У публікації «Положення про СУОП є, а діла немає» («Охорона праці», № 1, 2005 р.) автор критикував подільських і буковинських енергетиків за недодержання ними правил електробезпеки та недоліки у функціонуванні системи управління охороною праці на підприємствах галузі. Проте належних висновків і досі не зроблено. Нещасні випадки, які тут реєструються, та недбайливе ставлення до усунення травмуючих факторів свідчать про те, що в окремих структурних підрозділах енергетичних формувань СУОП продовжує давати перебої. Щоб у цьому переконатись, проаналізуємо обставини та причини нещасного випадку зі смертельним наслідком, що стався не так давно у Гусятинському районі електричних мереж (РЕМ) ВАТ «Тернопільобленерго».
На одній з вулиць м. Копичинці 11
червня під час грози із сильним
поривчастим вітром внаслідок
падіння зламаної крони дерева
стався обрив проводів на фідері № 1
ПЛ напругою 0,4 кВ. За поясненням
майстра експлуатаційної дільниці
Б. Сокаля, після переговорів на цю
тему з диспетчером РЕМ Б. Медюхом
він розпорядився, щоб його підлеглі
— тракторист М. Луків та водій І.
Ющишин — оглянули комплектну
трансформаторну підстанцію (КТП)-146,
яка живить лінію, вимкнули фідер №
1, оглянули місце, де сталося
пошкодження проводів, після чого
доповіли йому, що потрібно зробити
для відновлення подачі
електроенергії. При цьому, за
словами майстра, він провів
відповідний інструктаж, видав
підлеглим заборонний плакат з
написом: «Не вмикати — робота на
лінії!», який вони повинні були
розмістити на підстанції, ланцюг та
підвісний замок для того, щоб після
вимкнення фідера надійно зачинили
розподільний пристрій (РП) 0,4 кВ і
цим самим перекрили до нього доступ
сторонніх осіб. (Як потім
з’ясувалося, ланцюг та замок були
тут у той час доречними, бо через
відсутність навісів на дверцятах
РП останні ледь тримались).
Майстер також видав своїм
підопічним покажчик напруги 0,4 кВ
та діелектричні рукавиці.
Зробивши на підстанції все, що
доручив майстер, і навіть трохи
більше (зокрема, був вимкнутий не
тільки фідер № 1, а й фідер № 2), М.
Луків та І. Ющишин поїхали
трактором МТЗ-80 на місце
пошкодження ПЛ-0,4 кВ. Прибувши туди,
вони, замість того, щоб доповісти
майстру про характер аварії,
взялися за усунення її наслідків.
Використовуючи підйомник, яким був
обладнаний трактор, М. Луків почав
підвішувати проводи, що лежали на
землі під зламаною кроною дерева. У
той момент, коли тракторист,
перебуваючи в корзині підйомника,
прикріплював до ізолятора останній
провід, на лінії з’явилась напруга.
Почувши крик ураженого струмом М.
Луківа, І. Ющишин опустив корзину і
почав надавати напарнику, який уже
не подавав ознак життя, першу
допомогу, але було вже пізно. Не
опритомнівши, той помер...
На думку членів комісії зі
спеціального розслідування, ця
трагедія сталася через невиконання
посадовими особами (майстром РЕМ
Б. Сокалем та головним інженером Є.
Солтисом) своїх обов’язків щодо
контролю за додержанням
працівниками нормативно-правових
актів з охорони праці, а також через
недисциплінованість та
ігнорування вимог безпеки
потерпілим, який разом з водієм І.
Ющишиним самовільно взявся за
ремонт пошкодженої лінії.
Оскільки під час огляду КТП-146, який
було проведено в ході
розслідування, з’ясувалось, що
автоматичний вимикач Ф-1 перебував
у аварійно-вимкненому положенні, то
виходить, що в момент роботи на
лінії його хтось увімкнув. На думку
членів комісії, це було зроблено
сторонньою особою. Виходячи з того,
що в РП-0,4 кВ КТП-146 ще до трагедії
були зірвані навіси дверцят, а тому
останні ледь трималися, то
ввімкнути автоматичний вимикач
сторонній людині було не так вже і
важко. Досить було лише трохи
зсунути ланцюг і відхилити
дверцята. Як потім з’ясувалося,
вільний доступ до автоматичних
вимикачів давав змогу мешканцям
міста, що проживають неподалік
підстанції, в разі аварійного
відключення, яке іноді траплялося
під час негоди, самостійно
відновлювати подачу
електроенергії, не чекаючи приходу
електромонтера. Такий розклад
влаштовував як споживачів, так і
працівників РЕМ, яким не потрібно
було зайвий раз поспішати до КТП-146,
щоб увімкнути автоматичні
вимикачі. І так продовжувалося не
один місяць, а може, і рік, аж поки це
ввімкнення не стало фатальним...
