Усвідомлене ставлення до
особистої безпеки та безпеки колег
по праці приходить не тільки
внаслідок життєвих обставин, а й у
процесі здобуття професії.
Як вирішується це питання у
професійно-технічному училищі № 1
м. Львова, очолюваному досвідченим
педагогом Я. Всяким, і стало темою
розмови із педагогами, майстрами
виробничого навчання — тими, хто
тією чи іншою мірою причетні до
навчання учнів засад охорони праці.
Ось їхні міркування стосовно ролі і
значущості предмета «Охорона
праці» у підготовці майбутніх
робітників.
Директор профтехучилища
підкреслив, що за 60 років існування
тут підготовлено понад 15 тис.
кваліфікованих робітників.
Сьогодні в ПТУ № 1 готують фахівців
на базі неповної (після 9-ти класів)
та повної загальної середньої
освіти. Випускники училища
працюють на підприємствах
Львівської залізниці, обласного
центру та за його межами. За час
навчання вони здобувають
спеціальності: слюсар з ремонту
електроустаткування електровозів,
контактної мережі, КВПіА,
верстатник широкого профілю,
слюсар-сантехнік,
електрогазозварник,
слюсар-ремонтник, коваль на молотах
і пресах. А з початку 2006—2007
навчального року, за угодою зі
Львівською залізницею,
здійснюється підготовка
провідників пасажирських вагонів
та слюсарів-ремонтників
вагонів.
Відповідно до навчальної програми
починаючи з першого курсу
викладаються предмети «Охорона
праці» і «Безпека
життєдіяльності», вивчаються
«Правила дорожнього руху».
Предмет «Охорона праці» викладають
у спеціально обладнаному для цього
кабінеті досвідчений педагог, в. о.
заступника директора з
навчально-виробничої роботи Р.
Крет, старший майстер М. Корб’як,
контрольний майстер дільниці
Галина Тетерятник.
Питанням охорони праці
приділяється належна увага під час
проведення виробничих занять, на
уроках зі спецдисциплін, при
вивченні окремих тем по
спеціальності, під час позаурочних
заходів.
Самі викладачі предмета «Охорона
праці» періодично проходять
навчання та перевірку знань в
управлінні професійно-технічної
освіти та в навчально-методичному
центрі з охорони праці Львівської
залізниці.
Крім того, в училищі діє служба
охорони праці, обов’язки якої
затверджені наказом директора
навчального закладу. Ця служба
здійснює нагляд за виконанням
наказів та розпоряджень з
безпечного проведення
навчально-виховного процесу,
розробляє заходи щодо виконання
вимог Закону «Про охорону праці». З
цією метою, зокрема, щорічно
переглядаються і за потреби
оновлюються службові обов’язки з
дотримання вимог особистої
безпеки, інструкції, проводяться
вступні, первинні та періодичні
інструктажі.
Працівники училища спільно зі
службами охорони праці
підприємств, на яких учні проходять
виробничу практику, перед її
початком складають акти обстеження
робочих місць на їх відповідність
вимогам безпеки.
Аналізуючи роботу, спрямовану на
створення безпечних умов для
здобуття учнями фаху, директор
училища Я. Всякий підкреслив, що вся
вона, як правило, виконується на
громадських засадах. Хоча він
вважає, що у штатних розписах
профтехзакладів треба було б
ввести посаду інженера з охорони
праці, що дасть змогу завчасно і
ефективно займатися
профілактичною роботою,
підтримувати на належному
технічному рівні навчальне
обладнання, верстатний парк,
системи енерго- і теплопостачання
тощо. Тому це питання постійно
порушується в різних інстанціях,
проте до цього часу не вирішено
Майстерність вчителя полягає не
тільки в доступному викладанні
предмета, а й в умінні переконати в
необхідності використання набутих
знань на практиці. Цих принципів
свято дотримується один з
найдосвідченіших викладачів М.
Лаврів. За його плечима — 40-річний
стаж роботи машиністом і 14 років
викладання спецтехнології
обмотування та ізолювання
елементів електричних машин, а в
групі провідників вагонів —
дисципліни «Електричне
устаткування пасажирських
вагонів». Він переконаний, що
викладання дисциплін «Охорона
праці» та «Безпека
життєдіяльності» відповідає
вимогам, що ставляться до
практикантів і випускників
училища. Важливим у системі
закріплення вивченого предмета є
наявність у всіх дипломних роботах
обов’язкового четвертого розділу
«Охорона праці та техніка безпеки».
Михайло Йосипович задоволений
відповідями учнів на запитання з
охорони праці під час випускних
екзаменів.
До викладання в училищі Ірина
Головко 23 роки пропрацювала на
Львівському заводі
автонавантажувачів провідним
технологом, начальником техчастини
підприємства. Тому знає, як
домагатися засвоєння учнями
необхідних їм у житті знань,
зокрема, з охорони праці.
