Психофізіологічна експертиза — для працівника і роботодавця

Європейська модель охорони праці чітко визначає заходи щодо покращання безпеки праці та охорони здоров’я на робочому місці. Відповідно до директиви № 89/391/ЄЕС, з одного боку, роботодавець повинен брати до уваги придатність працівника до роботи, яку йому довірили, з погляду забезпечення безпеки праці та збереження його здоров’я, а з іншого — підвищення рівня безпеки людини на виробництві залишається актуальною проблемою держави.

Незважаючи на технічний прогрес, професійна діяльність працівників багатьох галузей промисловості залишається небезпечною, бо пов’язана з мобілізацією функціональних резервів, і в багатьох випадках проходить в екстремальних і аварійних ситуаціях. Саме такі працівники, які зазнають підвищеного ризику для здоров’я, потребують особливої уваги з боку держави.
Як свідчить аналіз стану промислової безпеки, за кількістю смертельних випадків на 1000 працюючих Україна суттєво (негативно) вирізняється серед економічно розвинених країн та колишніх соціалістичних країн Європи (Україна — 0,104, країни з ринковою економікою — 0,038, колишні соціалістичні країни Європи — 0,053).
Заступник Генпрокурора Т. Корнякова на розширеному засіданні колегії Генпрокуратури України 29.02.2008 р. зазначила, що в державі склався «жахливий стан» із травматизмом і смертністю на виробництві: Україна посідає друге місце після Португалії за травматизмом і 20 місце після Китаю за загибеллю людей на виробництві.
На жаль, більшість аварій є безпосереднім наслідком неадекватної діяльності людини. Результати аналізу виробничого травматизму і смертності від нещасних випадків на виробництві за 2000—2006 рр. в Україні підтверджують, що причиною великої кількості нещасних випадків є помилки самих працівників, через що кожного року травмувалися до 75% і гинули близько 80% усіх потерпілих, групові нещасні випадки також траплялись з вини «людського фактора» — 75—85% (за статистичними матеріалами бюлетенів Держгірпромнагляду України).
Аварійність і травматизм з вини «людського фактора» зумовлені, як правило, низьким рівнем професійної підготовки з питань безпеки працюючих; недостатньою установкою на дотримання безпеки; допуском до виконання небезпечних робіт осіб з підвищеним ризиком травматизму, професійно важливі психофізіологічні якості яких не відповідають вимогам професійної діяльності; перебуванням працівника у стані, що знижує надійність і безпеку діяльності (стомлення, виснаження, збудження тощо).
Матеріальні збитки від аварій в Україні на кілька порядків перевищують витрати на заходи з охорони праці та профілактики аварійності й виробничого травматизму.
Звичайно, фінансові витрати важливо враховувати під час реалізації будь-яких заходів, але набагато важливіше акцентувати увагу на соціальних наслідках аварій та катастроф — втраті здоров’я, життя громадян і трудового потенціалу країни, збільшення кількості неповних сімей та дітей-сиріт. Потрібно також вказати на соціально-психологічну напруженість населення, спровоковану аваріями та їх наслідками, а також на погіршення міжнародного іміджу держави загалом.
Поєднання екологічних і професійних факторів з нервово-психічними перевантаженнями, за даними ВООЗ, є причиною більшості захворювань. Приблизно 30—50% працівників розвинених країн скаржаться на стрес і перевантаження, пов’язані з порушеннями сну, депресією, кардіоваскулярною патологією.
Наукові дослідження та аналіз практичних результатів, які провадяться у різних країнах світу, свідчать про високий ступінь залежності стану здоров’я та працездатності працівників від їхніх психофізіологічних якостей. Ці дані підтверджують доцільність запровадження на підприємствах із підвищеним рівнем виробничої небезпеки психофізіологічного добору і психофізіологічної експертизи.
Застосування професійного психофізіологічного добору, як свідчить досвід розвинених країн і дані вітчизняних авторів, приводить до зменшення рівня аварійності технічних систем залежно від видів і умов діяльності на 40—70%, зменшення кількості техногенних катастроф — на 20—25%, зниження рівня травматизму через «людський фактор» — на 40—45%.
Професійний психофізіологічний добір і психофізіологічна експертиза (як його кінцевий результат) якраз і є тими заходами, що спрямовані на вирішення проблеми «людського фактора» на виробництві, істотно впливають на підвищення рівня безпеки на виробництві, збереження здоров’я працюючих.
Психофізіологічний добір та експертизу необхідно проводити у разі наявності високої ціни можливої помилки фахівця (небезпека для життя оточуючих людей і самого фахівця, заподіяння матеріальних й моральних збитків, пошкодження обладнання тощо).
У розвинених країнах психофізіологічна експертиза давно стала обов’язковою складовою безпеки на виробництві. Практично жодна провідна фірма не наймає на роботу людей без попереднього психофізіологічного обстеження.
