Хоч би якою була
надзвичайна ситуація (НС),
основним завданням рятувальників
МНС є надання допомоги людям. Будь
то потерпілі, їхні рідні, близькі,
родичі загиблих, люди, які
втратили житло. Ефективність
діяльності під час НС багато в
чому залежить від психологічної
готовності персоналу служб
екстреної допомоги до роботи в
подібних умовах. Сьогодні
ведеться комплексна робота з
підготовки фахівців, які надають
допомогу населенню в
екстремальних ситуаціях. Для
цього організовуються практичні
заняття не тільки з курсантами
профільних навчальних закладів, а
й із професорсько-викладацьким
складом вищих навчальних закладів
МНС України. З фахівцями
проводяться зустрічі, збори,
конференції, навчання та виїзди на
реальні події.
Наприкінці травня в АР Крим
пройшли навчально-методичні збори
психологів вищих навчальних
закладів МНС на тему «Формування
психологічної готовності
особового складу
аварійно-рятувальних служб
цивільного захисту в
екстремальних умовах», на яких
зустрілися викладачі трьох вищих
навчальних закладів з підготовки
фахівців МНС України —
Університету Цивільного захисту,
Львівського державного
університету безпеки
життєдіяльності та Академії
пожежної безпеки імені Героїв
Чорнобиля.
Захід розпочався в Севастополі, де
учасники зборів ознайомилися з
роботою гірничорятувальної
служби та побували на показових
навчаннях з ліквідації наслідків
ДТП. Завершилася зустріч у Керчі, в
«гостях» у спеціального морського
загону та Морського
координаційного
аварійно-рятувального центру.
У Севастополі психологи працювали
лише один день, але він виявився
дуже плідним. Їм були наочно
продемонстровані прийоми
порятунку людей у горах. При цьому
екіпіровані професіонали
Севастопольського гірничого
пошуково-рятувального взводу
зімітували падіння потерпілого зі
скелі в районі мису Айя, що на
Південному березі Криму. Перед
ними стояло завдання — зняти з
30-метрової висоти умовного
потерпілого, надати йому першу
допомогу. Для цього спочатку було
встановлено рятувальні пристрої
та закріплено мотузки. По
натягнутому тросу носилки з
муляжем було доставлено до місця
евакуації — на цьому рятувальники
виконали план дій. А ось у
психологів після побаченого
виникло кілька запитань: яка
мотивація походів невдалих
скелелазів, що тягне
недосвідчених альпіністів у гори?
Це може бути і спортивний інтерес,
і зайва самовпевненість, і
бравада. Але як свідчить практика,
не кожному нещасному випадку є
аргументоване пояснення — люди
безтурботно подорожують у горах,
не думаючи про можливу небезпеку.
Випадків падіння зі скель та
обривів через необережність у
Севастополі тільки за минуле літо
зареєстровано більше сотні.
Наступним
етапом роботи в севастопольському
гарнізоні став психологічний
супровід ліквідації наслідків
ДТП. У межах міста велася робота на
аварійно-рятувальних автомобілях
з наданням екстреної
психологічної допомоги умовним
постраждалим та їхнім родичам як
психологами МНС, так і фахівцями
соціальних служб міста. Було
залучено організації та
партнерів, здатних у випадку
надзвичайної ситуації надати
кваліфіковану допомогу. Так, крім
рятувальників, на місці умовної
аварії були присутні працівники
Севастопольського центру
соціальних служб для сім’ї, дітей
і молоді, Севастопольського
центру матері та дитини,
Севастопольського центру
соціально-психологічної допомоги.
Після навчань відбувся розбір дій
психологічної групи. Порушувалося
питання про важливість
присутності психолога не тільки
на великих НС, але й під час аварій
з незначною кількістю жертв, як це
практикується в навчальних
пожежних частинах вищих
навчальних закладів МНС.
Обговорювалося «екіпірування»
психолога та його робота під час
виїзду на ДТП, практичне
застосування знань і навичок у
разі НС.
