«Селевий потік» у галузі навчання з питань охорони праці

«Однією з поширених причин, що призводять до травм на виробництві, є недостатня, а іноді відверто погана підготовка кадрів з питань безпечних методів праці»,— зазначив заступник начальника теруправління Держгірпромнагляду по Запорізькій області В. Кучер на ІІІ обласній науково-практичній конференції на тему «Підвищення ефективності навчання з питань охорони праці як дієвий фактор запобігання нещасним випадкам і професійним захворюванням на виробництві».

Проблема в тому, що матеріал про охорону праці не повинен викладати будь-хто, як прийдеться і будь-де. Однак така хибна практика розквітла останнім часом. Раніше на ведення цього курсу був потрібний спеціальний дозвіл Держнаглядохоронпраці, а отже, кількість навчальних закладів, що мали право проводити загальний курс з питань охорони праці для керівників підприємств і фахівців з охорони праці, була обмеженою. Усього чотири навчальних заклади з давніми традиціями мали право вести цей курс у Запорізькій області. Скасування необхідності отримання дозволів спричинило, так би мовити, «селевий потік». Загальний курс з охорони праці тепер не викладають тільки ліниві, і з кожним днем кількість таких підприємств — малих, приватних, товариств — збільшується в геометричній прогресії. Оскільки ліцензій на цю діяльність не потрібно, штат наглядовців вже не в змозі задовольнити таку кількість охочих заробити на посвідченнях — інспекторів, які очолюють екзаменаційні комісії, на всіх не вистачає.
Створилася ситуація, коли галузевий принцип при викладанні цього курсу не зберігається. Думаючи тільки про прибуток, суб’єкти господарської діяльності головною метою ставлять зібрати групу — не має значення на підприємствах якої галузі працюють ті, хто навчається: це ж не професійна підготовка, а загальний курс. Як наслідок, розмиваються поняття норм охорони праці. Бо у кожній галузі існують свої нормативні акти з охорони праці, де враховані конкретні особливості виробництва.
Абсурдність ситуації в тому, що замість упровадження змін для приведення постанови Кабінету Міністрів № 1631 на видачу дозволів у відповідність до Закону «Про охорону праці», дозволи просто відмінили. Це спричинило хаос, адже неможливо контролювати якість навчання з питань охорони праці в численних навчальних закладах, які до того ж і розташовані у напівпідвальних і цокольних приміщеннях житлових будинків Запоріжжя. Вони йдуть на перехоплення груп один у одного, залучають для навчання викладачів, які не мають відношення до нагляду, але привласнили собі право викладати законодавство про охорону праці, про якість навчання тут взагалі не йдеться. Знову ж таки, за таких умов працеохоронці фізично не в змозі скрізь викладати теми з питань, що входять до їхньої компетенції, хоча трактувати Закон «Про охорону праці» мають право лише представники Держгірпромнагляду, бо не навчені спеціально викладачі не можуть донести пекучі проблеми до слухачів, адже вони, як-то кажуть, не «в темі».
Виходить, держава не зацікавлена в якості навчання?
Згідно з Типовим положенням про порядок навчання і перевірки знань з питань охорони праці викладачі, які залучаються до проведення навчання із загальних питань охорони праці та є штатними співробітниками навчальних закладів, повинні навчатися у столичному спеціалізованому навчальному закладі. Проконтролювати це питання немає змоги, навіть неможливо встановити справжню кількість таких суб’єктів, які не вважають за необхідне ставити до відома теруправління Держгірпромнагляду про своє існування. Наглядовці ж не можуть якісно впливати на процес навчання.
На цьому тлі не зовсім зрозуміло, чому представники Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань не звертають уваги на добір викладачів, які читають лекції. Фонд фінансує навчання в таких навчальних закладах, де його якість — на останньому місці, а прибуток — на першому. Так, під час перевірки знань у складі екзаменаційної комісії в навчальному закладі з претензійною назвою «Професіонал» головний державний інспектор з охорони праці О. Саєнко зіткнулася з таким випадком: чомусь, викладаючи тему «Закон України «Про охорону праці», лектор (особа, яка працює на якомусь підприємстві) повідав слухачам, що існують штрафи, які накладаються на підприємства, максимального розміру 5%, з посиланням на ст. 43 цього Закону, що не відповідає дійсності. Власне, неправочинною була й комісія, адже в ній має бути не менше трьох осіб, у її роботі не брав участі представник профспілок.
Деякі викладачі таких закладів намагаються тлумачити найважливіші питання законодавства про охорону праці, зокрема, положення Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, профзахворювань і аварій на виробництві. Вже цей факт свідчить про необізнаність самих лекторів, адже п. 6 постанови Кабінету Міністрів від 25.08.2004 р. № 1112, якою затверджено Порядок, чітко визначає, кому надається право роз’яснювати його вимоги.
Чи може суб’єкт господарської діяльності забезпечити навчання, професійну підготовку, перепідготовку кадрів, навіть якщо в нього є ліцензія Міністерства освіти та науки? Навчання стає проблемним тоді, коли робиться усе можливе, щоб одержати ліцензію, але коли «процес пішов», на перший план виходять фінансово-комерційні інтереси на шкоду якості навчання, відвідуваності занять, рівню підготовки викладачів, удосконаленню форм і методів практичного навчання. А відомо, що формальне ставлення до навчання з питань охорони праці загрожує трагедіями.
В умовах жорсткої ринкової конкуренції стає неважливою навіть плата за навчання, важливо якнайшвидше купити посвідчення — формально виконати припис інспектора. Навіть коли ми йдемо до перукарні, то обираємо відомого, досвідченого майстра. Але розмова не про перукарню, не про приватну стоматологію, а про приватне навчання з питань охорони праці. Сумлінному роботодавцю перш за все необхідно пильнувати, куди він направляє своїх працівників на навчання. Хто гарантуватиме, що керівник чи інженер служби охорони праці, який отримав посвідчення про навчання за гроші, відвідав усі заняття? Тим більше не факт, що наймані будь-де викладачі в змозі чогось навчити, сформувати у робітника свідомі навички щодо необхідності безпечного виконання робіт. Посадові особи проходять навчання за курсом охорони праці один раз на 3 роки, а потім повинні на своїх підприємствах створювати комісії, навчати, перевіряти знання своїх підлеглих. Тож першочерговою є якість навчання самих посадовців.

С. ГОНЧАР, керівник прес-служби теруправління Держгірпромнагляду по Запорізькій області