Ялтинська конференція

Що сприяє поступу в галузі промислової безпеки та що його гальмує? Відповіді на ці та інші запитання було дано у виступах та інтерв’ю учасників ІІ Міжнародної науково-технічної конференції «Промислова безпека та охорона праці. Проблеми. Перспективи», що відбулася 9—12 жовтня у Ялті (АР Крим).

Конференція була цікава унікальним зібранням вітчизняних та закордонних фахівців: у ній взяли участь понад 350 осіб. Це представники центрального апарату, теруправлінь та експертних центрів Держгірпромнагляду України з усіх регіонів, їхні колеги з Білорусі, Казахстану, Молдови, Польщі, Росії та Румунії, фахівці МНС, Міністерства охорони здоров’я, Федерації профспілок, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України і керівники багатьох великих підприємств.
Відкрив конференцію Голова Держгірпромнагляду України С. Сторчак. У вступному слові він у кількох фразах окреслив основні завдання Комітету. Це передусім питання промислової безпеки, тобто стан захищеності інтересів людей та майна від негативного впливу наслідків промислових аварій. Основна ж функція — запобігання аваріям та виробничому травматизму. Особливої ваги набуває управління охороною праці.
Із доповіддю про проблеми та перспективи розвитку системи управління охороною праці в Україні виступив В. Прохоров, начальник управління нормативно-правового забезпечення Держгірпромнагляду. Він, зокрема, сказав: «Управління охороною праці включає в себе розробку і реалізацію профілактичних заходів щодо запобігання виробничому травматизму, стимулювання роботодавця за покращання умов і безпеки праці, вдосконалення нормативно-правової бази, створення ефективної системи навчання і підвищення кваліфікації посадових осіб і робітників з питань охорони праці.
На галузевому рівні загальну науково-технічну політику здійснюють міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, на регіональному — державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. Контроль за реалізацією функцій державного управління охороною праці та координацію роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади в цьому напрямі здійснює Держгірпромнагляд».
У вищому законодавчому органі закони формуються під пильним оком депутатів-промисловців. За даними експертів Фонду, озвученими на конференції першим заступником директора виконавчої дирекції Л. Новіцьким, більшість роботодавців не зацікавлена у впровадженні нових безпечних технологій та фінансуванні заходів на створення здорових і безпечних умов праці. Потрібен стимул? На цей випадок є ст. 43 Закону «Про охорону праці», якою передбачено відповідальність за порушення законодавства про охорону праці. Але стаття вже кілька років не працює через відсутність важелів її застосування.
Йшлося на конференції і про стимулювання роботодавця за створення на виробництві безпечних і здорових умов праці. Тему дослідив начальник теруправління по Рівненській області М. Нос. Адміністративна відповідальність, вважає він, малоефективна через невеликі суми штрафів. Штрафні ж санкції до підприємств не застосовуються через відсутність відповідного механізму. А чи вигідно роботодавцю займатись профілактикою нещасних випадків? Наявна в державі система страхування від нещасних випадків діє як безстрокова індульгенція, відсутність відповідальності роботодавця та неможливість застосування санкцій виключають прямі, зменшують непрямі матеріальні втрати підприємств за наявності виробничого травматизму. Відсутність методики визначення непрямих втрат позбавляє можливості визначати їх обсяг й не стимулює наших роботодавців.
Можна відстежити три покоління економічного стимулювання. В Англії понад два століття тому заснована, мабуть, перша подібна система — плата за ризик. Вона передбачала доплати працівникам за підвищений ризик травмування та ймовірність профзахворювання. Тут наявні два позитивні фактори: власник мав стимул до зменшення витрат на оплату праці через покращання умов праці, а робітники отримували вищу платню, доки існував підвищений ризик. Але доплата, зазвичай, не компенсує той ризик, якого зазнають працівники.
Стимулювання другого покоління пов’язане зі створенням обов’язкових державних програм страхування. Тут існує два основних напрями. Один стимулює працівників до роботи без травм, а другий — роботодавців за допомогою зменшення або збільшення страхових внесків з метою усунення професійних ризиків. Обидві системи активно обговорюються, дослідження вказують на їх низьку ефективність або її відсутність.
Економічне стимулювання третього покоління класифікується як інтегроване стимулювання системи захисту. Останнім часом у промислово розвинених країнах проведено велику кількість реформ. Незважаючи на відмінності, вони спрямовані на стирання кордонів між стимулюванням та безпосереднім захистом працівників. Одне із самих останніх нововведень (водночас і одне з найдавніших) — податок на травми. Цей податок економісти розглядають як прямий інструмент ефективного стимулювання, оскільки система штрафів не повинна відповідати жорстким рамкам системи страхування.