«Важливим «інструментом»
психолога, який працює в осередку
надзвичайної ситуації, є його
сумка,— розповідає психолог
управління МНС у Севастополі
Катерина Самохіна.— Вона
комплектується одразу ж після
одержання інформації про характер
НС. Для роботи з людьми під час ДТП
(потерпілими, їхніми дітьми чи
родичами загиблих) сумка
оснащується найпростішими
заспокійливими препаратами
(валеріанкою, валідолом,
нашатирем), знадобляться в даному
випадку і ковдри, і одноразові
склянки, і спортивні килимки — щоб
посадити людей; у сумці повинні
бути вода й гарячі напої
(наприклад, чай), матеріали для
роботи з дітьми (іграшки, книжки,
фарби). У деяких випадках буде
доречним мати при собі іконки,
хрестики й свічки, але ці речі
надаються тільки за вимогою, з
урахуванням приналежності
потерпілих до тієї чи іншої
конфесії».
Під час виїзду
на місце з масовою загибеллю
людей, як це було після
авіакатастрофи вертольота Ми-8 у
Чорноморському, створюється
мобільна група психологів МНС, яка
працює в зоні НС із сім’ями
загиблих. «У Чорноморському
працювала південна мобільна група
психологів — це 8 фахівців МНС,—
пояснює К. Самохіна, яка у складі
групи виїжджала на місце події.—
Наша робота полягала в
психологічному супроводі та
наданні екстреної психологічної
допомоги. Застосовувалися
профілактичні заходи для
запобігання гострим панічним
реакціям, нервово-психічним
розладам. Для цього
використовувалися такі методи:
спостереження, емпатичне слухання
(співпереживання.— Прим. авт.)
людей; використовувався метод
масажу кистей рук. Родичам, яких
спіткало горе, давали
заспокійливі засоби. Також
надавалася підтримка рідним і
близьким загиблих під час
розпізнання тіл — людей на цю
процедуру супроводжував психолог.
Велику спільну роботу було
проведено з медиками та
представниками влади».
Трапляється, що екстреної
психологічної допомоги
потребують не тільки потерпілі,
але й самі рятувальники. Коли
об’єктом уваги психолога стають
рятувальники, то робота з ними
триває і після ліквідації
наслідків НС. При цьому в
підрозділах облаштовують кімнати
психологічного розвантаження, з
бійцями проводяться бесіди, що
відновлюють емоційний стан, потім
ще деякий час ведеться
спостереження за їхнім
самопочуттям.
Взаємодія з людьми, які потрапили
в екстремальну ситуацію і
відчувають психологічні труднощі,
як правило, має суто
індивідуальний характер. До
кожної людини потрібен «свій»
підхід, інакше можна зустріти
негативну реакцію. Для цього
фахівці радять уникати під час
спілкування таких кліше, як: «На
все воля Божа», «Мені знайомі Ваші
почуття», «Уже минуло 3 тижні, як
він загинув. Ви ще не
заспокоїлися?», «Дякуйте
Господові, що у Вас є ще діти
(дитина)», «Він (вона) прожив довге
і чесне життя, ось настав його
час», «Бог вибирає кращих», «Мені
дуже шкода» тощо.
Досвідчені психологи-практики
сходяться на думці, що сьогодні є
необхідним створення
«психологічного інструментарію,
адекватного їхньому досвіду».
Переконатися в тому, що екстрена
психологічна допомога дає
результати, можна, лише детально
аналізуючи психологічний стан
населення, яке потрапило в кризову
ситуацію, «до і після» трагедії.
Ефективність діяльності
психологів системи МНС України
була доведена неодноразово, що
підтверджується зацікавленістю
держави у висококласних фахівцях
цієї галузі та затребуваністю
професії
психолога-рятувальника.
О. ШЕВЧЕНКО
(прес-служба управління МНС
України у м. Севастополі)
На знімках:
показові навчання
з ліквідації наслідків ДТП;
учасники навчально-методичних
зборів — психологи вищих
навчальних закладів МНС
України.