Під час спілкування з викладачами
училища довелося також почути
думку, висловлену заступником
директора з навчальної роботи
Тетяною Полетко, що молодь предмет
«Охорона праці» не приваблює. Для
цього є кілька причин. Насамперед,
частина учнів не бачить себе надалі
фахівцями професії, що здобуває, а
тому й не докладає зусиль для її
засвоєння, втім, як і для засвоєння
суміжних дисциплін. Бажає бути
кращою методична база викладання
предметів, пов’язаних з безпекою
на виробництві. Підліткам 15—16
років непросто належним чином
сприймати теми з працеохоронних
дисциплін, якщо вони не подаються в
ігровій формі, без використання
відеофільмів, діючих моделей,
всього того, що вражає кольором,
виконанням, відповідає їхнім
інтересам у повсякденному житті.
Зовсім по-іншому сприймають цей
предмет ті, хто здобув середню
освіту. У них вже сформоване до
певного рівня світосприйняття, що
дає змогу говорити з ними про
серйозні речі, їхні відповіді на
уроках більш осмислені та
виважені.
Оскільки училище готує кадри в
основному для підприємств
залізниці, то була б доречною його
методична опіка з боку Львівської
філії Дніпропетровського
університету залізничного
транспорту.
Тетяна Миколаївна висловлювала й
інші слушні міркування, що
стосувалися навчального процесу.
Приміром, вона вважає, що
ефективність проведення уроків
значною мірою залежить від
чисельності учнів у групі.
Викладачеві не просто подати новий
матеріал, а також ще й з’ясувати
рівень засвоєння попередньої теми
у класі, де навчаються 30 осіб. Не
годиться віддавати перевагу
кількості на шкоду якості
підготовки учнів, підготовленості
їх до самостійної роботи.
Викладацькій роботі, якою
займається Я. Ханачівський,
передувало виконання обов’язків
головного енергетика Дорбудтресту
залізниці. Тому йому добре відомі
вимоги до робітників підприємств
підвищеного рівня небезпеки.
Випускники училища, як правило,
отримують групу ІІ допуску, що дає
їм право працювати в
електроустановках, вміло
користуватися
електроінструментом. А вже на
виробництві через якийсь час вони
можуть без проблем набути ІІІ і
вищу групу.
Крім викладання спеціальних
дисциплін, учням прищеплюються
навички щодо надання першої
долікарської допомоги потерпілим.
Йшла мова також і про таке важливе
питання, як знання учнями своїх
прав та обов’язків. Викладач
предмета «Охорона праці» Г.
Тетерятник вважає, що від цього
залежать здоров’я та матеріальне
благополуччя кожного.
Як на мене, то викладання предмета
«Охорона праці» на початку
навчального процесу, коли учні ще
не зорієнтувалися як слід в
особливостях майбутньої професії,
викликає деякий сумнів. В цьому,
очевидно, також криється причина
недостатньої уваги до такого
важливого соціального питання. До
того ж від початку навчання, коли
вичитуються години з цього
предмета, до його завершення —
кілька років. То чи можна бути
упевненим, що у пам’яті учнів
збережуться подані знання?
Запитання риторичне.
І все ж директор училища має з цього
приводу свої аргументи. Він
говорить, що предмет «Охорона
праці» раніше викладався на
третьому курсі, пізніше — на
другому. Та процес підготовки
робітничих кадрів включає в себе й
виробниче навчання, починаючи з
першого курсу, з відвідуванням
підприємств. А перебувати там без
знання азів техніки безпеки
категорично заборонено. Це стало
причиною змін у програмі, коли
викладання предмета «Охорона
праці» перенесли на перший рік
навчання.
Звичайно, самовільно вносити зміни
у програму навчання не можна. Але до
певного компромісу на користь
безпеки тих же майбутніх
робітників на виробництві слід
прагнути. Принаймні розподілити
30-годинне викладання предмета на
весь процес навчання. З цим
погоджується викладач М. Лаврів,
наголошуючи, що засади охорони
праці мають бути конкретизовані з
урахуванням особливостей і
специфіки певної професії. Тоді
учні будуть розуміти, що від них
вимагатиметься надалі,
прослідковуватимуть
взаємозв’язок спецдисциплін з
безпекою працюючих. На останньому
курсі було б доречним в предметі
«Основи правових знань»
передбачити й аспект охорони
праці.
Обмеженість у часі та відсутність
належно розроблених методичних
засобів навчання є характерним для
навчальних закладів системи
профтехосвіти. І з цим на сьогодні
доводиться миритися. Але треба не
припиняти пошуки оптимальних
можливостей підготовки робітничих
кадрів, що буде запорукою їх
належного кваліфікаційного рівня і
ставлення до власної безпеки і
безпеки оточуючих як до важливого
соціального обов’язку. Навчальний
процес обов’язково повинен
включати дисципліни, які вчать
працювати безпечно. Він повинен
повсякчас удосконалюватися,
модифікуватися, бути особливо
чутливим до змін у питаннях, що
стосуються безпеки виробництва.
Без інтеграції з базовими
підприємствами виконати дане
завдання нереально. Тільки
зацікавленість у співпраці
допоможе навчальним закладам з
підготовки робітничих кадрів
виконати своє призначення.
Степан ПОПОВИЧ,
наш власкор
Фото автора
