У 2006 р. на підприємствах Мінвуглепрому України було досягнуто зниження рівня виробничого травматизму, в тому числі з тяжкими наслідками (смертельно травмовано 99 осіб, у 2005 р.— 111). У цілому в галузі минулого року збільшився рівень травматизму зі смертельними наслідками на 6,3% (загинуло 168 осіб). За 6 місяців поточного року на державних підприємствах вугільної промисловості загинуло 49 осіб і в цілому по галузі — 75. Коефіцієнт частоти смертельного травматизму в 2006 р. у вугільній промисловості на 1 млн. т видобутку становив 2,08, по підприємствах Мінвуглепрому — 2,13.

Пофакторний аналіз травматизму у вугільній галузі в 2006 р. показує, що 18,6% нещасних випадків зі смертельним наслідком сталися через обвали й обвалення гірських порід, 18% — на шахтному транспорті і підйомі, 17,4% — природна смерть від гострої серцевої недостатності, 8,4% — на машинах і механізмах, 5,4% — від вибухів газу та вугільного пилу, 7,2% — внаслідок падіння людей з висоти, 3% — задухи й отруєння, 2,4% — газодинамічних явищ, 2,4% — від ураження електрострумом, 17,2% — інші фактори, що включають прорив води, від падіння предметів тощо.
Понад 62% нещасних випадків внаслідок обвалів і обвалень гірських порід стається в лавах з індивідуальним кріпленням у результаті порушення паспортів кріплення на сполученнях очисних вибоїв з підготовчими виробками та у комбайнових нішах. У комплексно-механізованих лавах рівень смертельного травматизму майже в 12 разів нижчий, ніж в очисних вибоях з індивідуальним кріпленням.
На шахтному транспорті та підйомі близько 70% нещасних випадків стається на рейковому транспорті, більше третини з яких пов’язано з їздою на вантажному і вантажолюдському колісному транспорті, 20% — пов’язано з постановкою вагонів, що зійшли з рейок, підручними засобами і майже 40% нещасних випадків стається через потрапляння людей між стінками виробок і составами, що рухаються. На конвеєрному транспорті травматизм пов’язаний з їздою на вантажних стрічкових конвеєрах (32,2%), пуском у роботу конвеєрів без попереджувальної сигналізації (17%) і зачищенням конвеєрних ліній від вугілля та породи без їх зупинення (24,1%).
Останніми роками спостерігається збільшення кількості смертельних випадків на робочих місцях і після виходу з шахти від гострої серцевої недостатності та інсульту. Вони стаються в основному через несвоєчасне виявлення серцево-судинних захворювань гірників під час медичних оглядів чи ухиляння явно хворих працівників від щорічних медоглядів.
Травматизм із тяжкими наслідками на машинах і механізмах у більшості випадків пов’язаний з доставкою матеріалів та їздою на скребкових конвеєрах (38,2%), з роботою очисних комбайнів (38,1%), породонавантажувальних машин і прохідницьких комбайнів (12%) і під час керування механічними кріпленнями (9%). Травматизм внаслідок газодинамічних явищ пов’язаний в основному (більш як 90%) з невиконанням противикидних заходів у викидонебезпечних зонах. Тяжкими наслідками в соціальному та економічному плані супроводжуються аварії, пов’язані з вибухами газу і пилу, газодинамічними явищами, підземними екзогенними й ендогенними пожежами, завалами і на шахтному підйомі.
Про це свідчать аварії, що сталися в 2007 р.: раптовий викид вугілля й газу на шахті імені В. М. Бажанова (загинуло 3 особи); вибух метану на шахті «Краснолиманська» (4 особи); обвалення порід на приватному підприємстві «Лайт» (шахта «Відродження», м. Антрацит) під час виймання вугілля відбійними молотками (4 особи ).
