Ювілеї бувають різні. Вони, як
відомо, не завжди розкіш, а й сувора
необхідність.
У цьому році нафтовики згадують
подію, яка сталася в червні 1908 р., —
найбільшу катастрофу на
Прикарпатті: відкритий надпотужний
нафтовий фонтан свердловини «Ойл
Сіті». Під час нумерації свердловин
Бориславського родовища, що
полягала у заміні їх поіменних назв
на власне числові номери, «Ойл
Сіті» (у перекладі — «Нафтове
місто») було присвоєно № 298. Під цим
«іменем» вона значиться на всіх
сучасних картах родовища.
Події цього катаклізму, що виник
через втручання людини у природне
середовище, свого часу були відомі
широкому загалу і багато разів
описані в різних виданнях, різними
поколіннями бориславців. Зокрема,
про цю неординарну подію часто
згадувалось на сторінках місцевого
часопису «Нафтовик Борислава».
Документи про техногенну
катастрофу збереглися в Музеї
нафтової та газової промисловості
України (м. Борислав Львівської
області).
Вибух чи
відкритий фонтан на свердловині
«Ойл Сіті», що бурилася ударним
способом англійською фірмою,
стався 13 червня 1908 р. при досягненні
глибини 1016 м. Довкола свердловини
утворилося нафтове озеро, яке було
огороджено з усіх сторін земляним
валом і мішками з грунтом.
Нинішньої потужної техніки тоді ще
не було, тому всі роботи з
ліквідації аварії виконувались
вручну. До них було залучено велику
кількість людей (навіть військових
австрійської армії). Спочатку нафту
відкачували два парових насоси, а
через добу їх було вже вісім. Проте
навіть вони не справлялися з
потоками нафти, яка під тиском
виходила на поверхню. Ріки, що на
той літній час обміліли,
наповнилися нафтою настільки, що
почали працювати млини: «...Чотири
дні обертала кип’ячка (нафта)
млинськими колесами на ріці
Тисьмениця, що в часі
кільканедільної посухи майже
зовсім висохла» [Стефан Ковалів.
«Образки з Галицької Каліфорнії».
Львів, видавництво наукового
товариства ім. Шевченка, 1913].
Щодобовий викид (дебіт) свердловини
«Ойл Сіті» становив 3000 т нафти та 900
тис. м3 газу. Тодішня хроніка писала:
одна іскра — і центр нафтової
промисловості буде знищений. Вже 17
червня 1908 р. ситуацію було взято під
контроль, потік нафти було
скеровано до земляних збірників.
Через катастрофічний викид нафти
та газу навколишні поля і ліси були
заповнені вуглеводнями. Газ
викидався в атмосферу, його з
великої відстані було видно
неозброєним оком.
Багато людей з Галицького краю і
Австро-Угорської держави
приїжджало дивитися на це незвичне
видовище: «...Вся сметанка зі
столичних міст приїздила
подивитися, як виглядає нафтовий
фонтан, що викидає з землі двісті
цистерн на добу» [Стефан
Ковалів].
Про пожежу, що розпочалася 4 липня
1908 р. від блискавок, що розрізали
небо при небувалій бурі та
проливних дощах, теж є багато
описів. Ось один з них: «...Під час
грози від блискавки свердловина
разом з земляними збірниками нафти
загорілася. Великий струмінь
палаючих нафти і газу виривався
з-під землі на висоту до 100 м,
створюючи загрозу всьому
Бориславському басейну. Річкою
Лошень плив вогняний потік нафти,
охоплений чорною хмарою такого
диму, що серед білого дня жителі
навколишніх населених пунктів
вимушені були освітлювати свої
помешкання». Кажуть, що пожежу було
видно з відстані 50 км, навіть у
Самборі. Вона тривала протягом 21
доби. Палаючу свердловину на тоді
називали «Галицьким Везувієм».
Крім цієї, пожежа охопила ще кілька
свердловин, а також прилеглі до них
збірники нафти. Для ліквідації
пожежі вогняний простір було
вкрито бляшаними листами з
отворами для відведення горючих
газів. Потім їх було засипано
землею, нафта ж витікала трубами до
земляних резервуарів. Палаючі гази,
що гасилися в одному місці, відразу
спалахували в іншому. Не допомогли
і бомби, наповнені
вуглекислотою.
Інженери
прийняли рішення: почали
закріплювати заколонний простір
цементним розчином для створення
монолітної конструкції.
Розробляли і створювали захисне
приустяне обладнання, яке було б
спроможним скеровувати потік нафти
і газу із свердловини у збірники.
Почали будувати різного типу
резервуари і т. зв. «лапочки» на
річках для збору нафти з поверхні
води, її акумуляції та утилізації.
