Питання створення безпечних умов
праці, профілактики виробничого
травматизму та профзахворювань
були і є важливими і актуальними на
будь-якому підприємстві. Гострота
їх обумовлюється експлуатацією
вкрай застарілих та зношених
основних фондів, недостатньою
увагою до їх оновлення при
формуванні державної політики
інвестування перспективних
програм розвитку.
Нещасний випадок на виробництві чи
професійне захворювання з нічого
не виникають. Це подія, яка
проходить послідовні стадії, що
характеризуються переходом від
нормального стану виробничої
системи до кризового чи
недостатньою керованістю
виробничими процесами.
Аналіз виробничого травматизму
свідчить, що переважна більшість
нещасних випадків виникає через
організаційні причини, серед яких
на першому місці стоять порушення
вимог інструкцій, правил
експлуатації, а усунення їх не
потребує значних витрат. Отже,
потрібно змінювати ставлення до
безпеки праці як з боку
роботодавців, так і з боку
працівників.
Основним завданням роботодавця
згідно зі ст. 13 Закону «Про охорону
праці» є створення безпечних умов
праці, забезпечення працівників
засобами індивідуального та
колективного захисту. В такій
ситуації важливо правильно оцінити
ризики, які є на конкретному
виробництві, і вжити необхідних
заходів щодо їх запобігання або
зменшення. Вся профілактична
робота повинна бути спрямована на
першочергове вирішення якраз цього
завдання.
Не менш важливим фактором
запобігання виробничому
травматизму та профзахворюванням є
особисте усвідомлення своєї ролі
працюючим у процесі виконання
робіт. Ст. 14 Закону «Про охорону
праці» чітко визначає обов’язки
працівника щодо додержання вимог
нормативно-правових актів з
охорони праці. На законодавчому
рівні визначено, що працівник
зобов’язаний:
дбати про особисту безпеку і
здоров’я, а також про безпеку і
здоров’я оточуючих людей в процесі
виконання будь-яких робіт чи під
час перебування на території
підприємства;
знати і виконувати вимоги
нормативно-правових актів з
охорони праці, правила поводження з
машинами, механізмами,
устаткуванням та іншими засобами
виробництва, користуватися
засобами колективного та
індивідуального захисту;
проходити у встановленому порядку
попередні та періодичні медичні
огляди. Причому Закон робить
наголос, що працівник несе
безпосередню відповідальність за
порушення зазначених вимог.
Усі ці вимоги повинні бути внесені
в посадові інструкції, в інструкції
з охорони праці для кожної професії
та виду робіт.
У свідомості кожного працюючого
потрібно виробити розуміння, що
порушення вимог
нормативно-правових актів з
охорони праці — це прямий шлях до
виробничої травми чи професійного
захворювання, і за це він буде
покараний. У зв’язку з цим зміст
нормативних документів
підприємства повинен бути
максимально деталізований та
конкретизований, оскільки вони є
основними документами під час
розслідування нещасних випадків на
виробництві чи професійних
захворювань.
Нормативна база з питань охорони
праці постійно оновлюється, і при
цьому, на наш погляд, нерідко
створюється ситуація, коли певні
положення нормативних актів
вступають у протиріччя.
Пункт 7 ст. 40 КЗпП передбачає право
розірвання трудового договору з
ініціативи власника або
уповноваженого ним органу у
випадку появи працівника на роботі
в нетверезому стані, у стані
наркотичного або токсичного
сп’яніння.
На жаль, в українському
законодавстві досі не існує
порядку відсторонення від роботи
працівника, який перебуває у стані
алкогольного, наркотичного або
токсичного сп’яніння. Для
прийняття рішення суду акт, який
підписали три особи, про
відсторонення працівника від
роботи не є документом для
невизнання зв’язку нещасного
випадку з виробництвом. Ця проблема
кілька років тому порушувалася на
шпальтах журналу, але, як-то
кажуть, віз і нині там.