Аналіз показує, що на підприємствах Мінвуглепрому, як і на шахтах інших форм власності, поки що немає стійкої тенденції до зниження рівня смертельного травматизму, і особливо аварій з груповими нещасними випадками. Незважаючи на здавалося б цілеспрямовану і навіть в окремі роки результативну роботу щодо запобігання аваріям, їх головні причини не усуваються раз і назавжди. Більш як 70% аварій повторюються через одні й ті самі причини. Над їх усуненням варто працювати не кампаніями, за телеграмами вищих інстанцій після аварії, а щоденно і щогодини. Інакше немає гарантії виключення повторення цих подій то в одному, то в іншому місці.
Аналіз причин смертельного травматизму на шахтах галузі показує також, що вже не 80%, як було впродовж кількох десятків років, а 90—92% аварій і смертельних випадків стається з організаційних причин, внаслідок порушення правил і норм безпеки, технологічної дисципліни, багато в чому через неадекватні дії працівників, задіяних у трудових процесах. Звичайно, в окремих випадках травмування гірників та інженерно-технічних працівників є і технічна першопричина, але безпосередньою причиною більшості цих нещасть є, як правило, недооцінка небезпек, недисциплінованість, порушення технології та порядку ведення робіт з метою їх прискорення чи спрощення. З припливом у галузь в останні роки молодих робітників суттєву роль у виникненні нещасних випадків відіграє їхні ненавченість і непрофесіоналізм.
Особливу небезпеку і непередбачуваність за людськими жертвами становлять групові нещасні випадки, і в першу чергу аварії І категорії з п’ятьма і більше загиблими. Дві з них сталися минулого року. В 2006 р. було допущено 19 випадків групового травматизму, в результаті яких потерпіло 145 осіб, у тому числі 37 — смертельно. Основними травмуючими факторами у цих групових нещасних випадках є вибухи і спалахи метаноповітряного та іншого вибухового середовища на шахтах «Суходільська-Східна» ВАТ «Краснодонвугілля» (загинуло 8 осіб), «Фомінська» ТОВ «Шахтовуглесервіс», де обгоріло 3 особи, у ТОВ «Комплекс» одержали опіки під час спалаху парів бензину 5 осіб, а також під час загоряння силового кабелю на шахті «Зоря» ДП «Сніжнеантрацит» від опіків потерпіло двоє гірників очисного вибою. Крім того, було допущено випадки задухи людей: під час раптового виділення метану в гірничій виробці шахти імені О. Ф. Засядька загинуло 13 осіб, на шахті «Ювілейна» ВАТ «Павлоградвугілля» у 125 збиральному штреку задихнулися двоє респіраторників 8-го загону ДВГРС і на шахті «Добропільська» ДП «Добропіллявугілля», де в непровітрюваній виробці задихнулися гірничий майстер і двоє гірників.
Наприкінці травня цього року в Донецьку відбулося виїзне засідання колегії Держгірпромнагляду з порядком денним про незадовільний стан промислової безпеки та охорони праці на малих шахтах акціонерної та приватної форми власності, кількість яких уже наближається до сотні. Варто зазначити, що питання про високий рівень травматизму на цих шахтах Держгірпромнаглядом порушено вчасно. Минулого року на приватизованих шахтах сталося 45 аварій, у результаті чого загинуло 59 осіб, у тому числі 15 — на малих шахтах. Цього року на приватизованих шахтах сталося 15 аварій, при цьому смертельно травмовано 16 осіб. Основними причинами аварій на малих вугільних підприємствах є елементарні порушення правил безпеки, не говорячи вже про «дідівський» спосіб видобування вугілля, що заборонено Гірничим законом України.
Звісно, ні про яке наукове забезпечення гірничих робіт з боку МакНДІ й інших галузевих інститутів на цих малих вугільних підприємствах поки не йдеться. Видобуток вугілля ведеться в основному відбійними молотками, лише подекуди із застосуванням підривних робіт чи широкозахоплювальними комбайнами. Транспортні засоби використовуються найпримітивніші, а стаціонарне гірничошахтне устаткування здебільшого двічі відпрацювало нормативні терміни. У таких умовах важко очікувати ефективної і безпечної роботи. Вже став очевидним факт, що технологія і механізація видобутку вугілля на цих шахтах зробила крок назад — у 20-ті роки минулого століття. Природно, рівень травматизму в цих умовах зростатиме і далі, якщо не буде втручання з боку держави.
