Первинна інвалідність внаслідок професійних захворювань у Дніпропетровській області в 2006 р. залишилася на рівні 2005 р. Це своєрідна спадщина нашому суспільству з кінця двадцятого століття, оскільки вплив виробничих факторів на здоров’я працюючих у переважній більшості не є миттєвим. І факт залишається фактом: порівняно з іншими областями за показником коефіцієнта частоти інвалідності внаслідок професійних захворювань Дніпропетровщина твердо посідає друге місце після Донеччини.
Протягом останніх чотирьох років
ситуація дещо змінювалася лише у 2004
р. Тоді коефіцієнт частоти
первинної інвалідності на 10 тис.
осіб дорослого населення становив
3,3, працездатного населення — 4,2 (по
Україні — 1,0). У наступні роки ці
показники дещо зменшилися. При
цьому треба зазначити, що у
структурі первинної інвалідності в
області питома вага професійних
захворювань становить 6,3%. У 2006 р.
кількість потерпілих, яким вперше
встановлено інвалідність
внаслідок профзахворювань, дещо
збільшилася (серед дорослого
населення на 13 осіб, серед
працездатного — на 5). Однак
кількість потерпілих, котрим
визначено тільки відсотки втрати
працездатності без групи
інвалідності, зменшилась.
Чисельність хворих, яким вперше
встановлено інвалідність у
працездатному віці, у 2006 р. склала
87%. Ця цифра практично відповідає
рівню попередніх років.
Серед вперше визнаних інвалідами
внаслідок профзахворювань
переважають представники
вугільної галузі — 66,4% (Західний
Донбас) та гірничовидобувної — 31,3%
(м. Кривий Ріг). Найвищий рівень
первинної інвалідності у
вугільників зафіксовано у містах
Тернівка, Першотравенськ,
Павлоград, а також у
Петропавлівському та
Павлоградському районах. Причому
цей показник має помітну тенденцію
до збільшення у Тернівці, Кривому
Розі та Петропавлівському районі.
В останньому, зокрема, первинна
інвалідність зросла на 30,2% у
Тернівці — на 12,6%, у Кривому Розі —
на 11,2%.
Які ж причини лежать в основі такої
кількості профзахворювань? Для
цього спершу проаналізуємо
первинну інвалідність внаслідок
профзахворювань за нозологічними
формами. На першому місці — 64,5% (524
випадки; у 2005 р. — 497) — хвороби
кістково-м’язової системи, в тому
числі радикулопатія — 418 випадків
(у 2005 р. — 376), а також деформуючий
артроз — 106 випадків (у 2005 р. — 86). На
другому місці — хвороби органів
дихання — 27,7% (227 випадків; у 2005 р. —
163). На третьому — вібраційна
хвороба — 5,9% (47 випадків; у 2005 р. —
58). Нарешті, на четвертому — хвороби
нервової системи — 1,8% (15 випадків; у
2005 р. — 20).
За нозологічною структурою
інвалідності зросла кількість
хворих на хвороби
кістково-м’язової системи та
органів дихання і зменшилася — на
вібраційні хвороби та хвороби
нервової системи. Загалом причини
втрати здоров’я і шахтарів, і
гірників не є секретом. Скажімо, на
шахтах Західного Донбасу, де
потужність вугільних пластів
коливається у межах 0,6—1,2 м, люди
працюють в обмеженому по висоті
просторі. Вони перебувають у
середовищі, де висока концентрація
пилу, підвищені рівні шуму і
вібрації під час роботи
прохідницького устаткування і
механізованих комплексів,
наявність температурних перепадів
і підвищення рухомості повітря по
шляху пересування робітника від
ствола до робочого місця, праця у
вимушеному положенні тіла на
колінах.
А що відбувається на робочих місцях
гірників? Скажімо, протягом 2002—2003
рр. на підприємствах ВАТ
«Криворізький залізорудний
комбінат» нові техніка та
обладнання не впроваджувалися.
Вміст шкідливих речовин у повітрі
робочої зони перевищував гранично
допустиму концентрацію: на робочих
місцях бурильника, прохідника — у
10—23 рази, бурильника штангових
шпурів, машиніста бурових
установок — у 5—16 разів, гірника
підземного — 6—7,4 разу, машиніста
навантажувального і
навантажувально-доставочного — у
2—13,8 разу. Це означає, що «майбутнє»
у лікарів МСЕК забезпечене надовго.
Є всі підстави вважати, що рівень
первинної інвалідності внаслідок
профзахворювань залишатиметься
високим.
Що ж стосується структури
профінвалідності за групами, то
вона теж практично не зазнала змін.
Найпоширенішою залишається третя
група. Первинне ж встановлення
важчих груп інвалідності є
наслідком недоліків у роботі
лікувально-профілактичних
закладів, а також результатом
несвоєчасного виявлення хворих та
направлення їх на МСЕК.
І все ж рівень профзахворюваності
лише опосередковано залежить від
якості медичних оглядів тих, хто
працює в шкідливих умовах. Головна
причина — надмірне перебування
людини в цих умовах. А це вже
питання суспільного характеру,
воно потребує вирішення на рівні
вищого законодавчого органу.
С. БОРИСОВ, головний лікар
Дніпропетровського обласного
центру медико-соціальної
експертизи