В Україні протягом десятиріч послідовно формується нормативно-правова база щодо проведення професійного психофізіологічного добору і психофізіологічної експертизи працівників для виконання робіт підвищеної небезпеки. Над проблемою професійного добору працюють наукові установи МОЗ та АМН України, які мають відповідну матеріально-технічну базу і досвідчених спеціалістів, Українська військово-медична академія готує фахівців з психофізіології (спеціалізація, тематичне удосконалення, підвищення кваліфікації). З 2005 р. за ініціативи Держнаглядохоронпраці функціонує Центр психофізіологічної експертизи працівників для виконання робіт підвищеної небезпеки, який на сьогодні є координаційним, експертним, навчально-методичним і науково-практичним підрозділом з питань психофізіологічної експертизи і психофізіологічного добору працівників для виконання робіт підвищеної небезпеки.
Психофізіологічна експертиза спрямована на виявлення відповідності працівника професійним вимогам до виконання конкретної роботи підвищеної небезпеки чи такої, що потребує професійного добору: наявність і рівень розвитку певних професійно важливих психофізіологічних якостей, що визначають спроможність працівника діяти адекватно і надійно (увага, пам’ять, швидкість та точність реакції, здатність приймати адекватні рішення у напружених умовах діяльності та ін.).
Нижче наведено значення деяких психофізіологічних професійно важливих якостей з погляду безпеки праці.
Психомоторні якості (координація, швидкість реакції). Безпека багатьох трудових процесів залежить саме від точної, швидкої та правильної реакції працівника на певні явища, що виникають під час трудового процесу.
Стійкість до впливу стресів (здатність приймати рішення та дії в екстремальних умовах). Емоції відіграють важливу роль у керуванні трудовою діяльністю. Нездатність регулювати емоційні процеси призводить до порушення уваги та перебоїв у діях, наслідком чого можуть бути нещасні випадки.
Увага (концентрація, стійкість, розподіл, швидкість переключення, обсяг). Виконання роботи вимагає певної уваги. Це означає, що психічна діяльність працівника має бути спрямована на конкретне трудове завдання. Якщо в ході роботи почнуть діяти несподівані сильні впливи на працюючого (наприклад, звукові або світлові), станеться мимовільне відволікання уваги. У таких випадках нерідко допускається невиконання дії або неправильна дія, що призводить до нещасних випадків.
Пам’ять. Під час навчання трудових операцій відбувається їх стабільне закарбування у пам’яті. Швидкість і обсяг запам’ятовування, тривалість збереження інформації, точність її відтворення безпосередньо впливають на безпеку діяльності.
Роботи підвищеної небезпеки характеризуються наявністю психофізіологічних факторів виробничої небезпеки — фізичних (статичні й динамічні перевантаження, гіподинамія) і нервово-психічних (розумове перенапруження, монотонність праці, емоційні перевантаження, перенапруження аналізаторів). Зазначені фактори спричинюють зміни в стані людини під впливом важкості та напруженості праці.
Виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, як правило, передбачає наявність постійного чи тимчасового екстремального режиму діяльності. Зазначений екстремальний режим може бути зумовлений: фізіологічним дискомфортом — невідповідністю умов праці нормативним вимогам; дефіцитом часу для прийняття рішень і виконання дій; наявністю реальної загрози життю чи здоров’ю; підвищеною складністю завдання; підвищеною ціною помилкових дій; дефіцитом інформації для прийняття рішень; недовантаженням інформації (сенсорною депривацією); перевантаженням інформації.
За таких умов виконання професійних обов’язків супроводжується максимальним напруженням фізіологічних і психічних функцій, що нерідко різко виходять за межі фізіологічної норми. У разі невідповідності психофізіологічних професійно важливих якостей працівника вимогам професії швидко знижується працездатність, допускаються грубі порушення, помилкові дії, зриви діяльності тощо. Така діяльність характеризується зниженою надійністю й ефективністю, а стан працівника — підвищеним ризиком виникнення нещасного випадку. Деякий проміжок часу виконання професійних обов’язків може відбуватись без порушень і зривів за рахунок постійного перенапруження регуляторних систем організму. Але результатом такого стану досить швидко може стати розвиток стійких функціональних зрушень, межових розладів, які важко виявити під час звичайного медичного огляду. Тривале збереження такої несприятливої ситуації спричинює розвиток психосоматичних захворювань. Таким чином замикається патологічне коло: окрім підвищеного ризику виникнення розладів здоров’я працівників, психофізіологічні якості яких не повністю відповідають вимогам професії, спостерігається підвищений ризик виникнення нещасного випадку.
