У лютому
відбувся VIII пленум ЦК профспілки
працівників вугільної
промисловості України. З доповіддю
«Про стан і заходи щодо поліпшення
охорони праці на підприємствах
вугільної промисловості та
завдання профспілки з цього
питання» перед присутніми виступив
голова ЦК профспілки В. Турманов.
У роботі пленуму взяли участь
голови первинних профспілкових
організацій з усіх вугільних
регіонів країни. Позицію своїх
відомств з порушених проблем
висловили Міністр вугільної
промисловості
В. Полтавець, перший заступник
Голови Держгірпромнагляду Г.
Суслов, заступник голови ФПУ С.
Українець.
У доповіді було зазначено, що в 2007 р.
у галузі травмовано 6950 осіб, з них 268
— зі смертельними наслідками. І це
на 75 млн. т річного видобутку
вугілля. За рівнем смертельного
травматизму Україну випереджає
тільки Китай. У США, де
видобувається близько 1 млрд. т
вугілля, за рік гине 20 осіб. У Польщі
під час видобування 100 млн. т гине до
10 осіб. В Австралії під час
видобування 350 млн. т — 1—2 особи. У
нас же в 2007 р. тільки на ДП «Вугільна
компанія «Краснолиманська»
загинуло 7 осіб,
«Ровенькиантрацит» — 6,
«Луганськвугілля» — 5. На ДП
«Первомайськвугілля», де видобуток
вугілля становив усього 450 тис. т
вугілля, за минулий рік загинуло 4
особи. А трагедія на шахті імені О.
Ф. Засядька забрала 106 життів.
Незважаючи на те, що на державному
рівні вживалися заходи щодо
поліпшення стану охорони праці на
підприємствах вугільної
промисловості, проте Укази
Президента України від 13.07.2001 р. № 515
«Про невідкладні заходи щодо
запобігання виробничому
травматизму та професійним
захворюванням» і від 16.01.2002 р. № 26
«Про невідкладні заходи щодо
поліпшення умов праці та
вдосконалення державного нагляду
за її охороною на підприємствах
вугільної промисловості»,
постанова Кабінету Міністрів від
29.03.2006 р. № 374 «Про затвердження
Програми підвищення безпеки праці
на вуглевидобувних і шахтобудівних
підприємствах» не реалізуються
через недостатнє бюджетне
фінансування.
У 2007 р. план бюджетних асигнувань на
охорону праці було скориговано з 175
до 105 млн. грн. У бюджеті країни на 2008
р. також передбачено 105 млн. грн., що,
на думку профспілки, явно
недостатньо.
Одним з основних завдань технічних
інспекторів праці має бути
організація системи громадського
контролю на виробництві. Проте на
багатьох підприємствах
громадських інспекторів з охорони
праці до цього часу не обрано, а
обраних — належним чином не
навчено. Дуже мало теркомів, де
робота проводиться належним
чином.
Важливою є безпосередня участь
представників профспілки у
розслідуванні нещасних випадків.
Адже нерідко у нещасних випадках
звинувачують самих потерпілих.
Проте представники профспілки не
завжди використовують можливість
висловити свою окрему думку під час
розслідування нещасних випадків.
Минулого року за наполяганням
профспілки в галузі було знято
необгрунтоване звинувачення з
потерпілих у 94 випадках, у 24
випадках відхилено наміри
адміністрації не пов’язувати
нещасні випадки з виробництвом.
Ще одним
фактором, який негативно впливає на
стан охорони праці, є тяжке
становище галузевої науки.
Виходячи з цього, ЦК профспілки
ініціював перед Кабінетом
Міністрів і особисто перед
Президентом України необхідність
значного збільшення бюджетних
коштів на гірничу науку, а також
створення Гірничої академії при
Національній академії наук
України.
В. Турманов висловився за
рівноправні партнерські стосунки
між ЦК профспілки та керівництвом
Мінвуглепрому. Сьогодні ж багато
наказів міністерства не
узгоджуються з профспілкою,
розробка нормативної документації
відбувається без участі її
спеціалістів.
— Після прийняття Закону «Про
основні засади державного нагляду
(контролю) в сфері господарської
діяльності», розробленого без
участі профспілок, роль технічної
інспекції праці профспілки
фактично зведено до нуля, та й
державну інспекцію позбавлено
багатьох з наглядових функцій, які
покладалися раніше на неї,— заявив
голова ЦК профспілки.— Ми
вимагатимемо надання технічній
інспекції всіх повноважень
державного контролю за охороною
праці, а також посилення системи
нині діючого державного нагляду за
станом охорони праці.
Найважливішим напрямом діяльності
профспілки є контроль за
виконанням вимог законодавства та
зобов’язань колективних договорів
у частині забезпечення працівників
галузі засобами індивідуального
захисту. Але не на всіх
підприємствах виконується
встановлена Галузевою угодою
вимога в частині спрямування не
менш як 3% коштів, одержаних від
реалізації вугільної продукції, на
придбання засобів індивідуального
та колективного захисту, у тому
числі не менш як 1% на засоби
індивідуального захисту. Нині
тільки на підприємствах
Мінвуглепрому не вистачає понад 10
тис. комплектів спецодягу, в тому
числі на ДП «Сніжнеантрацит» —
понад 3 тис., «Донбасантрацит» —
2 тис. Практично на всіх державних
підприємствах — недокомплект
спецвзуття, по галузі його нестача
становить понад 120 тис. пар. Не
закуповуються в необхідній
кількості навіть рукавиці, їх не
вистачає більш як 500 тис. пар. Такий
самий стан справ і з респіраторами,
недокомплект яких становить 18 тис.
