічне накопичення
твердих відходів видобування та
збагачення вугілля, велика
кількість токсичних компонентів
концентрується у відвалах. Кожна
тисяча тонн підземного видобутку
супроводжується видачею на
поверхню 110—150 м3 порід, тисяча тонн
збагачення вугілля — складуванням
100—120 м3 порід. Відвали з відходів
займають величезні площі
дефіцитних земель. У той же час
питома вага діючих очисних вибоїв з
повним і частковим закладанням
виробленого простору під час
підземного видобування є
незначною.
Підсумовуючи сказане, сьогодні
треба порушувати питання таким
чином: природоохоронні заходи
підприємств мають повністю
компенсувати шкідливий вплив
виробництва на навколишнє
середовище. Діяльність, пов’язана
з видобуванням вугілля, має являти
собою поєднання
організаційно-технічних заходів і
технологічних процесів, що дають
змогу виключити або звести до
допустимого рівня негативний вплив
на довкілля. Одним з перспективних
напрямів є створення на першому
етапі маловідходних, а в кінцевому
підсумку безвідходних технологій,
що охоплюють максимальну переробку
відходів виробництва.
На жаль, проблема екологічної
безпеки не обмежується
непродуманим видобуванням вугілля
чи закриттям шахт. Вона є
глобальною. Фахівці, громадськість
області занепокоєні ситуацією, що
склалася в Донбасі. Зокрема, велику
увагу цим проблемам приділяє
Донбаське регіональне відділення
Міжнародної академії наук екології
та безпеки життєдіяльності.
Наприкінці 2007 р. у Донецьку
відбулася VII міжнародна
конференція, присвячена проблемам
екологічної безпеки та шляхам їх
вирішення. Відрадно, що в ній взяли
участь не тільки великі вчені, які
висловили чимало конкретних
пропозицій, але й студентська
зміна, аспіранти вищих закладів
освіти області.
У прийнятому рішенні учасники
конференції констатували, зокрема,
що розташоване безпосередньо на
Азовському узбережжі ВАТ
«Маріупольський металургійний
комбінат «Азовсталь», яке
«безплатно використовує» у своїй
технології морську воду, протягом
двох-трьох років перекачує через
себе практично всю морську воду
Таганрозької затоки, отруюючи при
цьому її акваторію.
Висловлено було думку, що
заслуговує на увагу, про
необхідність вводити до складу
комісій з технічного розслідування
аварій компетентних представників
наукових громадських організацій.
А Міністерству освіти і науки, на
думку учасників авторитетної
конференції, варто звернути
особливу увагу на введення до
освітніх програм навчання всіх
рівнів і профілів питань
екологічної безпеки.
Як бачимо, говорити про скриньку
Пандори доводиться не тільки у
зв’язку з ліквідацією шахт…
На знімках:
заступник начальника
теруправління
Держгірпромнагляду
по Донецькій області Л.
Марченко;
шахтарське селище в Донецьку
після закриття шахти;
дихаємо тим, що видихає
коксохімічний завод;
у президії конференції Міжнародної
академії наук екології та
безпеки
життєдіяльності в Донецьку.
Фото автора
