Статьи

Є в Одесі школи-ліцеї, де діти поряд із загальноосвітньою одержують певну спеціальну освіту. Все це похвально і добре. Але давайте подивимося, в яких умовах доводиться вчитися нашим дітям і працювати викладачам. Чи тепло їм? Затишно? Комфортно? Безпечно для життя?

Зруйнувалася... перед здачею
в експлуатацію

Цікавий лист надійшов на ім’я голови Одеської обласної ради М. Скорика. Його автор — житель смт Лиманське Роздільнянського району В. Лазарєв. У центрі селища, пише він, розташоване училище, в якому навчають випускників шкіл різним спеціальностям. 15 років тому на його території почали зводити двоповерхову будівлю, але не встигли закінчити, як вона завалилася. «Руїна» стоїть всі ці роки, і нікому до неї немає діла...
Йдеться про Лиманський професійний аграрний ліцей, на території якого справді знаходиться аварійна будівля адміністративно-побутового корпусу. Цю будівлю готували до здачі в експлуатацію в грудні 1994 р., а зруйнувалася вона у вересні цього ж року, в результаті чого загинув працівник будівельної організації.
Протягом усіх цих років будівля постійно руйнувалася. Тому в листопаді 2007 р. представники теруправління Держгірпромнагляду по Одеській області провели оперативну перевірку стану охорони праці в аграрному ліцеї. Було виявлено низку серйозних порушень. У навчальному закладі створено службу охорони праці в особі інженера з охорони праці, проте він не планує свою роботу і не складає графіків перевірок, не видає приписів керівникам підрозділів. А якщо немає перевірок, значить, усю роботу щодо забезпечення безпеки дітей і викладачів пущено на самоплив. Не розроблено графік проведення навчання та перевірки знань посадових осіб і працівників закладу. Не складено тематичні плани та програми навчання, перелік питань і білети для перевірки знань. Як же проводити заняття і чому навчати людей при такому ставленні до роботи? Виходить, усе це для «галочки»? Для «галочки» створено й комісію з перевірки знань з питань охорони праці, але, як з’ясувалося, не всі її члени самі пройшли навчання та перевірку знань. Керівництвом закладу не створено службу спостереження за безпечною і надійною експлуатацією будівель і споруд. Низку серйозних порушень вимог законодавства про охорону праці виявлено під час експлуатації електро- і газового устаткування.
2008-213_2.jpgПротягом багатьох років адміністрація ліцею неодноразово зверталася до різних інстанцій з питання ліквідації аварійної будівлі: до Роздільнянської держадміністрації, Одеського обласного управління освіти і наукової діяльності, яке в свою чергу зверталося за допомогою до Міністерства освіти і науки України, та ін. Але питання не вирішено до цього дня.
Поруч з ліцеєм — кірха, збудована німцями-колоністами ще в ХІХ столітті. Будівля кірхи є пам’яткою архітектури. Тому щороку в селище приїжджають німці з різних країн — подивитися, як жили їхні предки. Йдучи повз ліцей, вони бачать інший «пам’ятник» — пам’ятник безгосподарності та байдужості не тільки до селища та області, але й до авторитету України. А як інакше назвеш цю аварійну, зруйновану будівлю, що знаходиться на території навчального закладу і становить реальну небезпеку для життя дітей?
Автор листа В. Лазарєв пише про розвалену будівлю: «Сьогодні діти бігають по ній, чи далеко до нового нещастя...»