штук. Не вистачає також більш як 2,5
тис. саморятівників і 6 тис.
світильників.
Підприємствам нав’язується
необхідність провадити закупівлю
засобів індивідуального захисту за
тендерами, в результаті чого
працівники одержують неякісні й
дорогі засоби індивідуального
захисту. Так, на шахті імені Леніна
ДП «Артемвугілля» закупили
рукавиці, в яких взагалі неможливо
працювати, а респіратори були
куплені по 50 грн. за середньої їх
вартості 25 грн. Таке відбувається
тому, що на більшості підприємств
немає комісій з приймання
спецодягу та інших засобів
індивідуального захисту, що
передбачено нормативними актами та
Галузевою угодою.
Ще одним наслідком недостатньої
роботи з охорони праці є високий
рівень професійної захворюваності,
який у галузі підвищується з кожним
роком. За останні 20 років рівень
профзахворюваності зріс майже в 20
разів. За професійною
захворюваністю вугільна
промисловість є «лідером» серед
усіх галузей матеріального
виробництва в Україні, на долю якої
припадає майже 80% усіх виявлених
профпатологій. За останні 10 років
при загальному зниженні майже
вдвічі чисельності працюючих у
вугільній галузі кількість
інвалідів внаслідок трудового
каліцтва збільшилася в 2,2 разу — з 84
тис. до 185 тис. осіб. І зараз на одну
тисячу працюючих припадає 500
інвалідів. Спеціалісти
підрахували, що загальні
економічні витрати у вугільній
промисловості України, пов’язані з
порушенням здоров’я шахтарів,
становлять понад 1,1 млрд. грн. на
рік.
При цьому не на належному рівні
проводиться атестація робочих
місць. Майже повністю знищено
цехову медицину. Охоплення
періодичними медичними оглядами
працівників вуглевидобувних
підприємств, які найчастіше є лише
формальним актом, знизилося з 96% у
1991 р. до 80% нині. На деяких шахтах
медогляди робітників не
проводяться роками. Щороку на
шахтах стається до 50 випадків так
званої природної смерті на
робочому місці. Проте з них
офіційно реєструється менше
половини. У найбільш
травмонебезпечній галузі країни на
більшості шахт зникли підземні
здоровпункти (з 165 шахт вони
залишилися лише на 70). Профспілка
вважає, що Мінвуглепрому спільно з
МОЗ необхідно вжити всіх заходів,
щоб відновити мережу підземних
здоровпунктів на всіх шахтах.
Спостерігається збільшення
кількості профзахворювань, а також
раннього розвитку та швидкого
прогресування серцево-судинних
захворювань гірників. У той же час
за 15 років фінансування
профілактичних і
лікувально-оздоровчих заходів
зменшилося більш як у 3 рази. У
зв’язку з цим 95% професійних
захворювань припадає на гірничі
професії, а загальна
захворюваність у шахтарських
регіонах збільшилася в 13—17 разів
порівняно з 1991 р.
Глибоке занепокоєння викликає
також зменшення можливостей для
кваліфікованого лікування та
оздоровлення трудящих у зв’язку з
комерціалізацією охорони
здоров’я. За останні 16 років
збільшення вартості
санаторно-курортної путівки
випередило зростання середньої
заробітної плати у вугільній
промисловості у п’ять разів.
Забезпеченість санаторними
путівками працівників шахт
прирівняли до інших галузей
економіки. Для вугільної
промисловості норматив був 50
путівок на 1000 працюючих, фактична
забезпеченість сьогодні становить
10 путівок. Кількість
санаторіїв-профілакторіїв з 1991 р.
зменшилася на третину. І якщо в 1991 р.
в них було оздоровлено понад 90 тис.
осіб, то в 2007 р. — усього 15 тис.
Хорошим починанням в цьому напрямі
стало відкриття Регіонального
медико-реабілітаційного центру в
місті Красний Луч Луганської
області.
В цьому лікувальному закладі
відновили здоров’я 1,5 тис. осіб.
В. Турманов зупинився також на
питанні про так звану погодинну
оплату праці. Він детально
обгрунтував питання, чому в реаліях
сьогодення таку оплату праці в
шахтах застосовувати не можна.
Голова ЦК профспілки висловив
надію, що заходи, які вживаються з
боку власників, роботодавців,
профспілкових органів, дадуть
змогу добитися відчутних
результатів у питаннях поліпшення
охорони праці та соціальної
захищеності потерпілих на
виробництві.
VIII пленум ЦК профспілки прийняв
постанову, в якій, зокрема, визнав
роботу, яку проводять Мінвуглепром,
власники підприємств вугільної
промисловості та ЦК профспілки
щодо виконання вимог
законодавства, Генеральної та
Галузевої угод, колективних
договорів у питаннях охорони праці,
недостатньою.
Для вирішення розглянутих проблем
у постанові викладено низку
конструктивних пропозицій
Верховній Раді, Кабінету
Міністрів і Міністерству вугільної
промисловості.
На знімку:
робоча президія VIII пленуму
ЦК профспілки працівників
вугільної
промисловості України.
Фото К. РУДИКА