Наприклад, підвищений ризик виникнення нещасного випадку спостерігається у працівників з порушеннями зв’язку між сенсорними і руховими центрами вищих відділів нервової системи. Внаслідок таких порушень втрачається здатність з належною швидкістю й точністю реагувати на зовнішні впливи. І навпаки, переживання відчуття небезпеки може підсилювати дефекти, що виникають у погодженості, координації рухів. Такі порушення часто з’являються в координації особливо точних і складних рухів рук.
На ймовірність виникнення нещасного випадку впливає також неврівноваженість емоційних процесів. Наприклад, підвищена емоційна нестійкість, несподівані зміни радості та злості, гостра емоційна реакція на незначні зовнішні подразнення підсилюють схильність робітника до загрози нещасного випадку і зменшують його захищеність.
Оцінити професійно важливі психофізіологічні якості працівника можна лише з допомогою психофізіологічних тестів — спеціального інструмента оцінки індивідуальних властивостей людей. За спеціальними статистично обгрунтованими алгоритмами ухвалення рішення можна отримати ймовірнісну прогнозовану оцінку успішності та надійності діяльності працівника під час виконання конкретної роботи підвищеної небезпеки чи такої, що потребує професійного добору.
Сучасний етап розвитку психофізіологічного добору характеризується накопиченням фактичного матеріалу та широким застосуванням цього напряму науки для вирішення практичних завдань. Так, вперше офіційно в Україні Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі, був затверджений наказом МОЗ та Держнаглядохоронпраці від 23.09. 94 р. № 263/121.
Важливим етапом впровадження системи професійного добору став наказ МОЗ України від 21.05.2007 р. № 246 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій». Використання до цього часу традиційних медичних оглядів давало можливість з достатньою ймовірністю виявляти патологію у працівників, але вони не діагностували осіб, які не вкладалися у визначені рамки патології, і водночас не в змозі були забезпечити надійність в роботі. Завдяки цьому наказу психофізіологічна експертиза з суто рекомендаційного заходу стала однією із складових медичних оглядів працівників.
Як передбачено цим наказом, загальний медичний висновок про профпридатність до роботи має бути зроблений на підставі проведеного медичного огляду з урахуванням психіатричного, наркологічного та психофізіологічних обстежень. Так, пунктом 2.13 передбачено, що «працівники, зайняті на роботах, що потребують професійного добору, повинні надати Комісії, яка проводить медичний огляд, висновок психофізіологічної експертизи».
Питання щодо психофізіологічної експертизи є прикладом міждисциплінарної проблеми, що об’єднує медичну, біологічну та психологічну галузі науки і практики. Тому для нормативного врегулювання організації та порядку здійснення психофізіологічної експертизи дуже доцільною стала розробка окремого нормативного акта — «Порядок організації та проведення психофізіологічної експертизи працівників для виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору» із затвердженням його спільним наказом МОЗ та Держгірпромнагляду. Проект цього наказу розміщено 19.02.2008 р. на сайті МОЗ: www.moz.gov.ua.
Як визначено у проекті Порядку, психофізіологічна експертиза проводиться для працівників підприємств, організацій, установ (далі — підприємств) незалежно від форм власності та господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання передбачають виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору.
Порядок організації та проведення психофізіологічної експертизи передбачає:
визначення переліку робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору;
визначення об’єктів і суб’єктів психофізіологічної експертизи;
затвердження Головним державним санітарним лікарем України та введення в дію наказом Міністерства охорони здоров’я України номенклатури та обсягів психофізіологічних досліджень, методик (комплексу методик), програмних тестових комплексів для психофізіологічного обстеження та критеріїв за окремими видами робіт і професіями (розглядаються профільною проблемною комісією МОЗ та АМН України і Комітетом з питань гігієнічного регламентування МОЗ України);
психофізіологічне обстеження працівника і визначення рівня його професійно важливих психофізіологічних якостей;
встановлення відповідності працівника за психофізіологічними критеріями професійним вимогам до виконання роботи підвищеної небезпеки та такої, що потребує професійного добору, на підставі оцінки результатів психофізіологічного обстеження;
результати психофізіологічного обстеження працівника оформляються протоколами за формами МОЗ України та реєструються в журналах;
за результатами психофізіологічної експертизи за формою складається Висновок психофізіологічної експертизи, в якому вказується відповідність (невідповідність) професійним вимогам до виконання (назва робіт) та можливість (неможливість) бути допущеним до виконання конкретного виду робіт;
протоколи, Висновок психофізіологічної експертизи надаються працівнику та суб’єкту господарювання (замовнику), який зберігає їх 10 років;
на початку діяльності та в подальшому не рідше одного разу на три роки за рахунок суб’єктів системи психофізіологічної експертизи комісія, створена Центром експертизи ДП «Головний навчально-методичний центр» за участю фахівців Комісії з фізіолого-гігієнічного регламентування важкості і напруженості праці Комітету з питань гігієнічного регламентування МОЗ України здійснює контрольну перевірку дотримання стандартних умов проведення психофізіологічного обстеження, психофізіологічних методик і критеріїв суб’єктами системи психофізіологічної експертизи, про що складається відповідний Акт перевірки. У разі виявлення під час контрольної перевірки суттєвих недоліків Центр експертизи ДП «ГНМЦ» ініціює перед Держгірпромнаглядом і МОЗ питання про припинення повноважень суб’єкта системи психофізіологічної експертизи з проведення психофізіологічної експертизи.
