Статьи

Первинна інвалідність внаслідок професійних захворювань у Дніпропетровській області в 2006 р. залишилася на рівні 2005 р. Це своєрідна спадщина нашому суспільству з кінця двадцятого століття, оскільки вплив виробничих факторів на здоров’я працюючих у переважній більшості не є миттєвим. І факт залишається фактом: порівняно з іншими областями за показником коефіцієнта частоти інвалідності внаслідок професійних захворювань Дніпропетровщина твердо посідає друге місце після Донеччини.

Протягом останніх чотирьох років ситуація дещо змінювалася лише у 2004 р. Тоді коефіцієнт частоти первинної інвалідності на 10 тис. осіб дорослого населення становив 3,3, працездатного населення — 4,2 (по Україні — 1,0). У наступні роки ці показники дещо зменшилися. При цьому треба зазначити, що у структурі первинної інвалідності в області питома вага професійних захворювань становить 6,3%. У 2006 р. кількість потерпілих, яким вперше встановлено інвалідність внаслідок профзахворювань, дещо збільшилася (серед дорослого населення на 13 осіб, серед працездатного — на 5). Однак кількість потерпілих, котрим визначено тільки відсотки втрати працездатності без групи інвалідності, зменшилась. Чисельність хворих, яким вперше встановлено інвалідність у працездатному віці, у 2006 р. склала 87%. Ця цифра практично відповідає рівню попередніх років.
Серед вперше визнаних інвалідами внаслідок профзахворювань переважають представники вугільної галузі — 66,4% (Західний Донбас) та гірничовидобувної — 31,3% (м. Кривий Ріг). Найвищий рівень первинної інвалідності у вугільників зафіксовано у містах Тернівка, Першотравенськ, Павлоград, а також у Петропавлівському та Павлоградському районах. Причому цей показник має помітну тенденцію до збільшення у Тернівці, Кривому Розі та Петропавлівському районі. В останньому, зокрема, первинна інвалідність зросла на 30,2% у Тернівці — на 12,6%, у Кривому Розі — на 11,2%.
Які ж причини лежать в основі такої кількості профзахворювань? Для цього спершу проаналізуємо первинну інвалідність внаслідок профзахворювань за нозологічними формами. На першому місці — 64,5% (524 випадки; у 2005 р. — 497) — хвороби кістково-м’язової системи, в тому числі радикулопатія — 418 випадків (у 2005 р. — 376), а також деформуючий артроз — 106 випадків (у 2005 р. — 86). На другому місці — хвороби органів дихання — 27,7% (227 випадків; у 2005 р. — 163). На третьому — вібраційна хвороба — 5,9% (47 випадків; у 2005 р. — 58). Нарешті, на четвертому — хвороби нервової системи — 1,8% (15 випадків; у 2005 р. — 20).
За нозологічною структурою інвалідності зросла кількість хворих на хвороби кістково-м’язової системи та органів дихання і зменшилася — на вібраційні хвороби та хвороби нервової системи. Загалом причини втрати здоров’я і шахтарів, і гірників не є секретом. Скажімо, на шахтах Західного Донбасу, де потужність вугільних пластів коливається у межах 0,6—1,2 м, люди працюють в обмеженому по висоті просторі. Вони перебувають у середовищі, де висока концентрація пилу, підвищені рівні шуму і вібрації під час роботи прохідницького устаткування і механізованих комплексів, наявність температурних перепадів і підвищення рухомості повітря по шляху пересування робітника від ствола до робочого місця, праця у вимушеному положенні тіла на колінах.
А що відбувається на робочих місцях гірників? Скажімо, протягом 2002—2003 рр. на підприємствах ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» нові техніка та обладнання не впроваджувалися. Вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони перевищував гранично допустиму концентрацію: на робочих місцях бурильника, прохідника — у 10—23 рази, бурильника штангових шпурів, машиніста бурових установок — у 5—16 разів, гірника підземного — 6—7,4 разу, машиніста навантажувального і навантажувально-доставочного — у 2—13,8 разу. Це означає, що «майбутнє» у лікарів МСЕК забезпечене надовго. Є всі підстави вважати, що рівень первинної інвалідності внаслідок профзахворювань залишатиметься високим.
Що ж стосується структури профінвалідності за групами, то вона теж практично не зазнала змін. Найпоширенішою залишається третя група. Первинне ж встановлення важчих груп інвалідності є наслідком недоліків у роботі лікувально-профілактичних закладів, а також результатом несвоєчасного виявлення хворих та направлення їх на МСЕК.
І все ж рівень профзахворюваності лише опосередковано залежить від якості медичних оглядів тих, хто працює в шкідливих умовах. Головна причина — надмірне перебування людини в цих умовах. А це вже питання суспільного характеру, воно потребує вирішення на рівні вищого законодавчого органу.

С. БОРИСОВ, головний лікар Дніпропетровського обласного центру медико-соціальної експертизи



До списку