Статьи

2008-587.jpg2008-597.jpg Напередодні святкування 1020-ліття Хрещення Київської Русі у Київській області відбулася незначна, на перший погляд, подія, яка може стати початком великої справи. 12 липня в с. Лемешівці Яготинського району відкрилася, а точніше — відновила свою діяльність школа бджільництва. Її відкриття було приурочено до дня народження відомого вченого в галузі бджільництва, винахідника рамкового вулика П. Прокоповича.
Натхненниками цієї справи стали колишній вчитель історії Лемешівської загальноосвітньої школи П. Гаркуша та працівник Національного наукового центру «Інститут землеробства УААН» (Київ) — експерт з релігійних і соціальних питань журналу «Охорона праці» О. Шаромигов.
Оскільки школа бджільництва — це навчальний заклад, призначений для підготовки фахівців, які в процесі навчання і згодом у роботі зазнаватимуть впливу небезпечних і шкідливих виробничих факторів, редакція журналу зацікавилася організацією навчального процесу та роботи з охорони праці під час навчання.

2008-001.jpgНавчального класу школи бджільництва поки що немає. Його передбачається розмістити в будинку колишньої садиби поміщика В. Закревського, побудованого ще в 1830 р., який, на диво, зберігся до наших днів. Ініціатори відновлення школи розраховують відремонтувати будинок, обладнати його необхідним інвентарем, навчальними посібниками.
Матеріальна база навчального закладу тимчасово організована на пасіці, яка належить П. Гаркуші. На період медозбору її розмістили неподалік села в лісозахисній смузі, в якій висаджено липи. Поруч — ниви з гречкою, соняшниками. Два десятки вуликів, окремо — вулики різних конструкцій для навчання: багатокорпусний, український і вулик-лежак. А ще вулик-дуплянка — попередник сьогоднішнього рамкового вулика. Саме вона впродовж багатьох віків слугувала бортникам-бджолярам для утримання бджіл.
Осторонь, у тіні лип встановлено робочий стіл для занять і приймання їжі, поруч — намет для відпочинку. Відповідно до санітарних норм обладнано умивальник і туалет. При вході на територію пасіки встановлено знаки «Не палити!», «Небезпечно! бджоли». Тут же розміщені засоби пожежогасіння і вода для цих потреб.
У школі навчаються поки що три учні. Кожен з них має персональний вулик з бджолами, під наглядом досвідченого бджоляра П. Гаркуші вони опановують мистецтво своєї професії.
За словами керівника школи Петра Петровича, навчальна програма для підготовки бджолярів ще опрацьовується. За основу буде взято програму, якою користуються в ННЦ «Інститут бджільництва імені П. І. Прокоповича УААН». Вона розрахована на два роки і передбачатиме вивчення основ бджільництва, включаючи економіку галузі, практичні заняття на пасіці, Закон Божий і, звичайно ж, охорону праці та пожежну безпеку. Заняття проводитимуть сам П. Гаркуша, інші фахівці з окремих напрямів згідно з програмою. Закон Божий вестиме настоятель Свято-Покровської церкви с. Лемешівки отець Георгій.
З відкриттям школи виникає цілий ряд проблем. Роздумами з цього приводу ділиться О. Шаромигов:
— Держава не поспішає повертати церкві її власність, яка була відібрана більшовицькою владою після жовтневої революції 1917 р. Ця власність складалася перш за все із земельних угідь, на яких розвивалися різні промисли. Серед них — бджільництво, садівництво, рибництво. Бджільництво — традиційний для церкви промисел. Цукру, як ви знаєте, раніше не було, тож мед був основою різних напоїв. Застосовувався він і як продукт харчування, лікувальний засіб, був товаром для продажу. А віск йшов на виготовлення свічок.
2008-149_3.jpg2008-244_1.jpg2008-276_3.jpgОскільки наша церква відокремлена від держави і допомоги від неї отримує недостатньо, постало питання про відновлення промислів. А для цього потрібні фахівці. Почали з підготовки бджолярів, тим більше, що матеріальна база для цього — пасіка — у нас є. (До речі: я сам родом з Лемешівки, тут проживає моя мати, маю теж свою пасіку). У міру вирішення організаційних питань і питань матеріально-технічного забезпечення навчального процесу плануємо збільшувати кількість учнів у групі з тим, щоб забезпечувати потребу у фахівцях усіх парафій Української Православної Церкви. З часом почнемо готувати садівників і рибоводів. Надіємося, що до того часу церквам, хоча б частково, буде повернуто їхню власність — землю.
Групи комплектуватимуться з учнів, яких направлятимуть єпархії. Після закінчення навчання кожен бджоляр отримає диплом і кілька вуликів з бджолами, з яких і розпочнеться відродження церковного бджільництва.
Погодьтеся, ми започаткували хорошу справу. Але не все так просто. Є питання, які ми самі вирішити не можемо. Насамперед, це питання відведення землі, на якій міститься садиба В. Закревського. Шість гектарів, на яких свого часу були вишневий сад, каштанова алея, ставок, росли липи і дуби — це пам’ятка історії та культури місцевого значення. Згоду на землевідведення цієї землі від Лемешівської сільської ради отримали, але остаточне вирішення цього питання зависло в обласних інстанціях. Якби ми отримали землю, можна було б приступати до ремонту будинку і облаштування садиби під навчальний заклад, будувати гуртожиток, інші об’єкти інфраструктури. Друге питання: гроші. Вони потрібні хоча б на період становлення школи, до того, як ми перейдемо на госпрозрахунок. Нас підтримують і допомагають Києво-Печерська лавра і ННЦ «Інститут землеробства УААН», але на початковій стадії цього недостатньо. Благословення на цю Богоугодну справу від священноначалія ми отримали і з Божою допомогою сподіваємося на успіх. Хочу також відзначити, що нашу ініціативу схвалив Президент України В. Ющенко. Віктор Андрійович навіть обіцяв передати для організації навчального процесу в нашій школі 100 вуликів.