Якби у ВАТ «Тернопільобленерго»
проводилась профілактична робота,
як того вимагають
нормативно-правові акти з охорони
праці, то жителі міста не
порядкували б на підстанції, як у
себе на обійсті, а майстер РЕМ Б.
Сокаль не доручив би здійснення
огляду КТП-146 працівникові, який хоч
і мав групу ІІІ з електробезпеки,
але не мав права одноосібного
огляду електроустановок. Якби у
товаристві СУОП не давала перебоїв,
то тракторист і водій виконували б
лише покладені на них обов’язки, а
не брались не за свою справу. А якщо
так, то не було б і трагедії.
Через півтора місяці після
нещасного випадку автор публікації
разом із головним спеціалістом з
охорони праці управління праці та
соціального захисту населення
Гусятинської райдержадміністрації
Д. Савезком провели зовнішній
візуальний огляд КТП-146 та ПЛ-0,4 кВ у
м. Копичинцях. З’ясувалося, що на
підстанції не все зроблено для
того, аби вважати її технічно
справною. Зокрема, один із грозових
розрядників не прикріплений як
слід до кронштейна, що утримує його,
натомість прив’язаний до нього
алюмінієвим дротом. Корпус РП-0,4 кВ
корозія роз’їла настільки, що в
окремих місцях він аж
просвічується. Потребує
термінового ремонту і фундамент, на
якому встановлена КТП-146.
Після нещасного випадку нічого не
було зроблено для того, щоб не
допустити обривів електричних
проводів у майбутньому. Досі
залишаються не розчищеними траси
ПЛ-0,4 кВ. Цього не було зроблено
навіть там, де стався нещасний
випадок. У місті продовжується
експлуатація ліній, що вже давно
відпрацювали свій розрахунковий
термін (змонтовані ще в 1964 р.). Їх хоч
і небагато, але вони створюють
безпосередню загрозу життю людей,
оскільки перебувають в аварійному
стані. За свідченням жителів міста,
взимку під час навіть невеликої
ожеледиці проводи рвуться і
падають на землю, мов мотузки. Що
стосується дерев’яних опор, то
вони трухляві і можуть впасти
будь-якої хвилини. Дякуючи
Господові Богу, досі цього не
траплялось...
Незважаючи на те, що за
результатами перевірки стану
охорони праці в Гусятинському РЕМ
до адміністрат
ивної відповідальності було
притягнено одного з його
керівників, тут далеко не все
зроблено для усунення порушень
вимог нормативно-правових актів з
охорони праці. Автор публікації та
керівник служби охорони праці
виконавчої влади району були
свідками того, як на Копичинецькій
експлуатаційній дільниці
заточувальний верстат
експлуатувався без підручника,
захисних екранів,
електроблокування пуску. Крім того,
цей верстат не був обладнаний
пристроєм для відсмоктування пилу.
На настінній електророзетці не
було кришки тощо.
Після загибелі працівника
керівництво РЕМ, за логікою, мало б
переглянути своє ставлення до
проблем безпеки праці з тим, щоб
виконати заходи щодо усунення
причин нещасного випадку, а воно, як
бачимо, і у вус не дме. І все тому, що
тут не створено атмосферу
вимогливості за додержання чинного
законодавства про охорону праці,
немає належного відомчого
контролю.
Коли автор закінчував працювати
над цим матеріалом, стало відомо, що
під час виконання
електровимірювальних робіт у
Теребовлянському РЕМ через
недодержання вимог безпеки загинув
провідний інженер (керівник робіт).
То ж чи не пора правлінню ВАТ
«Тернопільобленерго» зробити
відповідні організаційні висновки
з тим, щоб підсилити керівництво
своїх структурних підрозділів
більш відповідальними кадрами, які
б могли, нарешті, покласти край
людським трагедіям?
Василь СОПІЛЬНЯК
На знімках:
грозовий розрядник
прикріплений до кронштейна
дротом;
не розчищена траса ПЛ-0,4 кВ;
трухлява опора;
заточувальний верстат
без лівого підручника,
захисних екранів,
блокування пуску;
електророзетка без кришки.
Фото автора