«Латки» на фасаді

«Шановний Станіславе Миколайовичу! Адміністрація Одеського професійного ліцею технологій та дизайну одягу звертається до Вас із проханням про підтримку життєдіяльності нашого навчального закладу, що здійснює професійну підготовку молоді з 1955 р. За цей час підготовлено понад 25 тис. спеціалістів для легкої промисловості. З 1998 р. наш навчальний заклад, не будучи спеціальним, здійснює також професійну підготовку дітей з обмеженими фізичними можливостями...»
Подібні листи, і не тільки на адресу міністра освіти і науки, а й до різних владних структур країни та області надсилало і шле керівництво Одеського професійного ліцею технологій та дизайну одягу з проханням про допомогу. Справа в тому, що в червні 2006 р. над входом навчального корпусу ліцею обвалилося сім бетонних плит перекриття.
2008-223_5.jpgЩе в 1977 р. було завершено будівництво 10-поверхового будинку та громадсько-побутового блоку ПТУ № 5 (на той час швейного об’єднання імені Воровського Міністерства легкої промисловості СРСР). Як писала обласна газета «Комсомольская искра», будівництво велося з грубими порушеннями техніки безпеки та проектних розробок. Незважаючи на те, що на грубі порушення в будівництві неодноразово вказувалося, будівлю нового навчального корпусу було здано в 1977 р. А через рік сталася аварія. Обвалилися залізобетонні плити перекриття козирка над центральним входом. Ліву частину козирка укріпили, відремонтували, підлатали — і залишили.
Худо-бідно «латки» трималися 28 років. А в червні 2006 р. знову сталася аварія. О 7 год ранку обвалилося 10 т бетонних плит будівлі навчального корпусу колишнього ПТУ, а тепер уже ліцею. У результаті була зруйнована конструкція перекриття, з’явилися тріщини на фасаді будівлі та інші дефекти. Завдяки щасливому випадку ніхто не постраждав.
У серпні 2006 р. науково-виробничий центр «Екобуд» провів експертизу технічного стану цієї будівлі. Було встановлено, що обвалення сталося з кількох причин, серед яких — неякісно виконані роботи під час будівництва та природне фізичне зношення будівлі за час тривалої експлуатації без своєчасного проведення ремонтних робіт.
За минулі роки директор училища Н. Шапошникова неодноразово зверталася до управління освіти Одеської міської та обласної адміністрацій, до Міністерства освіти і науки за фінансовою допомогою на проведення ремонту, проте у більшості випадків їй відмовляли. Для відновлення зруйнованого фасаду та усунення причин руйнування необхідні цільові кошти в сумі
657 тис. грн. У 2007 р. на капітальний ремонт ліцею було виділено усього 40 тис. грн. Жодна підрядна організація за таку мізерну суму виконувати роботи не погоджується.
Н. Шапошникова ще в 1997 р. зверталась до вищих організацій з питанням про те, що через обмеження в штатному розписі порушується Закон «Про охорону праці». Відповідно до Типового положення про службу охорони праці в навчальних закладах неприпустимо суміщення виконання обов’язків керівника цієї служби іншими посадовими особами при чисельному складі понад 100 працівників. В училищі з’явився інженер з охорони праці, який справлявся зі своїми обов’язками, але вже півроку як він звільнився через те, що зарплата у нього була всього близько 500 грн.
Навчальний заклад поки функціонує, поєднуючи з наданням професійної освіти соціальний розвиток дітей-інвалідів з ушкодженнями слуху. З 1998 р. у ліцеї пройшли навчання професіям близько 90 глухих дітей і тих, хто погано чує, яким допомогли працевлаштуватися на підприємствах легкої промисловості та в службах побуту регіону.

А віз і нині там...

В області функціонує Фонтанська загальноосвітня школа соціальної реабілітації, розрахована на 150 місць. Протягом 2000—2005 рр. через неї пройшли більш як 400 хлопчиків віком від 10 до 14 років. Проте дітям у цій школі не тільки некомфортно і незатишно, тут взагалі перебувати небезпечно. У грудні 2004 р. представники теруправління Держгірпромнагляду по Одеській області провели в школі перевірку стану охорони праці. Виявилося, що керівництво школи не забезпечує належне утримання будівель та споруд, моніторингу за їх технічним станом.
У лютому 2005 р. Причорноморським державним регіональним геологічним підприємством України було проведено візуальне обстеження будівель та споруд школи та прилеглої до неї території на предмет розвитку небезпечних екзогенних процесів та їх впливу на стан будівельних конструкцій. У результаті було виявлено, що підвали під навчальним і виховним корпусами затоплені, з’явилися тріщини в підлозі та на стінах. Їх видно неозброєним оком: на зовнішній стіні двоповерхового навчального корпусу — серія наскрізних тріщин завширшки 2—3 см, між другим поверхом і дахом тріщина завширшки 5—10 см, величезні тріщини на стінах спортзалу. У вестибюлі навчального і виховного корпусів і в кабінетах першого поверху деформовано підлоги. Провалилися підлоги в кімнатах медсанчастини, які згодом були абияк відремонтовані. На території школи каналізація вигрібна: стічні води скидаються в колишній пожежний резервуар з наступним відкачуванням асенізаторською машиною.
Описуючи аварійний стан приміщень школи і просячи про допомогу, директор школи В. Баранов неодноразово звертався до різних інстанцій: до заступника Міністра освіти і науки України А. Богомолова, директора департаменту економіки і фінансів Міністерства освіти і науки П. Куликова, колишнього голови обласної держадміністрації І. Плачкова, який направив листа В. Януковичу, який був на той час Прем’єр-міністром України. Проте справа просувається важко. Міністерство освіти і науки фінансує ремонт закладу погано: у 2005 р. було виділено 165,6 тис. грн., у 2006 р.— 200 тис. грн., хоча на ремонт необхідно 5,8 млн. грн.
Зважаючи на аварійний стан будівель навчального закладу, дітей з Одеської області змушені везти в аналогічний заклад Херсонської області, через що з причини значного збільшення кількості дітей погіршуються умови їхнього перебування. Крім цього, втрачено колектив відданих своїй справі працівників — викладачів і вихователів і набутий багаторічний досвід перевиховання дітей з нелегкою долею.
Ось про такі «пам’ятники» ми розповіли в нашому матеріалі. «Пам’ятники» байдужості до дітей, які навчаються в подібних закладах, кожен з яких становить загрозу травмування.

Н. ВАСИЛЕВСЬКА, головний державний інспектор теруправління Держгірпромнагляду по Одеській області, Катерина ЦВІГУН, наш власкор

На знімках:
будівля на території Лиманського професійного аграрного ліцею,
що зруйнувалася перед здачею
в експлуатацію;
такий вигляд має тепер фасад Одеського професійного ліцею
технологій та дизайну одягу.

Фото Н. ВАСИЛЕВСЬКОЇ



До списку