Статьи

Image00101.jpgСтворивши значний промисловий потенціал, людство вступило в період неконтрольованих техногенних катастроф, які за характером руйнувань, кількістю жертв і обсягами екологічних збитків можна прирівняти до наслідків бойових дій. Досвід ліквідації наслідків великих катастроф в останні десятиліття, наприклад, на Чорнобильській АЕС, у Кувейті, засвідчив низьку ефективність сучасної захисної техніки, невідповідність її можливостей масштабам, швидкості розвитку і потужності уражаючих чинників. Пожежники дотепер змушені заходити в небезпечні, важкодоступні зони із засобами подачі вогнегасних речовин. Практично відсутня техніка для захисту пожежників від вибухонебезпечних газів, пилу, пари, а також техніка для швидкого встановлення великих за розмірами світлозахисних завіс.
Як правило, модернізація існуючої техніки не може забезпечити значного поліпшення засобів і методів захисту. Потрібна нова техніка подачі та розпилювання захисних речовин, на базі якої можна реалізувати нові методи гасіння пожеж, вибухопопередження, локалізацію і дезактивацію пилових хмар інертних або хімічно активних і радіоактивних речовин. В Україні така техніка вже пройшла випробування і показала високу ефективність.

Починаючи з 1979 р. В. Захматов на базі кількох академічних і оборонних інститутів СРСР, Російської Федерації та України проводить різноманітні дослідження. Зокрема, вивчає механізми імпульсної дистанційної подачі і розпилювання порошків і рідин для гасіння різних пожеж. При цьому вирішуються конкретні функціональні завдання.
Ряд імпульсних установок і пристроїв вже випробувано на полігонах в умовах, близьких до реальних пожеж: на штабелях деревини, що горить, об’ємом до 300 м3, розливаннях нафти площею до 500 м2, газових фонтанах тиском до 320 атм. Найефективнішою імпульсною системою є багатоствольна установка. Наприклад, п’ятдесятиствольна установка на базі танка здатна 4—5 залпами збити полум’я на площі 1500—3000 м2. При цьому досягаються найкращі умови для захисту пожежників від небезпечних і шкідливих факторів пожежі. В Україні та Російській Федерації 19 таких установок вже стоять на сторожі нафтогазових і хімічних об’єктів, атомних станцій, складів боєприпасів тощо.
Багатоствольні установки можуть монтуватися також на шасі вантажних автомобілів, артилерійських лафетах, на суднах тощо. Випробувана така установка із застосуванням вертольота, вантажопідіймального крана. Її можна спустити на вогнище пожежі на парашуті.Image00103.jpg
Під керівництвом В. Захматова розроблено та успішно випробувано різні конструкції вибухових пристроїв для розпилювання порошків, рідин, грунту тощо. На основі цих пристроїв розроблено автоматизовані системи пожежогасіння моторних відділень транспортних засобів, кабельних тунелів. Випробувано зразки вогнегасних бомб. Наприклад, при спрацюванні на висоті 6 м бомби, що містить 50 кг порошку, імпульсний потік, що утворився, гасить вогонь на траві площею 120—150 м2, а також дерева, що загорілися. Під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС для гасіння «рудого лісу» були застосовані прості пристрої — ємкості з 150 і 200 кг води або мокрим піском і заряди направленої дії, які підвішувалися на тросі до вертольота. Заряди спрацьовували на висоті 6—12 м, і вогнегасна суміш гасила пожежу на площі 100—200 м2.
Застосування перерахованих установок і пристроїв значно посилило ефективність боротьби з пожежами та безпеку праці пожежників. Це особливо важливо під час гасіння лісових пожеж, пожеж на складах деревини, нафтогазових і хімічних об’єктах, гасіння літаків і суден, що горять.
Стаціонарні, мобільні та переносні імпульсні системи дають змогу швидко, ефективно локалізувати наслідки терористичного акту, створити умови для їх швидкої ліквідації традиційними методами. Ця техніка здатна миттєво створити вибухозапобіжне середовище у певному просторі, зменшити концентрацію токсичних газів, «обійти» з усіх боків радіоактивну пилову хмару, за допомогою масштабного напилення клейких і в’язких речовин локалізувати цей пил на різних поверхнях (асфальті, стіні, грунті, чагарниках, деревах тощо). Вона може локалізувати розливання нафтопродуктів на водних поверхнях.
Особливо ефективним є застосування цих систем під час гасіння пожеж у висотних будівлях, де неможливо використати традиційну пожежну техніку, або вона малоефективна. Дуже важливим для захисту висотних будівель є те, що імпульсна техніка забезпечує ефективне використання екологічно чистих вогнегасних і природних складових інертних матеріалів — води, водних розчинів, гелів. Нова техніка і пристрої — це міні-вогнегасники, переносні вогнегасники, вогнегасники, що перевозяться, підвісні установки, змонтовані на вертольотах, установки стаціонарних автоматичних пожежних систем тощо.
Зазначені зразки імпульсної техніки пройшли випробування. Настав час впровадити їх у життя, застосувати на практиці. На жаль, з цим питанням у нас великі проблеми. За словами Володимира Дмитровича, незважаючи на високу ефективність застосування його розробок під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, ніхто в Україні до цього часу ними не зацікавився, а тому їх виробництво не фінансується.
А як справи в інших країнах? Там з пожежами борються за допомогою новітніх методів і високоефективної техніки. Наприклад, у виставці пожежної техніки і методів захисту людей від факторів пожежі, яку організував Державний департамент пожежної охорони США (м. Індіанаполіс, штат Індіана), взяли участь 400 крупних фірм з усього світу. У квітні поточного року в рамках виставки відбулася конференція за участі інструкторів пожежної охорони США. В. Захматов зробив тут дві доповіді: «Досвід ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС» та «Імпульсна техніка для гасіння пожеж і багатоплановий захист людей». 15 світових фірм зацікавилися розробками Володимира Дмитровича. Серед них — великі фірми-виробники пожежних автомобілів і мотоциклів. У США є труднощі під час гасіння лісових пожеж, пожеж на нафтогазових і хімічних об’єктах. Тому американських спеціалістів і зацікавив досвід В. Захматова.
Знають розробки В. Захматова і в Європі. У квітні вони експонувалися на традиційній щорічній виставці в Ганновері (Німеччина) на стендах НАН України. Його експонати виграли конкурс. А у нас його розробки нікого не цікавлять. Російська Федерація на конференцію, про яку тут йшлося, направила офіційну делегацію у складі трьох осіб, а професор В. Захматов літав туди як приватна особа за свій рахунок.
Від Чорнобильської трагедії нас віддаляє вже 21 рік. Але чи зpоблені кардинальні висновки щодо готовності до ліквідації її наслідків? Бо якщо, не дай Боже, станеться другий Чорнобиль, боротися з цим страшним лихом доведеться, використовуючи тільки досвід 1986 р.

І. ЗЕЛЕНСЬКИЙ, науковий редактор журналу «Охорона праці»

На знімках:
В. Захматов, докт. техн. наук, професор;
п’ятдесятиствольна імпульсна
установка для гасіння великих пожеж;
під час конференції В. Захматов
ділиться досвідом використання енергії направленого вибуху для гасіння пожеж. У центрі — головний спеціаліст по вибухах під час пожеж Східного Кентуккського університету В. Хакс і професор
університету, директор Інституту
безпеки та права Л. Корнднер.

Фото надані
В. Захматовим



До списку