Статьи

Мабуть, важко знайти водія, який би, перебуваючи за кермом, не прагнув скоротити довжину маршруту (а заодно тривалість свого перебування в рейсі) і ще в такий спосіб зекономити кілька літрів пального. Таке бажання є цілком зрозумілим, тим більше, що ощадливі роботодавці з огляду на періодичне подорожчання паливно-мастильних матеріалів готові виплачувати преміальні за їх економію, вбачаючи при цьому свій зиск. Проте мова в цій публікації, звісно, піде не про економію пального, а про те, як заради її досягнення водій одного з підприємств Хмельниччини поплатився своїм життям. Отож усе по порядку.Image00022.jpg

Погожого вересневого дня відповідно до подорожнього листа водій БМУ № 69 Г. повинен був автомобілем КамАЗ-5511 (бетонозмішувач) доставити на будівництво дороги, яке велось поблизу с. Коржівці Деражнянського району, кілька кубометрів бетону. Маршрут, по якому мав перевозитись будівельний матеріал, водієві був знайомий, оскільки він уже виконував рейси на цей об’єкт. Довжина шляху до нього була понад 60 км.
Проте цього разу, щоб скоротити шлях, водій вирішив поїхати навпростець, тобто маршрутом, що був коротшим на два десятки кілометрів, ніж той, яким він мав би їхати. Той факт, що пролягав він польовими дорогами та через міст невідомого призначення (перед в’їздом на нього не було виставлено ніяких дорожніх знаків), його зовсім не бентежив. Не відаючи, на яку граничну масу розрахована споруда, в якому стані вона перебуває та не усвідомлюючи, якій небезпеці піддає своє життя, водій в’їхав на міст. Оскільки міст, як потім з’ясувалося, не був призначений для проїзду транспортних засобів, а лише для руху пішоходів та прогону худоби на пасовище, то автомобіль своєю масою частково зруйнував його і впав у річку, що протікала під мостом, перекинувшись при цьому на лівий бік. Побачивши аварію, колега по роботі, водій автомобіля ГАЗ-52 М., що їхав слідом, наслідуючи водія бетонозмішувача, кинувся на допомогу, але не зміг нічим зарадити, бо кабіна, в якій перебував потерпілий, була деформована і лежала на дні річки. Перебуваючи під водою, водій автомобіля КамАЗ-5511 помер внаслідок механічної асфіксії.
З огляду на те, що причинами дорожньо-транспортної пригоди стало не тільки самовільне відхилення водія від маршруту, використання ним дороги не за призначенням, а й відсутність перед в’їздом на міст відповідного інформаційно-вказівного знака, голова комісії зі спеціального розслідування нещасного випадку державний інспектор П. Щербанський звернувся до голови Деражнянської райдержадміністрації з проханням назвати власника штучної споруди. Зроблено це було неспроста, адже від- повідно до ст. 24 Закону «Про дорожній рух» відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, у тому числі на штучних спорудах, покладається саме на власника. Однак керівник державної установи, до компетенції якої, до речі, відповідно до ст. 6 Закону «Про дорожній рух» належить організація дорожнього руху на території району, утримання доріг у належному стані, в тому числі штучних споруд, лише повідомив, що міст не перебуває на балансі сільських рад і що дозвіл органів місцевого самоврядування на його будівництво не видавався. Так-то воно так, але ж хтось цей міст все-таки збудував, витративши відповідні кошти. А якщо так, то чому цей хтось досі не встановлений?
На думку автора, найімовірніше до будівництва штучної споруди причетні виконкоми Коржівецької та Богданівської сільських рад, адже вона з’єднувала польові дороги, що пролягають на підпорядкованих їм територіях. Якби голова районної держадміністрації був, як кажуть, на своєму місці, то він мав би зразу ж після трагедії, не чекаючи запиту голови комісії, в усьому як слід розібратись і вжити відповідних заходів, тим більше, що очолювана ним установа відповідно до ст. 34 Закону «Про охорону праці» повинна в межах відповідної території забезпечувати реалізацію державної політики в галузі охорони праці.
У даному випадку встановити власника мосту було не так вже й важко, як може комусь здатися. Працівникам райдержадміністрації варто було лише поспілкуватися з колишніми сільськими головами та секретарями сільських рад або ж підняти з архіву бухгалтерські документи вищезазначених органів самоврядування, зокрема ті, де йдеться про витрату коштів на придбання листової сталі, швелерів, інших матеріалів, які пішли на спорудження моста, а також наряди на виконання будівельно-монтажних робіт. Після цього зразу б стало зрозуміло, хто повинен був взяти його на баланс, дбати про безпечну експлуатацію штучної споруди тощо.
Оскільки в області є, мабуть, не один міст без господаря, призначення яких для багатьох водіїв транспортних засобів регіону залишається невідомим (перед в’їздом на штучні споруди не виставлено відповідних дорожніх знаків), то хочеться сподіватись, що після трагедії Хмельницька облдержадміністрація та місцеві органи Міністерства внутрішніх справ, що здійснюють контроль за додержанням Закону «Про дорожній рух», встановлять їхніх власників, змусять подбати про надійність і безпечну експлуатацію штучних споруд.


Василь СОПІЛЬНЯК

На знімку:
міст, з якого впав у річку
автомобіль КамАЗ-5511.

Фото з матеріалів
спецрозслідування нещасного випадку



До списку