У наш час травма, як причина смерті,
посідає третє місце в світі,
поступаючись тільки
серцево-судинним і онкологічним
захворюванням. Якщо врахувати всі
нещасні випадки, що стаються в
світі, то число людей, які щорічно
страждають від них, становить понад
10 млн., причому близько півмільйона
з них гине. Статистика показує, що
серед працездатного населення
травматизм є основною причиною
смерті.
За даними відділу
державного нагляду та обліку
травматизму теруправління
Держгірпромнагляду по Донецькій
області, за 6 років (2003—2008 рр.)
основною причиною виробничого
травматизму зі смертельними
наслідками стала організаційна
(70—75%), а основне місце посідає
порушення трудової та виробничої
дисципліни (33—38%), пов’язане з
невиконанням посадових обов’язків
і вимог інструкцій з охорони праці.
Існує ще й інша причина — адаптація
людини до небезпеки.
Використовуючи переваги, що дає
техніка, і звикаючи до них, людина
часто-густо забуває, що вона
зазвичай є ще й джерелом підвищеної
небезпеки, а інтенсивне її
використання підвищує можливість
прояву цієї небезпеки. Постійна
взаємодія з небезпечними машинами
та непоінформованість про
масовість нещасних випадків
призводять до того, що людина
перестає боятися того, що насправді
є небезпечним, і адаптується до
небезпеки. Робітники й
спеціалісти, одного разу безкарно
порушивши правила, повторюють
подібні порушення. Поступово
відбувається адаптація не тільки
до небезпеки, але й до порушень
правил безпеки.
Під час аналізу даних виробничого
травматизму зі смертельними
наслідками на підприємствах,
підконтрольних теруправлінню, за
годинами доби, днями тижня, стажем
роботи за професією, віком,
місяцями та сезонами року було
визначено піки травматизму за
період з 2003 по 2008 рр.
Травматизм зі смертельними
наслідками на підприємствах
Донецької області (див. таблицю) все
ще залишається на дуже високому
рівні у вугільній промисловості і
значно нижчий в інших галузях. На
мал. 1 чітко видно, що основною
травмуючою галуззю є вугільна, а
головною проблемою була й
залишається проблема вентиляції та
боротьби з метаном, оскільки від
цього залежить життя робітників у
шахтах з високою багатогазовістю —
вибухи метану та вугільного пилу
призводять, як правило, до
групового травматизму з тяжкими
наслідками (аварії 2004, 2006, 2007 років).
У 2007 р. внаслідок вибуху метану та
вугільного пилу на шахті імені О. Ф.
Засядька загинуло понад 100 осіб.
Резонансні аварії у вугільній
промисловості в 2004, 2006, 2007 роках
перекручують достовірну картину
піків травматизму (мал. 2). У 2003 р.
найбільш травмонебезпечними
виявилися години доби з 3 до 4 год і з
17 до 18 год — по 9 випадків; у 2005 р.— з
13 до 14 год — 8 випадків; з 4 до 5 год
(2005 р.), з 3 до 4 год (2006 р.), з 21 по 22 год
(2008 р.) — жодного випадку. За 6 років
пік травматизму припав на 3—4 год —
129 випадків (у т. ч. резонансна
аварія на шахті імені О. Ф.
Засядька).
Найбільш травмонебезпечними
годинами доби за всіма іншими
галузями нагляду виявилися години
роботи з максимальною чисельністю
працюючих у денну зміну (з 7—8 до
16—17) — 407 випадків (72%). Крім ритму
«сон—неспання», що супроводжує нас
усе життя, є піки працездатності
(приблизно в інтервалі 10—12 і 16—18
год) і спаду (найбільшого спаду
організм зазнає у період від 2 до 4—5
ранку). Пік працездатності співпав
з піком травматизму (мал. 3) впродовж
6 років і припав на 10—12 год — 104
випадки (18,4%), пік спаду відповідає
найменшій кількості травм зі
смертельними наслідками і
становить за 6 років 34 випадки (6%),
причому найчастіше спостерігалися
періоди (порівняно з вугільною
промисловістю) безаварійної
роботи: впродовж трьох років (2004—2006
рр.) — з 2 до 3 год; з 0 до 1 год (2005 р.); з
1 до 2 год, з 3 до 4 год, з 5 до 6 год, з 23
до 24 год (2003 р.); з 1 до 4 год (2006 р.); з 6
до 7 год (2007 р.); з 17 до 18 год (2008 р.).
Причому понад 70% випадків
травматизму стаються в першу
робочу зміну, з 8 до 17 год, тобто в
період, коли робітник тільки-но
став до зміни і в нього ще
притуплено відчуття небезпеки.
Найбільш травмонебезпечний день
тижня (мал. 4) у вугільній
промисловості — неділя (групова
аварія на шахті імені О. Ф.
Засядька). Аналіз динаміки нещасних
випадків за днями тижня в інших
галузях показав, що їх максимальне
значення припадає на четвер — 113
випадків (20%) — у 2003, 2005, 2007 роках; за
ним іде п’ятниця — 99 випадків (17,5%)
— у 2004, 2005 роках і «важкий»
понеділок потрапив на 3 місце — 98
випадків (17,3%), а в 2006 р. цього дня
було травмовано максимальну
кількість потерпілих — 23 випадки
(24,5%). З позиції фізіології праці
найбільш небезпечним є період, коли
виникнення нещасного випадку
співпадає з періодом стомлюваності
працівника і накопиченою втомою до
середини тижня.