Роботодавцям
є з кого брати приклад

Як же переконати роботодавців у економічній доцільності витрат на потреби промислової безпеки та охорони праці? Позитивним прикладом. Адже є власники, які бачать прямий зв’язок між безпечними і нешкідливими умовами праці та прибутковістю виробництва. Підтвердженням того слугував виступ Р. Рахманкулова, директора з охорони праці, екології та якості ТОВ «Миколаївський глиноземний завод». Зазначимо, що власник у товариства закордонний. На вирішення питань промислової безпеки та охорони праці минулорічний колективний договір передбачав понад 4 млн. грн., у поточному році сума зросла майже вдвічі.
На території заводу працює велика кількість підрядних підприємств, та їх діяльність не випадає з поля зору служби охорони праці підприємства. А у нас ще є потужні підприємства, на яких травматизм на задовільному рівні, однак підрядні та субпідрядні організації мають щорічні втрати.
Для робітників створені достойні умови праці, але й від них вимагають неухильного додержання вимог промислової безпеки та охорони праці, діє система відривних талонів. Інформація про виникнення нештатних ситуацій одразу доводиться до всіх підприємств компанії. Весь комплекс заходів дає результат — на підприємстві протягом минулого року не було жодної травми. Вже зараз за досвідом роботи служби охорони праці їдуть сюди з інших областей.
А як бути малим підприємствам, де нерентабельно утримувати власну службу охорони праці? Відповідь на це запитання дала Т. Кулакова зі Слов’янська, яка розповіла про роботу місцевого інформаційно-консультаційного центру «Охорона праці». Сьогодні центр обслуговує 90 підприємств міста.
Якось один «цивілізований» підприємець із Запоріжжя намагався переконати співрозмовників, що для працівників головне — зарплатня, тому він й економить на умовах праці. Але Міжнародна організація праці авторитетно заявляє, що достойною може вважатися та робота, яка не лише добре оплачується, а й не становить загрози для працівників. Більшість нещасних випадків виникає не через необережність на роботі, а через недосконалість системи контролю, відповідальність за яку лежить на роботодавцях.
Від Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві очікують розгортання ефективної роботи з питань профілактики травматизму та профзахворювань. Про можливість виникнення проблеми щодо цього повідомив на конференції представник установи. З урахуванням щорічних перерахунків сума страхових виплат зростає за рік на чверть. Зростають і розміри страхових виплат на лікування, медичну та професійну реабілітацію. Такий стан справ уже в найближчі роки може призвести до дефіциту коштів на виплати, а тоді виникне потреба збільшити розміри внесків. Застарілі норми законодавства про охорону праці фактично дозволяють роботодавцю організовувати виробництва із перевищенням гранично допустимих концентрацій та норм шкідливих і небезпечних виробничих факторів. Що не сприяє зменшенню рівня професійної захворюваності. Тому поліпшення умов праці на підприємстві виходить на передній план.

Співробітництво міжнародне,
вигода обопільна

Кожен із членів делегацій намагався отримати якомога більше інформації про діяльність, структуру та законодавчу базу своїх колег з інших держав — учасниць конференції. Установи Румунії та Польщі, держав, які нещодавно стали членами об’єднаної Європи, тепер перебувають на етапі реформування. Про це доповіли керівники делегацій. Учасники конференції ознайомились також із діяльністю у сфері промислової безпеки в Росії, Білорусі, інших країнах. Після чого було зроблено висновок про те, що лише державний нагляд може з мінімальними втратами для підприємств усіх форм власності гарантувати промислову безпеку та збереження здоров’я працівників і населення.
Безперечно, від проведення подібних заходів виграє сторона-організатор, оскільки багато її працівників отримують можливість безпосередньо поспілкуватись із закордонними колегами та вітчизняними фахівцями, опрацювати подальшу стратегію дій щодо покращання стану промислової безпеки та створення безпечних і здорових умов праці на кожному робочому місці.

К. МОРОЗ, керівник прес-служби теруправління Держгірпромнагляду по Запорізькій області

На знімках:
у представників засобів масової
інформації завжди є багато запитань до Голови Комітету С. Сторчака;
під час перерви спілкуються
начальники теруправлінь
і представники підприємств.

Фото автора