У разі виявленої невідповідності професійно важливих психофізіологічних якостей працівника професійним вимогам до виконання конкретної роботи підвищеної небезпеки чи такої, що потребує професійного добору, необхідно зауважити, що це не ставить крапку у професійній діяльності працівника, а надає йому можливість усвідомити свої слабкі сторони та вжити профілактичних заходів.
По-перше, необхідно провести додаткове поглиблене медичне обстеження для виявлення можливих функціональних відхилень чи початкових проявів розладу здоров’я, оптимізувати свою виробничу діяльність шляхом відпрацювання (тренування) робочих поз і рухів, розміщення інструменту чи устаткування, ідеомоторного тренування, тренування пам’яті та уваги, координації рухів, вестибулярного апарату, коригування психоемоційних розладів і відхилень.
По-друге, здійснити заходи, спрямовані на зниження потенційного ризику виникнення нещасних випадків. Це можуть бути: переведення працівника на менш відповідальну ділянку роботи або, якщо є можливість і його згода,— навіть на іншу посаду, не пов’язану з виконанням робіт підвищеної небезпеки, проведення додаткових тренувань та інструктажів з метою формування індивідуального стилю діяльності, що може частково компенсувати невідповідність певних професійно важливих якостей. Крім того, доцільним є проведення додаткової перевірки знань з питань охорони праці відповідно до вимог нормативно-правових актів щодо дотримання порядку і виконання небезпечних робіт.
Висновки.
1. На виробництві є багато професій, пов’язаних з виконанням робіт підвищеної небезпеки або таких, що потребують професійного добору. Працівники таких професій займають ключові посади в основних галузях промисловості, виконують найбільш відповідальні та небезпечні роботи.
2. Необхідно не тільки відбирати працівника для виконання конкретної роботи, але й підтримувати його професійно важливі функції, здійснювати заходи щодо збільшення функціональних резервів організму, забезпечення професійної надійності, збереження здоров’я і трудового довголіття.
3. Наведені дані підтверджують доцільність упровадження на підприємствах із підвищеним рівнем виробничої небезпеки психофізіологічної експертизи як складової комплексу державних заходів профілактики аварійності, виробничого травматизму, формування психології й культури виробництва під час виконання робіт підвищеної небезпеки.
4. Правильно організований психофізіологічний добір надасть можливість роботодавцю уникнути можливих ризиків, що загрожують професійній діяльності та здоров’ю працівників, зменшити ризик нещасних випадків, пов’язаних з «людським фактором», прийняти більш ефективні рішення, пов’язані з найманням та розміщенням персоналу; працівникам — зменшити ризик виникнення нещасного випадку, зберегти здоров’я та працездатність.
5. В Україні створено передумови для впровадження загальнодержавної системи психофізіологічної експертизи, яка б мала єдині підходи до нормативно-методичного забезпечення, уніфіковані організаційні підходи до проведення психофізіологічної експертизи, вибору найбільш інформативних психофізіологічних характеристик та аналізу критеріїв ефективності діяльності, інформаційного забезпечення.
6. Обсяг психофізіологічних досліджень, методики (комплекс методик), Програмні тестові комплекси для психофізіологічного обстеження та критерії за окремими видами робіт і професіями повинні розглядатися профільною проблемною комісією МОЗ та АМН України і Комітетом з питань гігієнічного регламентування МОЗ України, затверджуватися Головним державним санітарним лікарем України та вводитися в дію наказом Міністерства охорони здоров’я України.
7. Потрібно і надалі проводити наукові розробки, спрямовані на удосконалення технології психофізіологічного тестування, моніторингу психофізіологічного стану та реєстру працівників для виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, з метою своєчасного виявлення осіб зі зниженими функціональними резервами та їхньою наступною психофізіологічною реабілітацією.

А. ЄНА, докт. мед. наук, професор, начальник кафедри авіаційної, морської медицини та психофізіології Української військово-медичної академії, В. МАСЛЮК, канд. мед. наук, начальник Центру психофізіологічної експертизи працівників ДП «Головний навчально-методичний центр» Держгірпромнагляду, Д. ТІМОШИНА, канд. мед. наук, старший науковий співробітник Комітету з питань гігієнічного регламентування МОЗ України