Пункт 18 Порядку розслідування та
ведення обліку нещасних випадків,
професійних захворювань і аварій
на виробництві передбачає, що не
визнаються пов’язаними з
виробництвом нещасні випадки, що
сталися з працівниками внаслідок
отруєння алкоголем, наркотичними
засобами, токсичними речовинами,
якщо до нещасного випадку
потерпілий був відсторонений від
роботи відповідно до вимог правил
внутрішнього трудового розпорядку
підприємства або колективного
договору, у разі підтвердження
відповідним медичним висновком
алкогольного, наркотичного чи
токсичного сп’яніння, не
зумовленого виробничим процесом,
яке стало основною причиною
нещасного випадку за відсутності
технічних та організаційних причин
його настання.
На наш погляд, такі застереження не
відповідають законодавчим нормам.
Вже поява на роботі чи приймання в
робочий час алкоголю, токсичних або
наркотичних речовин (див. ст. 40 КЗпП)
є серйозним порушенням трудового
законодавства, за яке працівник
може бути звільнений з роботи, а
якщо з ним у такому стані стався
нещасний випадок, то ні про яке
пов’язання його з виробництвом не
повинно бути мови. Випадок повинен
визнаватися нестраховим, і листок
непрацездатності не підлягає
оплаті. У ВАТ «Сумихімпром», на
жаль, був нещасний випадок, коли
електромонтер на робочому місці
прийняв наркотики і, перебуваючи у
стані наркотичного сп’яніння,
здійснював не притаманні для
здорової людини дії, внаслідок чого
був смертельно травмований. Цей
випадок розслідувано у
встановленому порядку, і він
відповідно до Порядку
розслідування визнаний пов’язаним
з виробництвом у зв’язку з тим, що
потерпілого не встигли
відсторонити від роботи.
У цьому ж п. 18 Порядку не визнаються
пов’язаними з виробництвом
нещасні випадки, що сталися з
працівниками під час скоєння ними
злочину, що встановлено
обвинувальним вироком суду. А якщо
нещасний випадок стався під час
спроби крадіжки майна підприємства
і потерпілий не встиг винести
крадене? Хто в такому випадку
винесе обвинувальний вирок? На що
спиратися комісії, щоб не
пов’язати цей випадок з
виробництвом?
У ВАТ був нещасний випадок, коли при
спробі крадіжки нержавіючого
металу працівник упав з висоти 12 м.
Але, як-то кажуть, народився у
сорочці, падіння пом’якшив
газохід, на який він упав, отримавши
при цьому забиття внутрішніх
органів. Ми письмово зверталися в
органи міліції. Але там відповіли,
що працівник лише зробив спробу
вкрасти матеріальні цінності, то на
нього кримінальної справи заведено
не буде, і тому ніякого вироку суду
підприємство не отримає.
Таких невідповідностей у Порядку
та інших нормативних документах з
охорони праці багато. Але, на нашу
думку, в них не розкрито
найголовніше питання: якщо
працівникові видані засоби
індивідуального захисту, він
навчений безпечних прийомів праці
і проінструктований, тобто всі
«папери» у порядку і він порушив
вимоги безпеки праці, то чому при
настанні нещасного випадку
обов’язково потрібно шукати
відповідальних за нещасний випадок
серед посадових осіб, починаючи з
майстра, аж до начальника цеху? Чому
з часів СРСР у нас і досі діє
кругова порука? Були часи, коли вину
потерпілого в акті розслідування
нещасного випадку ні в якому разі
не можна було вказувати, мовляв, він
і так уже покараний. Може, досить
гратися у вихователів і усвідомити,
що безпека праці в першу чергу
перебуває в руках самого
працівника. Від нього насамперед
залежить, прийде він додому цілим і
неушкодженим чи ні. Бог створив
людину без запчастин — про це
виконавцю робіт потрібно
пам’ятати завжди.
М. СТЕПАНЕНКО, начальник служби з
охорони праці та цивільної оборони,
О. ГРЕБЕНЮК, начальник відділу
охорони праці (ВАТ
«Сумихімпром»)
