Одна з функцій органів Держгірпромнагляду — здійснення гірничого нагляду, контроль за безпечною і раціональною розробкою родовищ корисних копалин. Як справляються з цим завданням у теруправлінні Держгірпромнагляду по Запорізькій області, розповідає головний державний інспектор Запорізької державної інспекції промислової безпеки та охорони праці у гірничій промисловості та на об’єктах підвищеної небезпеки О. СТРІЛЕЦЬ.
Наша довідка: Згідно з державним
балансом у Запорізькій області
налічується 25 видів корисних
копалин. Із загальних запасів
мінеральної сировини держави у
регіоні є: пегматитів — 88,06%,
апатитів — 63,4%, марганцевих руд —
69,1%, каолінів — 22,9%, багатих
залізних руд — 10%, вогнетривких
глин — 8,6%.
Чи маємо ми сьогодні
достатнє правове забезпечення
своєї діяльності? Так. У нас на
руках — Кодекс України про надра,
Закон «Про охорону праці», а також
чимало нормативних актів з охорони
надр, комплексного й раціонального
використання корисних копалин у
процесі їх видобутку та переробки.
Це реальна підстава для ведення
державного нагляду на всіх
гірничодобувних підприємствах,
збагачувальних і переробних
фабриках. Нині ми здійснюємо
загальний нагляд за двома
підприємствами, що підконтрольні
теруправлінню з питань охорони
надр, а також спеціалізований
нагляд на 34 підприємствах, де
розробляють родовища твердих
корисних копалин. З останніх тільки
22 — діючі. Крім того, під нашою
опікою об’єкти з видобутку: 4 —
мінеральних, 35 — прісних підземних
вод та 1 — лікувальних грязей. Торік
було проведено три комплексні
перевірки підприємств нерудної
промисловості.
На жаль, впродовж останніх років на
гірничодобувних підприємствах
спостерігається зростання
виробничого травматизму,
допускаються порушення
законодавства про охорону надр.
Одна з причин такого становища —
слабка професійна підготовка,
насамперед — командирів
виробництва. Нема потреби їх
персоніфікувати, бо практично
кожен другий керівник як першого,
так і другого ешелону не знає
процесу ліцензування видобувних
робіт, своїх прав та обов’язків,
зокрема тих, що стосуються охорони
праці й промислової безпеки. На
багатьох підприємствах немало
управлінців, які ніколи не
займалися гірничою справою, не
знають основ технологічного
процесу. А коли немає гідної
профпідготовки, немає і знань з
безпечного ведення робіт. Звідси —
відповідна організація праці на
робочих місцях.
Серед кращих підприємств я б
виділила ЗАТ «Промвибух», ТОВ
«Мокрянський кам’яний кар’єр № 3»,
ВАТ «Запорізьке
кар’єроуправління» і
«Запоріжнерудпром», де
обновляється автопарк, видобувна
техніка. А от якщо взяти ВАТ
«Гірничовидобувна компанія
«Мінерал», то картина вже інша.
Інструктажі з охорони праці не
проводяться. Спеціалісти середньої
ланки поняттям «безпека праці» не
володіють. Тому 14 нещасних випадків
у 2007 році — це затишшя перед бурею.
Звичайно, інспекція намагається у
розрізі своїх повноважень
допомогти підприємствам поліпшити
стан охорони праці. Але ж їх
керівники повинні усвідомлювати
свої обов’язки і свою
відповідальність. До речі, її мають
розділити й органи місцевого
самоврядування. Попри вимогу ст.10
Кодексу України про надра, вони
неохоче контролюють стан охорони
та використання надр. І так само
неохоче реагують на результати
перевірок, проведених
теруправлінням (Миколаївська
сільрада, Приморська райрада).
Треба сказати і про те, що багато
керівників підприємств, де
видобувають корисні копалини, а
також прісні підземні води, навіть
не підозрюють, що використання
ресурсів регулюється Кодексом
України про надра. Звідси —
проблема збереження родовищ,
пов’язана з ліквідацією чи
консервацією гірничодобувних
об’єктів: гірничі виробки не
приведені до стану, який би
гарантував безпеку людей,
збереження майна, довкілля.
Геологічна та маркшейдерська
документація, як правило, на момент
завершення гірничих робіт не
заповнена і не передана на
зберігання у встановленому
порядку. А це не дає змоги зберегти
родовища для майбутніх
поколінь.
Не можна обминути і питання
затримки видачі спецдозволів на
розробку родовищ. Причому головна
затримка не за підприємствами. Вони
якраз вчасно подають документацію
в органи місцевого самоврядування,
зокрема до обласної ради народних
депутатів. А от остання не поспішає
з резолюцією. Що, зрозуміло, не на
користь наглядовій роботі.
Не додав нашим інспекторам
оптимізму і Закон «Про основні
засади державного нагляду
(контролю) у сфері господарської
діяльності».Удвічі зросли обсяги
писанини. Та все ж від руки! Бо не те
що не маємо ноутбуків, а навіть хоч
би один комп’ютер на кожну
інспекцію. А потім візьміть ті 10
днів, впродовж яких мусимо
попередити власника про свій
плановий візит на підприємство. Ми
і раніше ніколи не турбували його
без дзвінка чи попереднього
узгодження дати зустрічі. Та
сьогодні значна частина власників,
насамперед неблагополучних
підприємств, свідомо маніпулює
цими 10 днями, аби уникнути приходу
інспектора: спеціально в
призначений день закривають
підприємства, просто йдуть з
кабінету... Підключаємо
прокуратуру, розшукуємо
працівників, а час минає. І знову
вичікуємо наступні 10 днів, щоб
здійснити перевірку стану безпеки
праці на підприємстві.
Звичайно, які б складнощі не
виникали, ми будемо й надалі робити
все, щоб стан охорони праці та
промислової безпеки на
піднаглядових підприємствах
поліпшувався. Однак проблеми є, і
про них треба говорити.
Фото Л. БЕЗУГЛОГО