Разом з тим, незважаючи на незадовільний стан травматизму на малих вуглевидобувних підприємствах, суттєвого впливу на рівень промислової безпеки у вугільній промисловості вони не мають. Питання перебудови технічного й організаційного управління шахтами в галузі назріло давно і вирішувати його треба кардинально, відповідно до галузевої концепції підвищення рівня охорони праці на вугільних шахтах.
Сьогодні рівень травматизму як на приватизованих шахтах, так і тих, що входять до складу Мінвуглепрому, на порядок вище, ніж у передових вуглевидобувних країнах (Австралія, США, ПАР, Польща та ін.). В Австралії на 380 млн. т вугілля, що видобувається, смертельний травматизм щороку становить 2—3 особи, у США на 1 млрд. т — 15—20 осіб, у Польщі при видобутку 100 млн. т у 2005 р. загинуло 11 осіб. В українській вугільній промисловості в 2006 р. смертельний травматизм на 80 млн. т, як уже зазначалося, становив 168 осіб.
На жаль, у вітчизняній вуглевидобувній промисловості люди гинуть навіть там, де цих випадків не повинно бути. Прикладів досить багато, тільки на них не акцентується увага і не робляться висновки.
В останні роки після того, як оплату допомоги за регресними позовами і листками непрацездатності по виробничих травмах стали здійснювати органи соціального страхування, керівники шахт, державних і приватних підприємств перестали приділяти належну увагу тяжко потерпілим на виробництві, які перебувають на ста- ціонарному лікуванні. Результат не забарився — зросла кількість померлих у лікарні в результаті виробничих травм. Так, у 2004 р. померло 17 осіб, у 2005 р.— 15, у 2006 р.— 16 і за 6 місяців 2007 р.— 8 осіб, травмованих у шахті. Деякі з цих потерпілих померли в лікарні через кілька тижнів і навіть місяців.
Чи не найбільш значущим «травмуючим фактором» на шахтах є гостра серцева недостатність (18,6%). За останні 10 років (1996—2005 рр.) на робочому місці чи після виїзду з шахти померла 271 особа. За 6 місяців цього року в результаті гострої серцевої недостатності й інсульту вже померло 14 осіб. Разом з тим питання своєчасного виявлення хворих на ішемічну хворобу серця під час щорічних медичних оглядів уже більш як 10 років залишається відкритим.
Збільшується рівень смертельного травматизму в результаті ураження електрострумом, хоча технічний захист від ураження струмом — один з найкращих серед захистів від небезпечних виробничих факторів.
У нинішніх ринкових умовах в управлінні виробництвом і охороною праці на шахтах повинні превалювати економічні, а не традиційні командно-адміністративні методи. Про це свідчить позитивний закордонний досвід і негативний досвід управління охороною праці у вітчизняній вугільній промисловості. Сьогодні у МакНДІ розробляється галузева Система управління виробництвом і охороною праці, в якій поряд з чіткою організацією праці основна увага приділятиметься економічним методам управління виробництвом і промисловою безпекою. До неї ввійде методика стимулювання робіт з охорони праці, що враховує особистий внесок працівника, а також методика навчання персоналу за новітніми комп’ютерними програмами. В системі управління виробництвом і охороною праці пропонуються науково обгрунтовані управлінські функції та посадові обов’язки в сфері виробництва і промислової безпеки для всіх керівників, спеціалістів і гірників галузі. У технічному плані Система управління виробництвом і охороною праці спирається на централізоване системне управління виробничими процесами, технологічними лініями, гірничими машинами і комплексами, стаціонарним і вибійним устаткуванням, небезпечними та шкідливими виробничими факторами за допомогою комплексних систем управління та протиаварійного захисту.
Все це дасть змогу запобігати аваріям на стадії передаварійних ситуацій, вчасно усувати виробничі ризики і значно знизити рівень травматизму на вугільних шахтах України.

В. КОПТИКОВ, докт. техн. наук, проф., М. ЛЬОВКІН, докт. техн. наук (Державний Макіївський науково-дослідний інститут з безпеки робіт у гірничій промисловості)


До списку

---