Статьи

Image00016.jpgУ ст. 5 Закону «Про охорону праці» вказується, що до виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.
Минуло досить часу, значно підвищилися вимоги, що висуваються до кандидатів на професії з підвищеним рівнем небезпеки. І це повністю відповідає вимогам часу, оскільки мова повинна йти про комплекс психофізіологічних функцій: як про фізичне, так і про психічне здоров’я людини.

Оцінюючи досягнуті здобутки в цій сфері, спеціалісти дійшли висновку, що психофізіологічну експертизу слід розглядати як невід’ємну складову частину обов’язкових попередніх (під час прийняття на роботу) і періодичних (у процесі трудової діяльності) медичних оглядів. Медичний огляд виявляє стан соматичного і психічного здоров’я чи нездоров’я претендента, загальні або особисті протипоказання до роботи чи захворювання, перебіг яких може бути посилений впливом на працівника умов праці. Проведення психофізіологічної експертизи служить об’єктивним критерієм оцінки стану соматичного та психічного здоров’я людини.
Підкреслюючи медичну спрямованість психофізіологічної науки, питання розвитку й удосконалення якої перебувають у компетенції насамперед Міністерства охорони здоров’я України, спеціалістам-медикам не зовсім зрозумілою видається роль Центру психофізіологічної експертизи (далі — ЦПЕ) Головного навчально-методичного центру Держгірпромнагляду України. У чому вона полягає?
На запитання, хто повинен проводити психофізіологічну експертизу, керівник ЦПЕ відповідає недвозначно (див. публікацію «Психофізіологічна експертиза: бажане і необхідне», журнал «Охорона праці», № 7, 2007 р.), пропонуючи, що медичними питаннями психофізіологічного забезпечення професійної діяльності осіб, зайнятих в умовах праці підвищеної небезпеки, повинні займатися тільки спеціалісти ЦПЕ та його регіональних відділів. Причому тільки тих, працівники яких пройшли відповідну підготовку в ЦПЕ. А це у свою чергу — і видача дозволів (свідоцтв) на право проведення психофізіологічної експертизи, і підготовка кадрів (так званих інструкторів з проведення психофізіологічної експертизи), і постачання програмних тестових комплексів для проведення психофізіологічних досліджень, і науковий супровід та координація науково-методичної діяльності, і навіть ухвалення рішення про профпридатність кандидата, який проходив обстеження у якомусь регіональному відділі, також на себе покладає ЦПЕ (м. Київ). Усе це — не бачачи кандидата, який обстежується, не аналізуючи його анамнез і результати попереднього чи періодичного профілактичного медичного огляду.
У зв’язку з цим у спеціалістів закономірно виникають запитання: а чи не занадто тут усе революційно, і де ж у всій цій пропонованій системі роль і значення МОЗ України, у компетенції якого і перебувають усі ці питання?
Автори згаданої публікації вважають, що «усі підрозділи системи професійного психофізіологічного добору» будуть керуватися єдиними методичними критеріями професійної придатності, що розроблені під час виконання науково-дослідної роботи, проведеної ЦПЕ в 2000—2003 рр. Дозвольте заперечити. А як у даному випадку враховано під час розробки пропонованих нововведень багаторічний досвід, накопичений профільними медичними лабораторіями, що займалися питаннями профдобору шахтарів, гірничорятувальників, працівників підприємств залізничного транспорту та ін.? Зокрема, професійних груп під керівництвом докт. мед. наук, проф. В. Гребняка, докт. мед. наук., проф. В. Максимовича, докт. мед. наук., проф. І. Солдака, канд. мед. наук В. Макарцева, докт. техн. наук В. Самсонкіна та інших учених?
Ким затверджено і з ким з медичних спеціалістів узгоджено ці розроблені ЦПЕ критерії професійної психофізіологічної придатності, на підставі яких працюють «усі підрозділи системи професійного психофізіологічного добору»?
Безумовно, критерії профпридатності різних професійних груп мають бути не тільки узгоджені з медичними спеціалістами, але й затверджені МОЗ України. Це ключовий, найважливіший перший етап на шляху побудови сучасної системи професійного психофізіологічного добору в країні.
