Статьи

2008-251_1.jpg Рівень професійної захворюваності серед працівників промислових підприємств Дніпропетровської області, зокрема вугільної галузі, зумовлює напружену санітарно-епідеміологічну ситуацію.
На жаль, говорити доводиться про негативні тенденції. Порівняно з 2005 р. кількість захворювань збільшилась на 12,6%. Як свідчить аналіз, головна передумова виникнення і розвитку загальних, виробничо зумовлених захворювань ( і, як наслідок, — хронічних професійних захворювань) пов’язана з роботою видобувних підприємств, особливо вугільної промисловості. У 2007 р. коефіцієнт частоти захворюваності на 10 тис. працюючих шахтарів Західного Донбасу перевищив аналогічні показники у гірничовидобувній промисловості майже у 5 разів, а середній по області — в 10.

Насамперед, це зумовлено специфікою та недосконалістю технологічних процесів підземного видобутку кам’яного вугілля. За санітарно-гігієнічною класифікацією жодне підприємство вугільної промисловості не може бути віднесено до групи об’єктів із задовільними умовами праці.
За результатами лабораторно-інструментального контролю вміст пилу в повітрі робочої зони, рівні шуму і вібрації на робочих місцях шахтарів перевищують гігієнічні нормативи у 14—85% досліджених проб. Незважаючи на проведений комплекс заходів з модернізації видобувного технологічного устаткування, рівень пилу на робочих місцях перевищує гранично допустимі концентрації у 40—45 разів! Унаслідок цього в умовах негативного впливу факторів виробничого середовища і трудового процесу продовжують перебувати понад 80% шахтарів вугільної галузі.
Вплив негативних чинників під час роботи вуглевидобувників під землею є головною причиною виникнення і розвитку професійної патології. Високий рівень професійної захворюваності серед шахтарів Західного Донбасу викликає серйозне занепокоєння лікарів цехової медицини, профпатологів, санітарно-епідеміологічної служби. Нашу тривогу розділяють і працівники обласного управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, профспілок. Навесні нинішнього року ця тема звучала на засіданні колегії держсанепідслужби Дніпропетровської області.
Стисло про те, що губить здоров’я шахтарів, можна сказати так: високі концентрації в повітрі робочої зони пилу з вмістом діоксиду кремнію та його фіброгенна дія впливають на захворюваність робітників на бронхіти та на інші хвороби бронхо-легеневої системи. Підвищені рівні шуму призводять не тільки до розвитку професійної нейросенсорної приглухуватості, але й підсилюють дію інших шкідливих чинників виробничого середовища. Ці причини характерні для робочих місць на вуглевидобувних підприємствах Павлограда, Тернівки, Першотравенська. Так, у Першотравенську розташовано чотири шахти ВАТ «Павлоградвугілля» — «Степова», «Ювілейна», «Дніпровська», імені М. І. Сташкова. Якщо проаналізувати стан професійної захворюваності їх робітників протягом останніх років, то порівняно з 2003 р. вона знизилася на 30%. Однак плескати в долоні не будемо, оскільки у 2007 р. професійна захворюваність зросла на 15,7% порівняно з 2006 р. А це означає, що твердої стабільності у запобіганні втраті здоров’я від впливу шкідливих речовин у робочих зонах видобувників не досягнуто. Серед професійних хвороб найбільшу кількість становлять хронічні пилові бронхіти (37,4%), на другому місці — хронічні попереково-крижові радикулопатії (37%), деформуючі артрози та періартрози (17,5%).
У 2007 р. найбільшу кількість захворювань зареєстровано на шахтах імені М. І. Сташкова — 106, «Ювілейна» — 105, «Степова» — 97, «Дніпровська» — 57. Троє працівників захворіло на ремонтно-механічному заводі та один — у ШБУ № 4.
Рівень втрати здоров’я працюючих залежить від їхнього виробничого стажу. Дослідження показали, що найчастіше професійні захворювання розвиваються у підземних робітників: гірників очисних вибоїв (67 осіб), машиністів гірничих виїмкових машин (44), прохідників (41), робітників з ремонту гірничих виробок (17), електрослюсарів (35), де концентрація пилу у 30, а то і в 100 разів перевищує ГДК, рівні шуму на 8—14 дБА вище ГДР.