Робилось все для того, щоб нафта не
потрапила у головну водну артерію
Прикарпаття — річку Дністер.
Свердловина «Ойл Сіті» горіла
близько двох місяців. Власники
обіцяли велику винагороду тому, хто
загасить вогонь. Якісь інженери
привезли великий дзвін і хотіли ним
накрити вогненний струмінь,
погасивши таким чином вогонь. З
цього нічого не вийшло — струмінь
нафти, що горіла, відкинув цей
дзвін.
Свердловину загасили старим
способом: навколо виходу обсадної
труби в землю вставили труби, якими
викачували нафту. Потроху вогонь
ставав усе меншим, а з часом нафта,
що вибухала, вичерпувалася. Нарешті
насипали над устям свердловини
цілу гору землі й так погасили
вогонь.
Такий короткий ретроспективний
опис подій, що сталися 100 років
тому.
Уже в 30-х роках ХХ ст. було
виготовлено перше коване
превенторне обладнання устя,
вдосконалено систему з’єднань
усіх обсадних колон, які спускались
у свердловину. Розпочиналася ера
роторного буріння свердловин з
використанням промивальних рідин
та цементування обсадних колон.
Тодішня влада і обставини змусили
«інтелектуальну і бізнесову» еліту
шукати вирішення багатьох проблем,
породжених видобутком нафти і газу
та продемонстрованих вибухом на
свердловині. Зусилля спеціалістів
нафтової справи призвело до
створення 01.06.1912 р. у Бориславі
«Стації Геологічної» (відповідає
назві — «Заклад геологічний»). Вона
була знищена під час Першої
світової війни і відновлена у 1919 р.
як Карпатський геологічний
інститут нафти у Бориславі.
До описаного слід додати, що
Бориславське вуглеводневе
родовище розробляється з ХІХ ст.
еволюційним шляхом від первісних
гірничих споруд (ям-копанок) до
свердловин сучасної конструкції.
Воно є одним з найбільших у Європі.
За проекцією нафтогазоносних
об’єктів на поверхню його площа
становить майже 30 млн. м2. Це
родовище має поклади рідких,
газоподібних і твердих вуглеводнів
та мінеральної води «Нафтуся».
Джерела вуглеводнів тут
розташовані на глибинах від 10—150 до
3000 м. До 1908 р. з надр родовища було
видобуто понад 5 млн. т нафти, у
нафтовиків уже був майже 25-річний
досвід буріння ударно-механічним
способом. Слід сказати ще й про те,
що у 1908 р. свердловина «Ойл Сіті»
якраз досягла рубежу з видобутку
нафти в обсязі 100 тис. т на рік, а в
повоєнні роки була ліквідована.
Сьогодні Бориславське нафтове
родовище перебуває на пізній
довготривалій стадії розробки.
Перманентно здійснюються заходи
щодо герметизації устя старих
свердловин і вакуумної системи
збору газоподібних вуглеводнів,
тобто роботи щодо запобігання
забрудненню вуглеводнями
навколишнього природного
середовища. Виконується Галузева
програма ліквідації наслідків
довготривалого видобування нафти і
газу в Бориславському
нафтопромисловому районі на 2007—2009
роки.
За обсягами видобутку родовище
сьогодні на першому місці з
видобутку супутнього газу і на
другому — з видобутку нафти (серед
родовищ Бориславського
нафтопромислового району).
* * *
Катастрофи, подібні описаній,
траплялися у різних
нафтопромислових районах, у різних
частинах світу, у різний час і за
різних умов буріння... У 1986 р. було
приборкано самий грандіозний
фонтан — на Тенгізькому родовищі в
Казахстані. Газонафтовий потік,
якому дали назву «Фонтан віку»,
палав на свердловині № 37. Дебіт
його становив понад 20 тис. т нафти
та 12,5 млн. м3 газу на добу.
Проте катастрофа з відкритим
аномальним фонтаном нафтогазової
суміші на свердловині «Ойл Сіті»
була однією з подій, що стимулювали
розвиток галузі. Це також сприяло
створенню надійних засобів
облаштування устя свердловин і
вжиттю заходів щодо охорони
навколишнього середовища. Таке
явище, безперечно, потребує
всебічного дослідження.
М. ДАНЧИШАК, директор Музею
нафтової та газової промисловості
України, Л. МИХАЛЕВИЧ, начальник
відділу нафтогазовидобувного
управління «Бориславнафтогаз»
На знімках:
загальний вигляд фонтануючої
свердловини «Ойл Сіті»;
учасники ліквідації аварії
на свердловині, що сталася
100 років тому.
Фото з Музею нафтової та газової
промисловості України