Найпоширенішим виробничим
показником, який враховується під
час аналізу рівня травматизму, є
стаж роботи потерпілого за
професією. Як видно з мал. 5,
продовжує залишатися найбільш
небезпечною за травматизмом зі
смертельними наслідками в інших
галузях народного господарства
категорія працюючих віком 20—50
років (65%). Кількість смертельно
травмованих віком до 20 років — 16
осіб. У вугільній промисловості
кількість травмованих віком 20—50
років становила 643 особи (84,3%).
Найбільша кількість випадків
травматизму припадає на вік 25 і 50
років. Травматизм у віці 25 років
можна пояснити недосвідченістю
працівника, а причина зростання
травматизму у 50 років полягає в
адаптації людини до небезпеки,
тобто людина втрачає гостроту
відчуття небезпеки і переходить
межу розумного. Остання обставина
викликає необхідність при
досягненні робітниками критичного
віку використовувати їх на менш
інтенсивних, складних і
небезпечних роботах.
У вугільній промисловості за
стажем роботи за професією (мал. 6)
три піки: 1 — за стажем роботи від 1
до 3 років — 124 випадки (16,3%); 2 — від 5
до 10 років — 151 (19,8%); 3 — понад 20
років — 115 (15%). Високим залишається
рівень травматизму зі смертельними
наслідками серед осіб зі стажем
роботи за професією від 5 до 10 років
впродовж 4 років (2004, 2006, 2007, 2008 роки).
Також було розглянуто стаж
травмованих зі смертельними
наслідками в інших галузях, в
результаті чого з’ясувалося, що
перший пік припадає на потерпілих,
які мають стаж роботи до 1 року — 156
випадків (27,6%), другий — від 5 до 10
років — 88 випадків (15,6%), третій пік,
що припадає на стаж роботи понад 20
років,— 92 (16,3%).
Чинники молодості та нестача
досвіду на початку освоєння
професії зумовлюють найвищий
рівень травматизму в перший рік
роботи. Це пов’язано з
недосвідченістю працівника,
нестачею знань, невмінням оцінити
небезпечну ситуацію, а також
визначити можливі наслідки
допущеної помилки, швидко
реагувати і знаходити правильні
рішення у складних ситуаціях. Із
збільшенням стажу кількість
нещасних випадків, як правило,
зменшується. Другий пік
травматизму спостерігається в
осіб, які мають трудовий стаж від 5
до 10 років. Це пояснюється
зневажливим ставленням до правил
безпеки в результаті звикання до
небезпеки. Третій пік приписується
зниженню психічних і психологічних
функцій, пов’язаних з процесом
старіння, що впливає на чіткість і
точність виконуваних робіт. Вік і
стаж однозначно не можуть бути
причиною нещасного випадку, але
можуть бути передумовами
виробничого травматизму.
Аналіз динаміки рівня травматизму
за місяцями (мал. 7) і сезонами (мал. 8)
року дав можливість виявити
тенденцію до того, що ризик
одержання травми зі смертельним
наслідком у вугільній
промисловості впродовж 6 років
прямо залежить від резонансних
аварій (липень 2004 р., вересень 2006 р.,
листопад 2007 р.).
В інших галузях мінімальна
кількість нещасних випадків зі
смертельними наслідками сталася у
травні — 6%, а максимальним піковим
місяцем року виявився липень — 11% (63
випадки), потім лютий — 9%, а решта
місяців року за показниками
травматизму була практично на
однаковому рівні.
За сезонами року у вугільній
промисловості рівень травматизму
зріс восени до 33% за рахунок
групових аварій, в інших галузях
знизився навесні до 21%, але зріс
влітку — 27%.
Отже, аналіз статистичних даних за 6
років показав:
резонансні аварії у вугільній
промисловості перекручують
достовірну картину піків
травматизму;
найбільша кількість випадків
травматизму зі смертельними
наслідками стається в першу робочу
зміну, коли притуплено відчуття
небезпеки;
найбільш травмонебезпечний день —
четвер, який співпадає з періодом
стомлюваності працівника і
накопиченою втомою до середини
тижня;
мінімальна кількість нещасних
випадків зі смертельними
наслідками сталася в травні, а
максимальним піковим місяцем року
виявився липень;
зниження рівня травматизму навесні
та зростання влітку і восени;
найвищий рівень травматизму у
перший рік роботи (у зв’язку з
недосвідченістю працівника,
нестачею знань, невмінням оцінити
небезпечну ситуацію);
пік травматизму, що припадає на
стаж роботи понад 20 років,
пов’язаний з процесом старіння,
який впливає на чіткість і точність
виконуваних робіт;
необхідність підвищення
персональної відповідальності
кожного керівника і працівника за
виконання покладених на них
обов’язків з охорони праці.
Зроблений у теруправлінні аналіз
уже дав можливість нам зробити
важливі висновки, вимогливіше
оцінити свою роботу, чіткіше
розставити акценти в організації
наглядової діяльності і, не
сумніваємося, допоможе добитися
зниження рівня виробничого
травматизму в області, зберегти
здоров’я та врятувати життя
багатьох працівників.
Фото Г. ЩУРОВА