Захворюваність робітників залежить від тривалості роботи у шкідливих умовах. Так, за стажу роботи до 10 років захворювання виявлено в 4 робітників; від 11 до 15 — 27; від 16 до 20 — 63; від 21 до 25 — 144; від 26 до 30 — 100; 30 років — у 31 робітника.
Як бачимо, складається тенденція до розвитку професійної патології у підземних робітників зі шкідливим стажем роботи більше 20 років. Тут треба зазначити, що на підприємствах Першотравенська спрацьовує чітка система вивільнення осіб, які одержали професійне захворювання, зі шкідливих умов праці. Це відбувається на етапі підготовки санітарно-гігієнічної характеристики або ж протягом місяця після розслідування профзахворювання.
Однак суть питання — не тільки у цьому. Через відсутність законодавчої бази, яка б регламентувала максимальний період роботи в умовах впливу шкідливих факторів на організм працюючих без суттєвих наслідків, ми обмежуємося тільки статистичними підрахунками та прогнозуванням кількості профзахворювань у майбутньому. Необхідно внести зміни у систему на державному рівні. Щоб отримати підвищену пенсію, ті, хто працює за основними шахтарськими професіями, повинні мати 20 років стажу. Тому вуглевидобувники ідуть на те, щоб приховати під час медоглядів негативні зміни у здоров’ї. Нерідко це вдається робити протягом тривалого періоду.
Про що свідчить останнє? Про низьку якість медоглядів на підприємствах. Як показують результати моніторингу, у разі залучення до медичних оглядів спеціалізованих центрів кількість людей, які вивільняються з робіт у шкідливих умовах у зв’язку з виявленою загальною патологією, різко збільшується. Наприклад, на шахті імені М. І. Сташкова до медогляду були залучені фахівці Науково-медичного шахтарського центру з Донецька, який спеціалізується на захворюваності робітників підприємств Західного Донбасу. Як наслідок — багато вуглевидобувників переведено на роботи на поверхню у зв’язку з хворобами системи кровообігу.
Аналіз умов праці на згаданих вище підприємствах Західного Донбасу свідчить, що ряд головних питань, вирішення яких сприяло б покращанню умов праці (а, отже, і зниженню рівня професійної захворюваності і захворюваності з тимчасовою втратою працездатності), протягом тривалого часу залишається невирішеним.
Загалом же санітарно-епідеміологічна ситуація, яка склалася в регіонах Західного Донбасу, потребує невідкладного проведення відповідних заходів. Це стосується посилення державного санепіднагляду за створенням на підприємствах вугільної промисловості умов праці, які забезпечать збереження здоров’я і професійне довголіття шахтарів, профілактику виникнення і розвитку професійної патології у працюючих. Також назріла потреба розробити комплексні профілактичні заходи за участю керівників ВАТ «Павлоградвугілля», шахт, лікувально-профілактичних закладів, фахівців Українського науково-дослідного інституту промислової медицини, Державного Макіївського НДІ з безпеки робіт у гірничій промисловості.
Необхідно раз і назавжди вирішити питання — обов’язково вносити в лікарняні листки шахтарів назву нозологічної форми захворювання, щоб надалі відстежувати стан захворюваності з тимчасовою втратою працездатності. Для забезпечення належного рівня профілактики професійної захворюваності (до стадії інвалідності) необхідно підвищити якість медичного обслуговування за рахунок введення обов’язкового медичного страхування.
Крім того, в Західному Донбасі давно назріла необхідність створення реабілітаційного центру, а також впровадження психофізіологічного добору при прийнятті на роботу.
Це все необхідно зробити в ім’я Людини. Людини нелегкої професії — шахтар!

С. РИЖЕНКО, головний державний санітарний лікар Дніпропетровської області

На знімку (зліва направо):
головний технічний інспектор праці
Дніпропетровської територіальної
організації профспілки працівників
вугільної промисловості С. Жилко,
головний технічний інспектор праці обласного об’єднання незалежних профспілок гірників України
О. Петрівник,
заступник головного
державного санітарного
лікаря області К. Вайнер,
завідувач відділу гігієни праці
облСЕС О. Іванченко,
головний державний санітарний
лікар області С. Риженко,
головний лікар служби охорони праці ВАТ «Павлоградвугілля» В. Буряк,
головний державний санітарний лікар Павлограда Г. Петленко.

Фото Л. БЕЗУГЛОГО



До списку