Другий етап має полягати в прийнятті основоположного спільного документа: Порядку проведення професійного психофізіологічного добору (психофізіологічних експертиз) працівників для виконання робіт підвищеної небезпеки (далі — Порядок). Саме він і має бути затверджений спільним наказом МОЗ і Держгірпромнагляду. Виходячи з логіки розвитку подій і міжнародного досвіду, цей документ повинен визначати суб’єктів системи професійного психофізіологічного добору, якими мають виступати спеціалізовані лабораторії медичних установ різних форм власності (науково-дослідні інститути, поліклініки, лікарні, центри) або відомчих служб (МВС, Служби безпеки України, «Укрзалізниці», експертних центрів Держгірпромнагляду та ін.), що пройшли атестацію й одержали ліцензію (свідоцтво) МОЗ на медичну практику, у тому числі на право проведення психофізіологічної експертизи.
Контроль же за додержанням стандартних умов проведення психофізіологічної експертизи, загальне науково-методичне керівництво спеціалістами, які проводять психофізіологічні обстеження, повинна здійснювати міжвідомча комісія на чолі з Головним психофізіологом МОЗ України.
Дуже важливим, на думку провідних спеціалістів, є визначення порядку періодичності проведення психофізіологічних експертиз, що, як здається багатьом з них, найдоцільніше поєднувати з проведенням періодичних профілактичних медичних оглядів, у тому числі психіатричних і наркологічних, регламентованих чинними наказами МОЗ.
Кілька слів хотілося б сказати й з приводу підготовки кадрів. Навряд чи уявляється можливим покласти ці завдання на Головний навчально-методичний центр Держгірпромнагляду, як пропонують автори вищезгаданої публікації, керівники ЦПЕ. У країні довгі роки працюють, мають хорошу матеріальну базу й досвідчених спеціалістів профільні медичні установи (Український НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології, Київська медична академія післядипломної освіти, Харківська медична академія післядипломної освіти та ін.) чи інші вищі навчальні заклади, що мають кафедри психофізіології (Українська військово-медична академія, Військово-гуманітарна академія).
Загальний висновок про профпридатність кандидата до робіт підвищеної небезпеки повинен прийматися на підставі проведеного медичного огляду, у тому числі психіатричного та наркологічного, і результатів психофізіологічних обстежень. Хотілося б у зв’язку з цим розповісти про те, як на Полтавському ГЗК, одному з найбільших підприємств регіону, у рамках періодичного медичного огляду проводилася психофізіологічна експертиза майже 6 тис. осіб.
Відбувалося це так. Робітник, проходячи медичний огляд у медсанчастині підприємства, поряд з оглядом лікарями-спеціалістами цього самого дня проходив і психофізіологічну експертизу. За результатами психофізіологічних досліджень лікар-психофізіолог (або медичний психолог), який був включений до медичної комісії, у медичній карті працівника ставив оцінку (штамп) про проходження психофізіологічної експертизи з необхідними рекомендаціями. А потім уже, за результатами медичного огляду і психофізіологічної експертизи, терапевт-профпатолог робив загальний медичний висновок про стан здоров’я працівника і про придатність його до робіт підвищеної небезпеки. З усіх оглянутих 243 особи (4%) потрапили до так званої групи ризику, яким було рекомендовано тимчасове відсторонення від робіт підвищеної небезпеки й проведення реабілітаційних заходів. До заключного акта за результатами профілактичного медичного огляду готувався також додаток зі списком осіб, у яких виявлено значне зниження психофізіологічних функцій.
На сьогодні абсолютно невирішеним залишається питання: а що ж робити людям, які через обставини, що склалися, не пройшли психофізіологічну експертизу? Невже ті, хто хотів працювати на своїй посаді і не зміг, чи той, хто віддав значну частину свого життя підприємству, залишаться назавжди «за бортом»?
Сьогодні в Науково-дослідному інституті профілактичної медицини (ТОВ «НДІ ПМ», м. Харків) розроблено певні механізми й методики, завдяки яким такі працівники можуть одержати кваліфіковану консультацію психотерапевта, психіатра, нарколога, пройти курси психокорекції, реабілітаційні заходи щодо збереження професійної працездатності та відновлення професійно важливих психофізіологічних функцій. Крім того, на базі інституту працюють лікарі-спеціалісти загальносоматичного профілю, консультація яких інколи необхідна для одержання повної картини психофізіологічного стану людини, оскільки зниження деяких психофізіологічних показників часто пов’язано з соматичною патологією.
