Спочатку коротко про нещасний випадок, що стався торік 13 листопада на приватному підприємстві «Фірма «Едем» (м. Запоріжжя). Як субпідрядник воно розпочало будувати майстерню для ремонту кранового устаткування у ВАТ «Запоріжсталь». Однак з’ясувалося, що за будівельні роботи можна братися тільки після демонтажу металоконструкцій монорейки, яка розташована якраз на території майбутньої майстерні. Як бути? Це питання обговорили 10 листопада на нараді у директора, а через два дні на майданчику вже був автокран. Заходилися різати металоконструкції, керуючись документацією виключно на будівельно-монтажні роботи.
Нема потреби довго оповідати, як
відрізали швелери, зрізали зварні
шви, перерізали різноманітні важкі
балки. Суть драми у тому, що під час
робіт упала підкранова балка і
буквально розчавила майстра С.
Ткаченка. Бо коли демонтували
поперечну балку монорейки,
жорсткість конструкцій було
порушено, лівий кінець підкранової
балки залишився лежати
незакріпленим на так званому
«стільчаку» однієї з колон, до яких
кріпилася поперечна балка. Тим
часом буквально поруч працювали
мостові крани, що посилило вібрацію
колон. Мало-помалу незакріплений
кінець підкранової балки сповз зі
«стільчака». А далі, як розповідає
один із свідків трагедії слюсар Ю.
Коваленко, трапилося таке:
«Приблизно о 14 год ми закінчили
роботу. Кранівник почав складати
кран. Я на той момент стояв перед
кабіною крана разом з М. Леонтьєвим
і С. Ткаченком. Раптом почувся
скрегіт металу та гуркіт від
падаючих предметів, піднявся пил.
Леонтьєв миттю схопив мене за плечі
та заштовхнув за кабіну. У цей
момент я побачив, як Ткаченко
біжить до виходу з майстерні, де ми
вели роботи. Коли пил осів, ми
побачили, що Ткаченко лежить під
підкрановою балкою, яка впала, без
ознак життя».
Так загинув 28-річний чоловік,
залишивши на Божу милість юну
дружину і двійко синів-близнюків,
яким не виповнилося і року.
Комісія зі спецрозслідування
визначила причини цього нещасного
випадку, і ми про них скажемо. Та
нехай нас зацікавить не їх
констатація, а витоки. Бо за чорною
листопадовою датою — не тільки і не
стільки неякісно оформлені плани
ведення робіт чи неогороджені
небезпечні зони… Лихо в «Едемі»
розбудили речі, котрі уміє
продукувати лише людська
свідомість: байдужість,
невідповідальність, зневага до
свого і чужого життя… Їх не підшиєш
до справи, не виставиш як провину,
та саме вони активно формують так
званий людський фактор біди, що
останніми роками все частіше
лежить в основі нещасних випадків
на виробництві.
Отож звернімося до «едемської»
конкретики. Так, комісія зі
спецрозслідування як першу і
головну причину загибелі С.
Ткаченка визначила виконання
демонтажних робіт з допомогою
автокрана без проекту виконання
робіт і наряду-допуску. Що
стосується проекту, то «Едем»
скористувався тим, який розробив
його генпідрядник — ВАТ «БМУ
«Запоріжстальбуд-1». Однак у тому
документі не було передбачено
демонтажних робіт. Як би тут
повестися субпідряднику?
Розробити окремий план виконання
робіт (ПВР) і відповідні заходи
безпеки. Ініціювати цю роботу мусив
би заступник директора Р. Голубов.