2008-296_2.jpgДо всього сказаного слід додати:
П. Гаркуша та О. Шаромигов планують також організувати у садибі сільський краєзнавчий музей і музей Т. Г. Шевченка. У Лемешівки багата історія, експонати для музею Петро Петрович частково вже зібрав. Т. Шевченко був добре знайомий з В. Закревським і впродовж 1843—1846 рр. кілька разів у нього гостював. Тут він покохав Ганну Закревську... А під час перебування в 1847 р. під слідством у Петербурзі, сумуючи за рідною Україною, пригадував вишневий сад В. Закревського, лемешівські садки коло хат і співучих дівчат. Вони й надихнули його написати геніальні рядки: «Садок вишневий коло хати, хрущі над вишнями гудуть...»
Тож зусилля ініціаторів відновлення школи бджільництва у с. Лемешівці, наших співвітчизників, не байдужих до історії рідного краю та його майбутнього, повинні знайти підтримку громадськості, інститутів державної влади і окремих осіб, усіх тих, кому дорога Україна.
Давайте разом відроджувати вишневі садки коло наших хат. Наші зусилля не пропадуть даром — садки залишаться нашим нащадкам.

19 серпня українські бджолярі святкують День пасічника. Щиро вітаємо усіх, хто причетний до цієї справи, бажаємо міцного здоров’я, щастя, хороших медоносів і багато запашного, цілющого меду. І нехай ряди бджолярів поповнюються — саме цій меті буде слугувати школа бджільництва, діяльність якої відновлено патріотами України з с. Лемешівки, що на Київщині.

Іван ЗЕЛЕНСЬКИЙ, спеціальний кореспондент журналу «Охорона праці»

На знімках:
такий вигляд має сьогодні
садиба В. Закревського;
навчальні вулики та дуплянка;
персональний вулик учня
школи бджільництва В. Блищика
у с. Лемешівці;
ініціатори відродження
бджільництва П. Гаркуша (ліворуч) та О. Шаромигов розповідають
про свої плани.

Фото К. РУДИКА



До списку