Форма висновку про професійну психофізіологічну придатність, яка розроблена і використовується сьогодні спеціалістами ТОВ «НДІ ПМ», має форму сертифіката — за аналогією із сертифікатом про проходження наркологічного огляду і медичної довідки про проходження психіатричного огляду й відображає зв’язок з результатами проведеного медичного огляду (спеціально введено фразу «За відсутності медичних протипоказань...»). У своїй роботі спеціалісти ТОВ «НДІ ПМ» використовують індивідуальний підхід до обстежуваного. Є методики-«штампи», що рекомендуються для оцінки того чи іншого показника, проте часто через певні причини (вік обстежуваного, загальний стан здоров’я, неадаптовані закордонні методики) вони є неоптимальними для одержання найбільш достовірного результату.
Як відомо, сьогодні деякі «інструктори з проведення психофізіологічної експертизи» часто суб’єктивно підходять до оцінки кандидата, спираючись на неупереджений автоматизований комплекс. Проте машина не враховує всіх аспектів загального медичного стану обстежуваного. Задача спеціаліста-медика — стримувати в собі прагнення спиратися тільки на прилад, що в більшості випадків абсолютизує результати.
Лише завдяки синтезу таких складових, як об’єктивні дані про стан здоров’я, результати психологічного інтерв’ювання та психофізіологічних досліджень на апаратно-програмному комплексі, можна грамотно й надійно діагностувати ступінь профпридатності. Одним з основних підходів спеціалістів НДІ профілактичної медицини до проведення психофізіологічної експертизи є досягнення взаємозв’язку між машиною і спеціалістом. Після закінчення психофізіологічного обстеження цього самого дня кандидату на руки видається висновок про професійну психофізіологічну придатність або цей висновок відправляється окремо в конверті з Протоколом психофізіологічного обстеження (за узгодженням з відділом кадрів підприємства, що направив кандидата).
Практикою підтверджено, що психофізіологічні дослідження значно підвищують якість та ефективність професійного добору під час попереднього (при прийомі на роботу) і періодичного медичного огляду, а багатоплановість можливого використання результатів психофізіологічної експертизи дає змогу поліпшити профілактичну роботу щодо запобігання нещасним випадкам, одержати об’єктивні дані під час діагностики психічної дезадаптації, аналізу й розслідування випадків професійних захворювань і травматизму на виробництві.
Важливим етапом подальшого впровадження системи професійного психофізіологічного добору стало підписання нового наказу МОЗ України від 21.05.2007 р. № 246 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій», що скасовує чинні до останнього часу накази МОЗ України від 31.03.94 р. № 45 «Про затвердження Положення про порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій» та МОЗ СРСР від 29.09.89 р. № 555 «Про вдосконалення системи медичних оглядів трудящих та водіїв індивідуальних транспортних засобів» (із змінами). Проте такий своєчасний крок до подальшого вдосконалення нормативно-правової бази професійного психологічного добору не скасовує актуальності прийняття й затвердження МОЗ України основоположних документів щодо розробки критеріїв профдобору та про Порядок його проведення. А поки що на цьому етапі все ще «незрілості» нормативно-правової бази забезпечення професійного добору спеціалісти НДІ профілактичної медицини, керуючись Законом «Про охорону праці» і чинними наказами, що регламентують професійний добір (спільним наказом МОЗ України і Держнаглядохоронпраці від 23.09.94 р. № 263/121 «Про затвердження переліку робіт, де є потреба у професійному доборі»; наказами МОЗ України від 21.05.2007 р. № 246 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій»; від 04.04.2006 р. № 197) «Про затвердження медичних вказівок щодо застосування Переліку психофізіологічних критеріїв і методів для використання в системі ергономічної сертифікації нових технологій, машин і устаткування»; від 28.11.97 р. № 339 «Про вдосконалення системи профілактичних та протинаркотичних заходів та обов’язкових профілактичних наркологічних оглядів»; від 17.01.2002 р. № 12 «Про затвердження Інструкції про проведення обов’язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів» і, спираючись на багаторічний накопичений досвід практичної роботи, проводять якісний професійний медико-психофізіологічний добір кандидатів і робітників, які проходять стажування, зайнятих на роботах підвищеної небезпеки.


Л. АЛАДИШЕВА, канд. біол. наук, директор ТОВ «НДІ профілактичної медицини» (Харків)



До списку