Що ж вийшло на ділі? Керівники
«Едему», зауваживши на неминучість
виконання не передбачених раніше
демонтажних робіт, почали вести
переговори зі спеціалістами ДП
«Діпропром», аби вони
відкоригували проект. 14 листопада
мала б відбутися предметна зустріч
з цього приводу. А тим часом тут
робітники працювали за старим ПВР
(виключно на монтажно-будівельні
роботи), який власноруч доставив на
майданчик Р. Голубов. Були чи не
були у згаданому проекті
відображені заходи безпеки під час
виконання демонтажних робіт, він не
знав. Не цікавився він і змістом
наряду-допуску. А слід би було, бо
насправді бригада виконувала не ті,
що були вказані у наряді, а зовсім
інші роботи. Чи мусив хтось
наглядати за відповідністю букви
ділу?
Так, директор «Едему» Д. Щеглов
запевняє, що на майстра С. Ткаченка
було покладено відповідальність за
безпечну організацію робіт, а на
майстра В. Коротченка — за безпечне
переміщення вантажів краном.
Достеменно це чи ні? Є наказ про
призначення С. Ткаченка майстром
будівельної дільниці, а заразом і
матеріально відповідальною особою.
В. Коротченка ж про його
відповідальність за безпеку робіт
з наказом під розписку ніхто не
ознайомив. Що ж стосується рядових
виконавців, то вони взагалі не
знають, хто ж таки на майданчику
відповідає за безпечне ведення
робіт і з ким радитися з того чи
іншого приводу. Одні показували на
В. Коротченка, інші — на Р.
Голубова, треті посилалися на С.
Ткаченка. В результаті — діяли як
прийдеться. Недаремно робітники
однозначно відповідали «ні» на
ключові організаційні запитання,
зокрема: чи ставив майстер завдання
демонтувати підкранову балку? Чи
була огороджена потенційно
небезпечна зона при демонтажі
конструкцій? Чи вказував майстер
місце страховки у разі роботи на
висоті? Чи готували місце для
різання на підкрановій балці? Чи
застроплювали підкранову балку, що
упала?
Втім, нема чого і дивуватися.
Газоелектрозварник І. Руденко не
пам’ятає, аби хтось його
ознайомлював із планом ведення
робіт. Газозварник І. Медведєв під
якимось документом підписувався,
але ні в назву, ні у зміст його не
заглиблювався. Слюсар Ю. Коваленко,
навпаки, стверджує, що сам Голубов
ознайомлював бригаду з ПВР. Тим
часом останній твердо стоїть на
тому, що особисто з ПВР членів
бригади не ознайомлював. І про
заходи безпеки під час виконання
демонтажних робіт однозначно
нічого сказати не може. Що
стосується Є. Децюри (машиніста
автокрана), то вказівки майстра В.
Коротченка, видані, даруйте, «на
пальцях», щодо порядку ведення
демонтажних робіт, він сприйняв як
належне. Адже перед цим виконував
подібні операції у багатьох діючих
цехах ВАТ «Запоріжсталь», і ніхто
ніколи не ознайомлював його з ПВР
під розписку. Сам же Коротченко
свої дії пояснює так: «Я вважав, що
якщо є ПВР на монтаж, то цього
досить». Власним розумінням
керувався він і тоді, коли не
наполіг на огородженні всієї
потенційно небезпечної зони у
радіусі ведення демонтажних робіт:
де-не-де перекрили рух, і
досить.
Сумно! Адже ПП «Фірма «Едем» не
неофіт у царині охорони праці. На
підприємстві розроблено і
затверджено положення про СУОП.
Створено структуру з охорони праці.
Введені в дію відповідні
нормативні документи. Керівники
підприємства, набувши відповідних
знань, вчать у спеціальному
навчальному закладі під- леглих.
Скажімо, потерпілий С. Ткаченко як
майстер рівно за 2 місяці до
загибелі успішно склав екзамени з
охорони праці комісії, очолюваній
першим заступником начальника
теруправління Держгірпромнагляду
по Запорізькій області, отримавши
відповідне посвідчення. Та, на жаль,
набуті знання з охорони праці цілої
низки виконавців різного рангу
виявилися просто мертвим вантажем,
який, образно кажучи, і розчавив
людину.
Н. РУСИЧ
